Найуспішніша жінка Формули-1 не злякалась гостросюжетної траси – її досягнення живе понад 50 років

Коли Марія Грація Ломбарді народилася на світ, планета, як і в наші дні, нагадувала підпалений вулик. Того березня 1941-го Італія активно наступала на Грецію і перебувала в стадії фінального приготування до нападу на Югославію. На щастя, поки дівчинка пішла у перший клас, дим війни вже розвіявся. Марія зростала у легендарному регіоні П’ємонт. Можливо, саме цим пояснюється така непокірність та бунтарський дух, які проявлялися упродовж всього її життя.

Спочатку Ломбарді спробувала досягнути успіху у гандболі. Проте була доволі тендітною – проти габаритних суперниць доводилось несолодко. А потім їй відкрився світ потужних моторів, у який вона закохалася з першого погляду. Італія зі своїми знаменитими концернами правила балом у світі автоспорту. Щоправда, набиралася дівчина знань не в розкішному салоні Ferrari, а у фургоні свого батька-м’ясника.

Шлях до еліти Марія розпочала простим штурманом – була живою навігацією для пілотів. Потім пересіла за кермо і не підвела. На той момент якраз гриміла слава Марії Терези де Філіппіс, першої жінки-пілота в історії Формули-1, тож саме вона стала для Лелли головним дороговказом. Прізвисько "Лелла" закріпилося за Ломбарді ще з дитинства, і вона залюбки взяла його на свій щит у професійний спорт.

Для початку, звісно, належало довести рівень у менш престижних змаганнях. Італійка наїздила сотні кілометрів у Формулі-Форд (навіть виграла чемпіонат Мексики), а також дебютувала у Формулі-500. То були золоті 70-ті.

Двадцяте липня 1974 року. Кваліфікація Гран-прі Великої Британії. Боліди прогрівають мотори. Увага журналістів та публіки зосереджена цього разу не на фаворитах – Шектеру, Лауді чи Фіттіпальді – а на машині під незвичним для Формули-1 номером 208. Адже у кокпіті кермо стискала до болю у пальцях друга жінка в історії турніру.

Кваліфікацію вона провалила через технічні нюанси свого боліда. Проте отримала максимальну порцію адреналіну + в оригінальний спосіб прорекламувала свого спонсора, яким стала радіостанція із Люксембургу, котра виходила в ефір на частоті 208 кілогерц.

Перед стартом сезону-1975 Ломбарді очікувано змінила конюшню. "Прощавайте, невдахи!" – помахала ручкою британцям з Allied Polymer Group і перейшла в конкурентнішу March. Успіх не змусив на себе довго чекати.

Наприкінці квітня четвертий етап перегонів приймала Барселона зі своєю екстремальною трасою Монжуїк. Пілоти остерігались її через небезпечні ділянки та недотримання правил безпеки. Бразилець Емерсон Фіттіпальді, який був лідером сезону, одразу категорично відмовився виходити на старт.

Марія Грація Ломбарді виявилася сильнішою духом, ніж дворазовий чемпіон світу, тож стартувала 24-ю з 25 учасників. Першим їхав володар поул-позишн Нікі Лауда, який вилетів вже на дебютному повороті, отримавши жорсткий удар від боліда Маріо Андретті.

Після першого кола пішов повний "фарш". Двоє пілотів встигли знятися з гонки в знак протесту, а ось француз Патрік Депай потрапив в аварію. Третє коло відмінусувало ще трьох. Лідерство захопив Джеймс Хант, але ненадовго – розбився на шостому колі. Новий лідер – Андретті – доїхав лише до 16-го. Теж аварія.

І ось темп тепер диктує німець Рольф Штоммелен, а тим часом змагання покидають ще кілька учасників. На 25 колі стається те, чого завбачливий Фіттіпальді боявся найбільше. Болід Штоммелена втрачає керованість і, пробивши огорожу, влітає у групу глядачів – для п’ятьох із них цей день виявився останнім. Сам пілот вижив і з численними переломами потрапив у госпіталь.

Гонка тривала ще цілих чотири кола, поки організатори врешті додумались її зупинити. На той момент лідирував інший німець Йохан Масс на McLaren-Ford, а відважна Лелла Ломбарді йшла шостою. Оскільки до зупинки пелетон подолав менше 60 відсотків дистанції, ухвалили рішення нарахувати половину балів. Таким чином один пункт, зароблений італійкою, перетворився на 0,5. Та все ж він був історичним! Вперше в історії Формули-1 жінка потрапила в очкову зону.

Королівські перегони більше ніколи не поверталися на трасу Монжуїк. І хоча минуло вже понад пів століття, ніхто із жінок-пілотів не зміг хоча б наблизитись до результату Лелли Ломбарді.

Її кар’єра у Формулі-1 завершилась через рік – у 1976-му. Хоча з автоспорту Марія Грація не пішла. Синьйора ще багато років змагалася у гонках на виживання, "24 годинах Ле-Мана", "1000 кілометрів Монци" і навіть у NASCAR, де стала чемпіонкою. Вгамувалася лише під кінець 80-х, але одразу ж створила власну команду Lombardi Autosport.

Життєвий ліміт цієї енергійної жінки стрімко вичерпувала важка недуга. Лелла не дожила до 51-річчя буквально три тижні, залишивши своїй коханій партнерці Фіоренці лиш спогади про час, коли вони були щасливі.