Коли інтуїція тренера – вирішальний фактор: як вихід 20-річного таланта вирішив долю фіналу Ліги чемпіонів
У фіналах Ліги чемпіонів трапилося чимало фантастичних футбольних історій. Одну з них написала дортмундська Борусія, а точніше – її 20-річний талант.
Дортмундська Борусія зразка 1996/97 не була командою знаменитих зірок, проте на шляху до кубка Ліги чемпіонів зуміла здолати більш іменитих суперників. Футбол 24 разом з партнером HLIBNY DAR розповідає про яскравий фінальний акорд, яким завершився той турнір.
"Коли діти стали чоловіками": як юний Аякс побив досвідчений Мілан у фіналі Ліги чемпіонів
Коли сила команди – не в іменах
Свій турнірний шлях підопічні Отмара Хітцфельда розпочинали у квартеті з Атлетіко, Стяуа та польським Відзєвом. Дортмундців мало хто розглядав як претендента на перемогу у турнірі, але сумнівів у виході цих хлопців у плей-офф не було. Так і сталося – "джмелі" без особливих труднощів гарантували собі вихід з групи, поступившись Атлетіко (в складі якого тоді сяяв Дієго Сімеоне) лише у різниці забитих та пропущених голів. Херрліх, Хайнріх, Ройтер, Ламберт, Копер, Шнайдер, Рідле – навряд чи зараз ці імена викликають багато яскравих асоціацій, проте в той час саме вони робили галас у турнірі найсильніших команд Європи. Також увагу привертав молодий Ларс Рікен, про якого зовсім скоро говоритиме весь футбольний континент.
У чвертьфіналі Хітцфельду і Ко пощастило – французький Осер хоч і пробився у плей-офф, був явно слабший за класом. Усе вирішилося у першому матчі – з 3:1 з "джмелями" відіграти виглядало нереальним. Матч-відповідь Борусія легко довела до мінімальної перемоги та пішла далі.
У півфіналі фаворитом вважався Манчестер Юнайтед. Молоді Бекхем, Сульшер, Гіггз, Скоулз, в центрі – Рой Кін та король Ерік, їхніми діями керує сер Алекс – вибір симпатій був цілком очевидним. Але доля мала інші плани. На Вестфаленштадіон все вирішив гол Тречока, а на Олд Траффорд суперника шокував той самий герой – Ларс Рікен. Дві мінімальні перемоги і дорога на Олімпійський стадіон в Мюнхені, де на шляху до трофея залишався один суперник – Ювентус.
Домашні стіни та фарт Рікена
Туринці з Дель П'єро, Вієрі, Перуцці, Зіданом, Дешамом та Монтеро пройшли куди важчий шлях до фіналу у Мюнхені. Виглядало б справедливо, якби фортуна стала на бік "Старої синьйори". Але вередунка лягла на іншу чашу терезів.
Старт матчу видався на користь Юве, і Вієрі змарнував шанс на мільйон, хоча раніше подібні його удари завжди влучали у ціль. Борусія відповіла одразу голом. Розіграш кутового, навіс, Перуцці зіграв на виході, повторний навіс і м'яч опиняється у Рідле, який впритул розстрілює ворота – 1:0.
Поки туринці оговтувалися, "джмелі" знову отримали право на кутовий. Цього разу м'яч з першого разу потрапив на голову Рідле – дубль і нокдаун суперника. Зізу ледь не скоротив відставання, але м'яч підступно влучив у стійку. Наприкінці тайму Вієрі таки забив, але Шандор Пуль зафіксував гру рукою.
У другому таймі підопічні Ліппі продовжили тиск, і нарешті це таки дало свої плоди. Бокшіч класно увірвався у штрафний майданчик та прострілив на Дель П'єро. Той елегантно та витончено скерував м'яч у ворота – 2:1 та відродження інтриги. Щоправда, ненадовго.
Побачивши, що команда фізично не встигає за переміщеннями суперника, Хітцфельд на 70-й хвилині випускає молодого Ріксена. Доленосна заміна, адже вже через кілька секунд Ларс вибігає на побачення з Перуцці та шикарно в один дотик перекидає його з далекої відстані, не йдучи на зближення. Трибуни Олімпійського стадіону шаленіють, функціонери Борусії вітають один одного з перемогою, а Ріксен схоже сам не вірить, що відбулося.
Борусія легко дограла матч, а Ларс Ріксен вписав своє ім'я в історію Ліги чемпіонів не лише як автор переможного фінального гола, а й "джокер", про якого мріяв би кожен тренер.
показати приховати