"Якщо бразильці вважаються найкращими футболістами, то нам потрібно запросити головну зірку тамтешньої ліги, щоб підняти власний рівень". Такими принципами керувався Гуанчжоу Евергранд влітку 2011-го, підписуючи MVP Бразілейрао за 10 млн євро. Сума трансферу 28-річного аргентинця, який видав феєричний сезон у складі Флуміненсе (чемпіон Серії А та фіналіст Кубка Лібертадорес), мало кого здивувала, натомість його зарплата – спричинила справжнісінький ефект бомби на трансферному ринку.
Трохи менше 15 млн євро за сезон перетворили Конку в найбільш високооплачуваного гравця планети. Навіть Мессі та Роналду не могли похвалитись схожими доходами. Аргентинець отримував тоді ж скромні за нинішніми мірками 10 млн євро за сезон, а португалець – 13.
Аргентинський "Бекхем", як величають Даріо на батьківщині через велику кількість бізнес-проектів, провів у Піднебесній 7 років, проклавши шлях до китайського футболу таким зіркам як Дрогба, Анелька, Халк, Алекс Тейшейра або Оскар. Нещодавно атакувальному хавбеку виповнилось 36, він перевіз свою сім'ю у Сполучені Штати і вже не грає на професійному рівні, але продовжує заробляти на китайській спадщині. Конка поділився власним досвідом в інтерв'ю виданню AS.
– Чому ти ніколи не грав у Європі?
– У мене не було такої можливості, жодної конкретної пропозиції. Більшість латиноамериканських футболістів мріють про Європу, але я повністю задоволений власною кар'єрою. Обравши Китай, я зробив правильний вибір. Там народились двоє моїх дітей.
– Де зараз проживає твоя сім'я?
– Ми зупинились на Маямі, але продовжуємо перебувати у тісних стосунках з Китаєм, який допомагає мені рухатись вперед. У мене там залишається немало бізнес-проектів.
– Ти розмовляєш китайською?
– Привіт, до побачення і дякую (сміється).
– Перші кроки у Рівері ти робив під керівництвом Пеллегріні...
– У 2002-му я провів разом з ним передсезонні збори, а потім дебютував за першу команду Рівера. Пеллегріні – великий професіонал та зразок для наслідування. Він був мені, наче батько. Містер завжди вчив нас поважати футбол. Він заслуговує всього, чого досяг у своїй кар'єрі.
– Якщо Пеллегріні так позитивно на тебе впливав, чому ти перебрався у Чилі?
– Через особисті проблеми. Я важко переживав смерть свого батька, тренувався з другою командою Рівера, а потім отримав пропозицію від Універсідад Католіка. Пеллегріні розумів, що цей перехід стане найкращим рішенням для усіх. Ми виграли національний титул і дістались фіналу Копа Судамерікана. У мене була повна свобода дій на полі.
– Ти – один з небагатьох аргентинців, яких дійсно люблять в Бразилії...
– Зізнаюсь, що я навіть не очікував на схожий прийом. Коли отримав пропозицію від Васко да Гама, то подумав: "Господи, куди я зібрався?! Там грають фантастичні футболісти, конкуренція – неймовірна...". Я дуже сильно ризикував, але все склалось просто чудово. Фанати мене обожнювали, хоча я не грав перші п'ять місяців через травми.
– Ти застав Ромаріо у Васко да Гама?
– Звісно, якраз тоді Ромаріо провів 1000-й м'яч у власній кар'єрі.
– Як він поводився у роздягальні?
– Коли я вперше зустрівся з Ромаріо у роздягальні, він промовив: "Ласкаво просимо! Тепер ти віддаватимеш мені передачі, щоб я забивав голи". Це був неймовірний досвід. Лише одна можливість тренуватися поруч з ним – допомагала мені рости як професіоналу. Ромаріо навчив мене жити футболом та чітко розставляти пріоритети.
– Чим відрізняється бразильський футбол від китайського?
– Головна відмінність – це пристрасть. Немає значення, проти кого ти граєш у Кубку Лібертадорес, лідера чи аутсайдера, емоції переповнюють перед кожним поєдинком. Коли вирушаєш на матч в Аргентину, то розумієш, що там на тебе чекає переповнений стадіон з шаленими фанами. Лібертадорес – один з моїх найбільш яскравих спогадів про футбол. На цьому турнірі завжди відкриваються великі таланти, які потім виступають за Реал або Барселону...
– Тобі довелось перетинатись з такими гравцями?
– Побачивши у Флуміненсе Тьяго Сілву, я одразу зрозумів, що він стане зіркою світового футболу.
– Ти працював з трьома великими наставниками: Карлос Альберто Перрейра (Васко да Гама), Марчело Ліппі (Гуанчжоу Евергранд) та Свен-Йоран Ерікссон (Шанхай). Чия концепція гри була для тебе ближчою?
– Бразилець був спокійним, але постійно вимагав атакувати. Мені подобався його футбол з високо піднятою лінією оборони і двома латералями на чужій половині поля. Еріксон був більш прагматичним, хоча й спілкувався на усіх мовах світу: іспанська, португальська, англійська, італійська. Якщо швед не знав бодай одного слова, то відразу перепитував у своїх помічників.
Після цього я отримав можливість працювати з Марчело Ліппі, який був найкращим тренером у моїй кар'єрі.
– Можна сказати, що ти зіткнувся з живою історією світового футболу...
– Не забувайте, що я також пограв разом з Деку, який перебрався у Флуміненсе з Челсі. Ми не знали, чи готовий Деку виходити на поле, але пам'ятали: за яку б команду він не виступав, завжди ставав чемпіоном. У 2010 році Флуміненсе здобув національний титул, це було щось неймовірне.
–Тебе називають одним з першовідкривачів шляху в Китай, яким зараз прямує значна кількість латиноамериканських та європейських зірок.
– Мені було 28, а зараз відомі футболісти їдуть туди у 24-25. Я отримав чимало критики на власну адресу, але у жодному разі не помилився. Вирішив поїхати у Китай, тому що з'явилась гарна економічна пропозиція, і вони показали мені все, чого я хотів досягти.
Це були часи, коли люди акцентували усю увагу на грошах. Однак великі заробітки не були моєю головною метою. Я провів 110 матчів, здобув величезний досвід, не лише футбольний, розвивався, насамперед, як особистість.
– За рівнем доходів ти перевершував Мессі та Роналду. Google називає тебе мультимільйонером...
– Ви повинні розуміти, що все це писалося заради гучних заголовків. Коли Мессі забивав декілька голів за матч, це вважалося нормальним, натомість мій дубль або хет-трик взагалі нікого не хвилював, люди обговорювали лише гроші. Я вважаю, що заслужив на такий контракт своєю важкою працею, насамперед, у Флуміненсе.
Кар'єра футболіста – доволі коротка. Я думав про майбутнє своєї сім'ї. У Китаї чудово розуміли, що мій трансфер – серйозний імпульс для розвитку тамтешнього футболу. Всі отримали те, чого хотіли.
Мата відмовився від шаленої пропозиції з Китаю заради Манчестер Юнайтед
– Ти знаєш, скільки грошей на твоїх рахунках?
– Так, але я продовжую важко працювати та постійно шукаю нову мотивацію. Погодьтеся, що усі ми швидко звикаємо до речей, які не є вічними. Я можу назвати себе повністю забезпеченою людиною, хоча гроші – далеко не найважливіше у нашому житті.
– В Китаї про тебе пишуть лише хороше. Чим ти підкорив країну, яка за менталітетом зовсім не схожа на Бразилію або Аргентину?
– Кожного дня віддавався на 110 відсотків, був зразковим професіоналом. Я уникав нічних походеньок, добре харчувався, несамовито працював... Навіть, коли мені пропонували пропустити гру, щоб відпочити, я рвався на поле. Хотів сумлінно відпрацювати кожну копійку.
– Що найбільше вразило у китайській культурі?
– Спочатку – мова. Її дуже складно опанувати. Однак найбільше я був здивований тим, що у нас не було власного майданчику для тренувань. Ми могли перетнутись з будь-ким. Якби у китайському футболу все було дуже добре, мене б не запрошували туди. Це був складний виклик, і я його прийняв.