Герой дня: повернувся з "того світу", забив перший гол на Мундіалі в 35 років і... розплакався
"Футбол 24" розповідає зворушливу історію Рауля Хіменеса, який задав темп Кубку світу-2026 і приніс збірній Мексики перші три очки.
Рауль Хіменес плаче після гола у ворота ПАР / Getty Images
Усі новини ЧС-2026 в один клік.
Рауль Хіменес
Вік: 35 років
Амплуа: центральний нападник
Статистика у збірній Мексики: 127 матчів, 46 голів
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Він повернувся буквально з "того світу". Зібрав себе докупи по частинах і знову продовжив на високому рівні. Їздив на три Мундіалі і щоразу завершував без забитих м’ячів, за що отримував болючу критику від нетерплячих уболівальників та медіа.
Доля просто випробовувала його на міцність та водила заплутаними маршрутами, щоб нарешті привести до легендарного храму Ацтека, поперед очі 80 тисяч співгромадян та світових легенд найбільшого калібру, і подарувати цю м’яку, вчасну подачу від Роберто Альварадо на 67-й хвилині. Залишалося тільки підставити свою голову під оптимальним кутом. А далі сльози, погляд у небо – до батька, та всезагальна радість нації.
Минулого вечора (чи то пак дня за мексиканським часом) Рауль Хіменес скинув із плечей важкий баласт, який гнітив його багато років. Бомбардир "Ель Трі" забив свій перший, такий вистражданий гол на Кубку світу. Прямо зараз він ділить другу сходинку в історичному реєстрі снайперів збірної Мексики із Харедом Борхетті – в обох по 46 м’ячів. Вище лише Хав’єр Чічаріто – 52.
Цього могло би ніколи не статися, якби 15-річний вихованець столичних клубів Крус Асуль та Америка терміново не переглянув свого ставлення до життя і футболу. Стояло навіть питання про те, щоб відрахувати свавільного тінейджера з команди. Але тренер зробив останню спробу – провів тривалу бесіду із батьком Рауля, в якій відверто змалював ситуацію і ймовірне майбутнє хлопця, якщо він зав’яже з футболом. Місцевим картелям завжди потрібні такі міцні неофіти, з яких потім роблять безжальних сікаріо.
Хіменес-старший, схопившись за голову, влаштував малому серйозну взбучку. Після цього, за словами самого Рауля, у нього щось перемкнулось всередині. Через кілька років за провідного бомбардира Америки мадридський Атлетіко не пошкодував викласти десять мільйонів євро.
Друга перешкода – значно небезпечніша – чатувала Хіменеса вже на Туманному Альбіоні, куди мексиканець переїхав із Бенфіки. Усі, мабуть, пам’ятають листопад 2020-го і страшний епізод у матчі Вулверхемптона та Арсенала. Таке в принципі забути неможливо. "Каноніри" подавали кутовий, а в Рауля, який повернувся до своїх воріт, влетів Давід Луїс. Звук від удару зловісно прокотився порожніми трибунами стадіону, зачиненого на карантин.
Хіменес втратив свідомість – перелом черепа і внутрішній крововилив. Встановивши кисневу маску, форварда терміново повезли на операцію. Втрачати не можна було ані хвилини – на кону стояло життя. Його врятували, але спочатку навіть мови не було про повернення у футбол. До того ж рана гоїлася довше, ніж це передбачалося. Майже рік знадобився на реабілітацію, але він не вагався – продовжуватиме кар’єру. Орієнтиром слугував Петр Чех, який після перелому черепа ще багато років виступав на найвищому рівні у захисному шоломі. У Хіменеса таким захистом стала спеціальна пов’язка.
З того часу він ще достатньо пограв за Вулверхемптон і приніс клубу майже 6,5 мільйонів євро за трансфер у Фулхем. Упродовж трьох лондонських сезонів забив під 30 м’ячів. А зараз, напередодні старту чемпіонату світу-2026, знову повернувся до Вулвз: "Це клуб, де я став зіркою. Він дав мені усе, тож хочу допомогти йому повернутися в Прем’єр-лігу".
Батько, окрім всього іншого, навчив свого сина бути вдячним. Вони зідзвонювалися перед кожним матчем, між ними існував особливий зв’язок. Навесні Хіменеса-старшого не стало. Вчорашні сльози – це ще й туга за батьком, який зовсім трохи не дожив до моменту найбільшої слави.
