Головне шотландське дербі другого плану
На тлі дербі Старої фірми між "Селтіком" та "Рейнджерсом", які поділили між собою мало не сто титулів, ми, іноземці, не зауважуємо інше класичне шотландське протистояння, яке своєю тривалістю перевищує наше життя у кілька разів.
137 років тому в столиці Шотландії вперше відбулася футбольна гра між двома місцевими клубами — «Гіберніан» та «Гарт-оф-Мідлотіан».
Це сталося на Різдво 1875 року — матч звершився перемогою «Гартс» 1:0. Невдовзі в Шотландії стали виникати все нові й нові турніри, тож тогочасні команди грали між собою до десяти разів на рік, через що зростала неприязнь між ними.
Тут відбулося перше протистояння між головними футбольними клубами Единбурґа — парк Мідовз.
В той час у Единбурзі було чимало інших клубів, проте подібно як і в Ґлазґо, місто розділилося на дві групи. Еліта підтримувала «Гартс», а бідніша частина населення, зокрема ірландські заробітчани, — «Гіберніан» (назва клубу походить від латинської назви Ірландії, на емблемі зображено ірландську арфу, а форма — який збіг! — зелена). Та на відміну від Ґлазґо, головну роль у поляризації вболівальників Единбурґа зіграла не релігійна чи національна приналежність, а географія. Прихильники «Гіберніан» походили переважно зі сходу та півдня міста, тоді як за «Гартс» вболівали мешканці західної частини Единбурґа.
Атмосфера між уболівальниками цих команд була незмінно ворожою. Як це часто трапляється в подібних ситуаціях, іноді дербі розділяло навіть сім’ї. Водночас легенда «Гіберніан» Пет Стенсон, який згодом брав участь і в дербі Старої фірми (у складі «Селтіка») якось сказав: «Я единбуржець, виріс як уболівальник «Гібс», тому [единбурзьке дербі] завжди було для мене найважливішою подією. Проте я мав і маю багато друзів, які вболівають за «Гартс», і ми завжди збираємося на пиво після дербі. Я думаю, ми розуміємо, що це просто гра, хоча й дуже хочемо перемогти».
Донедавна в історії дербі особливе місце посідав фінал кубка Шотландії 1896 року — єдиний фінал цього турніру, що відбувся за межами Ґлазґо. Тоді «Гартс» перемогли 3:1 і протягом 116 років то був унікальний матч. Та от, цього року історія майже повторилася: у фінал знову пробилися дві единбурзькі команди. Щоправда, цього разу вони зіграли у Ґлазґо і «Гартс» перемогли ще більш переконливо — 5:1.
Титульну сторінку програмки на фінал Кубка Шотландії 2012 стилізовано під 1896 рік.
Фінал Кубка Шотландії 2012
Взагалі, слід зауважити, що в національних змаганнях більш успішним є «Гартс» — більше перемог та більше трофеїв (хоча чемпіонат обидві команди вигравали порівну — по чотири рази). Офіційна статистика дербі також на користь бордових.
Цікавою фігурою в історії дербі є Ґордон Сміт. Наприкінці 1940-их він став частиною «відомої п’ятірки» (Famous Five), чиїми зусиллями «Гіберніан» здобули три (!) чемпіонські титули між 1948 та 1952 роками. Згодом, 1960 року він виграв чемпіонат уже з «Гартс», а ще через два роки тріумфував із «Данді». Таким чином Сміт став єдиним гравцем, що вигравав Чемпіонат Шотландії з трьома різними клубами (і що цікаво — жоден із тих клубів не представляв Ґлазґо). Дивно, але з його часів жодна з команд більше не здобувала золота.
Ґордон Сміт (1924-2004)
Інший учасник тієї п’ятірки, Едді Тернбулл, на зорі 1970-их очолив рідний клуб. Під його керівництвом зелені виграли аж 11 дербі з 20, програвши лише двічі. Зокрема в той час вони здобули історичну перемогу 7:0 (найбільший розгром «Гартс» в історії дербі).
Едді Тернбулл (1923-2011)
Історичний розгром — 0:7 на користь «Гіберніан»
Були й інші пам’ятні матчі. Так, 2 січня 2003 року команди зіграли внічию 4:4, при чому за хвилину до кінця гри «Гіберніан» вів у рахунку 4:2. На 94-ій хвилині дубль провів 18-річний Ґреам Вейр.
Всі голи того матчу.
Загалом команди зіграли між собою близько 600 ігор, половина із яких припали на місцеві змагання. Востаннє вони зустрічалися вчора о 14:30, матч завершився внічию 1:1.
Марко Лютий
показати приховати