Нова стара казка зі щасливим кінцем, або Порятунок рядового "Уїгана"
Розповідь про найнепередбачуванішу команду англійської Прем’єр-ліги.
«Как, жив еще Курилка футболист?»
(майже О.С.Пушкін)
«Уїган» давно привчив англійську публіку до того, що в критичні моменти, коли привид Чемпіоншипу маячить на горизонті, нагадуючи про невеселі перспективи боротьби за збереження елітного статусу , команда різко додає в грі та починає поступальний рух по щаблях турнірної таблиці. І хоча після сьогоднішньої виїзної перемоги «Астон Вілли» над ніяким в останніх іграх «Сток Сіті» «Латікс» знову опустилися в офф-зону, не варто забувати, що команда з Великого Манчестера має в запасі ще два поєдинки (враховуючи битву за 6 очок з лондонськими «Рейнджерами» Харрі Реднаппа).
Володіючи одним із найменших бюджетів серед всіх колективів АПЛ, «Уїган», тим не менше, вперто не хоче покидати елітний дивізіон. Відчувши незрівнянний смак прем’єрлігівських баталій ще в 2005 році, «Латікс» традиційно вперто чіпляються за кожен шанс вижити, пускаючи в хід всі можливі частини тіла: кінцівки, нігті чи навіть зуби. Додає честі команді й той факт, що чи не кожного міжсезоння «Уїган» змушений розлучатися з провідними гравцями, яких не вельми приваблює перспектива провести весь сезон в складі аутсайдера, хай навіть і спроможного на шикарний камбек. «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, а ми, як і кожна людина, хочемо кращого майбутнього» - цю дещо модифіковану життєву мудрість у свій час взяли на озброєння Денні Ландзаат, Антоніо Валенсія, Віктор Мозес, Лі Каттермол, Шарль Н’Зогбія, Уїлсон Паласіос. Проте навіть така невесела реальність не може вплинути на щосезонну приналежність «Уїгана» до когорти клубів Прем’єр-ліги. І значну роль в тому, що «Латікс» вже сім років так і не апробували гіркого смаку вильоту в Чемпіоншип, належить їхньому власникові – Дейву Уїлану.
До 76-річного бізнесмена, який придбав команду ще в далекому 1995 році, коли «Латікс» безнадійно борсалися в трясовині четвертого за ліком англійського дивізіону, можна ставитися по-різному. Так, заяви про підтримку Каллума МакМанамана після його жахливого фолу проти зимового новачка «Ньюкасла», з яким мав честь познайомитися в 1/16 Ліги Європи «Металіст», - Массадіо Айдари, явно не додають йому вістів в очах любителів моралі, а увіковічення власних ініціалів у назві клубного стадіону може викликати іронічні насмішки. Проте в чому власника «Уїгана» не можна звинуватити при всьому бажанні – в невмінні тримати слово. При купівлі заштатного клубу, яким на той час були «Атлети», Дейв заявив, що за всього лиш 10 років команда гратиме в Прем’єр-лізі, що й втілилося в реальність. Ну а віра і підтримка, яку Уїлан проявляє по відношенню до тренера своєї команди – Роберто Мартінеса – навіть в моментах, коли, здається, команда явно «пливе» і потрібно вдаватися до зовнішньої терапії шляхом заміни менежера, заслуговує занесення в футбольну Червону книгу як надзвичайно рідкісне явище, яке в сучасних умовах загрожує перетворитися на релікт.
За прикладами далеко не потрібно ходити. В сезоні 2009/2010, першому в ранзі головного тренера «Уїгана» для іспанського ентренадора, «Латікс» продемонстрували кричуще невміння протистояти грандам англійського футболу на виїзді, в прямому змісті трансформовуючись на газонах «Олд Траффорду», «Емірейтс», «Стемфорд Бріджу» та «Уайт Харт Лейну» на безпорадних хлопчиків для побиття, пропустивши в цих чотирьох іграх 26 голів (м’яч Пауля Шарнера у ворота «Тоттенхема» можна взагалі проігнорувати як такий, що абсолютно не пом’якшує жахливу статистику), а феєричні розгроми від «Челсі» (0:8) та «Шпор» (1-9) дали б підстави для звільнення головного тренера навіть набагато менш охочим до розправи власникам клубів, аніж, скажімо, Мауріціо Дзампаріні. А в минулому чемпіонаті «Уїган», стартувавши з двох нічиїх та перемоги над КПР, видав жахливу серію із восьми поразок поспіль, надійно окопавшись в підвалинах турнірної таблиці. Проте Мартінес, схоже, володіє необмеженим кредитом довіри, що й приносить команді свої дивіденди. Це лише в «Саутгемптоні» головного творця блискавичного прориву з третього дивізіону в перший всього лиш за два роки можуть попросити на вихід, вимагаючи «все й одразу»…
Зважаючи на те, що на колективи калібру «Уїгана» завжди тисне невідомість у вигляді щорічних туманних перспектив боротьби за збереження прописки, варто відзначити міцний командний дух, яким можуть похвалитися «Латікс». Віра у власні сили, готовність викластися на всі 100, а якщо треба, то й більше відсотків – все це в підсумку неабияк сприяє тому, що кожного сезону в числі трьох лузерів, які змушені розпрощатися з такою привабливою в фінансовому плані Прем’єр-лігою, ми не бачимо «Уїгана», натомість, в блек-ліст потрапляють ті, в кого міцний на перший погляд фундамент (немалий бюджет, непоганий за іменами склад) на перевірці видається нестійкою солом’яною конструкцією саме через відсутність внутрішньої єдності («Ньюкасл», «Блекберн», цьогорічний КПР).
Отож, давайте пригадаємо всі найвизначніші порятунки провінційного «Уїгана», який, незважаючи на всі песимістичні прогнози, регулярно примудряється зберігати щасливий статус репрезента елітного дивізіону.
Порятунок 1. Сезон 2006/2007
13 травня 2007 року «Уїган» вперше опинився перед необхідністю «вмерти, але перемогти». Після 37 турів в активі команди було 35 очок, в той час як «Шеффілд Юнайтед» розташовувався щаблем вище, посідаючи рятівну 17-ту позицію. Саме очна зустріч цих двох колективів в місті, яке є центром британської сталеливарної індустрії, мала дати відповідь на питання, хто ж стане третім невдахою та складе компанію «Чарльтону» та улюбленцям Елтона Джона «Уотфорду». Завдяки голам Пауля Шарнера та Девіда Ансуорта «Уїган» переміг 2:1 й безжалісно відправив «Клинків» на переплавку в Чемпіоншип, обійшовши їх за різницею м’ячів. Цікаво, що наступного дня наставник «Латікс» Пол Джуелл написав заяву про відставку за власним бажанням.
Порятунок 2. Сезон 2007/2008
Наступний сезон значно оновлений «Уїган» (команду покинули Ар’ян Де Зееув, Метт Джексон, Лі Маккалох, Лейтон Бейнс) розпочав вдало, після трьох турів опинившись у верхівці турнірної таблиці, однак згодом впевнено скотився в тартарари. Крайньою межею падіння стало 19 місце після програшу в Бірмінгемі із жалюгідними 8 очками. Нижче «Латікс» перебувала лише команда, яка ризикує стати найгіршою в історії АПЛ – «Дербі Каунті». Це стало причиною дострокового припинення відносин з Крісом Хатчінгсом. «Уїган» очолив культовий у минулому захисник «Манчестер Юнайтед» Стів Брюс. Під його керівництвом «Латікс» вперше взяли очки в грі з представником «Великої четвірки» (розжившись заліковим пунктом на «Енфілді» - 1:1) та й загалом покращили свої позиції. В передостанньому турі «Уїгану» для того, щоб забезпечити собі місце в еліті, потрібно було перемагати на виїзді міцну в той час «Астон Віллу», яка йшла на 6 позиції в чемпіонаті - адже заключну гру сезону «Атлети» мали провести з «Манчестер Юнайтед» (манкуніанці боролися за чемпіонство і очевидно, що шансів на перемогу в тій грі в підопічних Брюса майже не було). І «Латікс» здолали «Вілланів», переборовши свій виїзний комплекс (до виїзду на «Вілла Парк» в активі «Уїгана» була всього одна перемога в 18 поєдинках), та таким чином підтвердивши своє місце в еліті.
Порятунок 3. Сезон 2010/2011
Після двох відносно вдалих сезонів «Латікс» знову поставили під питання своє перебування під сонцем. Як почали синьо-білі чемпіонат з двох болючих домашніх ляпасів від дебютанта «Блекпула» (на превеликий жаль, «мандаринова» банда колоритного Йєна Холловея не змогла закріпитися в АПЛ) – 0:4, та чемпіона «Челсі» - 0:6 (цікаво, що за перші 2 тури того чемпіонату аналогічний рахунок, який, як правило, частіше можна зустріти в тенісі, було зафіксовано одразу 4 рази – саме так завершилися матчі «Челсі» - «Вест Бромвіч», «Арсенал» - «Блекпул» та «Ньюкасл» - «Астон Вілла»), так і продовжили дивувати своєю перманентною нестабільністю, отримавши ярлик одного з головних кандидатів на виліт. Однак в результаті «Уїган» вкотре вийшов сухим із води, перемігши в останньому турі на виїзді «Сток Сіті» завдяки голу Уго Родальєги, в той час як основні конкуренти – «Блекпул» та володар Кубка англійської ліги «Бірмінгем» - зазнали невдач і розпрощалися з Прем’єр-лігою.
Порятунок 4. Сезон 2011/2012
Здавалося б, що після чергового «відскоку» в «Уїгані» мали б переосмислити уроки минулого. Проте в результаті ми побачили стандартну картину: перше коло «Латікс» традиційно провалили (апогеєм чого стала вже згадувана вище серія з 8 поразок), хоча при цьому й примудрилися зіграти внічию на «D.W. Stadium» з «Челсі» та «Ліверпулем». А в 21 турі «завдяки» перемозі «Блекберна» над «Фулхемом» та власній невдачі у грі з «Манчестер Сіті» підопічні Роберто Мартінеса опустилися на останній щабель таблиці, давши привід песимістам вивільнити свої занепадницькі настрої. Проте навесні «Уїган», наче досвідчений бігун на довгу дистанцію, розпочав різкий спурт, завдавши поразки «Манчестер Юнайтед» (1:0 - а з цими трьома очками «Пташенята Фергі» виграли б чемпіонат!), «Ньюкаслові» (4:0), «Арсеналові» (2:1 на «»Емірейтс»!) та «Ліверпулеві» (аналогічний результат при аналогічному гостьовому статусі!). В результаті чого «Латікс» (нечуване діло!) за декілька турів до завершення сезону забезпечили собі місце в найвищому дивізіоні Англії, фінішувавши 15-тими.
На завершення
Ось така ця непередбачувана команда – «Уїган Атлетік». Вони можуть влетіти з мало не двозначним рахунком, а через декілька турів «прибити» на виїзді учасника єврокубків. Їм до снаги завалити першу частину сезону, отримавши рясний потік передчасних (хай навіть із раціональним підґрунтям) епітафій, лише для того, щоб здійснити карколомний стрибок та, наче казковий барон Мюнхгаузен, власноручно витягнути себе за шевелюру із метафоричного болота у вигляді зони пониження в класі. Звісно, за всі роки перебування «Уїгана» в АПЛ віддані вболівальники «Латікс» втратили значну кількість нервових клітин (невипадково минулого року Дейв Уїлан заявляв про можливість передачі клубу своєму 21-річному внукові Девіду), однак скільки ж хеппі-ендів футболісти синьо-білих зрештою подарували їм! І цього сезону прихильники команди з Великого Манчестера також можуть розраховувати на те, що їхні улюбленці подарують їм привід для викиду ендорфіну в крові. Все в руках, ногах та головах підопічних Роберто Мартінеса.
показати приховати