"Я не люблю бігати": покер Ліверпулю після безсоння, кафе у Загребі, підтримка України – Марк Відука, якого ми не знаємо
Він багато забивав у всіх командах, за які грав. Збірна Австралії, Селтік, Лідс, Мідлсбро – кожна з них свого часу асоціювалася насамперед з Марком Відукою. Та яким нестримний бомбардир був за межами поля? Намагаємося знайти відповідь.
"Замість мене говорять мої голи", – приблизно так можна перефразувати класика, щоб описати постать Марка Відуки у футболі. Небезпечний, холоднокровний, зосереджений на воротах форвард – таким ми пам’ятаємо Марка у грі. Проте за образом видатного бомбардира криється не менш цікава особистість відстороненого аскета.
"Австралійська енігма" або ж "Загадка із Австралії" – так інколи називали Марка у ЗМІ. Він таємничо попрощався з футболом у 33 роки, хоча на руках мав запрошення від кількох клубів АПЛ (зокрема, Відуку кликав Рой Ходжсон у свій Фулхем). "Я не казав нікому, що починаю, то навіщо розповідати людям, коли я закінчую?" – риторично заявив Марк в одному з інтерв'ю. Відука багато років мовчав і зник з радарів преси та вболівальників.
"Я насправді не та людина, якій потрібно постійно бути у пресі" – каже Відука журналістам ESPN, які зуміли відшукати та розговорити його. – Не тому, що мені незручно давати інтерв’ю. Просто у мене немає потреби постійно бути на публіці". Пізніше поспілкуватися з футбольним інтровертом вдалося також хлопцям із Daily Mail.
"Я зовсім не був одержимий славою. Мені це не подобалося. Я не був одержимий грошима, вони наче побічний продукт для мене, – пояснює Відука. – У футболі багато підлабузників, нечесних людей, котрі постійно намагаються вас обдурити. Та я завжди намагався залишатися вірним собі. Багато гравців підлизуються до вболівальників, тренерів, журналістів – і всі їх люблять. Але які це люди, якщо ви приберете все це лайно? Вони хороші чи просто грають у гру?"
Відука комфортно почувається у затінку і знайшов себе у новій ролі. Його нинішнє пристановище – невеличка кав'ярня на північ від Загреба. Подалі від людей та зайвої уваги, у гармонії із собою та навколишньою природою. Не рідний Мельбурн, не дорога йому Британія, а передмістя хорватської столиці. Погодьтеся, дивний вибір.
Я покинув Австралію, щоб підписати контракт із загребською Кроацією, і закохався у цей спосіб життя, – згадує Відука 1995-й рік. – Ми завжди хотіли відкрити кафе, просто задля розваги – таке, де усім раді. Ось ми тут. Моя дружина виконує всю роботу, я просто сиджу і п’ю каву.
Єдиною австралійською командою, за яку грав Марк Відука, була Мельбурн Найтс. У структуру "лицарів" нападник потрапив шестирічним та виграв усі можливі внутрішні титули. Марк зізнавався, що його головною метою у житті було зіграти за Мельбурн Найтс – клуб, який створили хорватські мігранти. Цікаво, що предтечею Мельбурн Найтс був Ессендон Лайонс, котрий в Австралії заснували українці.
Вперше на матч "лицарів" Марк потрапив трирічним хлопчиком завдяки батькові. Хорват Джозеф Відука змушений був емігрувати з Югославії і в пошуках кращого життя оселився в Австралії. Там він познайомився з дівчиною Анною Роуз, котра мала українсько-хорватське коріння. Для усієї сім'ї Мельбурн Найтс був не просто футбольним клубом. Це те, що пов'язувало їх з батьківщиною.
"Клуб був символом боротьби за вільну Хорватію – вільну від комунізму, вільну від Югославії – і це для мене означало все, – пояснює Марк. – Це був сигнал для решти світу і нагода сказати: "Дивіться, у Європі є місце під назвою Хорватія. Воно не називається Югославією, і одного дня ми хочемо стати вільною країною".
Перший демократично обраний президент Хорватії Франьо Туджман відвідав Австралію з офіційним візитом 1995-го. Тоді Відука зустрівся з президентом, котрий переконав його переїхати у Хорватію. Футболіст підписав контракт із Кроацією, що згодом перетворилася у загребське Динамо. Приїхати на землю своїх предків та грати там у футбол – чудова ідея. Якби не війна.
Над стадіоном літали МіГи, – згадує Відука перші місяці у Хорватії. – Пам’ятаю, як одного дня я йшов головною вулицею міста, коли пролунала сирена повітряної тривоги – усі просто зникли. Це було страшно.
У складі Кроації за три сезони Відука виграв три чемпіонських титули та тричі здобув Кубок Хорватії. Шалена результативність дозволила йому піти на підвищення і опинитися у шотландському гранді – Селтіку. 1998-го Відука прибув у Ґлазґо, але вже через чотири дні зник. Пізніше футболіст пояснив свій вчинок виснаженням та моральним вигорянням. У клубі з розумінням поставилися до такого вчинку, а невдовзі Марк віддячив за терплячість. У парі з Хенріком Ларссоном австралієць остаточно перетворився на топ-бомбардира.
Математичний вимір гольового чуття Відуки відображався доволі просто – гол у кожному матчі. Це привело Марка в АПЛ. За 6 мільйонів фунтів його придбав амбіційний Лідс Девіда О'Лірі, де вже запалював інший австралієць Харрі К'юелл. Та ця обставина жодним чином не допомогла Марку в контексті адаптації, адже він не дуже ладнав із партнером по збірній. "Навіть, якщо ми залишалися наодинці з Харрі, то не дивилися один одному у вічі", – казав Відука.
Зрештою, вони були абсолютною протилежністю. К'юелл – відкрита людина, котра полюбляла світські заходи. Натомість Відука віддавав перевагу домашньому затишку та неодноразово відхиляв пропозиції про спонсорство і зйомки у рекламі. "У мене є такий комплекс. Я не люблю надмірне "оголення". Не знаю, чому так. Можливо, це зародилося у мені, оскільки мій тато завжди казав мені бути скромним і не думати, що я занадто хороший", – ділився Марк в інтерв'ю Herald Sun.
4 листопада 2000-го Відука провів матч усього свого життя. На Елланд Роуд завітав Ліверпуль, а Відука відвантажив гостям чотири голи – 4:3. Легендарний кіпер Лідса Пол Робінсон пізніше скаже: "Відука витягнув нашу команду своїми бутсами". Хоча Марк був близьким до того, щоб пропустити той поєдинок.
#OnThisDay 20 years ago, Elland Road and Liverpool witnessed a Mark Viduka masterclass... pic.twitter.com/2MgXG9QURn
— Leeds United (@LUFC) November 4, 2020
У Ніч Гая Фокса або ж Ніч багать та феєрверків, традиційне для Великої Британії щорічне святкування з історичним підтекстом, команду загнали в готель. Маркова дружина змушена була залишитися наодинці, лише у компанії ротвейлера на ім’я Тайра. Людині, котра пережила жахіття війни у Загребі, було непросто заснути під акомпанемент вибухів петард та переляканого гавкання собаки. Тож вона провела з чоловіком ледь не усю ніч на телефоні. "Якби тоді хтось розповів, чим закінчиться цей матч, я б ніколи не повірив", – дивувався потім Відука.
130 матчів і 59 голів за Лідс – австралієць підкорив Прем'єр-лігу, хоча спершу уникав трансферу туди: "Англія? Думаю, це занадто швидко для мене, я певною мірою ледачий гравець. Я не люблю бігати. Будь-де в Європі – Німеччині, Франції, будь-де, я можу отримати хороший контракт".
Через фінансові проблеми Лідс, котрий 2001-го пробився до півфіналу Ліги чемпіонів (там Марк оформив по чотири голи і асисти), розпродав своїх лідерів – так Відука опинився у Мідлсбро, де теж стабільно забивав і дійшов до фіналу Кубка УЄФА. Із футболом Марк прощався у Ньюкаслі, очолюваному Аланом Ширером.
Під час виступів за Лідс Відука міг переїхати в улюблену команду дитинства – Мілан. Він зростав на грі ван Бастена, Райкарда та Гулліта, а тепер міг об'єднатися зі своїм другом Звоніміром Бобаном. Лідс вимагав за нападника 38 мільйонів фунтів, і Мілан був готовий заплатити цю суму, проте трансфер зірвався. Приблизно тоді ж Відукою цікавився Манчестер Юнайтед, однак Марк залишився вірним Лідсу.
Для багатьох той покер у ворота Ліверпуля є головним символом кар'єри Відуки. "Так, це хороший момент. Як і статус капітана збірної Австралії на чемпіонаті світу. Та маю сказати, що покопати м'яч із татом на задньому дворі назавжди залишиться моїм найкращим футбольним спогадом", – заявив Марк у властивій манері.
Українська преса часто наголошувала на пов'язаності Марка Відуки з нашою країною завдяки походженню його матері. Та навіть не цей факт і не виступи за Мельбурн Найтс робить великого нападника близькою для нас людиною. Серед 17-ти публікацій Марка Відуки в Instagram є одна, яка промовляє замість тисячі слів. 5 березня 2022-го Відука був у центрі Загреба на проукраїнському мітингу. Дякуємо Марку!
показати приховати