"Твій перший день в МЮ, а ти спізнився?": лють Фергюсона, любов Бірмінгема, погана компанія – велич і дно Марка Босніча
Ти можеш бути класним футболістом, але мусиш навчитися протистояти спокусам. Інакше одного дня все втратиш. Шлях від першого номера найкращої команди світу до безодні навіть коротший, ніж здається.
Напередодні свого весілля Марк Босніч влаштував парубоцький вечір. Чудовий настрій та прагнення добре провести час завели компанію у казино. Нападник Манчестер Юнайтед Дуайт Йорк вирішив відлучитися від товариства і опинився у стрип-клубі. Невдовзі він зателефонував Боснічу з проханням забрати його звідти. Марк у супроводі відомого гравця у крикет (та земляка Йорка із Тринідаду і Тобаго) Браяна Лари приїхав до клубу, але замість Дуайта їх зустрів якийсь хлопчина з фотоапаратом.
Кілька спалахів з темряви негативно подіяли на Босніча. Тож він без роздумів кинувся на фотографа, відгамселив того і забрав фотоапарат. Під ранок, коли Марк мирно спав вдома, у його двері постукала поліція: "Нам дуже шкода, але вас доведеться заарештувати".
На щастя, родичам невдовзі вдалося витягнути Марка із відділку, тож він навіть встиг на власне вінчання. Було трохи соромно – та з ким не буває.
Вперше до Англії Марк Босніч приїхав у 15. Завдяки батьковим знайомим хлопцеві влаштували перегляд у Ліверпулі Кенні Далгліша. Насправді Марк не розглядав футбол, як справу всього життя. Він народився в Австралії, тому марив регбі. Але серйозні успіхи у футболі допомогли спростити вибір. Та й мама радила сконцентруватися на футболі.
Син етнічної хорватки та емігранта із Хорватії, який до Австралії приїхав наприкінці 50-х, мав чудові задатки. Після завершення школи хлопця запросили у Манчестер Юнайтед. А 18-річним він дебютував за команду Алекса Фергюсона. Разом із дядьками на кшталт Марка Х'юза, Стіва Брюса та Гарі Паллістера молодий австралієць відстояв на "нуль" з Вімблдоном. Чудовий початок!
Казка тривала недовго – студентська віза, яка дозволяла Марку перебувати у Британії, закінчилася, тож він повернувся додому. І хоч Фергюсон наполягав на оренді в Брондбю і подальшому поверненні у клуб, Босніч вирішив інакше і в Данію не поїхав. Вже через рік він отримав інший варіант в Англії та підписав контракт з Астон Віллою.
У Бірмінгемі все склалося добре з першого дня. За майже вісім років у Астон Віллі Босніч провів понад дві сотні матчів і став клубною легендою. Із вілланами Марк виграв два Кубки ліги, фінішував другим в історичному першому сезоні АПЛ, а потім ледь не вилетів у другий дивізіон.
Босніча називали босом штрафного майданчика – він дійсно показував гру топового рівня. А ще спеціалізувався на пенальті. Наприклад, у півфіналі Кубку ліги проти Транмер Роверс кіпер відбив три удари з позначки. З тих часів минуло 30 років, але австралієць ще й зараз виграє опитування серед вболівальників Астон Вілли, які називають його найкращим воротарем в історії клубу. Проте це була б занадто ванільна історія. Так вже склалося, що у житті Марка Босніча ідилія завжди розбавлялася вчинками, за які доводилося червоніти.
У жовтні 1996-го Астон Вілла поїхала в гості до Тоттенхема. Матч завершився перемогою лондонців 1:0, але футбол того дня мав другорядне значення. Усі тільки й обговорювали нацистське вітання Босніча, яке він адресував вболівальникам Тоттенхема.
Я не знав, що у них така велика база єврейських фанів. Я просив пробачення і роблю це дотепер… На диво, лише три чи чотири листи у моєму фанатському мейлі того тижня були поганими. Я зателефонував цим людям, запросив їх на Вілла Парк і попросив пробачення. Моя покійна тітка була єврейкою. Вона не розмовляла зі мною досить довго.
Фанати "шпор" спровокували Босніча на цей жест скандуванням імені Юргена Клінсманна. То була відсилка до епізоду, який трапився роком раніше. Воротар Астон Вілли жорстко зніс тодішнього нападника Тоттенхема (у паралельному матчі того вечора Ерік Кантона виконав знаменитий стрибок на трибуни у стилі кунг-фу).
Tottenham Hotspur stadium tour. Poster from press room at White Hart Lane. Jurgen Klinsmann against Mark Bosnich.
— AVTV (@avtv) May 5, 2016
… pic.twitter.com/2WSoig2dEB
Так от свій жест Босніч пояснював наслідуванням відомого коміка Безіла Фолті, який в одній із серій культового британського серіалу ВВС "Fawlty Towers", іронізує з Адольфа Гітлера. Зрештою, це не врятувало Босніча від покарання Футбольною Асоціацією.
After being taunted by Tottenham fans, Mark Bosnich controversially replied by making a Nazi salute. pic.twitter.com/PWURZekrN8
— Louie Simpson (@elitenews247) December 8, 2015
1999-го Босніч вдруге переходить у Манчестер Юнайтед. Він більше не сором'язливий підліток, а сформований воротар, один із найкращих в АПЛ, який покликаний замінити самого Петера Шмейхеля. "Ми говоримо про одного з найкращих воротарів усіх часів. Але я не збирався в Юнайтед замінити його. Я хотів виграти трофеї", – казав потім Босніч.
І Марку це вдалося. МЮ з австралійцем у воротах здобув Міжконтинентальний кубок та виграв Прем'єр-лігу. Головним конкурентом Босніча був нинішній тренер Шахтаря Раймонд ван дер Гоув. У сезоні 1999/2000 Марк відіграв 35 поєдинків та мав статус першого номера. Водночас стосунки Босніча з сером Алексом Фергюсоном були далекими від ідеалу. Пізніше у своїй автобіографії тренер назве Босніча "жахливим професіоналом".
Факт залишається фактом – я був єдиним гравцем, якого сер Алекс двічі підписав у Манчестер Юнайтед. Для мене честь бути згаданим. Він має право на свою точку зору, а я маю право на свою, – відповів Босніч.
Незважаючи на завойовані трофеї, клуб продовжував шукати підсилення воротарської позиції та врешті-решт підписав Фаб’єна Бартеза. Ще до трансферу француза МЮ запросив досвідченого Массімо Таїбі, але той грав зрідка і жахливо помилився у грі із Саутгемптоном. Натомість прихід Бартеза остаточно поховав шанси Босніча на місце у старті. "Я з нетерпінням чекав співпраці з хлопцем такого калібру, як Фаб’єн. Я з ним подружився – він був дуже, дуже веселим хлопцем. Ми з Йоркі гуляли з ним. Це було весело", – згадував Босніч.
До речі, претензії до свого воротаря мав не лише Фергюсон. Захисник МЮ Девід Мей промовисто порівнював тренування Шмейхеля та Босніча. "Коли ми тренувалися з Великим Пітом, ми виконували йому по 20-30 ударів… Натомість Босніч відбивав шість ударів, а потім робив двохвилинну перерву, адже був виснаженим".
Ще цікавіша історія у Роя Кіна. Виявляється, Босніч запізнився на своє перше тренування в МЮ. "Коли Босі вийшов близько 11-ї години, я запитав його, де він був. "Я заблукав дорогою з готелю", – усміхнувся він. "Заблукав?" – "Так, друже" – сказав Босі. "Твій перший довбаний день у Манчестер Юнайтед, а ти спізнився на довбане тренування на годину?"
Не турбувався Марк і про свою фізичну форму. Хоч і був найбільш високооплачуваним гравцем у команді. "Босніч напихався усім: бутербродами, супами, стейками. Я казав йому: "Заради Бога, Марку, ми тебе зважили. Чому ти напихаєшся усім цим?" Ми повернулися до Манчестера, а Марк вже телефонував у китайський ресторан, щоб замовити їжу з собою. Чи є кінець цьому? Я просто не міг на нього вплинути", – бідкався сер Алекс.
Наступною зупинкою австралійця став Челсі. Проте травми, погана фізична форма і неготовність до боротьби перетворили Босніча на бліду тінь самого себе – лише сім матчів за два роки. Апогеєм страждань став результат проваленого допінг-тесту у вересні 2002-го. Марка відсторонили від футболу на дев'ять місяців, попри намагання футболіста пояснити, що заборонений препарат потрапив в організм випадково. Хтось нібито у нічному клубі додав Марку в напій заборонені речовини.
"Я був вражений, шокований, – каже Босніч. – То був жахливий час. У мене були підозри щодо того, як це все сталося, але я просто прийняв ситуацію. Моя реакція була наступною: якщо ти вважаєш, що я такий, значить я буду цією людиною. Однак це було неправильно з мого боку. Я ніби здався. У мене були фінансові можливості, щоб робити те, що я хотів. Я мав просто зібрати речі та повернутися додому в Австралію".
У той час воротар дійсно концентрувався на зайвих речах. Постійні гулянки, скандали і фінансові проблеми заполонили життя Босніча. Потім Марк розповідав, що молодий Джон Террі намагався вберегти його від поганої компанії. Та остаточно Марк зупинився, тільки відштовхнувшись від дна. Побороти кокаїнову залежність футболіст зумів лише завдяки підтримці батька (одного разу Босніч у неадекватному стані ледь не застрелив його). Марк навіть повернувся у професійний футбол та виступав певний період часу в Австралії.
Нині Марк Босніч – відомий експерт, журналіст, телеведучий і просто публічна особа, яка любить бути у центрі уваги. Чого він міг досягнути, якби не перешкоди, які сам собі створював? Можемо фантазувати, але точно знаємо – більшого, ніж він досягнув. Водночас Марк заслуговує на компліменти. Чи багато людей поверталися до нормального життя після того, що пройшов Босніч? Йому вистачило сил і зараз він все той же усміхнений чолов'яга, щоправда, з десятком зайвих кілограмів.
У лютому Босніч не вийшов у ефір для традиційного розбору матчу Ліги чемпіонів на одному з каналів. Марк відчув біль у грудях – довелося звертатися до лікарів. Та вже незабаром він знову з'явився у студії. Із білосніжною усмішкою та фірмовою харизмою. Такий Марк Босніч нам подобається більше.
показати приховати