"Критика на адресу дівчат є принизливою, бо вони її не заслужили": чому жіноча збірна України шокувала на Євроволей
У розмові з "Футбол 24+" тренер Володимир Мірчев підбив підсумок виступу національної жіночої збірної України з волейболу на чемпіонаті Європи-2026.
Жіноча збірна України з волейболу / CEV
Всі інсайди про зірок збірної України.
Жіноча збірна України з волейболу підійшла до старту чемпіонату Європи-2026 з неабияким піднесенням. У середині липня наші дівчата в Лізі націй виконали своє головне завдання – посіли підсумкову 16-ту позицію та зберегли місце серед найкращих команд планети на наступний сезон.
Однак на континентальному форумі підопічні польського фахівця Якуба Глушака опинилися у складному становищі, з якого знайти вихід у плей-офф турніру так і не змогли. Українки у першому матчі зазнали поразки у трьох сетах від Болгарії – 23:25, 23:25, 20:25. Це не була катастрофа, але думки про неї з’явилися вже після другої гри – вона принесла поразку на тай-брейку від Греції (23:25, 25:23, 25:12, 22:25, 10:15). У третьому турі, щоправда, настрій покращився: перемога над Австрією – 3:0 (25:15, 25:16, 25:12).
У двох зустрічах, що залишалися у "синьо-жовтих", потрібно було здобути одну перемогу. Тільки за такого розкладу збірна України могла розраховувати на вихід з групи. На жаль, цього не сталося, бо українки зазнали поразок від Чехії (17:25, 25:21, 19:25, 21:25) та Сербії (21:25, 22:25, 21:25).
Володимир Мірчев, головний тренер молодіжної збірної України U-22 та команди Балта, погодився допомогти Футбол 24+ розібратися, чи реальними були наші очікування щодо виходу збірної України з групи на Євроволей-2026.
Володимир Мірчев на передньому плані
– На сьогодні у нашій команді зібрано всіх провідних гравчинь, – розпочав розмову тренер. – Вони віддали своє здоров’я, всі свої сили, жертвували часом та сім’єю заради українського волейболу та іміджу країни. Вони грають для вболівальників та заради країни. Тим більше, що зараз Україна живе у війні. Тому не можна критикувати дівчат безпідставно, писати на їхню адресу образливі коментарі, які нічим не підкріплені.
Критика має йти від тих людей, які розбираються у питанні, які мають на це право. Самі гравчині не винні. Вважаю, що тренер мав би взяти на себе всю відповідальність та цим захистити дівчат. Тренер мав сказати, що ображати можуть його скільки завгодно, але критикувати команду та дівчат він не дозволяє нікому. Вся критика на адресу дівчат є принизливою, бо вони її не заслужили.
– Напередодні старту у багатьох були очікування, що збірна України зможе вийти з групи до плей-офф. На вашу думку, це були реальні очікування чи все ж перебільшені?
– Ні, це були реальні очікування. Я до початку Євро багато спілкувався на цю тему з колегами, колишніми та чинними гравцями, фахівцями. Ми на 100% були переконані, що наша команда має вийти з групи з третього або четвертого місця. З Чехією, господарем групового турніру, було все ясно. Також все було зрозуміло з командою Сербії, яка сильніша за нас на сьогодні.
Але ми були сильніші за команду Болгарії, яка зараз грає молоддю через зміну поколінь, до того ж дві їхні провідні гравчині травмовані і на Євро не поїхали. Та й за збірну Греції українська збірна на сьогодні теж, на мою думку, сильніша.
– Турнір Україна розпочала з поразки 0:3 від Болгарії. Могла ця невдача стати для колективу шоковою та негативно вплинути на його подальші виступи?
– Мені здається, у зустрічі проти болгарської команди дівчатам не вистачило агресії. Я не думаю, що була недооцінка суперниць, бо на такому рівні це неможливо. Попри все збірна України діяла без якоїсь перчинки, не було вогню. Щоб розмірковувати, чому так сталося, треба перебувати всередині команди. Тільки так. На мою думку, можливо, вплинуло те, що команда майже п’ять місяців була разом, грала переважно одним і тим самим складом.
Цікаво: чому у нас не було ротації? Наприклад, у збірній Чехії була ротація, там грали навіть 18-річні гравчині. Та ж Болгарія, яка переживає зміну поколінь, про що ми вже говорили, активно використовувала весь склад. А у нас такого не було. Хоча був у команди розширений збір – на нього приїхали одразу 18 гравчинь. Це все питання до тренерського штабу збірної України.
– У другому турі програли на тай-брейку Греції. Дався взнаки вплив поразки від болгарської збірної?
– Поразка від Болгарії могла зіграти у два боки. Невдача могла стати холодним душем, після неї вже було розуміння, що права на ще одну помилку немає. Однак цей тягар міг бути і негативним, бо важко діяти, коли ти розумієш, що кожна помилка, кожне очко, яке програне, та кожен програний сет проти Греції лише погіршують становище. Шальки терезів могли хитатися у будь-який бік. В ідеалі поразка від Болгарії мала б збадьорити команду та привести до перемоги над Грецією, щоб потім можна було сказати, що невдача з болгарською командою виявилася невеликою помилкою. Але цього не сталося.
– Була думка, що на результати вплинув нещодавній виступ у Лізі націй. Мовляв, команда не змогла відновитися та виявилася повноцінно не готовою показувати весь свій максимум. З цим можна погодитися?
– Думаю, це цілком обґрунтована причина такої гри команди. Я вже про це говорив: збірна майже п’ять місяців перебувала одним колективом. Це дуже сильна психологічна втома, по-перше. Наша збірна вже 3-4 роки виступає тими самими гравчинями. Багато збірних у Лізі націй нам показали, що ротація потрібна. Щоб зрозуміти, чому було саме так у нас, треба знати завдання, які стояли перед тренерським штабом нашої команди. Якщо ми хочемо розвивати збірну України, то маємо залучати до її складу нових гравчинь, давати шанс молодим волейболісткам.
У нас є, наприклад, Валерія Якушева. Їй, на мою думку, вже треба дати можливість себе проявити. Так, наш чемпіонат зараз не топ, але жодна з гравчинь у ньому не може дати на майданчику такий об’єм роботи, який дає Якушева. Її треба пробувати. Тільки коли вона зіграє декілька матчів, стане зрозуміло всім: тягне рівень збірної чи не тягне.
Також є Поліна Дзюба. Тобто у нас є гравчині, яких можна підключати до основи. А зараз ротації немає, тому основні гравчині втомлюються. Це нормальний процес, враховуючи навантаження, яке мала команда. Багато гравчинь провели важкий сезон у своїх клубах, а потім переключилися на збірну. Це складно.
– Можна зробити висновок, що, на вашу думку, існує необхідність тренерських змін у національній команді?
Якуб Глушак
– То не я вирішую. На мою думку, у першу чергу, треба бути усередині команди, щоб мати повне уявлення про те, що відбувається. Я, наприклад, працюю в клубі та знаю всі позитивні і негативні нюанси, які впливають на мої рішення. Так і зі збірною. Наша збірна повністю закрита – вона п'ять місяців була разом, а скільки за цей час ми отримали інтерв’ю тренера та гравців? А вони мають бути кожного тижня. На мою думку, з командою має перебувати SMM-менеджер, який буде знімати відео тренувань, відео з гравчинями та тренером, робити якісь подкасти. Ми ж про нашу збірну нічого не знаємо, а бачимо лише фінальний результат у вигляді її матчів.
Це всі питання до національної федерації. До всього, треба мати на кого міняти тренера, якщо міняти. Мені тренерська етика не дозволяє щось радити безапеляційно та робити якісь заяви на цю тему. Треба, у першу чергу, зрозуміти, які завдання отримував головний тренер. Якщо мова йшла про розвиток збірної, про те, щоб вона через 3-4 роки була у топ-10 європейського волейболу, то це один момент. А якщо мова йшла про те, щоб все виграти та всіх переграти, то це зовсім інше. Ми ж нічого не знаємо. Треба розбиратися.
