Ліга Чемпіонів(Історія заснування)
Щороку стартують захоплюючі кубкові турніри, в яких беруть участь найсильніші футбольні команди Європи. Сьогодні без цих змагань неможливо уявити спортивне життя континенту.
Проте організація цих змагань виявилася справою не простою. Думка про європейському турнірі довго літала в повітрі, вона здавалася всім безперечною і привабливою. Потрібен був тільки ініціатор, щоб її здійснити. Ним став колишній гравець збірної Франції, відомий спортивний журналіст, а також, як показала подальша історія, прекрасний організатор в області футболу Габріель Ано.
Безпосереднім приводом для обговорення ідеї всеєвропейського клубного турніру послужило англійське турне московського "Спартака". Пізньої осені 1954 року, виступаючи після стомлюючого сезону, спартаківці програли команді "Вульверхемптон" (0:4). Вихід цього матчу викликав захват на батьківщині футболу, а після наступного виграшу англійців у будапештського "Гонвед" британські газети і зовсім проголосили "Вульверхемптон" клубним чемпіоном світу. У відповідь на цю заяву Габріель Ано в газеті "Екіп" запропонував почекати відповідного візиту. Він вказав, що тільки тривале змагання, що складається із зустрічей вдома і на виїзді, дозволить справедливо зіставляти сили команд і визначати найсильнішого. Ано запропонував організувати європейський клубний чемпіонат. Цю думку він, ймовірно, виношував давно, бо вже на наступний день опублікував проект такого турніру.
Пропозиція Ано викликало сприятливу реакцію більшості провідних команд Європи. Уже в січні 1955 року редакція "Екіп" розіслала всім європейським клубам і футбольним асоціаціям положення про розіграш, яке з невеликими змінами діяла до початку 90-их років. 2 квітня в Парижі зібралися шістнадцять представників європейського клубного футболу і підписали документ про народження нового змагання - Кубка європейських чемпіонів.
У першому розіграші брало участь 16 команд, розділених на розсуд організаторів на вісім пар (на наступних етапах вже проводилося жеребкування). Перший матч Кубка Європейських Чемпіонів відбувся 4 вересня 1955 року в Лісабоні. Честь відкрити нове змагання випала місцевому "Спортингу" і белградському "Партизану".
Протягом перших п'яти розіграшів ім'я кращої клубної команди континенту незмінно діставалося іспанській команді "Реал" (Мадрид), що була своєрідною збірної, складеної з "зірок" південно-американського і європейського футболу.
Популярність Кубка європейських чемпіонів і число його учасників з кожним роком зростали, і незабаром в Європі з'явилися ще два турніри - Кубок володарів кубків (нині об'єднаний з Кубком УЄФА) і Кубок ярмарків (нині Кубок УЄФА).
Так народилися змагання, що відкрили перспективи розширення і зміцнення міжнародних зв'язків. А Габріель Ано незабаром запропонував проводити і чемпіонат Європи серед національних збірних. За його ж ініціативою було створено журнал "Франс футбол", заснований приз "Золотий м'яч", який присуджується кращому гравцеві континенту. Від послідовників Ано є багато різних пропозицій про впровадження інших змагань, так як європейські клубні турніри блискуче показали свою життєздатність, і перетворилися в улюблене видовище для багатомільйонної армії шанувальників.
Також з кампанії — 2009/10 назва турніру змінилась на Лігу Європи УЄФА.
Всі переможці Ліги Чемпіонів,та кількість трофеїв.
РЕАЛ (Мадрид, Испания) – 9 (1956-1960, 1966, 1998, 2000, 2002)
МІЛАН (Италия) – 6 (1963, 1989, 1990, 1994, 2003, 2007)
ЛІВЕРПУЛЬ (Англия) – 5 (1977, 1978, 1981, 1984, 2005)
АЯКС (Амстердам, Голландия) – 4 (1971-1973, 1995)
БАВАРІЯ (Мюнхен, Германия) – 4 (1974-1976, 2001)
БАРСЕЛОНА (Испания) – 2 (1992, 2006)
БЕНФІКА (Лиссабон, Португалия) – 2 (1961, 1962)
ІНТЕР (Милан, Италия) – 2 (1964, 1965)
МАНЧЕСТЕР ЮНАЙТЕД (Англия) – 2 (1969, 1999)
НОТТИНГЕМ ФОРЕСТ (Англия) – 2 (1979, 1980)
ЮВЕНТУС (Турин, Италия) – 2 (1985, 1996)
ПОРТО (Португалия) – 2 (1987, 2004)
СЕЛТІК (Глазго, Шотландия) – 1 (1967)
ФЕЙЕНООРД (Роттердам, Голландия) – 1 (1970)
АСТОН ВИЛЛА (Бирмингем, Англия) – 1 (1982)
ГАМБУРГ (Германия) – 1 (1983)
СТЯУА (Бухарест, Румыния) – 1 (1986)
ПСВ (Эйндховен, Голландия) – 1 (1988)
ЦРВЕНА ЗВЕЗДА (Белград, Сербия) – 1 (1991)
ОЛІМПІК (Марсель, Франция) – 1 (1993)
БОРУСІЯ (Дортмунд, Германия) – 1 (1997)
показати приховати