Немає революціонерів: чому Іспанія грає у футбол, а Англія мучиться – Грозний розібрав фінал Євро-2024 без зайвих емоцій
Геннадій Чеховський обговорює вирішальний матч Євро-2024 Іспанія – Англія (2:1) із легендарним українським тренером. Ексклюзив!
В'ячеслав Грозний / Фото з відкритих джерел
– В’ячеславе Вікторовичу, за кого вболівали у фіналі?
– Я до обох команд добре ставлюся. Іспанія й Англія дуже допомагають Україні в цей скрутний час. Честь їм і хвала. Сам матч оцінював з точки зору роботи тренерів, майстерності футболістів.
до речі
– Рівень майстерності гравців в обох командах дуже високий. Між тим, Англія, маючи потужний склад, здивувала невиразною грою в атаці. З чим, на ваш погляд, це пов’язано?
– Погоджуся, що зірок в англійській збірній багато, але їх затьмарила команда молодих талантів з досвідченим Родрі на позиції опорного півзахисника. Втім, два поспіль виходи у фінал чемпіонату Європи заслуговують на повагу.
Треба згадати, як вони йшли до цих здобутків. Після покоління Стівена Джеррарда, Френка Лемпарда, Вейна Руні та інших в збірній Англії відбувся великий спад у грі. Це при тому, що в Прем’єр-лізі працюють найкращі тренери світу, там переважно грають найкращі гравці світу. Невдачі, починаючи з 2008 року, дали їм зрозуміти, що потрібно змінювати систему підготовки резерву. Бо юні футболісти не мали постійної ігрової практики й повільно прогресували. Той же Джуд Беллінгем свого часу виїхав з мамою в дортмундську Борусію. Бо в Німеччині, на відміну від Англії, була програма якісної підготовки молодих талантів.
Реформи вони почали проводити в 2010 році. Створили дві концепції розвитку молодих футболістів, які стали базовими для всіх клубів.
– Хто розробляв ці концепції?
– Команда під керівництвом технічного директора футбольної асоціації Англії Деєна Ешварда, до якої входив і нинішній тренер збірної Гарет Саутгейт. Я знайомий з цією програмою. Там усе розписано: відмінна інфраструктура, база з шикарними полями. На тренуваннях ставка робилася на контроль м’яча, щоб у майбутньому не було проблем з технікою. Зробили однаковою стилістику гри всіх збірних. Потім підбирали гравців під цю модель, яка має свою філософію і підкріплена знаннями зі спортивної науки і медицини.
Саутгейт пройшов з різними збірними цей шлях, а з національною командою двічі виходив у фінал чемпіонату Європи.
– З одного боку, успіх не випадковий, з іншого, виходячи з того, як вони ловили Фортуну за хвіст на останніх хвилинах матчів, варто сказати й про частку везіння.
– Процитую колишню зірку збірної Англії Кріса Уоддла. Він сказав, що від інших країн ми відрізняємося не лише мовою і культурою. В Англії роблять акцент на недоліках футболістів, а за кордоном розвивають сильні якості гравців. Згадаю й фразу Джорджа Беста про Девіда Бекхема. Характеризуючи англійську зірку, валлієць підкреслив, що Девід не б'є лівою ногою, не вміє грати головою, не робить підкати і мало забиває. А в іншому він дуже класний гравець. У цьому суть англійського футболу: ховати недоліки гравця, а не використовувати його найкращі якості. І тому в них раціональний, прагматичний футбол.
– В Англії, як на мене, не вистачає кваліфікованих тренерів-англійців.
– Потрібен революціонер-ідеаліст. Такими були Йохан Кройф в Іспанії і Нідерландах, Арріго Саккі в Італії, Юрген Клопп в Німеччині, Дідьє Дешам у Франції, Гвардіола, який зробив революцію в Баварії і Манчестер Сіті, культурно збагатив німецький і англійський чемпіонати. До числа авангарду відніс би й Алекса Фергюсона, Арсена Венгера, Жозе Моурінью, Карло Анчелотті. Список можна продовжувати, але в ньому не буде прізвища тренера-англійця.
– Тобто збірна Англії не може пересісти на сучасні рейки розвитку?
– Вони грають раціонально, прагматично і тільки на результат. Це їхній девіз. Є таке поняття, як ігровий баланс. П'ять гравців, які краще вміють відбирати м'яч, грають на оборону, а п'ять – на атаку. В Англії перекіс величезний. Мінімум шість гравців грають на оборону. Тому вони майже нічого й не створювали біля воріт суперників. Тим не менше, вихід до фіналу – високий результат. Гадаю, Саутгейт залишиться на свої посаді (вже після цієї розмови стало відомо, що він подав у відставку, – Футбол 24).
– В Англії не дуже задоволені тим, що атакувальні футболісти здебільшого грають на оборону.
– Так. Люк Шоу зі швидкістю, як у Мудрика, мав грати захисника. Філ Фоден був зосереджений тільки на чорновій роботі, загубився в захисних порядках англійців, хоча в Манчестер Сіті чудово діє в атаці. Тому й Харрі Кейна частіше можна було бачити в штрафному англійців, ніж у суперників – туди йому м’яч не доставляли. Порівняйте гру Беллінгема в Реалі і в збірній… В англійців команда, в якої найнижча швидкість доставки м'яча, переміщення м'яча. З 24 команд! Вони повільніше за всіх доходили до ударних зон.
У фіналі потенційна можливість створювати моменти в англійців була на рівні 0,53, тоді як в Іспанії 1,86. Як наслідок: володіння м’ячем 65% на 35% на користь чемпіонів, гольові моменти – 5:2, удари – 16:9. При цьому іспанці 12 разів били по воротах з меж штрафного. Захисник іспанців Емерік Ляпорт зробив за турнір 40 проникаючих передач, тоді як пара центральних оборонців збірної Англії – 35. Тому вони й справедливо перемогли.
– Англія на чемпіонаті Європи-2020 і зараз – різниця є?
– Звичайно. Тоді вони максимально ефективно використовували стандартні положення. У них був Магуайр, який ефективно підключався до атак. Це неабияка перевага: коли є потенційна загроза отримати гол зі стандарту, то проти тебе й правила намагаються не порушувати. Англійці також мало використовували пресинг. Вони намагалися нейтралізувати суперників, а не спробувати самим грати. На мій погляд, вони мали ще в 1/8 фіналу словакам поступитися. Грали досить натужно. Але завдяки характеру, силі волі змогли показати високий результат.
Можливо, якби Коул Палмер замість Кірана Тріпп’єра вийшов з перших хвилин, гра англійців була б яскравішою.
– Палмер у фіналі суттєво підсилив гру, коли вийшов на заміну.
– Поважаю цього хлопця. Він не захотів сидіти в Манчестер Сіті під Кевіном де Брюйне й Бернарду Сілвою. Поговорив з Гвардіолою, й той його відпустив у Челсі. Там інша філософія, і Мудрику стане легше. Бо йому, як у Шахтарі, де були Судаков, Бондаренко, треба допомога партнерів. Палмер – ще не зірка, але він нею стане.
– На груповому етапі Італія спробувала зіграти з Іспанією на рівних і ми знаємо, що з цього вийшло.
– Секрет успіху збірної Іспанії в її тренері. Луїс де ла Фуенте працював з усіма збірними – 17, 19, 21 року. Не вірте тим, хто кричить будь що давати дорогу молодим. Так, є Юліан Нагельсманн, але ж це виняток. Де ла Фуенте 63-річний перемагає на чемпіонаті Європи, Мірча Луческу виграє чемпіонат, бере Кубок і приносить в казну Динамо 40 мільйонів євро з Ліги чемпіонів. При ньому стають провідними гравцями в європейських клубах Забарний, Циганков, Миколенко.
– Але ж якби не ризикнули змінити тренера в Динамо, то ми б не знали, яких результатів може досягти Олександр Шовковський.
– Треба дивитися не на вік, а на кваліфікацію. І на знання мови. Зараз тренери мають знати англійську. Добре, хай вчать. Але спочатку вони мають перейти на українську. Бо коли я працював у Болгарії та Грузії, то перша вимога – вчити місцеву мову. Подивіться: наші тренери позбавлені можливості вивчати передовий досвід з книг рідною мовою. Методичок, підручників українською немає, ніхто нічого не перекладає. Спортивної літератури практично немає.
– Можливо, знання англійської потрібне, щоб мати можливість працевлаштуватися за кордоном.
– Відкрию вам секрет. Там є профспілки, які захищають своїх тренерів. Без узгодження з ними там годі й розраховувати на працевлаштування. Я не кажу про топові клуби, Барселону, Реал тощо. Про систему, яка побудована на захисті своїх. Так має бути й у нас. Бо наші наставники більше працюють і більш відповідальні.
– В’ячеславе Вікторовичу, повернемося до чемпіонату Європи. Іспанія успішно виступає на всіх турнірах, причому чи не на голову вища за всіх суперників. Завдяки чому така перевага?
– 2008-го вони стали чемпіонами Європи, 2010-го – чемпіонами світу, 2012-го, в Києві, чемпіонами Європи. А потім втратили лідерські позиції. Йшла зміна поколінь. На минулому Євро вони вже були в півфіналі, зараз стали чемпіонами. Відзначу, наскільки в них був важкий шлях до фіналу. Італія, Німеччина, Франція… Вони всіх повністю перегравали. Тактично універсально, з кинжальними контратаками до 6 секунд, контрпресингом, командним ДНК, швидким прийняттям найкращих рішень, вмінням швидко закривати простір і командно оборонятися. Вони дуже варіативні у поєднанні з володінням м'ячем.
до речі
Де ла Фуенте тренував більшу частину цих хлопців в різних збірних. Тому знає більшість гравців, які зараз у національній команді. Причому більшість з них, як і тренер, – з Басконії. Він добре знає і підготовку, і гравців, і їхній характер. Як кажуть гравці, тренер вміє створювати таку атмосферу, що грати дуже комфортно. Бо він дає можливість гравцям себе реалізувати на полі, показати найкращі якості.
– Справді, хто б міг подумати, що одним з лідерів команди стане Дані Ольмо.
– Барселона хотіла його підписати, але він обрав Динамо Загреб. Йому в Хорватії пообіцяли зробити проект, так би мовити, під нього. І не прогадали. І футболіст виграв.
до речі
– У фіналі він віддячив де ла Фуенте, коли на останніх хвилинах вибив м’яч з порожніх воріт.
– Так. Він взагалі дуже сильно провів турнір. Гадаю, якщо б він виходив у стартовому складі, то отримав би приз найкращого гравця. Але всіх не поставиш. Кого замінити – Ямала, Вільямса? Родрі, звичайно, також гідний призу.
Іспанці відмовилися від так званої тікі-таки. Їм не потрібен контроль м’яча без просування вперед. У середньому вони володіють м'ячем 57% ігрового часу. Тренера це не напружує, для нього важлива вертикальність. Вони готують можливість максимально швидко перейти від одної фази гри до іншої.
Вони так краще за всіх це роблять, просто фантастично. Тільки є можливість награти гравця в динамічній позиції, зразу йде туди м'яч. Моментально вони створюють перевагу двоє проти одного, і на флангах, всюди. Це дуже важливо. Крім того, вони найкраще з 24 команд на Євро відбирають м'яч при його втраті на чужій половині поля. Вони відразу повертають його собі.
до речі
– У де ла Фуенте ще й загострене відчуття моменту.
– Оярсабаля випустив, звичайно, вчасно. Той забив вирішальний м’яч, бо використовує навіть напівмоменти. Ну і, звичайно, в Іспанії є диригент. Родрі направляє гру у потрібному руслі. Решта – швидкісна і якісна робота з м'ячем, оцінка і прийняття найкращого рішення в ліміті простору і часу – це в них на найвищому рівні.
– Ви казали про Ольмо. Але ж є ще й Ямал, якого вже порівнюють з Пеле і Мессі.
– Він отримав приз найкращого молодого гравця. Пеле і Мессі більше грали, скажімо так, в позиції центральних нападників, під центральними нападниками. Можливо, з часом Ямала туди і переведуть. У нього є вміння знайти партнера перед останнім пасом. Він чудовий гравець, бачить все, уміє. Він проходить шлях, яким йшли великі футболісти, яких ви назвали. Мені здається, Ямал – хлопець серйозний сам по собі. Він спокійний, не знервується, може контролювати свої емоції. Йому подобається грати у футбол.
– Один турнір завершився, починається інший. Вам не прикро, що на Олімпіаду відправляємо не найкращий склад? Адже Шахтар міг і відпустити Бондаренка з Судаковим.
– Трохи прикро, звичайно. Це неправильно. Але в команд свої завдання. З іншого боку, є молоді перспективні гравці. Будемо вболівати за них. У них є можливість показати себе, потрапити на олівець скаутам європейських клубів.
