Тренер-сенсація, лідер Анчелотті та команда нових зірок: як Мілан повертався на вершину європейського футболу
До приходу Сільвіо Берлусконі в Мілан клуб переживав далеко не найкращі часи. Одіозний президент зумів не лише привести команду до тями, а й повернути її на вершину європейської слави.
В історії Мілана вистачає історій як про неймовірні злети, так і болючі падіння. Футбол 24 разом з партнером HLIBNY DAR розповідає про стрімке повернення "россонері" на європейський п'єдестал, яке стало початком цілої епохи.
Пихатість англійців та геніальність француза: як народжувалася Ліга чемпіонів
Скромний тренер, який став сенсацією
Коли перед сезоном 1987/88 Сільвіо Берлусконі запросив на тренерський місток наставника тодішнього середняка Серії В Парми – Арріго Саккі, італійська футбольна громадськість іронічно усміхнулася. Гучні заяви про амбіції команди після цього призначення виглядали дещо жартівливо. Але Сільвіо зумів розгледіти те, чого не побачили інші – особливий стиль тренера, який пропагував футбол нового часу.
Кажуть, що хороший тренер має бути в минулому футболістом, але для того, щоб стати класним жокеєм, зовсім не обов'язково бути конем, – коротко кидав Саккі на дошкульні зауваження про відсутність ігрової кар'єри.
Спеціально під нового фахівця Сільвіо запросив до команди Марко ван Бастена та Рууда Гулліта, які мали робити погоду в атаці. У центр поля Берлусконі підписав Карло Анчелотті, який став однією з найбільш важливих фігур команди. Ззаду все цементували Тасотті, Барезі, Костакурта та молодий Мальдіні, які дісталися Арріго у спадок. Саккі закрив рот скептикам з першої спроби: після 9-річного "блукання" Скудетто повернувся на Сан-Сіро. Мілан впродовж сезону програв лише 2 матчі та пропустив 14 голів. Стиль Саккі не лише зводив з розуму фанатів "россонері", а й дав результат та повернув команду у битву найсильніших клубів Європи.
Сходження на європейську вершину
Кубок європейських чемпіонів 1988/89 стартував для Мілана з легкої прогулянки із болгарською Вітошею – 7:2 за підсумками двох матчів. З підопічними Саккі, до складу яких приєднався Франк Райкаард, це протистояння ледь не зіграло злий жарт, адже вже в наступному раунді "россонері" отримали гучного ляпаса від Црвени Звезди. Обидва матчі закінчилися нічиєю 1:1, тож долю путівки у чвертьфінал вирішувала серія пенальті. На щастя для Арріго, суперник перегорів перед заповненими вщент трибунами стадіону імені Райко Мітіча та двічі схибив з позначки.
Холодний душ трішки привів Мілан до тями, але подальше просування турніром було далеко не з легких. Вердер дав справжній бій на Везерштадіон, виборовши нульову нічию, та й на Сан-Сіро все вирішив лише гол ван Бастена. Мілан натужно пробивається у півфінал, але тут все обіцяє бути ще складніше.
Саккі все ж досягнув успіху, адже вмів дивувати та реагувати на зміни. Зі Сантьяго Бернабеу Мілан привіз гольову нічию, забив той таки ван Бастен. А на Сан-Сіро "россонері" познущалися з Реала так, що всі запитання про найсильнішу команду Європи просто зникли. У воротах мадридців свій автограф залишили Анчелотті, Гулліт, Райкард, ван Бастен, Донадоні. 5:0 – таке декласування трапляється з Реалом далеко не кожного року. Цей матч став тріумфом однієї з головних ідей, які пропагував Арріго.
Найбільша дурість, яку може сказати тренер: "Наразі вистачить думати про те, щоб грати красиво, подумаємо про те, щоб вигравати".
"Гулліт – емблема нашої гри, а ван Бастен володіє м'якістю бразильця", – хвалив Саккі новачків, які прибули в Мілан разом із ним. Вони віддячили йому за компліменти та віру сповна, оформивши по дублю у фіналі Кубка чемпіонів проти Стяуа. Румуни не спромоглися навіть на гол престижу, тож успіх Мілана був беззаперечним. Всього за два роки Арріго зміг перетворити кризового гранда на команду, яка бігає з "вухатим" кубком по Камп Ноу.
"Виграти Кубок чемпіонів – це все одно, що виграти 32 Скудетто", – радів Арріго, смакуючи перемогу та радіючи вірності ідеям, які потім будуть копіювати Клопп та Гвардіола.
показати приховати