Сейду Кейта: Я не давав хабарів Гвардіолі
"Футбол 24" пропонує інтерв'ю з капітаном збірної Малі, яка попри поразку у другому турі КАН-2013, зберігає хороші шанси на здобуття титулу.
Збірна Малі продовжує боротьбу на КАН-2013 із трьома пунктами у кишені, і мала б дякувати своєю нещодавньою перемогою над Нігером саме Сейду Кейта. Після 84-ї хвилини на табло у Порті Елізабет все ще залишалися нулі, і саме 33-річний хавбек скористався помилкою кіпера Дауда Кассалі і розстріляв ворота суперника. Його гол підняв “орлів” на вершину групи В, а також став черговим свідченням того, чому Кейта - герой у своїй країні.
Гідний наступник свого обдарованого дядька Саліфа, Кейта смакує зірковий статус у Малі. Найкращий гравець чемпіонату світу ФІФА (U-20) 1999 року, він може похвалитися 17-ма трофеями у своїй професійній кар’єрі - це більше, ніж у будь-якого іншого гравця в історії збірної. Більшість цих відзнак прийшли у часи його гри у складі “Барселони”, саме тоді колишній гравець “Марселя”, “Лор’яну”, “Лансу” та “Севільї” здобув два титули Ліги чемпіонів УЄФА (у 2009-му та 2011-му), три чемпіонства у Ла Лізі (2009, 2010 і 2011 роки) та два тріумфи на чемпіонаті світу ФІФА серед клубів (2009 і 2011 роки).
Менш значущими є наразі здобутки на національному рівні, але, на думку Кейта, його команда має усі підстави ставити високу планку. “Ми готові до цьогорічного Кубку африканських націй”, - каже він та ділиться із FIFA.com своїм оптимізмом і твердою налаштованістю допомогти Малі здобути історичну перемогу.
- Які настрої панують у стані збірної Малі на старті цьогорічного КАН?
- Ми готові. Багато у чому цей турнір є дуже важливим для нас, і ми не хочемо змарнувати шанс. Ми маємо працювати у поті чола, щоб Малі могло пишатися своїми дітьми.
- Минулого разу збірна фінішувала на третій сходинці. Чи є у вас потенціал, щоб досягти більшого?
- Команда виросла. Завдяки минулому КАН у нас тепер більше досвіду і більше впевненості. Звісно, не обійшлося і без зміни коуча - Ален Жирес, який зробив для нас дуже багато, покинув команду. Зараз біля керма Патріс Картерон, і він вже встиг навчити нас багатьом речам. Маємо також кілька нових гравців, які роблять свій особистий внесок у команду. Проте безсумнівним є одне: ми зараз не гірші, ніж були у 2012-му. Ми віримо, що можемо виграти титул і хочемо досягнути більшого, ніж минулого року. Якщо зможемо вистояти до кінця, то немає жодних сумнівів, що завоюємо трофей.
- Ви - найдосвідченіший гравець збірної Малі, а також провели 4 роки в одному з найвидатніших клубів світу - “Барселоні” - у період з 2008 по 2012 рік. Ваш високий статус передбачає і великі надії, які на вас покладають. Як можна впоратися з цим?
- Я це відчуваю вже давно. Коли у тебе подібний статус, то разом із привілеями приходить і значний тиск. Ти просто маєш прийняти це, але я справляюсь дуже добре і відчуваю гордість за те, що моя країна може на мене розраховувати. Великі очікування позитивно на мене впливають.
- Ваш колишній тренер Пеп Гвардіола частенько хвалив вас. Яке це мало значення?
- Я безмежно вдячний за це і даю вам чесне слово, що не заплатив йому, аби він так казав (Сміється). У нього, очевидно, були свої причини. Я завжди намагався робити свою справу, використовуючи максимум своїх можливостей, віддаватись на 100 відсотків і бути професіоналом. Саме тому я там, де є зараз. Я не ставлюсь до своєї роботи легковажно, футбол - це мій хліб.
- А що зараз ви думаєте про ті часи у Каталонії?
- Це були чотири чудових роки. Наскільки я пам’ятаю, виграв сім титулів, зокрема Лігу чемпіонів, чемпіонат світу серед клубів та Ла Лігу. Як для гравця, це були найважливіші роки, а як для мужчини - тим паче. Саме в Іспанії я виростив своїх дітей і утвердився як батько. Для мене чотири роки у Барселоні - додам туди також рік у “Севільї” - найважливіші і найкращі часи життя.
- Чи та відповідальність, яку ви відчуваєте, граючи у футболці збірної Малі, відрізняється від тієї, що покладалася на вас у складі “блауграни”?
- Це зовсім різні речі. Клубом ти живеш щодня. Якщо програєш - можеш реабітлітуватися, скажімо, за три дні в іншому матчі, а у національній дружині ти виступаєш лише час від часу. У тебе практично немає права на помилку, а тиск є більшим. Він підсилюється, коли граєш на міжнародному турнірі, який проходить лише раз на два роки.
- Ви зараз граєте за китайський клуб “Далянь Аербін”. Як у вас справи там?
- Чудово! Незважаючи на невдалий старт, у Лізі ми фінішували на п’ятому місці. Завершили сезон, створивши образ дуже сильного суперника: ми були найкращими у другій частині чемпіонату. А це лише доводить, що ми - якісна команда. Щодо особистих сентиментів, то я цілком щасливий тут. У моєму активі вже є голи та асисти. Відчуваю, що допомагав команді вигравати матчі, а тому щасливий.
- Який стандарт гри у китайському чемпіонаті?
- Коли залишаєш “Барселону” і їдеш виступати в Китаї, то, безумовно, не очікуєш такого ж рівня гри. Взагалі-то, коли полишаєш топ-клуб, важко знайти вищу якість гри, де б це не було.
- Збірна Малі завжди могла похвалитися дуже хорошими гравцями, але ще не вигравала титули. Чого вам не вистачає, аби стати головною футбольною силою Африки?
- Стабільності та цілісності. У нас було чимало ротацій у складі через травми або ж інші проблеми. До того ж, кілька разів один за одним змінювалися тренери. Необхідна хоча б якась стабільність, аби усе спрацьовувало, як слід. Зміни - це завжди мінус для команди. Стабільність є ключовою.
- Чи маєте на меті потрапити у збірну на Мундіаль-2014 у Бразилії?
- Звичайно. Якщо ти футболіст, то завжди прагнеш брати участь у подібних змаганнях. У 1999-му я мав нагоду зіграти на чемпіонаті світу ФІФА (U-20) і хотів би пережити це знову до того, як закінчу кар’єру - для себе особисто і для Малі. Не можу навіть уявити, яку велику втіху це принесе нашим вболівальникам, якщо нам вдасться кваліфікуватися. Ми маємо такий шанс і зробимо усе можливе, аби туди потрапити.
Переклад та адаптація Анастасії Брюквіної
показати приховати