Футбол 24 разом із Nemiroff розповідає про Ієна Тейлора, улюбленця вболівальників Астон Вілли.
Фінал Кубка ліги 1994-го подарував велику сенсацію. Фаворит та чинний чемпіон Манчестер Юнайтед на Вемблі поступився Астон Віллі, середняку АПЛ. Перемога 3:1 над зірковою командою сера Алекса Фергюсона добряче потішила бірмінгемців. Серед тих, хто особливо радів того вечора, був 25-річний Ієн Тейлор, гравець нижчолігового Порт Вейла.
Цього сезону бренд Nemiroff став частиною історії футбольного клубу Астон Вілла. Це партнерство доводить, що характер і відданість грі не мають меж. Відчуй атмосферу АПЛ та підтримуй своїх із гордістю за українське. Вболівати! That's my spirit. Nemiroff De Luxe
Уродженець Бірмінгема змалечку підтримував Астон Віллу на Холт-Енді, фанатській трибуні. У момент святкування перемоги над МЮ хлопець ще не знав, що через два роки Астон Вілла знову виграє Кубок ліги на Вемблі, а він буде не просто поруч з командою. Ієн вийде на поле і заб’є один із голів у ворота Лідса. У пресі жартували – Тейлора забрали з трибун і поставили у півзахист.
Звичка відвідувати фанатську трибуну залишилася в Ієна Тейлора навіть тоді, коли він став легендою свого клубу і за майже дев’ять років провів 290 матчів у футболці "вілланів". Як тільки випадала нагода, Тейлор неодмінно йшов на Холт-Енд і ставав пліч-о-пліч з фанатами. Атмосферності цьому єднанню додавав і спеціальний заряд "There's only one Ian Taylor".
Навіть після переходу з Астон Вілли улюбленець вболівальників повертався на рідну трибуну. У жовтні 2005-го на дербі з Бірмінгемом Тейлора запросили у VIP-ложу, проте той за традицією прийшов на фанатську трибуну.
"Скільки часу мені знадобилося, щоб завоювати любов вболівальників? Це було миттєво. Під час підписання контракту я сказав, що є фанатом Вілли. Свою першу гру я провів на Хайбері з Арсеналом, ми зіграли внічию 0:0. А потім я дебютував на Вілла Парк проти Челсі і відзначився голом. Це одразу підкорило усіх", – пригадував Тейлор.
Шлях до визнання Ієн Тейлор виборював дуже важко. Хлопець виступав за аматорські команди і паралельно працював на звичайній роботі. Мабуть, найбільш екзотичним досвідом Тейлора була діяльність на бірмінгемській фабриці, де він працював водієм автонавантажувача.
У грудні 1997-го Тейлор відзначився забитим м’ячем в 1/8 фіналу Кубка УЄФА у ворота Стяуа. "Ніхто не міг пригадати, коли востаннє колишній водій навантажувача забезпечив англійській команді вихід до чвертьфіналу Кубка УЄФА. Можливо, це тому, що раніше такого ніколи не було", – насолоджувався миттєвістю оглядач The Independent Стівен Бренклі.
Ієн пізно потрапив у професійний футбол. А трапилося це не без приємної випадковості. Скаути Порт Вейла приїхали на матч аматорської команди Мур Грін у пошуках нападника, але звернули увагу на іншого футболіста. Тейлору на той момент було майже 24 роки, а новому клубу він обійшовся за смішні 15 000 фунтів стерлінгів.
Подальший перехід у прем’єрліговий Шеффілд Венсдей за мільйон фунтів і трансфер в Астон Віллу дозволили хавбеку розвинути важливі характеристики. Тейлор був ідеальним тогочасним бокс-ту-боксом, який щойно робив підкат у власному штрафному майданчику, а вже за хвилину потужно прикладався по м’ячу поруч із воротами суперника. Слід зауважити, що 42 голи за Астон Віллу свідчать про непоганий атакувальний потенціал Ієна.
Тейлор мав здатність забивати важливі голи, як тоді у ворота Стяуа чи Лідса у фіналі Кубка ліги. Зірковий час хавбека Астон Вілли припав на сезон 1999/00, коли він відзначився десятьма голами. Виклик Тейлора у збірну Англії вважався справою часу, проте за головну команду країни Ієн так і не зіграв.
"Я не бачу кращого півзахисника в цій країні, який має право грати за збірну Англії, ніж Ієн Тейлор. Він справді у відмінній формі", – ділився враженнями екс-гравець, партнер Тейлора та експерт Пол Мерсон. Утім Кевін Кіган, який навіть особисто приїжджав на матчі Астон Вілли, до своєї команди Тейлора не запросив.
2003-го улюбленець Вілла Парк востаннє зіграв за "левів" та став футболістом Дербі Каунті. Далі були виступи за Нортхемптон Таун і прощання з футболом. "Спочатку я займався агентським бізнесом, та це мені не підходило. Це дещо туманний світ, я працював на когось іншого. А я хотів працювати на себе", – казав Тейлор.
Нині він – успішний бізнесмен. Ієн створив власний бренд навушників із промовистою назвою iT7 Audio (Тейлор грав під сьомим номером). Запустити стартап йому допомогла випадкова зустріч з фанатом Вілли та директором телекомунікаційної технологічної компанії. Тейлор також є директором компанії Optima Sport, яка об’єднує футбольні команди академій з усього світу та проводить матчі з британськими футбольними академіями. Окрім того, Тейлор працює у галузі сонячної та відновлюваної енергетики.
Мабуть, найбільш символічним заняттям легенди є статус амбасадора Астон Вілли. І це той випадок, коли така роль виглядає особливо гармонійно. Серед усіх футболістів в історії "вілланів" Ієн Тейлор є чи не найбільш шанованим. Йому завжди раді на Вілла Парк, адже "There's only one Ian Taylor".
Від сміттяра до найкращого голкіпера світу: загадковий Невілл Саутолл, якого не можна не обожнювати