Кварцяний: Поїздки потягом не мають впливати на гру "Волині", а ось відсутність зарплат...
Одним із найбільш проблемних клубів України є луцька "Волинь". Через проблеми із фінансами взимку лучани не придбали жодного новобранця, наявні гравці не отримують зарплатню, а на виїзди добираються автобусом чи потягом. Після серії невдач "Волинь" покинув наставник Анатолій Дем’яненко.
Про стан справ "Волині" "Футбол 24" розпитав у Віталія Кварцяного, який багато років присвятив луцькому клубу.
- Віталію Володимировичу, коли ви очолювали лучан, "Волинь" коли-небудь добиралася, скажімо у Луганськ, потягом або автобусом?
- Хіба це так важливо? Ніколи не нарікали на такі обставини. За останні 10-11 років ми не часто добиралися на виїзні ігри літаком, це були одиничні випадки. А так, ми мандрували двоярусним автобусом. Дубль був на одному ярусі, а ми на іншому. І жодних проблем, добиралися в Донецьк, Сімферополь. Повторюю, навіть не потягом, а автобусом.
- А ось зараз кажуть, що однією із причин невдалих результатів "Волині" є не комфортні мандрівки. Мовляв, футболісти дуже виснажуються…
- Усе залежить від самого футболіста, його психології. Чому? "Шахтар" добирається літаком, "Динамо" - літаком, "Металіст" - літаком, а ми - автобусом. Це може принижувати гідність футболіста. Безперечно, це не може бути головною причиною невдач, але, вона може впливати на психологічний стан команди. Тут уже тренер повинен пом’якшити ситуацію, переконати підопічного усе сприймати так, як є. Проїхатися добу у потязі – це ж не вагон вугілля розвантажити.
Проїхалися, лежачи книжку почитали. Я завжди футболістам повторював, що такі мандрівки нас зближують, виграємо – можна буде трохи відсвяткувати, колектив ще буде дружнішим. А то так виходить, що після тренування усі розбігаються по своїх інтересах, а в поїздці усі разом, усі одне ціле. На тренувальні збори в Ялту, Феодосію, Євпаторію ми завжди їздили потягом. Жодних проблем. Чим частіше колектив разом, тим він дружніший.
Було би значно гірше, якби у Луцьку не було би нормальних умов для підготовки. А так в нашому місті є хороші поля. Умови хороші: є басейн, гімнастичний та тренажерний зали, зал для аеробіки. Так, немає бігових доріжок, але поруч є хороший парк. Прекрасні умови. І тут проблеми не має. Важливіше те, що футболісти, мабуть, хотіли б фінансової стабільності…
- Тим паче, що у "Волині" багато легіонерів, а вони не гратимуть в борг…
- У "Волині" і раніше інколи були фінансові проблеми. Закривали рахунки, не давали президенту клубу працювати. Бувало по 5 місяців, інколи по 3 місяці не отримували зарплату. Команда на 3-4 місці, а півроку грошей не має і усе сиплеться. Теж бувало не солодко. Але футболісти грали. Хоча в такій ситуації ними важко керувати. Тут Анатолія Дем’яненка можна зрозуміти. Сьогодні 21 століття, а ми є цивілізованою країною - є контрольно-дисциплінарний комітет Федерації, палата суперечок. Ці органи змусять рано чи пізно врегулювати ситуацію згідно чинних контрактів. Це раніше футболіста кидали і він не знав що робити. Зараз все цивілізовано, завжди шукається золота середина.
Отож, футболіст, який грає без зарплатні – це проблема. А все решта, таке як добирання автобусом, не проблема. Форма є, тарілка супу є, потяги є, автобуси, є де тренуватися та грати, а гроші будуть як не сьогодні, то завтра.
- Віталію Володимировичу, є впевненість у тому, що "Волинь" у наступному сезоні гратиме у Прем’єр-лізі?
- Як волинянин, хочу щоби так і сталося. Зрештою, про виліт в перший дивізіон взагалі не може бути і мови. За потенціалом гравців у Луцьку непогана команда, яка здатна зібратися і видати гру. Вірю, що керівництво клубу врегулює ситуацію. Футбольний клуб – це ж не іграшка. А "Волинню" володіють серйозні люди. Можливо, вони не до кінця знають про ситуацію, але з часом розберуться.
- В Україні у чотирьох клубів нормальне фінансування, в інших є з цим проблеми. Не завелика прірва між цим багатим квартетом і рештою?
- Глибоке питання ви зачепили. Хочемо чи не хочемо ми, але футбол пересікається із політикою. Як на мене, головне питання полягає у тому, що розподіл потужностей великих підприємств і акумулювання фінансових потоків дуже сильно контролюється однією групою, усе затискається. Іншим же, хто любить футбол, через це не вистачає грошей на фінансування клубів. А з тої групи, що усе контролює, дехто не любить футбол. Ось так і виходить, що хто хоче займатися футболом, не має можливості заробити на це грошей. Держава ж серйозний професійний спорт не підтримує, тільки олімпійські види.
Недавно прочитав чиюсь думку про те, що в елітному дивізіоні потрібно залишити тільки 12 команд. Вважаю, що це утопія. Для 46-мільйоного населення України – це неприпустимо. Потрібно робити реорганізацію, але не у напрямку на зменшення клубів. Можна зменшити зарплати. В декого вони завищенні. Дехто грає в єврокубках і каже, що як можна обіграти, скажімо ПСЖ, коли там футболісти заробляють 3 мільйони на рік, а наші гравці тільки 500 тисяч. Хочу сказати, що київське "Динамо" у 1975 році виграло Кубок Кубків і футболісти отримали за це по 500 доларів, а їхні суперники стільки заробляли за день. Те ж саме було у 1986 році, коли "Динамо" знову виграло євротрофей. Вони не отримали великих грошей за це.
Зараз, як на мене, можна із невеликими, але із реальними бюджетами, сформувати чемпіонат країни. Але цього ж ніхто цього не хоче. Потрібно гармонізувати бюджети, зменшити зарплати. Дуже важливо зберегти кількість команд.
- Не хоче щось змінювати та група, що контролює фінансові потоки, оскільки їй і так усе вигідно…
- Потрібно думати за країну. Керівники країни повинні не забувати про Західний регіон. Якщо тут буде великий футбольний потенціал, то це швидше об’єднає країну, аніж спільний чемпіонат із Росії (такі змагання, вважаю, нам взагалі не потрібні).
Розмовляв Гліб Ваколюк
показати приховати