Борусія втратила Джуда, гра Терзіча викликала кров з очей – як суцільний морок перетворився у фінал Ліги чемпіонів?
"Футбол 24" намагається осмислити успіх дортмундської Борусії в Лізі чемпіонів.
22:00
Якби восени хтось сказав, що Борусія завершить сезон у фіналі Ліги чемпіонів, то отримав би регіт в обличчя. Команда була жахливою в усіх аспектах. П'яте місце в Бундеслізі з великим відставанням від лідера навіть не передавало масштаб кризи – результати були компліментарні.
Дортмунд минулого літа втратив двох найкращих гравців: Джуда Беллінгема продали в Реал, а Рафаел Геррейро безкоштовно поїхав у Баварію. На цих футболістах тримався майже весь креатив. Рафа просував м'яч і загострював, а Джуд поєднував у собі все від руйнування чужих атак до завершення власних.
Без них Борусія стала сірою та примітивною. Голи залежали від проблиску окремих персон – Мален і Брандт намагалися щось придумувати самотужки. Командні механізми не простежувались взагалі, абсолютний хаос, жодних ідей з м'ячем, крім діагоналей від Шлоттербека.
Борусія впевнено засіла п'ятою командою Бундесліги. І за очками, і за голами, і за створеними моментами. Аналізуючи чемпіонат на Різдво, ловив себе на думці, що "джмелі" за рівнем гри ближче до середняків, ніж до Лейпцига та Штутгарта (не говорячи про Байєр і Баварію).
На той момент Дортмунд був серед чотирьох найгірших команд за допущеними моментами – тобто на слабку атаку наклалась дірява оборона. Борусія за чемпіонат пропустила на 10 голів менше, ніж мала б за системою xG. Респект герою Кобелю.
Навесні 2023-го дортмундці на куражі не долетіли до чемпіонства. Емоційний стан був на підйомі. А на початку цієї кампанії кураж розсмоктався. Джан вже не виглядав монстром у центрі поля, а оборона в кожному матчі плила під пресингом і припускалась неприпустимих помилок.
У листопаді була ганьба в домашньому Класікері, а перед зимовою паузою – два катастрофічні матчі проти Штутгарта. Навіть лояльні до клубу ЗМІ натякали на звільнення Едіна Терзіча. Відставка виглядала логічним рішенням – ні в перший прихід, ні в другий тренер не показав вміння поставити якісний футбол.
Ганс-Йоахім Вацке стоїть за Терзіча горою, але навряд чи тренер зберіг би посаду без успіху в Лізі чемпіонів. Борусія несподівано виграла "групу смерті". І хоч команда підібрала кілька зайвих очок, на євроарені вона грала на порядок краще. Чудові матчі з Ньюкаслом, рівні поєдинки з Міланом і тільки один провал – на виїзді з ПСЖ.
Грали непогано, але отримали більше, ніж заслужили – такий лозунг залишається з Борусією в Лізі чемпіонів досі. У плей-офф Дортмунд мав плюс-мінус рівні дуелі з ПСВ, Атлетіко та ПСЖ і щоразу виходив з тріумфом. Не можна не говорити про везіння. Зокрема, про везіння з сіткою.
ПСВ за сумою двох матчів заробив більше xG. Атлетіко роздушив "джмелів" в першому таймі домашньої гри та чомусь відмовився оформити розгром. ПСЖ за 180 хвилин півфіналу створив 9 явних гольових моментів біля воріт Кобеля та 6 разів влучив у каркас, а забив нуль. Удача, удача, удача. І ще раз удача.
Дортмунд у фіналі – це удача. Тільки після десяти повторів можна говорити про інші чинники. Але вони є. У весняних топ-матчах Борусія несподівано постала дуже зрілою та організованою командою. Банальні помилки кудись зникли, з'явилась висока інтенсивність, концентрації вистачає майже від свистка до свистка.
Дортмундці не виглядають чужими у фінальних стадіях Ліги чемпіонів, хоча не так давно виглядали чужими в верхній частині Бундесліги. Едін Терзіч достукався до футболістів і другий рік поспіль вивів їх на пік у ключовий момент сезону.
Забітцер, Адеємі та Санчо вилізли з ями, перебуваючи в найнижчій точці кар'єри. Прості роботяги Рюерсон і Фюлькруг приносять неймовірно багато користі. Від Нікласа під час прийому не так давно м'яч відскакував на метр, а тепер форвард елегантно розбирається в штрафному ПСЖ, підігрує та забиває.
Тут потрібно віддати належне тренеру, однозначно. А ще потрібно говорити про його помічників. Взимку штаб посилили Нурі Шахін і Свен Бендер. Останній відповідає за оборону, а турок, який заради Борусії покинув посаду головного тренера в Антальяспорі, ставить команді позиційну атаку.
Прогрес видно неозброєним оком. У Борусії після зимової паузи з'явилася структура атак. Тепер зрозуміло, як команда планує доправляти м'яч у чужі володіння. Моменти зі стандартів розбавляють цікавими комбінаціями. Футболісти отримали чіткі функції. Гра стала швидшою та вертикальнішою.
Дуже допоміг зимовий трансфер Іана Маатсена. Орендований в Челсі універсал стартує на лівому фланзі оборони, але в позиційних атаках зміщується в опорну зону. Він додав думки у фазі володіння, збільшив кількість і якість розрізних передач.
Санчо пів сезону маринували в МЮ – тепер він возить ПСЖ і повторює Мессі в Лізі чемпіонів
Дортмунд отримав ще одне підсилення, навіть без трансферу. У футболці Матса Хуммельса виходить інший футболіст. 35-річний захисник явно здав, багато помилявся й не витримував темп Бундесліги. Заговорили про завершення кар'єри...
Втім, коли настала пора великих матчів, Матс видав серію майстеркласів. Кожен перфоманс він прикрашає особливим хайлайтом: грандіозний асист шведою проти Атлетіко, сейв з дев'ятки проти Баварії, переможний гол у ворота ПСЖ. І як тепер завершувати кар'єру?
Хуммельс востаннє забивав за Борусію в Лізі чемпіонів у 2013-му – в плей-офф Шахтарю. Борусія перед тим виграла "групу смерті" з Реалом, Ман Сіті та Аяксом. А завершився сезон фіналом на Вемблі. Нічого не нагадує? Хуммельс, Ройс, Шахін і Бендер прокладають місток через 11 років.
Від порівнянь з бандою Юргена Клоппа не втекти. Вони будуть не на користь нинішньої Борусії. Тоді BVB входила в топ найсильніших команд Європи, показувала революційний футбол з гегенпресингом і реактивними атаками. Кожен матч гарантував видовище і кайф.
Творіння Едіна Терзіча далеке від таких характеристик і пафосних слів. Але фінал Ліги чемпіонів – це вже історія. Величне досягнення, яке не спаскудить навіть поразка у вирішальному матчі, як минулого сезону в Бундеслізі. Хочеться тільки красивого прощання для Ройса.
