Серія А сезону-2020/21 була цікавою, інтригуючою і навіть видовищною. "Футбол 24" пригадує головні події минулого чемпіонату Італії.
Досі немає впевненості, чи можна називати минулий сезон посткоронавірусним. Принаймні його вдалося відіграти без жодних локдаунів. Єдина річ, яка викликає смуток, – це те, що за цією шаленою боротьбою тіфозі могли спостерігати лише перед екранами телевізорів. Зате на новий рівень вийшли випровадини своїх улюбленців на виїзди та супровід клубного автобуса на домашні стадіони, які влаштовували ультрас багатьох клубів. Це була чи не єдина можливість взаємодії між командами та її прихильниками.
Щодо решти нарікань немає. Минулий розіграш Серії А не просто нарешті подарував Італії нового чемпіона, а до останнього тримав у напрузі. Зона Ліги чемпіонів, єврокубки та виліт у Серію В – все це вирішувалося в останніх двох турах. Словом, до вашої уваги головне, що потрібно знати, щоб можна було сміливо стверджувати, що ви не пропустили минулий чемпіонат Італії.
Чемпіон: Інтер
Ліга чемпіонів: Мілан, Аталанта, Ювентус
Ліга Європи: Наполі, Лаціо
Ліга конференцій: Рома
Виліт: Беневенто, Кротоне, Парма
Промовшн: Емполі, Салернітана, Венеція
"Піррова перемога" Інтера
Довгих дев'ять років на Апеннінському троні сидів Ювентус. Запрошенням Антоніо Конте Інтер задекларував намір змінити ситуацію. Перший сезон вимогливий фахівець взяв на адаптацію, а от для наступного вже не могло бути жодних виправдань. Хоча старт виявився відверто невдалим. Команду лихоманило як на внутрішній арені, так і в єврокубках. Результатом стало останнє місце в групі ЛЧ і третє місце в чемпіонаті після 10-ти турів Серії А. Можливо, саме цей момент і став ключовим. Конте отримав ледь не ідеальні умови для боротьби за Скудетто. Поки усі конкуренти були змушені захищати честь Кальчо ще й у Європі, Інтер в режимі тижневого циклу готувався до матчів ліги. Відтак "нерадзуррі" спочатку до мінімального скоротили відставання від Мілана, а після дербі в 23-му турі вибралися на перше місце і більше його не покидали.
Насолодитися успіхом Інтеру так і не дали. Річ у тім, що керівництво форсувало еволюцію проекту. Тепер замість очікуваного кроку вперед доведеться зробити щонайменше стільки ж назад. Китайські власники виявилися неготовими до кризи. Саме у нового чемпіона Серії А найбільші борги серед усіх команд ліги. Прощання з парою-трійкою ключових виконавців – гарантоване. Саме через це Антоніо Конте розірвав контракт. Яким постане Інтер восени – наразі велика загадка. Так, чемпіонство залишиться в історії, але далося вона занадто високою ціною.
Інтер домовився про контракт з Індзагі – Лаціо вже попрощався з фахівцем
Мілан: вище голови не стрибнеш
"Россонері", здавалося, не помітили коротенького літнього міжсезоння і продовжили трощити своїх суперників на старті нової кампанії. Команда Стефано Піолі виглядала настільки потужно, що в якийсь момент її почали називати чи не головним претендентом на Скудетто. Проте, будьмо реалістами: неможливо провести на одному рівні цілий сезон, що вже говорити фактично про півтора року. Перше коло Мілан завершив на першому місці, але вже у грудні почав помітно здавати позиції. Златан Ібрагімовіч, який став каталізатором перевтілення команди взимку 2020-го, почав все більше часу проводити у лазареті. Там же по черзі побували фактично усі лідери, а молодь поки не готова тягнути команду самотужки. Дійшло до того, що повернення в Лігу чемпіонів довелося вигризати в останньому турі проти Аталанти. Хоча саме в таких матчах і потрібно доводити свої амбіції. Вийшло успішно. Мілан зробив черговий крок у своєму розвитку. Восени від Піолі та Ко чекатимуть іще більшого.
Аталанта не помітила бунт капітана
Давня приказка моряків виявилася не про бергамське "судно", з якого першою зіскочила головна зірка. Алехандро Гомес дозволив собі зайвого. Можливо, аргентинець вважав, що його 59 голів та 71 асист у 252 матчах дають на це право, але керівництво стало на бік аленатторе і, очевидно, не прогадало. Папу був найбільш несистемним гравцем у системі Аталанти. Подекуди його креатив робив результат, але не дозволяв Джанп'єро Гасперіні повністю контролювати ситуацію. Подейкують, що саме суперечка щодо тактики і стала причиною суперечки, яка ледь не переросла у бійку. Хай там як, а Гомеса вже давно немає навіть в Італії, але Аталанта знову завершила сезон із бронзою, набравши все ті ж 78 очок. За відсутності Гомеса зросла роль відразу кількох інших гравців. Передусім йдеться про Руслана Маліновського та Луїса Мурієля, про яких поговоримо пізніше.
Помітний прогрес і самого Гасперіні, який збільшив обойму гравців, які регулярно отримують ігрову практику. Звісно, поразка у фіналі Кубка Італії додає сезону гіркого присмаку, але третій рік поспіль кваліфікуватися у Лігу чемпіонів – дуже пристойний результат. Особливо для команди, яка до цього там ніколи не грала, а у 2016-му була звичайним середняком чемпіонату Італії. Диво. Бергамське диво. Інакше це й не назвеш. Залишається сподіватися, що відсутність проблем із фінансами допоможе втримати лідерів та знайти кілька хороших новачків. Потрібно зробити ще один кров вперед. Цій команді необхідний трофей.
Парадоксальний провал Ювентуса
Прихід Андреа Пірло на тренерський місток був ризиком. Експериментом. Забаганкою Андреа Аньєллі та наближених до президента клубу. Сам Маестро вважав, що вже готовий, хоча на момент підписання контракту ще навіть не захистив тренерський диплом. Так, досвіду в нього не було жодного дня. Комфортні умови у внутрішній першості протягом ось уже дев'яти років давали можливість Ювентусу займатися нефутбольними справами. Зокрема, вибудовувати імідж. Покупка Роналду – саме для цього. Призначення Пірло – теж. Туринці шукали когось на кшталт "свого" Гвардіоли, Зідана Фліка. Ставка на колишнього "архітектора" команди не спрацювала. Річ навіть не у чемпіонстві Інтера. Путівка в Лігу чемпіонів дісталася Ювентусу не завдяки власним результатам, а тому, що Наполі так і не зміг зробити останній крок.
Сезон провалений. З цим важко не погодитися. Хоча у Андреа Пірло своя точка зору. Він вважає, що впорався непогано, що еволюціонує та розвивається як тренер. Потрібен лише час. Однак останнього якраз і немає. Аньєллі визнав свою помилку та вже, за чутками (на момент написання тексту) домовився про повернення Макса Аллегрі, який як вибачення отримає жирненький контракт – 9 млн євро на сезон. Щодо Пірло, то його справді шкода. Він опинився у заздалегідь програшній ситуації. Якщо інформація про Сассуоло виявиться правдою, то це буде хороший вибір, щоб відшліфувати свої тренерські вміння. Але наразі маємо парадокс – Ювентус завершив сезон з двома трофеями, але не уник провалу.
Наполі: ненавмисна(?) помста Гаттузо
Повноцінний сезон Ріно на посаді керманича "партенопейців" вийшов схожим на американські гірки. Наполі добре стартував, і одіозний Ауреліо Де Лаурентіс навіть подумував над продовженням контракту. Однак взимку результати "просіли", і президент почав переговори з іншими фахівцями. Саме це розлютило Гаттузо. "Я не лицемір. У плані менеджменту все було погано, крапка. Я не дозволяв собі спілкуватися з іншими командами і відмовлявся, коли мені дзвонили. Через це я пропустив кілька пропозицій", – лютував Ріно. Зрештою, такий стан справ не позначився на мотивації фахівця. Гаттузо вирішив піти за будь-яку ціну, але наостанок видав розкішну серію, яка ледь не завершилася фінішем у топ-4. Як уже було згадано, путівку в ЛЧ Наполі втратив в останній грі, не зумівши обіграти Верону. Ріно показав, на що здатна ця команда, але позбавив Де Лаурентіса радості перед самісіньким виходом за двері. Тепер Ріно спробує реанімувати проблемну Фіорентину, а Наполі досі залишається в пошуках наставника.
Стагнація Лаціо
Від статусу головного конкурента Ювентуса до претендента на зону ЛЧ з негативним підсумком за якихось кілька місяців. У Римі точно знають, що таке можливо. Принаймні у його "біло-блакитній" частині. Спад почався ще після завершення нокдауну і не припинився у новому сезоні. Якщо порівняти турнірні таблиці, то виявиться, що у "орлів" ледь найбільший регрес з точки зору набраних очок – -10. Гірша ситуація лише у Парми. Глобально у команді нічого не змінилося. Лідери залишилися, а до них навіть вдалося запросити кількох новачків з претензіями на основний склад. Просто в механізмі Сімоне Індзагі перестали працювати напрацьовані схеми. Контратаки більше не були смертоносними, а Чірро Іммобіле з володаря "Золотого бутса" перетворився у шостого капоканноньєре чемпіонату. Упродовж сезону Лаціо жодного разу не був у топ-4. Лише перед фінішем з'явилася подібна перспектива, якою така команда просто не могла скористатися. Підсумкове шосте місце – закономірний результат. Покращувати його доведеться з іншим тренером. Сімоне Індзагі береться за Інтер, де теж працюватиме у обмежених умовах.
Рома: бурлескне прощання Фонсеки
Сезон для "вовків" не задався вже з першого ж матчу. Рома отримала технічну поразку проти Верони через помилку співробітника, який згодом приєднався до "мастифів". Через три місяці вони повторили схожий трюк ще й Кубку Італії, пропустивши у наступну стадію скромну Спецію. Паулу Фонсека починав кампанію, не маючи певності у своєму майбутньому. Контракт завершувався у кінці сезону, а керівництво не поспішало пропонувати новий. Мовляв, гарантії будуть лише в разі кваліфікації у ЛЧ.
Португалець усю кампанію провів, перебуваючи під тиском. Можливо, саме через це він безсистемно тасував склад та конфліктував із Джеко. Фонсеку критикували за слабку гру проти грандів, але команда компенсувала це стовідсотковим результатом проти суперників з нижньої частини таблиці. Але у другій половині сезону і ця тактика дала збій. Рома віддалялася від омріяної четвертої сходинки, але залишалася єдиним представником Італії у єврокубках, припинивши боротьбу лише у півфіналі ЛЄ. Прощання з тренером уникнути було неможливо, хоча під кінець у ньому були зацікавлені вже обидві сторони. Жозе Моурінью у спадок дісталася перепустка у Лігу конференцій.
Беневенто, Кротоне, Парма: сумувати не будемо
З минулорічних новачків у Серії А залишилася лише Спеція. Команда Вінченцо Італьяно грає у симпатичний футбол, від постулатів якого не відступає навіть проти грізних суперників. Щось подібне намагався втілити Беневенто. Саме "відьми" піднялися в еліту в статусі переможця другого дивізіону. У Серії А підопічні Філіппо Індзагі теж не загубилися, оперативно закріпившись у середині таблиці. Однак після Нового року все полетіло шкереберть: лише дві перемоги (нехай навіть одна з них – над Ювентусом) і 13 поразок відкинули команду на дно, звідки піднятися вже не було ні часу, ні наснаги.
Кротоне також піднімався в еліту, оминувши стикові матчі. Щоправда, Серія А виявилася "акулам" не по зубах. Команда практично відразу окупувала останнє місце у таблиці і покинула його лише за тур до завершення чемпіонату. Однак першим офіційно вилетів саме Кротоне, та ще й встановив антирекорд – 92 пропущених м'ячі. Попереднє "досягнення" (91) датоване сезоном-1933/34 і належало Казалє, якому вистачило лишень 34 матчі. За що варто подякувати "піфагорейцям", то це нових провінційних зірочок. Йдеться про Жуніора Мессіаса та Сімі. Перший оформив 8+4 за системою гол+пас, а другий настріляв 21 м'яч, злетівши на четверту сходинку рейтингу бомбардирів. Є підозри, що потенціал цієї команди значно перевищував фактичні результати.
Відродження з попелу було феєричним. Парма стала першим клубом, якому вдалося вийти із Серії D в Серію А лише за три зони. Однак у еліті проект працювати перестав. Клуб робив ставку на вікових гравців з ім'ям, підписавши собі вирок у довгостроковій перспективі. Перші два сезони Парма без проблем зберігала прописку, а минула кампанія – це провал. Трансферне сальдо у -90 млн євро його лише підкреслює. "Хрестоносці" прогавили процес зміни поколінь і тепер будуть займатися цим уже в Серії В, вилетівши туди з останнього місця.
Топ-5 персон
Відразу зауважимо, що це – не рейтинг. Йдеться про гравців і тренерів, які в минулому сезоні залиши у пам'яті поціновувачів кальчо найбільший слід. Тобто без цих особистостей Серія А не була б для нас такою яскравою. Передусім назвемо Руслана Маліновського. Під керівництвом Джан П'єро Гасперіні остаточно пережив тактичну трансформацію. В Аталанті він більше не півзахисник, а повноцінний боєць атакувальної лінії. Звісно, допоміг демарш Алехандро Гомеса, після чого українець поступово перебрав провідну роль. Підсумкові 8 голів та 12 результативних передач – розкішний результат. Окремо слід відзначити розквіт Маліновського весною, коли була зафіксована рекордна для клубу серія матчів з результативними діями, а уболівальники бергамасків справедливо визнавали Руслана найкращим гравцем команди кілька місяців поспіль.
"Я присвячую Скудетто собі. Тому що знаю, що за два роки ми подолали непростий шлях. Мені дійсно потрібно було витискати із себе максимум. Були моменти, коли я в чомусь сумнівався, але ми були достатньо сильні. Ми всі працювали чудово, навіть я", – підсумував сезон Антоніо Конте. Хтось скаже, що це дуже нескромно. Ну і нехай. Антоніо справді заслужив на це визнання. Він прийшов у Інтер з чіткою метою, яку виконав. Не його провина, що клуб на своєму поточному етапі розвитку не здатний задовольнити амбіції тренера. Так, команда Конте грала не у найестетичніший футбол, але саме цей стиль виявився переможним. Як бонус, фахівець став першим тренером у історії Серії А, який зумів подолати межу у 90 набраних очок на чолі двох команд.
Трансфер із Фіорентини у Ювентус – це завжди скандал. Федеріко К'єза безсумнівно знав це. В одну мить Флоренція зненавиділа його та усю його родину. Дісталося навіть меншому брату, який продовжив здобувати футбольні навички у системі клубу. Словом, Федеріко опинився під колосальним тиском та ще й у дестабілізованому Ювентусі. Для нього це був іспит. Потрібно було підтвердити свої амбіції та показати характер. К'єза впорався блискуче. Він, без сумніву, – найкращий гравець туринців у минулому сезоні. У чемпіонаті вінгер забив 9 голів та віддав стільки ж асистів. Вишенькою на торті став переможний м'яч у фіналі Кубка Італії. Перед нами саме той гравець, навколо якого можна будувати новий Ювентус.
Можливо, Луїс Мурієль повинен був опинитися у символічній збірній сезону, але там забракло місця. Не поспішайте кидати каміння в автора. Так, індивідуально колумбієць провів дуже сильний сезон. Найкращий сезон з точки зору результативності – 22 голи та 9 асистів. Рік тому Мурієль побив рекорд Серії А за кількістю голів, забитих після виходу на заміну. У минулому сезоні його роль не зазнала кардинальних змін. Луїс лише 14-й гравець Аталанти за кількістю проведеного на полі часу. Своє він узяв завдяки монструозній ефективності. В середньому форварду Аталанти на одну результативну дію було достатньо трохи більше 46-ти хвилин. Як би змінилася ця статистика, якби ігрового часу було значно більше так і залишиться риторичним запитанням.
Це сталося знову. Джанлуїджі Буффон вдруге оголосив, що покидає Ювентус. 43 роки – зовсім не той вік, який залишає шанс на іще один камбек. Однак легенда не здається. Голкіпер не планує завершувати кар'єру, просто хоче отримувати більше ігрової практики. У минулому розіграші Серії А Буффон провів 8 матчів (3 з них – на нуль). Сумнівно, що Джіджі отримає пропозицію з італійської еліти, яка його влаштує. Наразі є варіант із поверненням у рідну Парму, або нова спроба за кордоном. Що вибере голкіпер – не має значення. Він уже став символом кальчо та нестримної жаги до футболу. Вік, у якому більшість ровесників вже давно не тренують, не зупиняє його. Буффону все ще потрібні емоції від перебування на полі, а це саме те, за що ми і любимо футбол.
Символічна збірна від "Футбол 24"
Голкіпер – Джанлуїджі Доннарумма (Мілан): провів 14 "сухих" матчів за сезон – це кращий показник в чемпіонаті разом із Хандановічем. Згідно з статистичними метриками, Джіджі врятував команду від 2.7 м'ячів – краще відбивав удари лише Перін. Фактично став одним із головних творців повернення Мілана у Лігу чемпіонів. Альтернатива – Хуан Муссо (Удінезе).
Правий захисник – Ашраф Хакімі (Інтер): не зовсім очевидний вибір. Цифри стверджують, що Куадрадо провів сильніший сезон. Однак не забуваймо два моменти: марокканець лише влітку перебрався у новий для себе чемпіонат, але зумів стати лідером команди, яка завоювала Скудетто. Альтернатива – Хуан Куадрадо (Ювентус).
Центральний захисник – Крістіан Ромеро (Аталанта): найбільше відкриття та найкращий трансфер минулого сезону. Бергамаски орендували колумбійця на два сезони у Ювентуса з правом викупу за 16 млн євро. Зараз уже ніхто не сумнівається, що це станеться. Ромеро легко вписався у систему Гасперіні і був щонайменше найкращим захисником команди. Альтернатива – Мілан Шкріняр (Інтер).
Центральний захисник – Стефан де Врей (Інтер): мозковий центр чемпіонської оборони Антоніо Конте. Саме нідерландець був ключовою фігурою найкращого захисту чемпіонату. Універсальний солдат, який встигав повсюди – і партнерів страхувати, і починати власні атаки. Альтернатива – Фікайо Томорі (Мілан).
Лівий захисник – Тео Ернандес (Мілан): ще один блискучий сезон француза на Сан-Сіро потроїв його трансферну ціну з моменту трансферу з Реала. Тео знову був лідером, ключовою фігурою у тактичній побудові команди Стефано Піолі. Альтернатива – Робін Госенс (Аталанта).
Опорний півзахисник – Мануель Локателлі (Сассуоло): головний архітектор вже колишньої команди Роберто Де Дзербі. Локателлі остаточно перестав бути перспективним, а сформувався у справжню зірку чемпіонату та збірної Італії. Трансфер до складу гранда близький як ніколи, хай навіть чутки відправляють його у Шахтар. Альтернатива – Франк Кессьє (Мілан).
Правий меццала – Родріго де Пауль (Удінезе): найкращий гравець чемпіонату не з топ-команд. Його перехід у сильний клуб напрошується вже кілька сезонів. Аргентинець став одним із найкращих асистентів, та з відривом найкращим за успішними спробами дриблінгу. Альтернатива – Федеріко К'єза (Ювентус).
Лівий меццала – Ніколо Барелла (Інтер): про нього кажуть – двигун Інтера, його серце та легені. Вихованець Кальярі здійснив черговий крок у своєму розвитку і став, ймовірно, найкращим італійцем у Серії А. Альтернатива – Мартен Де Роон (Аталанта).
Атакувальний півзахисник – Руслан Маліновський (Аталанта): звісно, початок сезону на подібне навіть не натякав, але українець поступово виборов стабільне місце у складі, а згодом взагалі став беззаперечним лідером бергамасків. Звання найкращого асистента Серії А стало закономірним наслідком. Альтернатива – Генріх Мхітарян (Рома).
Нападник – Кріштіану Роналду (Ювентус): португалець нарешті здобув титул капоканноньєре. Було б неправильно ігнорувати цей факт. До того ж Кріштіану забивав у цілковито розбалансованій команді, що надає його голам ще більшого значення. Альтернатива – Луїс Мурієль (Аталанта).
Нападник – Ромелу Лукаку (Інтер): людина, яка уособлює чемпіонство "нерадзуррі" не менше, ніж Конте. Бельгієць буквально робив результат, коли у решти партнерів не виходило майже нічого. 25 м'ячів та 10 асистів – це майже 40% голів Інтера за увесь сезон. Альтернатива – Душан Влаховіч (Фіорентина).