"Фіорентина". Незавершена самореалізація
Їх тривалість може суттєво відрізнятися, але завершення рано чи пізно приходить, і тоді потрібно підводити певні підсумки. Дуже ймовірно, що у «Фіорентини» завершується цикл Вінченцо Монтелли (а заодно й іспанський цикл – після переходу спортивного директора Едуардо Масії у «Бетіс»), якому, на жаль, найбільше підходить така характеристика – незавершена самореалізація. А епітет, який використовують по відношенню до тренера, – perdente elegante, елегантний невдаха.
Монтелла працює у Флоренції з червня 2012 року, тобто уже закінчує третій сезон. Поки що достеменно невідомо, як саме закінчує, але, ймовірно, навряд чи підніметься вище 4-тої сходинки у чемпіонаті. Отже, ми спостерігаємо таке явище як стабільність без прогресу: 2012-13 – 4 місце, 2013-14 – 4 місце, 2014-15 – знову те саме.
Команда Монтелли прославилась видовищною грою технічних футболістів, яка майже усім подобається, але у термінах Жозе Моурінью на виході завжди маємо zero titoli. І ця гра навряд чи залишиться в історії, тому ще у клубному музеї не буде навіть Кубка Італії, щоб про неї нагадати. Наведу приклад про «Лаціо», бо мені так найпростіше. Після краху імені Краньотті команди, які захоплювали вболівальників видовищною грою, створили, перш за все, Роберто Манчині та Деліо Россі. Мовою titoli – це Кубки Італії 2004 та 2009.
Якщо Монтелла, справді, піде після завершення сезону (а, крім розчарування Делла Валле цьому сприяє інтерес до тренера з боку «Мілана», «Наполі», хоча, щоб його переманити, треба буде заплати 5 мільйонів відступних), Кубка після себе він точно уже не залишить. Бо після сенсаційної перемоги у Турині «Скуадра Віола» вдома поступилася фактично другому складу «Ювентуса» з розгромним рахунком 0:3. Поступилася, бо не витримала агресивного натиску туринців, які прибули у Флоренцію неодмінно перемагати, не знала атакувати чи оборонятися, тому не робила майже нічого. Можливо, у цьому полягають головні недоліки Монтелли: невміння мотивувати та тримати потрібний результат.
Контраргумент на усі виклики у «Фіорентини» зараз один – «Мессі з Пірамід». Як тільки м’яч опинявся у флорентійців, вони відразу починали шукати можливість віддати його Салаху. Фокус виявився вдалим на «Ювентус Стедіум», але до матчу-відповіді «б’янконері» підготувалися і діяли проти єгипетського феномена дуже уважно, що не дозволило йому використати свої уміння. І усі ці закиди вперед на Салаха виявилися не ефективними. Зрозуміло, що такому розвитку подій сприяє відсутність інших варіантів в атаці – Гомес зрідка виправдовує сподівання, а, коли не забиває, що трапляється часто, здається, що його взагалі не було.
Ми можемо тільки гадати, якою була б «Фіорентина», якби Джузеппе Россі, а також і Гомес, минулого сезону грали, а не лікувалися… З одним Бабакаром, який явно не тягне на роль лідера атака, далеко не зайдеш. Мабуть, найкращий трансфер зимового міжсезоння у Серії А – це своєрідна компенсація за минулі негаразди. Справді, з приходом Мохамеда Салаха «Віола», нарешті, отримала те, на що чекала від Россі: швидкість та гольове чуття. І, щоб якнайкраще використати таке надбання, Монтелла пішов на тактичні зміни: менше тікі-таки – більше контратак. Що, однак, без не працює в умовах, коли команда переживає очевидний спад форми, який можна пояснити незвичністю навантаження на трьох фронтах.
Останній матч проти «Наполі» став своєрідним повторенням кубкового з ідентичним результатом: безідейність і безвілля втомленої у всіх сенсах команди. Мабуть, Монтелла наслухався трибуни, які кричали, що з Гомесом у складі – це ніби грати удесятьох, але варіант без чистих нападників взагалі виявився не кращим: жодного удару у рамку воріт! Тоді чого не було Джилардіно? Д’яманті? З невідомих причин на лаву запасних відрядили і харизматичного центрального захисника Гонсало Родрігеса, хоча зазвичай, коли його немає на полі, «Фіорентина» менше трьох не пропускає. Декілька разів Салах намагався прискоритися, але його завжди супроводжувало як мінімум двоє опонентів. 0:3.
Кубка Італії не буде, шанс на Лігу Чемпіонів втрачено – залишається Ліга Європи як єдина можливість для реваншу, як єдина можливість зупинити завершення циклу або ж навіть завершити його з високо піднятою головою. Шлях «Фіорентини», шлях Монтелли до слави лежить через Київ, і «Динамо» не варто розслаблятися, навіть якщо останні результати флорентійської команди на підсвідомому рівні не викликають почуття небезпеки.
показати приховати