Імола 2005: Алонсо, Шумахер і найвеличніше переслідування в історії – 0,215 секунди запалили нову зірку Формули-1

24 квітня 2005 року відбулась одна з найзапекліших гонок в історії Формули-1. Молодий та харизматичний Фернандо Алонсо намагався покласти край гегемонії Міхаеля Шумахера, що тривала з початку "нульових". Етап Сан-Марино (Імола) став яскравим підтвердженням амбітних планів іспанського пілота Рено.

Феррарі провалювала старт сезону. Правило про заборону заміни шин ударило по команді, яка немовби перенеслась в іншу реальність – з бекомпромісною боротьбою і відсутністю страху перед авторитетами. Шумахер більше не контролював ситуацію. Уперше з’явилась справжня конкуренція, перегони стали більш непередбачуваними.

Новий болід Феррарі мав багато недоліків. Швидкість – не означала надійність. У F2004 було чудове шасі, але принцип використання одного комплекту шин під час гонки усе змінював. Міжнародна автомобільна федерація ухвалила це рішення начебто задля економії. Насправді ж необхідність перерозподілу сил вважалась ключовим фактором.

У Бахрейні "Червоний барон" тримався за заднім крилом Алонсо протягом перших 11 кіл, але був змушений зійти з дистанції через проблеми з гідравлікою. Той же Баррікелло за весь уїк-енд проїхав лише декілька кіл.

Нагдаємо, що у тому сезоні було два постачальники шин – Мішлен і Бріджстоун. Феррарі працювала з японською гумою, яка виявилась не настільки міцною, як у конкурентів.

"Компанія Бріджстоун розробляла м’які шини з надзвичайно високим зчепленням, але коротким терміном експлуатації. Ми натомість конструювали боліди з невеликими паливними баками, удосконалювали цей підхід і зосереджувалися на гонках із трьома або навіть чотирма піт-стопами. У Мішлен була інша стратегія. Їхні шини покращувались у розпал гонки, а наші – просто розвалювалися", – пояснює у власній книзі тодішній директор "Скудерії" Росс Браун.

Фаворитом чемпіонату трохи несподівано став Фернандо Алонсо, який виграв дві стартові гонки. Після трьох перших етапів Шумахер уже відставав від іспанця на 24 очки. Ба більше, Міхаель двічі завершував перегони достроково.

Після невдалої кваліфікації на Імолі "Скудерії" довелося наздоганяти. Семиразовий чемпіон світу Шумахер через проблеми з гумою стартував лише тринадцятим, а його напарник Феліпе Масса – вісімнадцятим (заміна двигуна). У верхній частині стартової решітки з’явилися два молоді таланти – Кімі Райкконен (Макларен) й лідер загального заліку Алонсо. Утім, "Кайзер" вкотре продемонстрував свою геніальність.

Райкконен захистив поул і утримував лідерство, нарощуючи відрив від Алонсо та Баттона. Однак, класичний Макларен зразка 2005-го знову підвів. На дев’ятому колі англійський пілот був змушений зійти з дистанції через проблеми з болідом, а лідерство перехопив Алонсо.

Шумахер водночас не форсував подій, відігравши лише дві позиції за стартові 13 кіл. Та після перших піт-стопів "Червоний барон" почав стрімко скорочувати відставання. Тоді ж стало зрозуміло, що він зможе поборотись за подіум. Шалений темп допоміг йому піднятися з 12 місця на третє. Однак Шумі все ще відставав від Алонсо на 31 секунду за 34 кола до фінішу. Хіба це колись його зупиняло...

Німець "привозив" іспанцеві по дві секунди на кожному колі, аж поки не вирвався у віртуальні лідери, скориставшись піт-стопом суперника. У Міхаеля ж залишалась ще одна зупинка. З піт-лейну він виїхав на кілька секунд позаду Алонсо. Градус напруги сильно підвищився. За версією іспанської преси, розпочалося "найвеличніше переслідування в історії". Одинадцять пекельно інтенсивних кіл, які складно навіть уявити в епоху DRS, зараз – й поготів.

Завдяки характеру та винахідливості Алонсо вдалося стримати суперника, попри значно вищий темп Феррарі. Здавалося, що Шумахер ось-ось випередить іспанця. Обоє неодноразово перебували у лічених сантиметрах від зіткнення. Швидкість Рено настільки знизилась, що Фернандо уже не міг наздоганяти колових попереду.

Драматична розв’язка, за класикою жанру, трапилась на останньому колі. Алонсо залишив супернику достатньо простору на подвійному повороті у Тосі, німець спробував прорватися, але краща тяга Рено знову виручила іспанця. Зрештою помилився сам Шумахер, на боліді якого відбулось блокування правого переднього колеса. Алонсо перетнув фінішну лінію з перевагою у дві десятих (!), позбавивши Міхаеля рекордної сьомої перемоги в Імолі.

Тріумф "Ель Нано" остаточно розвіяв сумніви щодо його конкурентності. У максимально екстремальних умовах він продемонстрував непересічну силу волі. Тоді як Шумахер опинився під ударом. Світові ЗМІ писали, що Міхаелю бракувало інстинкту вбивці у 36.

Я провів одну з найпрекрасніших битв у своїй кар’єрі. Добре розумів, що Міхаель був на цілу секунду швидшим, і єдиний спосіб захиститись – це тримати його посередині траси та трохи швидше натискати на педаль газу. Це спрацювало!, – заявив Алонсо.

Надія на новий F2005 згасла так само швидко, як і з’явилась. На гран-прі Іспанії Шумахер зійшов через проблеми з колесом. "Це скоріше чемпіонат світу шин, ніж болідів", – скаржився голова правління Феррарі Лука ді Монтедземоло.

Після перемоги в Сан-Марино Алонсо фінішував першим у Нюрбургрингу, Мані-Курі та Хоккенхаймі, відірвавшись від Шумахера на 40 очок. На другому місці опинився Райкконен. Серія з чотирьох подіумів у Туреччині, Італії, Бельгії та Бразилії перетворила Нандо у наймолодшого чемпіона Формули-1 в історії.

У 2006-му Шумахер здобув сім перемог, та це не завадило Алонсо захистити титул. Перерозподіл сил, про який так багато говорили, нарешті став реальністю. Сезон 2005 року з гонкою в Імолі завершив багаторічне домінування "Червоного барона" і запалив нову зірку, яка сяє донині.