"Можливо, скоро зіграємо з Динамо": президент сенсаційного Локомотива про Кубок України, роль Генінсона і хейтерів
Інтерв’ю "Футбол 24" з Олександром Єгоровим, президентом київського Локомотива, який увійшов до топ-16 найкращих клубів Кубка України 2025/26, а через кілька днів спробує пробитися у чвертьфінал.
Олександр Єгоров / Фото ФК Локомотив
Вже найближчого вівторка, 28 жовтня, Локомотив зіграє з вінницькою Нивою в 1/8 фіналу Кубка України. "Залізничників" без перебільшення можна назвати головною сенсацією турніру, адже вони змели зі свого шляху одразу двох представників УПЛ – Колос та Верес.
до речі
Відмінно виступає столична команда й у Другій лізі (група В). Вчорашня перемога (1:0) над лідером – Тростянцем, який не поступався у десяти турах поспіль – дозволила Локо піднятися на другу сходинку турнірної таблиці.
Хто ці порушники спокою та звичного балансу сил і яка в них мета? Запитуємо у президента "червоно-зелених" Олександра Єгорова.
"П’ятеро гравців представляли Локомотив у "Матчі смерті"
– Пане Олександре, ви керуєте футбольним клубом, який вважається найстарішим на території столиці України. Що б ви розповіли про історію Локомотива для тих, хто взагалі нічого про неї не знає?
– Локо справді є найстарішим клубом в усій Україні, який безперервно проводить свою футбольну та спортивну діяльність. Адже Локомотив – це не тільки про футбол. Маємо відділення волейболу, зараз відроджуємо баскетбольну школу – минулого тижня наша професійна баскетбольна команда Локомотив Київ дебютувала в Першій лізі України, почали з перемоги. Колись тут культивувалися навіть велоспорт і гребля. Сподіваємося, що після реконструкції нового об’єкту ЛокоСіті охоплюватиме близько двадцяти видів спорту.
Якщо поринати в минуле, то те місце, де ми проводимо тренування нашої академії, є історичним. Саме на цій поляні був зіграний перший матч у 1919 році, після чого започаткували першу команду залізничників, яка мала назву Залізна Дорога, скорочено – ЗалДор. Пізніше перейменували на Локомотив. Кольорами обрали червоний і зелений, бо такою була форма працівників залізниці. Відтоді триває історія безперервних виступів футбольної команди на аренах Києва, України, чемпіонату СССР.
Через те, що московський Локомотив почав перетягувати не тільки таланти, але й ковдру на себе, нас опустили до чемпіонату України, а потім припинили фінансувати. У 90-х ми скотились до чемпіонату міста Київ.
Олександр Єгоров / Фото ФК Локомотив
Новітня історія Локо – це повернення до витоків історії. Маємо досить амбітні цілі – Перша ліга і навіть УПЛ. Є все, що необхідно серйозному клубу для того, аби не було соромно змагатися у Прем’єр-лізі – солідна академія, інфраструктура, велика кількість уболівальників і, зокрема, найкращі ультрас. Вони дають такі перфоманси, що нам можуть позаздрити деякі клуби УПЛ. При цьому не обмежуємося футболом, а думаємо більш глобально та масштабно.
– З київським Динамо за всю свою понад столітню історію ви часто грали?
– На рівні академій – дуже часто. Перша команда, на жаль, ні. Все-таки ми Друга ліга, а вони – УПЛ. Але ось у Кубку України, я так розумію, команда і тренерський штаб поставили собі ціль вийти у півфінал і фінал. Тому, можливо, ми й зіграємо з Динамо скоро (Усміхається).
до речі
А історично такі заруби між обома клубами точно були, якщо дивитися в період до Незалежності. Скажу вам більше: легендарний "Матч смерті" зіграла команда, в якій більшість становили футболісти Динамо, але п’ятеро хлопців представляли Локомотив. Ці факти – доведені. Нещодавно вийшла ще одна книжка українського історика-дослідника, нам цю інформацію передали. Було цікаво отримати прізвища цих гравців.
Чому так мало інформації про історію київського Локомотива було раніше? Бо постійно існувала незрима присутність Москви. Ось це московське утискання, мовляв, "ви – містечковий клуб, який просто виховує для нас кадри". РЖД була номером один в СССР, а українська залізниця – як невеличкий додаток. Все працювало на Москву.
Тому зараз хочемо підняти всі архіви і відродити історичну справедливість, показавши, що, взагалі-то, перший залізничний рух був розпочатий в Україні, як і перший спортивний рух – у Києві, біля центрального вокзалу. Там розташований наш стадіон, який знову постраждав від російської ракети. Русня нас не відпускає. Але для нас це свого роду виклик. Зараз реконструювали один стадіон і переходимо до початку реконструкції нашої основної арени. Дуже нам її не вистачає, змушені ходити "по наймах".
– Кажете, Перша ліга і навіть УПЛ. Якими методами хочете досягти амбіційної цілі? Це буде запрошення зіркових ветеранів, ставка на легіонерів чи, можливо, власних вихованців?
– Ми наразі досить непогано себе показуємо, граємо у красивий та цікавий футбол. Саме така мета стояла перед новим тренерським штабом, який прийшов перед початком сезону. Належало підтягнути вихованців академії, щоб усі вікові категорії розуміли свої шанси потрапити в першу команду. Думаю, ви могли помітити, що ми не беремо гравців-ветеранів. Нам не цікаво, щоб футболісти завершували кар’єру в Локо. Нам цікаво, щоб вони починали свою кар’єру з Локомотива. Саме тому середній вік гравців першої команди — 23,8 роки і немає жодного гравця навіть 30-річного віку. При цьому зараз ми йдемо в трійці лідерів Другої ліги.
Щодо більш жорстких методів, то, звичайно, це буде щільна конкуренція серед гравців. Тому підбиратимемо вмотивованих, енергійних, по-спортивному агресивних та амбіційних, яким справді цікаво пробитися вище. На мою думку, це сприятиме позитивному результату.
Президент зі своєю командою / Фото Юлії Кищук, ФК Локомотив
Локомотив нікуди не відійде від асоціації із залізницею і людьми, які там працюють. Це – наша "мати". Тому такий характер залізничний та й сама назва "Локомотив" – це той, хто веде за собою. А якщо він несеться на швидкості, то зупинити його дуже важко. Локо – це про характер, волю, залізність. Вважаю, ставка на академію, підбір молодих талантів – пріоритет №1 для нас. Не готовий зараз говорити про легіонерів. Можливо, будуть якісь виняткові ситуації, коли ми надамо таланту шанс розкритися у нас для взаємовигідної співпраці. Поки ж не розглядаємо таких варіантів і зосереджені саме на українських талановитих гравцях.
До слова, з першою командою вже тренуються молоді хлопці з дубля. Іван Ткаченко, Микита Зуб, Даниіл Дегтяр — це хлопці 2008 року народження, Михайло Терих — 2006-го. Є також Володимир Чернецький — у минулому сезоні він встиг дебютувати за першу команду, йому на той момент було 18 років.
"Для Першої ліги потрібен бюджет 40 мільйонів гривень"
– Ваша стратегія вже працює – голодні до успіхів хлопці прорвалися в 1/8 фіналу Кубка України. Преміювали їх за перемоги над Колосом та Вересом?
– Преміювали, так. Хлопці – дійсно молодці. Вони довели, що ця стратегія починає потроху працювати. Саме за це ми були їм вдячні, бо нас почули, розкрились і продовжують це робити. Низький уклін команді і тренерському штабу. Ціную також фанатів і людей, які цікавляться Локомотивом. Бо нам вистачає негативу і хейту з усіх боків – є заздрісники, є якісь російські елементи. Навіть коли до нас прилетіла ракета, русня почала писати: "Нарешті залишиться тільки один Локомотив". Не дочекаєтесь!
– Річний бюджет Локомотива можете озвучити?
– Скажу так: наш річний бюджет набагато менший, ніж у клубів Другої ліги, з якими ми конкуруємо. Не готовий назвати конкретну цифру, бо це стане приводом для нових коментарів від людей, які нам заздрять або хейтять. Але він дійсно невеликий. Команда працює більше заради того, щоб побачити результат, створити щось суперкруте. І таким настроєм заряджають одне одного. Тож ця історія – не про гроші чи величезні зарплати, а про бажання проявити себе. Таку можливість ми їм даємо.
Поступово, звісно, думаємо над тим, де взяти бюджет. Державні кошти ми не маємо права використовувати, а Укрзалізниця не може бути нашим партнером чи спонсором, враховуючи, яку кількість прильотів отримує інфраструктура кожного дня. Доводиться шукати міжнародних партнерів, гранти, донати, щоб клуб існував. Поки цього достатньо. Як буде далі – побачимо, адже для Першої ліги бюджет повинен бути набагато більший. За нашою оцінкою – близько 40 мільйонів гривень. У нас зараз лише приблизно його третина.
Після епічної перемоги у Кубку України над Колосом / Фото Юлії Кищук, ФК Локомотив
– Потрапляння у топ-16 Кубка України – вже достатній успіх, чи орієнтуєте команду на чвертьфінал, півфінал?
– Апетит приходить під час їди (Усміхається). Стало набагато цікавіше, вже є цей азарт, драйв. Ми досить помірковано ставились до Кубка України, граємо тут не вперше, але тільки зараз гучно про себе заявили. Саме цей результат є ознакою того, що рухаємось у правильному напрямку і робимо належні зміни. Можливо, ці зміни ображають когось, хто вже не в обоймі Локомотива. Хто ображається на своїх сторінках в Instagram. Ми на це не звертаємо увагу. Клуб повинен рухатись далі.
Усе залежить від результату. Поки гравець, тренер, адміністратор – будь-хто у механізмі Локо – приносить результат, він є основною фігурою цього годинника. Якщо хтось починає випадати, то, звісно, тут нема про що говорити. Буду з вами відвертим: успіх у Кубку України не був очікуваним чи запланованим. Команда дійсно прорвалася на характері і волі до перемоги.
– У 2019 році до фіналу Кубка України дійшов Інгулець, який представляв Першу лігу. Давайте уявимо, що Локомотив повторив цей шлях. Який божевільний вчинок можете зараз пообіцяти публічно, якщо ваш клуб потрапить у фінал?
– Що ж, я у такому випадку наб’ю собі татуювання з Локомотивом. На лівій руці (Усміхається). У мене вже є певні татуювання, але понад сім років тому сказав собі "стоп". Була активна спортивна молодість.
"Нікчемні люди, які тільки й можуть, що поливати брудом"
– Розкажіть про це. Чим ви займались до Локомотива?
– Від самого дитинства я займався футболом і жив поруч зі стадіоном Локомотива. Цей факт дає мені можливість бути причетним до клубу вже з шести років. Потім, на жаль, отримав серйозну травму і довелося з футболом закінчити. Але у цій сфері залишився. Мав свою футбольну агенцію, пізніше передав її повністю своєму партнеру – він досі продовжує цим займатися.
Та все ж мене не полишало бажання зробити щось цікаве у футбольному осередку. І хоча я потім пішов у бізнес, економіку, фармацевтику, де міцно став на ноги, однак повернувся. Спершу це було як хобі, але зараз виросло у серйозний проект, яким я живу. Локомотив – наче моя дитина. Тому я дуже ображаюсь, коли хтось щось погане каже про мою дитину.
Олександр Єгоров повернувся з бізнесу у футбол / Фото ФК Локомотив
– Дійсно, вже кілька разів у нашій розмові ви згадували про недоброзичливців. Хто вони? Колишні працівники? Чи, можливо, відчуваєте певний пресинг від інших столичних клубів?
– Ні, ми дуже дружні з усіма іншими клубами. Локомотив будує позитивну, класну історію. Якщо є якийсь хейт або негатив – це більше від тих гравців, які, на жаль, за своїми даними нам не підійшли. Мені не хочеться нікого образити. Але якщо в когось не склалася кар’єра в Локо, а вони тепер хочуть хайпанути за рахунок клубу і нагнати якогось хейту, – отже це нікчемні люди, які тільки й можуть, що поливати брудом. А якщо роблять це, сидячи за кордоном, бо не бачать свого майбутнього в цій країні, то це ще ганебніше та огидніше.
Великого хейту немає. Є містечкові, локальні коментарі. Нам смішно за цим дивитись. Маємо мільйонне охоплення аудиторії в одному тільки Instagram – ось це для нас показник. Ми залишаємось в Україні, будуємо величезну академію, відкриваємо філіали в інших містах, підтримуємо дітей ВПО, зокрема допомагаємо їм потрапити на психологічне відновлення за кордоном, робимо проекти для військових і багато іншого. Ці факти говорять за нас найкраще. Тому не раджу стояти на колії, а при потребі – уважно її переходьте. Бо якщо локомотив вже почав масивно рухатись – його гальмівний шлях займе близько 1,5 кілометра. Уявіть собі.
– Нещодавно бачив Володимира Генінсона, колишнього президента УПЛ, у куртці із символікою Локомотива. Що входить до його обов’язків у клубі?
– Він вже частина клубної команди. Ми найближчим часом представимо його офіційно, але наразі ось така для вас ексклюзивна інформація. Володимир Братиславович працює моїм заступником і радником, допомагає рухати Локомотив вперед.
Крім нього є ще група людей, досить відомих футбольних функціонерів, які дбають про те, щоб ми зробили якомога менше помилок і якомога більше правильних та позитивних кроків. Як бачите, підсилюємо команду не лише гравцями, а й спеціалістами, які у футболі не один рік, а дехто – навіть десятиліттями. Завжди проводимо колективні наради, перш ніж ухвалити те чи інше рішення.
