Полон Кройфа, Ді Стефано та інші футбольні викрадення
Рубрика "Вікно в Європу" пропонує унікальний матеріал ресурсу FourFourTwo про те, як футбольні зірки ставали заручниками своєї слави. В прямому розумінні.
Нещодавно "павутину" заполонила резонансна історія із викраденням сестри Халка. Вона далеко не єдина у своєму роді. FourFourTwo публікує цілу серію випадків викрадень у футбольних сім'ях.
“Це була погана ідея”
Сварки дитинства між братами та сестрами рідко переходять у доросле життя. А тому просто у голові не вкладається, скільки ж це парагвайський захисник Лідер Мармоль мав би замолоду зруйнувати лялькових будиночків, щоб настільки “дістати” свою сестру. Та так, що ця сестриця, Перла, зімітувала власне викрадення, аби отримати від свого маленького братика $40,000. Виплативши необхідну суму у жовтні 2010-го, 25-річний футболіст помчав із Канкуну у Мексиці до їхнього сімейного будинку, аби втішити і підтримати Перлу, яку нібито цілою і неушкодженою зловмисники випустили із “ув’язнення”.
Але розповіді цієї лукавої матері п’ятьох дітей, що за сюжетом скидалися на фільми братів Коенів, ставали все більш непослідовними та плутаними. У поліції з’явились підозри щодо цього дилетантського викрадення і неспроможності Перли пригадати як або ж де її тримали у заручниках. Врешті-решт вона зізналася, що інсценувала викрадення, щоб увірвати собі шматок грошового достатку брата. “Я радий, що із нею все гаразд, але та дурня, що прийшла їй до голови - це справді погана ідея”, - зітхає колишній гравець “Чикаго Файр”.
Поворот на 180 градусів перед самісіньким Мундіалем
То була одна із найбільш довготривалих футбольних містерій: чому Йохан Кройф пропустив чемпіонат світу 1978 року? На той час всі вважали, що це було не що інше, як знак протесту голландського маестро проти військової диктатури в Аргентині. Але у 2008-му Кройф поклав кінець цим домислам. “Зловмисники приставили мені до скроні гвинтівку і зв’язали мене та мою дружину на очах у дітей в нашій квартирі у Барселоні”, - розповів Йохан в інтерв’ю іспанському радіо про це важке випробування долі 1977-го. Випадок, що змусив його переглянути свої життєві пріоритети. Упродовж чотирьох місяців після злочину у будинку Кройфа ночувала поліція. “Після усього, що сталося, я не міг брати участь у чемпіонаті світу”. Що ж, резонно.
Сумнозвісний іменинний шопінг
Немає кращого святкування третього дня вашого 24-річчя, аніж бути викраденим просто з-під будинку вашої дівчини. У жовтні 2004-го Сантьяго Ладіно, завзятого правого захисника з “Велес Сарсфілд”, злочинці примусили зняти гроші із кількох банкоматів у різних точках Буенос-Айреса та віддати усю суму їм на “дрібні витрати”. Після кількагодинної терапії з вилучення грошей, зловмисники відпустили фулбека неподалік домашнього поля “Сан Лоренцо”, за 5 миль від місця його викрадення. “Цей інцидент - не дивина: таке часом трапляється в Аргентині”, - спокійно розмірковує батько Ладіно, Карлос.
Родичі теж страждають
Норум Йобо, брат тодішньої зірки “Евертона” та збірної Нігерії Джозефа Йобо, однієї не надто чудової днини, мабуть, засумнівався, що мати такого зіркового брата - це добре. А саме після того, як на світанку у липні 2008-го його і ще двох осіб викрали просто з-під будівлі нічного клубу “Illusion”, що у “нафтовому клондайку” південної Нігерії - Порт Харкорті. Його друзів швидко відпустили, а от Норуму довелося ще 12 днів терпіти це жахіття. Викрадачі, звісно, вимагали викуп у захисника Прем’єр-ліги, але у результаті так і не домоглися свого.
Справжній “Хрещений батько” для Бербатова
Як один із тих, хто вивчав англійську за допомогою кінотрилогії “Хрещений батько”, Дімітар Бербатов мав би пережити подвійний жах, коли Георгій Ілієв, така собі болгарська версія Майкла Корлеоне, викрав 19-річного гравця після тренування ЦСКА (Софія) наприкінці 1999-го. Таким сумнівним способом Ілієв планував підписати майбутню зірку “Тоттенхем Хотспур” і “Манчестер Юнайтед” до своєї власної команди “Левскі Кустенділ”. Вже на шляху до Ілієва Бербатов зателефонував своєму батькові із благаннями про допомогу, і той поклопотався про його звільнення.
Ромаріо дає відсіч
У 1994-му дещо незвичний “порядок денний” у підготовці Ромаріо до звитяг Ла Ліги та чемпіонату світу виглядав наступним чином: обізвати Пеле “розумово відсталим”; пережити викрадення власного батька; шантажувати злочинний світ Ріо-де-Жанейро. П'ятого травня з бару у міському районі Penha із вимогою викупу в 7 мільйонів доларів було викрадено Ромаріо-старшого - Едевейра, а фани збірної Бразилії та “Барселони” “хором” затамували подих.
Залишившись в Іспанії на прохання тренера "Барси" Йохана Кройфа (через 2 дні мав відбутися матч із “Реалом”), Ромаріо пригрозив зняти себе із участі в чемпіонаті світу-1994, якщо його батька не буде звільнено. Боячись за шанси Бразилії на Мундіалі без головної зірки збірної, схиблені на футболі бандюги Ріо буквально засипали поліцію повідомленнями про місцезнаходження Едевейра. 62-річний чоловік був знайдений у взятій штурмом схованці, де він сидів на матраці, не відводячи очей від телевізора. Його зловмисники купили спеціально, аби батько міг побачити, як син забиває переможний гол у Класіко. Попри такі комфортні умови і “меню” зі стейків, пива та сигарет, що ними злочинці забезпечували свою жертву, викрадачів було заарештовано.
“Тату, ми чекаємо на тебе”
Перемога у Клаусурі-2003 вже була в кишені, і питання про завершення кар’єри легенди “Рівер Плейт” Леонардо Астради було вирішене. 33-річний гравець міг би разом з усіма підняти над головою рекордний 12-й трофей у передостанній грі сезону на “Олімпо”, а потім піти пограти у гольф. Натомість, Астрада чекав на новини від свого батька Рубена. Машину 61-річного чоловіка було протаранено і збито з дороги озброєними зловмисниками, а його самого відвезено у надійно замасковане місце, із наступним призначенням викупу у $300,000. Перед фінальною грою “мільйонерів”, Астрада вийшов на поле у футболці із написом: “Тату, ми чекаємо на тебе!”. Виконавши лише 12 хвилин своєї футбольної “лебединої пісні”, Астрада покинув поле у сльозах. А Рубенові вдалося втекти через 27 днів, коли нападники необачно покинули схованку.
“Я просто хочу, щоб Кіні повернувся”
На фоні невдалого політичного перевороту тижнем раніше і бомбардувань, влаштованих баскським терористичним угрупованням ЕТА, 25-денне викрадення Кіні неабияк привернуло всезагальну увагу. У березні 1981-го у матчі, де "Барса" помпезно розгромила “Еркулес” з рахунком 6:0, Кіні оформив "дубль", а після гри зв’язану “дев’ятку” каталонців було кинуто до фургону двома безробітними механіками та обтяженим боргами електриком, які дружно вимагали “винагороду” за футболіста у розмірі 1,8 мільйона фунтів стерлінгів.
Одноклубник Кіні Бернд Шустер одразу відмовився сплачувати викуп, допоки не повернуть його викраденого колегу: “Крім вмілих ніг, у мене є ще дещо цінне - серце, - підкреслив він. - Я просто хочу, щоб Кіні повернувся”. Шостий найталановитіший голеадор Ла Ліги за всю історію більшу частину свого ув’язнення провів на одній із підземних автомобільних стоянок у Сарагосі, вийшовши звідти із пишною бородою, що прикрашала його обличчя. Горе-викрадачі залишились без викупу та "заробили" 10-річне ув’язнення. Без найкращого бомбардира надії "Барси" на титули розвіялись, мов дим - команда виграла лише один матч із чотирьох, які пропустив Кіні. Але він так і залишився топ-голеадором ліги.
Щасливий кінець історії Кампоса
Любителеві яскравого вбрання Хорхе Кампосу довелося рятувати свого батька у лютому 1999-го. Кампос-молодший залишив свою збірну просто під час футбольного турніру у Гонконгу і чимдуж помчав додому після звістки про те, що шестеро представників лівих сил, учасників народної революції, до зубів озброєних AK-47, примусили 66-річного батька Хорхе вийти із його авто та сісти до їхнього пікапу. Шість днів потому Кампос-старший цілий та неушкоджений з’явився у поліцейському відділку за 6 миль на північний захід від Акапулько. Хорхе відмовився пояснювати: заплатив він п’ятизначну суму викупу, чи просто засліпив викрадачів однією зі своїх екстравагантних футболок.
Де ла Пенья добре мізкує у екстремальних ситуаціях
Дорогою із тренування на “Камп Ноу” Іван Де ла Пенья помітив, що його переслідують. Знайшовши собі і своєму “порше” прихисток у одній із підземних парковок, голомозий хавбек зателефонував у поліцію і повідомив реєстраційні номери своїх потенційних викрадачів. Коли місцеві правоохоронці “сіли на хвіст” одному зі злодіїв, почався справжній бойовик: той кинувся тікати, його крадений “Форд Ескорт” перекинувся на кільцевій, він підстрелив одного із полісменів та взяв у заручники власну доньку. Це, однак, не стало на перешкоді його арешту. Другого зловмисника, бізнесмена-невдаху, який міг би сміливо внести провальне викрадення гравця "Барси" у своє резюме, було заарештовано 2003-го і засуджено до двох років позбавлення волі.
РЕАЛьний революціонер
Небагато знайдеться викрадачів, які б за сумісництвом ще й стали успішними скульпторами і художниками-кубістами, тому, мабуть, варто скинути капелюха перед Паулем дель Ріо, який “поцупив” Альфредо ді Стефано прямісінько з готелю під час американського туру “Реалу” у 1963-му. Дель Ріо служив у лавах венесуельського десантно-диверсійного угруповання “Національний фронт визволення” (FALN) та попросив ді Стефано не панікувати, мовляв, “ми - революціонери і не хочемо миритися із політичним режимом нашої країни. Ми вас скоро повернемо”. І справді, дворазовий володар титулу “Європейський футболіст року” з’явився в іспанському посольстві 2 дні потому. За іронією долі, дель Ріо, вже відомий художник, і футболіст знову зустрілися на прем’єрі фільму “Real: The Movie” у 2005-му, через 42 роки після славнозвісного викрадення.
Злочинці на радіо
Швидконогий Едуардо Б’янкі, молодший брат тодішнього тренера “Бока Хуніорс” Карлоса, мав би дякувати своїй дружині та атлетичним нижнім кінцівкам за те, що дивом уникнув лап викрадачів. Вранці 4 серпня 2003 року Б’янкі готувався відкрити родинний бізнес - мережу кіосків із пресою у районі Буенос-Айреса Сан Мартін, аж раптом із авто, що проїжджало поруч, вистрибнула озброєна банда. Чимось нагадуючи свого енергійного і рухливого, наче ртуть, брата, до того ж 14-разового гравця основи збірної Агрентини, Едуардо кинувся навтьоки, шукаючи прихистку у будинку сусідів. Його дружина у паніці зателефонувала до місцевої радіостанції, прорепетувавши у слухавку: “Якісь люди щойно намагалися викрасти мого чоловіка!”, і її стривожені слова звучали на фоні тупоту і вигуків зловмисників, що намагались квапливо ретируватися. “Він страшенно нервував і впродовж доби і ока не стулив”, - стверджував пізніше Карлос. Та воно й не дивно.
Мама - головна “мішень” у Бразилії
“Кожен день затягнутий хмарами, якщо твою маму викрали”, - по-філософськи висловився Робінью через чотири роки після того, як у листопаді 2004-го його матір Маріну де Сілва Соузу викрали із будинку їхніх родичів в 45-ти милях від Сан-Пауло. Робінью, цінне надбання “Сантоса” на той час, якраз був на порозі трансферу до "Реалу", а це гарантувало великі гроші. Банда озброєних злочинців увірвалась на подвір’я, де Маріна готувала барбекю і, замкнувши решту родичів у вбиральні на другому поверсі будинку, вивезла жінку у багажнику її ж власного авто у невідомому напрямі. 40-денне перебування Маріни у заручниках завершилося, коли тоді ще 20-річний Робінью сплатив викуп у розмірі £50,000.
Цікаво, що цей випадок спровокував хвилю подібних “мамовикрадень”: кохану матусю Луїса Фабіано спіткала така ж доля у березні 2005-го, через 9 місяців після його переходу до “Порту” за 7,3 мільйони фунтів стерлінгів. Мати Фабіано так і не дійшла до подруги у своєму рідному містечку Кампінас - невідомі силою заштовхнули її у авто, що очікувало поблизу. Сандра Хелена Клементе стала п’ятою у списку родичів, викрадених у бразильських футболістів впродовж п‘яти місяців після прецеденту Робінью. Місцеві жителі почули крики, що лунали із одного з будинків - на штурм прибув загін із 35-ти поліцейських і невдовзі 60-денне пекло 45-річної Сандри було позаду. Викупу злочинці так і не отримали.
Мати Марінью була наступною. Захисник “Коринтіанса” виклав кругленьку суму у $20,000 як викуп за свою маму, Еліс Назаре, після її двомісячного перебування у заручниках з травня 2005-го. 62-річну жінку було викрадено групою невідомих, що видавали себе за торговців квітами. “Усе це почалось тому, що люди стали копіювати викрадення матері Робінью”, - стверджує Селіо Марсело да Сілва (більш відомий як самопроголошений “Бен Ладен”) після свого арешту у серпні 2005-го, пишаючись тією недоброю “традицією”, започаткованою ним минулого року. “Немає значення, чия це матір - її все одно викрадуть”.
Тренувальна байка Сомалії
Звершуємо тим, чим і починали - “фейковим” викраденням. Лише цього разу футболіст самотужки “пригоду” зімітував. Запізнившись на передсезонне тренування і чудово розуміючи, що клуб вирахує 40% із зарплати за таку халатність, хавбек “Ботафого” Сомалія у своє виправдання почав стверджувати, що, погрожуючи зброєю, до його авто вдерлися зловмисники, змусили його проїхати мало не половину Ріо-де-Жанейро і врешті-решт пограбували його, забравши усі гроші та прикраси. Та віднайдені кадри із прихованого відеоспостереження за будинком Сомалії, на яких 26-річний футболіст виходить із квартири через 2 години після часу інциденту, викликали сумніви у правдивості розповіді. Сомалії висунули карне звинувачення із перспективою тюремного терміну. Та хавбеку вдалося вийти сухим з води. “Я був розбитий після гучної вечірки напередодні”, - зізнався він. - Я попросив пробачення у керівництва і фанів. Я припустився величезної помилки”.
Текст FourFourTwo переклала Анастасія Брюквіна
показати приховати