Серія А. У пошуках родзинок
Кожного року у еліті кальчо з’являються команди, які не займають найвищі сходинки, а, можливо, навіть ведуть боротьбу за виживання, але все одно викликають жвавий інтерес своєю унікальністю чи новими зірками, котрі радують першими спалахами. Яскравий приклад минулого року – «Сассуоло». Цього разу у центрі уваги – «Емполі» Саррі: типова тренерська команда з власною філософією комплектації складу («Коли багатим клубам потрібен гравець – його купують. Нам потрібно створити його самим») та якісною, ритмічною, безстрашною грою, що є насолодою для очей і часто несподіванкою для визнаних фаворитів.
У 55-річного алленаторе Мауріціо Саррі постійно беруть інтерв’ю, намагаючись випитати його секрети. Уже про нього відомо досить багато: що до початку тренерської кар’єри працював у банку, що надає перевагу одягу чорного кольору, що вигадав десятки варіантів нестандартного розіграшу стандартних положень (звідси прізвисько «Містер 33 схеми», на яке Саррі ображається, хоча це, справді, його таємна зброя – так були забиті 9 голів з 22-х!), що палить чи не більше Земана і обожнює читати книги, особливо Варгаса Льйосу та Буковскі. Проте не чекайте цього неординарного тренера у топ-клубі, бо він сам визнає, що не вміє працювати з зірками – вимагає від підопічних надто багато самозречення.
Будівництво команди Саррі розпочав три роки тому у Серії В і постійний розвиток дозволив футболістам пройти шлях до еліти. Усього з основного складу у Серії А дебютували аж 9 виконавців, причому 6 з них відзначились голами – немає яскраво вираженого лідера чи кумира: тосканці у тосканському клубі Лоренцо Тонеллі – 4, Мануель Пуччьяреллі – 3, Даніеле Ругані – 2, а також нещодавно відзначився венесуелець Франко Сіньйореллі, який, однак, виріс і змужнів у місцевій футбольній школі (усього у складі 13 вихованців!). Здається дивно, але один з найкращих плеймейкерів Серії А Мірко Вальдіфьорі (прямо «долина з квітами» – саме так дослівно перекладається прізвище!), через чиї ноги йде уся креативна гра команди, – також дебютант: у 28 років, на жаль, пізно. Його партнери по лінії Матіас Весіно та Даніеле Кроче також стабільно на висоті. Єдина проблема – нездатність реалізувати усе, що команді вдається сконструювати, бо ветерани Маккароне і Тавано не зовсім справляються. Але це також сила підопічних Саррі – місцеві тіфозі визнають право своїх улюбленців на помилку.
Своєрідним антиподом «Емполі» можна назвати «Палермо», який теж показує гарну гру, але тут увага концентрується не на команді загалом, а на одному персонажі – Пауло Дібала. 21-річний аргентинський футболіст є одним з претендентів на снайперську корону на рівні з уже утвердженими зірками таким як Тевес, Ігуаїн, Ікарді: 11 голів, 9 асистів. Талант непересічний – з неймовірною технікою на швидкості, але нетиповий – не чистий форвард і не чистий фантазіста, що у декого навіть виникають думки про порівняння з Роберто Баджо, якого теж свого часу охрестили «дев’яткою з половиною». Зважаючи на його відмову поновити контракт з клубом, літом на трансферному ринку очікується бійка. Проте не один Дібала є на Сицилії – якби у нього не було команди за спиною, то не виходило б відправляти так красиво у нокаут головного претендента на третю сходинку «Наполі»! Тренер Джузеппе Якіні перехитрив Бенітеса, виставивши чотирьох оборонців замість звичних трьох, що спрацювало на ура, а також, крім аргентинця, який брав участь у двох м’ячах з трьох, зафеєрили Франко Васкес та Робін Квайсон.
Знову змусив говорити про себе «Торіно»: після останньої нічиї у матчі з «Кальярі» безпрограшна серія збільшилась до 10 матчів, нехай і переможна, яка складалася з чотирьох поєдинків поспіль, завершилась. Дуже вчасно, адже на цьому тижні повертається Ліга Європи, де «Торіно» зустрічається з «Атлетіком» (Більбао) – матчі такого рівня «Гранатові» не проводять з часів Кубку Кубків 1993 року і тому очікується аншлаг – усі квитки продані не тільки на домашній матч, а й на виїзний. Усе це доробок 67-річного Джамп’єро Вентури, який розпочинав туринську кар’єру у 2011 році як лебедину пісню, а та усе лунає, лунає й лунає… Алленаторе вивів команду з Серії В до еліти і уже третій рік не боїться перекроювати її: минулого року усе оберталося навколо Черчі та Іммобіле, потім їх продали з суттєвим прибутком – і розпочалися нові пошуки. Не відразу склалася картинка, але склалася, і новачки в атаці – Фабіо Квальярелла та Хосеф Мартінес плюс Максі Лопес для варіативності – зуміли продемонструвати те, що потрібно, коли навчилися розуміти один одного, менше марнувати та більше забивати. Прогресують й ті виконавці, що залишилися, зокрема такі стовпи як капітан Каміл Глік та Маттео Дарміан, на яких трималась команда, доки не запрацювала атака: 4 та 1 гол відповідно.
На сам кінець декілька слів про Lotito Gate, тим більше, що скандал з сьогоднішньою темою безпосередньо пов’язаний. Суть у тому, що під час розтиражованої приватної розмови зі спортивним директором «Іск’ї» Піно Йодіче «сірий кардинал» кальчо Лотіто заявив, що такі клуби як «Карпі» чи «Фрозіноне» – лідери Серії В – не потрібні в еліті, бо ніхто в світі їх не знає і платити за таке сумнівне видовище не збирається. А у футболі ж головне гроші, чи не так? Більшість колег дона Клаудіо тактовно промовчали, а ті, хто висловився, зробили це більшою мірою через бажання насолити, ніж через істинне обурення його словами. Зате тіфозі Італії тепер краще зрозуміли, чому лаціалі так ненавидять президента свого клубу: жодної поваги до гри і до чесної боротьби. Нам не потрібен такий футбол – на відміну від «Карпі» та «Фрозіноне»! Чи «Емполі», який представляє маленьке провінційне містечко, але дарує нам недосяжну для деяких чванькуватих напівінвалідів красу…
Ультрас "Карпі": "Лотіто, твій футбол нам огидний" (в оригіналі також є гра слів з натяком на телекомпанію Sky)
показати приховати