"Футбол 24" знову моніторить склади команд із трьох професіональних дивізіонів РФ. Старі та нові фігуранти – як на долоні.
Сьомий рік війни. Лише за січень-лютий 2021-го на передовій полягли 24 українські солдати. Значна частина з них – від прицільного вогню російських снайперів. І це при тому, що формально триває режим "тиші". Але і йому, схоже, відміряно вже небагато. За "поребриком" погрожують і брязкають зброєю.
Тим часом список українських футболістів, яким потрібно "годувати сім’ю”, невпинно поповнюється новими екземплярами. Що цікаво: новачки їдуть навіть не у провідні клуби Росії, а так – на периферію. Взимку одразу десятеро власників українського паспорта поповнили команди ФНЛ (Першої ліги). Вдовольняються невеликою кісточкою з барського столу, без перспектив на серйозний кар’єрний успіх. Банальні заробітчани.
Прем’єр-ліга
Третій сезон поспіль тут усе стабільно – таблицю очолює Зеніт. Ярослав Ракицький формує пару центрбеків із Деяном Ловреном. Нещодавно патріот Донбасу нагадав про себе, ставши на захист Мірчі Луческу перед його критиками із таборів Динамо та Шахтаря. Контракт Ракицького із Зенітом чинний до кінця червня 2022-го.
У тренерському штабі клубу залишається Анатолій Тимощук. Останнім часом колишня легенда збірної України став доволі говірким із журналістами. Зокрема, заявив таке: "Думки моєї сім’ї пов’язані із Санкт-Петербургом” і "Отримую задоволення від того, що працюю у рідній команді". А ще прорекламував шкарпетки до радянсько-російського "дня захисника вітчизни".
Після звільнення з Урала недовго перебував без роботи тренер Дмитро Парфьонов, уродженець Одеси, який відіграв 18 матчів за національну збірну України. На початку листопада минулого року спеціаліст очолив Арсенал із Тули. Зараз його команда веде відчайдушну боротьбу за виживання.
Якщо ви думаєте, що ваша критика не долітає за адресою аж у московське Динамо, то це не так. Екс-захисника збірної України Івана Ордеця вона допікає. Допікає настільки, що в одному з інтерв’ю він не поскупився на фразу “диванні експерти розповідають, як кому треба жити". Та ні, Іване, не "диванні експерти", а прості українці. Ти нічого так і не зрозумів.
Продовжує працювати в Динамо Андрій Воронін, який доповнює тренерський штаб Сандро Шварца. Варто віддати належне – цей інтернаціональний сплав підтягнув клуб у верхню частину таблиці. Вони ще мають шанси замахнутися навіть на Лігу чемпіонів.
У менеджменті московського Спартака – без змін. На посаді директора з комерції і стратегії клубу – Олександр Атаманенко, уродженець Донеччини, екс-гендир Донбас Арени (до 2014 року).
Цікавий поворот у кар’єрі Артема Поляруса, колишнього хавбека Олександрії. У РПЛ він піднявся із клубом Хімкі, але там надовго не затримався, перебігши до табору Ахмата, де Кадиров, за легендою, насипає щедрі преміальні. Після 20 турів Хімкі, яким передбачали боротьбу за виживання, випереджають чеченський клуб у турнірній таблиці. Карма в дії, Артеме.
Ще парочка власників українського паспорта – на межі вильоту з Прем'єр-ліги. Віталій Шпанюк, спеціаліст із фізпідготовки, за плечима якого – робота у національній збірній України, продовжує співпрацювати зі штабом Олександра Хацкевича у Роторі. Волгоградська команда трохи покращила своє турнірне становище, але однаково в зоні високого ризику.
Слабенько виступає і Урал. Тут вже традиційно бачимо уродженця Прикарпаття Ярослава Годзюра, правого фулбека Дениса Кулакова та кримчанина Ігоря Калініна, який, скориставшись російською окупацією півострова, швиденько підмахнув собі паспорт із триколором. Те саме зробив і Годзюр. Єдиний із цього тріо, хто зберіг у своєму профілі синьо-жовтий стяг, – Кулаков.
ФНЛ
Коли Футбол 24 попереднього разу робив заміри "температури по палаті", у жовтні минулого року, українських заробітчан серед пердиву було на диво мало – лише четверо. Зараз же їхня популяція зросла в рази.
Виділяються два клуби, у яких розростаються голодні колонії. Перший – московське Торпедо, яке після 27 турів ділить 3-4 сходинку і, під керівництвом Сергія Ігнашевича, претендує на підвищення у класі. Віднедавна тут взяли курс на "українізацію". Прихистили Олександра Каплієнка, екс-оборонця запорізького Металурга, Чорноморця, Металіста, який дав драла із Тамбова – цей клуб стоїть на виліт у РПЛ і має проблеми з фінансами.
У півзахисті Торпедо виявляємо Андрія Кравчука – молодого хлопця із Чернівців, вихованця Динамо і Шахтаря, який на дорослому рівні трохи пограв за Олімпік, запрошувався у молодіжну збірну України. Ну а найвідоміший персонаж гратиме в атаці москвичів. Свого часу Денис Баланюк вважався однією з головних надій Дніпра, Футбол 24 навіть присвячував йому спеціальний матеріал. Проте роки минали, зірочка згасала. Баланюк без особливого успіху спробував себе у краківській Віслі, київському Арсеналі та донецькому Олімпіку.
Отже, у Торпедо – троє. Стільки ж – у СКА Хабаровськ, який посідає дев’яте місце і вже ні на що цього сезону не претендує.
У склад добре вписався Гліб Грачов, колишній захисник кам’янської Сталі і Чорноморця. Відтепер компанію Грачову на Далекому Сході складатимуть Денис Тарадуда (уродженець Донеччини, вихованець Дніпра, в УПЛ дебютував за Ворсклу) і Еммерсон Іллой-Айєт, україно-конголезець, чиї поневіряння після вдалого періоду в Олімпіку тривають третій рік. Екзотичний оборонець встиг побувати у чемпіонатах Данії, Гонконгу та Росії, але облом у клубі Армавір не застеріг його від повернення на батьківщину балалайки. Щодо Тарадуди, то вже ведуться розмови про те, що йому запропонують громадянство РФ. І чомусь здається, що він не відмовиться.
Тема зміни державного паспорта (на білоруський) близька і Олександру Нойку, який тривалий час виступав за мінське і брестське Динамо. Зараз він перейшов до Оренбурга – російський клуб веде наполегливу боротьбу за підвищення в еліту. Як відомо, білоруси не вважаються легіонерами в ерефівському футболі, тож ці чутки – небезпідставні. Наразі у профілі уродженця Херсонщини на клубному сайті – ще синьо-жовтий.
Якщо кар’єрний вибір Нойка можна хоча б якось пояснити – перед командою стоять серйозні завдання, а тренує її давній знайомий (Марцел Лічка), то рішення двох наступних заробітчан не підлягають жодній логіці. Захисник Дмитро Литвин і хавбек Станіслав Причиненко переїхали у місто Тольятті, щоб виступати за клуб Акрон – відвертого аутсайдера ФНЛ, який від рятівної зони вже зараз відстає на 7 очок. Особливо прикро здивував Литвин, 24-річний уродженець Київщини. Свого часу він пробувався у кількох португальських командах, потім грав за Зорю та Олімпік. Переселення на дно російського футболу – це не тільки колосальний удар по власній репутації, але й кар’єрних перспективах.
Чайка із Піщанокопська. Як звучить, чи не так? Мрія, а не команда. Відтепер тут виступатиме 26-річний півзахисник Олександр Мігунов. А колись він грав за Дніпро та СК Дніпро-1, Маріуполь і Колос. Проте, мабуть, рівень чемпіонату не влаштовував.
Хавбек Дмитро Білоног народився у Черкасах, виховувався у донецькому Шахтарі. Але у 2015-му, коли кров на Донбасі ще лилася ріками, підмахнув контракт із Уралом. Nothing personal, it's just business. Там виявився неспроможним, тому дуже швидко, примірявши роль "блудного сина", повернувся у кропивницьку Зірку. Потім – Олімпік, мінське Динамо, а тепер ось знову "запоребрик". Пункт призначення – Красноярськ, клуб Єнісей, середина таблиці ФНЛ.
Кепські справи у Романа Пилипчука – уродженця Сніжного, екс-гравця Металурга Донецьк та екс-наставника Олімпіка. Він непогано розпочинав сезон із дублем московського Спартака, але зараз скотився таблицею практично до зони вильоту.
ПФЛ
У Другій російській лізі вдалося відшукати лише трьох етнічних українців. Але яких! Невтомний 36-річний Микола Циган (із обласного Миколаєва) хоч і вже давно прикрився чужим триколором, привертає нашу увагу вдалою грою у воротах Новосибірська. Його клуб – лідер четвертої групи ПФЛ і претендує на підвищення.
У грудні 2020-го тренерський штаб Краснодара раптово покинув Ігор Захаряк, екс-наставник ФК Суми. Причина невідома. Контракт розірвали за згодою сторін. Захаряк повернувся у свій попередній клуб – Сокіл Саратов.
Є ще такий собі Артур Строкін. До війни бігав за Дніпро U-19, у 2014-му перебрався до Макіївки, а звідти – аж на Сахалін. Зараз фігурує у півзахисті однойменного клубу.
*******
Рубрика "на вихід". РПЛ недорахувалася двох заробітчан. Уфу, яка ділить останнє місце із Тамбовом, полишив напризволяще Олег Данченко. Він витягнув щасливий квиточок у сонячну Елладу – контракт з афінським АЕКом. Вже навіть заговорили, що Данченко – потенційний кандидат у збірну України. Хоча за його спиною не тільки Уфа, а й Рубін, Єнісей та Анжи.
Ще одним втікачем із пробитої уфимської шлюпки став Ахмед Алібеков. Київське Динамо достроково повернуло його з провальної оренди: за півроку Ахмед з’являвся на полі лише тричі.
У ФНЛ свої ряди від двох "хохлів" почистив московський Велес. Захисник Володимир Грачов і хавбек Богдан Коваленко провели тут лише кілька місяців, а з першого січня цього року перебувають у статусі безробітних.
Донедавна у заштатному друголіговому клубі Лада перебував Владислав Гевлич, колишній хавбек ФК Тернопіль. Минулого місяця він повернувся у рідну гавань – Севастополь. Хоча й у Криму ловити нічого.