"Танкіст": 19 років тому Петр Чех повернувся в АПЛ з "того світу", щоб стати найкращим

Чотирнадцятого жовтня 2006 року, даруйте за доісторичний штамп, ніщо не віщувало біди. Челсі приїхав на компактний Мадейскі, щоб зіграти проти місцевого Редінга у восьмому турі чемпіонату. Розвели у центрі поля, через кілька секунд пішло закидання на кут штрафного майданчика гостей. До м’яча кинулися троє – Паулу Феррейра, Стівен Хант і Петр Чех.

Португальський захисник "аристократів" міг легко виносити м’яч куди завгодно, але, побачивши рішучий маневр свого голкіпера, пригальмував. Натомість з-за його спини на повній швидкості вилетів Хант. Чех таки накрив м’яч, але тієї ж миті отримав коліном у голову від ірландського вінгера Редінга, який уже не встигав загальмувати чи якось кардинально змінити траєкторію руху.

Спочатку ніхто не зрозумів, що сталося. Головний арбітр Майк Райлі обмежився усним докором Ханту і жестом запросив медиків Челсі на поле. Свист трибун швидко вщух, коли Петр навколішки, опираючись на тремтячі руки, ледве виповз за бокову лінію і безсило ліг горілиць. Кадр трансляції застигає на розгубленому обличчі Моурінью, який киває до когось: "Що там? Наскільки все серйозно?"

Серйозніше не буває. Кілька хвилин знадобилося ескулапам і санітарам, щоб акуратно розмістити чеського голкіпера на ношах. Він не втратив свідомості і ще спромігся їм відповідати. З поля Чеха проводжали оплесками. У воротах його замінив Кудічіні, а Челсі, за який понад годину зіграв Андрій Шевченко, таки видряпав перемогу 1:0.

Базальний перелом черепа! Тобто, пошкодження основи, коли кістки входять всередину і нерідко травмують мозок. Петр Чех запросто міг повторити трагічну долю Джона Томсона, легендарного голкіпера Селтіка початку 1930-х. На щастя, медицина з того часу здійснила квантовий стрибок. Щоправда, після такого діагнозу лікарі порадили Петру забути про футбол.

"Мене одразу попередили, щоб я сильно не засмучувався, якщо пропущу сезон або два, – пригадує ті жахливі дні. – Дякувати Богу, моє одужання пішло рекордними темпами, інакше моїй депресії не було б меж. А про те, щоб повістити бутси на цвях, у мене навіть думки не виникало. Працював на 150 відсотків, щоб знову повернутися".

Величезну роль зіграла підтримка дружини Мартіни, яка ні на крок не відходила від чоловіка.

"Вона була поруч кожної секунди і бачила мої страждання, але нічим не могла допомогти, – продовжує Чех. – Я не міг читати довше п’яти хвилин, бо мене одразу кидало в сон. Я потерпав від жахливого головного болю. І мені доводилося вживати безліч препаратів. Я міг проспати весь день і прокинутися в абсолютно жахливому стані. Легко втрачав психологічну рівновагу. Не міг зробити елементарного – розмовляти упродовж тривалого часу чи банально встати на ноги. І моя дружина це все стійко витримала, за що встаю перед нею на коліна".

Петр і Мартіна / Фото зі соцмереж

Згуртувалася у підтримці свого голкіпера і вся команда. Щодня гравці Челсі надсилали Мартіні смс-повідомлення з теплими словами підбадьорення, які вона зачитувала прикутому до ліжка чоловікові.

Він повернувся на поле вже через три місяці. Двадцятого січня 2007-го Челсі прибув на Енфілд, щоб зіграти центральний матч 24 туру. Але всі зірки і гостра турнірна інтрига відійшли на другий план, адже світ прикипів очима до голкіпера "синіх", який зайняв місце у воротах. Його голову захищав чудернацький регбійний шолом. З того ж дня за Чехом закріпилося нове прізвисько – "Танкіст".

"Шолом виготовлений у повній відповідності до моїх побажань, – розповів Петр допитливим журналістам. – Медичний відділ перевірив його на міцність при ударах. Тож я впевнений на сто відсотків, що він мене захистить. Це величезна перевага для обох сторін. Для нападника також, адже при зіткненні зі мною головами форварди будуть захищені від усіляких розсічень та інших проблем".

Той матч на Енфілді "аристократи" програли. Чех двічі пропустив від Кюйта і Пеннанта, які не пошкодували стражденного, котрий повернувся ледь не з того світу. Але, незважаючи на поразку, голкіпер Челсі виглядав найменш засмученим. Його зігрівала тиха радість від того, що футбол знову присутній у його житті безпосереднім чином.

"Як вам вдається без страху і паніки перед новою травмою настільки хоробро вступати в єдиноборства зі суперниками?" – продовжували напосідати репортери. Чех відповів без роздумів і з усмішкою.

"Я вже як слід і не згадаю той епізод, який коштував мені тривалого простою, – зізнався він. – Тож важко боятися того, спогадів про що у голові взагалі не залишилось. Це допомагає. З іншого боку, я розумію: якщо у мене з’явиться страх на полі, то я наражу себе на ще більший ризик отримати другу травму. Причому, можливо, ще серйознішу. Ось тому я кидаюсь у ноги суперникам, як і раніше".

У тому сезоні чемпіонський титул АПЛ йому так і не підкорився. Зате це сталося 2010 і 2015 року. З Челсі "Танкіст" виграв ще й Лігу чемпіонів та Лігу Європи. А потім перейшов у сусідній Арсенал, де виступав ще чотири роки, досягнувши статусу найкращого голкіпера Прем’єр-ліги. Ось, для розуміння величі Чеха, лише дві цифри: 202 "сухі" матчі – абсолютний рекорд серед голкіперів в історії АПЛ; 24 "сухі" матчі сезону 2004/05 – рекорд однієї кампанії, який досі ніхто не перевершив.

"Я насолоджуюсь кожною хвилиною, проведеною на полі. Футбол – невід’ємна частина мого життя, яка займає майже весь мій час. Для мене було важливо якомога скоріше повернутися у гру після тієї травми. Провести ще місяць на трибуні для мене рівноцінно вбивству".