Динамо здолало Шахтар на очах іноземних ЗМІ – аншлаг у будні, легенди на полі і поза ним та вогняні ультрас
Ольга Любушкіна відвідала матч між Динамо та Шахтарем у 1/8 фіналу Кубка України і розповіла, як усе відбувалося.
Динамо – Шахтар / фото: Оксани Васильєвої
Побачивши за вікном зранку в день Класичного дощ, промайнула думка: "А може ну його, той футбол". Пригадавши результати Динамо і Шахтаря в єврокубках, геть настрій став нефутбольним. Та все ж любов до гри поборола лінь (ну або бажання подивитися матч Осера та Гавра, який пропустила на вихідних, тут – як вам подобається).
до речі
Погода в Києві останніми днями примхлива, тому парасолька полетіла в сумку, як і плед. Все ж не літо. Усім раджу вдягатися тепло, якщо зібралися відвідати якийсь футбольний матч.
Дісталася до Лобановського я занадто швидко. Мене навіть запитали, чому я так рано. Так, у минулому сезоні я грішила тим, що прилітала за 10-15 хвилин до стартового свистка, тепер виправляюся. Поки отримувала акредитацію, тільки приїхали на своєму яскравому автобусі гравці Шахтаря. Але я виявилася не єдиною – біля воріт вже було скупчення фанатів, переважно зі шаликами Динамо.
Дорогою до чаші стадіону була організована зона розваг для вболівальників із різними конкурсами. За годину до матчу розпочався дощ. Колеги журналісти сказали, що це чудова погода для футболу. Що ж, можливо, хоча це незручно для фанатів, особливо, коли трибуни не прикриті. Але хто з нас не страждав заради улюбленої команди?
Нещодавно квоту на домашні матчі Динамо збільшили, а на гру зі Шахтарем, звісно, був солдаут. Фанатів дійсно прийшло багато попри робочий день і осінню прохолодну погоду. Як завжди, на стадіон завітало багато військових. Декілька разів диктор просив вболівальників оплесками привітати наших героїв. На домашніх матчах киян зазвичай купа дітей, які приходять не з порожніми руками, а з плакатами та малюнками. Цей матч не став винятком. Хтось із малечі вболіває за Шахтар, а хтось шанує ветеранів Динамо – Ярмоленка та Караваєва.
Публіку розважав ді-джей, якого запросили саме на цей кубковий матч. Його звати Шон і він – громадянин США. А ще він боронив нашу землю від загарбників, отримав поранення, внаслідок якого втратив руку. Це історія людяності, незламності та великої боротьби за мир і свободу.
Протистояння Динамо та Шахтаря привертає увагу не тільки українців. Зустріла окрім Ендрю Тодоса та Майкла Яворського ще й журналістів із BBC, які висвітлюють війну в Україні. Можна було мигцем побачити Олександра Алієва чи Дениса Бойка, а ще просто стадіоном прогулювався Самба Діалло. Микола Шапаренко хоч і ховався від фанатів, ті його знайшли за великим склом.
Національний гімн виконав хор Вірьовки, хвилина мовчання і ось він – такий довгоочікуваний стартовий свисток. На фанатських секторах одразу запанувала футбольна атмосфера – кияни запалили фаєри. Зізнаюся, я люблю ці штуки, вони додають колориту і перетворюють трохи матч на шоу.
Ультрас розважили. Динамівці вивісили банер з написом "Бійся або бийся", з боку "гірників" – "Донецьк". Фани киян були в масках, і в якусь мить кинулися до вболівальників Шахтаря, а там на трибунах вже виднівся банер "Mask off". Класно. Ось хто молодець – то це ультрас.
фото: Оксани Васильєвої
А на полі у той час вже розгорталися події. І їх створювали не кияни. Шахтар діяв швидко, гостро, а флангам Динамо було непросто впоратися з тиском. Іноді "біло-синім" доводилося фолити. За свою грубість Попов підсів на "гірчичник". Кияни на фоні "гірників" виглядали взагалі "пішоходами". Команда Турана не пресингувала інтенсивно, але і цього було достатньо, щоб побачити, як кияни не справляються. На ту мить у думках було лише – скільки Шахтар витримає в такому темпі і коли підопічні Шовковського хоча б спробують пробити по воротах суперника.
Відповіді на мої запитання прийшли у другому таймі. По перерві гол влетів у ворота Нещерета. Абсолютно заслужено, якщо згадати події першого тайму. А от далі Динамо прокинулося. Гол додав емоцій. Декілька зіткнень ледь не призвели до бійок. Пристрасті кипіли і жодній команді не хотілося вилітати. Арда Туран час від часу емоційно сперечався з резервним арбітром. Та й на трибунах не було спокійно, періодично чулися гучні голоси, а деяких чоловіків довелося вгамовувати стюардам.
Оця безпорадність Динамо і мінімальна перевага в рахунку затьмарили очі Шахтарю. Андрій Ярмоленко відновив рівновагу. Декілька разів легенда мав би зривати овації. Оці красиві передачі п'ятою. І якби лише партнери користувалися цим.
Шовковський вгадав із замінами. Герреро за п'ять хвилин перебування на полі зробив більше, аніж очікувалося. Забив і побіг святкувати до фанатів. Пройнявся духом Класичного? "Гірникам" не вдалося перевести гру у серію пенальті. Шахтар вилітає, а Динамо вперше за п'ять років перемагає свого найзаклятішого суперника.
Після гри Григорій Суркіс явно заходив до роздягальні, а дорогою до свого кортежу приймав привітання. Гравці Шахтаря мовчки виходили до автобуса. Валерій Бондар, попри поразку, прийшов привітатися з Олександром Піхальонком.
На обличчях гравців Шахтаря читався розпач від поразки, а динамівці не змогли приховати втоми. Другий раунд боротьби між найбільшими клубами України відбудеться вже у Львові, 2 листопада, в 11 турі УПЛ. "Гірники" спробують взяти реванш, а Динамо – продовжити переможну серію.
