Коноплянка "згорів" у Європі, сповідь Луніна, алкоголь і фавели: топ-24 тексти Футбол 24 у 2024-му – читальний марафон!
Традиційно усе найкраще – під вашу святкову ялинку. Вибір головного редактора.
Автор: Володимир Лесько
Уривок: "Морально я налаштовувався на роль другого воротаря, але хотів бути готовим, якщо у Тібо виникне якийсь дискомфорт. Згодом Куртуа отримав травму – це найгірше, що могло з ним статися. Було прикро, адже він завжди надихав і підтримував мене. У той момент я також підтримав його, тому що він заслуговує на це, як ніхто інший. Хоча для мене це могла бути можливість.
Відтоді я намагався зробити все, щоб продемонструвати, що зі мною теж можна перемагати, що я можу бути основним, що зі мною теж можна бути спокійним. У перших двох іграх чемпіонату все було чудово, але потім тренер ухвалив рішення, і мені довелося бути другим воротарем. Знову довелося працювати і чекати. Мені дуже допомогла дружина. Завдяки їй я ніколи не був у депресії... Тому, коли Кепа травмувався на розминці, я був готовий. І того дня мені пощастило, тому що я парирував пенальті. Це додало мені впевненості. Відбувся викид адреналіну. Я намагався показати, що зі мною можна вигравати важливі матчі, що я готовий до великих речей. Це те, чого я хочу, над чим працюю щодня".
*******
2. Норвезький пітбуль з рожевим волоссям: обеззброїв Мбаппе та став символом Борусії
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: "Я ставлюся до речей по-особливому. Я виріс поруч зі старими автомобілями, оскільки у мого тата завжди були такі. І це просто чудова розвага – подорожувати з опущеним дахом і яскравим сонцем. Що стосується рожевого волосся, я не надто про це думав… То була спонтанна подія під час відпустки. Іноді мені просто спадає на думку зробити подібні речі", – пояснює Райєрсон.
Зате у колективі Джуліан поводить себе дуже стримано і навіть непомітно. "У роздягальні я загалом спокійний, я не прагну занадто випинатися. Я роблю свою роботу", – каже норвежець. Можливо, саме через це він тривалий час залишався у тіні (не лише зірок Холанда і Едегора). Навіть норвезькі ЗМІ не часто писали про одного з найбільш помітних місцевих футболістів. І для багатьох у Норвегії цей хлопець все ще залишається загадкою.
*******
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: "Батько тренує вже тридцять років і він адаптувався. Він зміг інтегрувати молодих людей у свою команду (Франческо Маурі, також асистент, 35 років). Наша роль досить проста: кидати йому виклик... Я думаю, йому це потрібно. Мені, як його синові, набагато легше сперечатися з батьком і висловлювати йому свою думку. Насправді рідко коли ми доходимо згоди. Треба розуміти, що він майже ніколи не злиться на людях. Але іноді виходить з кімнати, щоб подихати свіжим повітрям. Виходить покурити і повертається. Але я знаю, коли треба зупинитися".
*******
Автор: Дмитро Джулай
Уривок: Людей, здатних розкрити світ, дуже мало. Тих, хто робив це, як Сесар Луїс Менотті, ще менше. У попередньому реченні дієслово могло б бути й не в минулому часі. Бо він це робитиме й далі, вже інакше, але робитиме. Однак зараз треба зафіксувати цю сумну реальність хоч би тому, що не буде нових інтервʼю, що поповнювали б безцінний архів думок та оцінок El Flaco. На щастя, цей архів настільки величезний, що вистачить на кілька поколінь. Аби тільки до нього зверталися, бо нехтувати цим скарбом не можна.
*******
Автор: Вадим Грищук
Уривок: У 2014 році сім'я Ніколи пережила величезну трагедію. Його неповнолітній син Алессандро загинув у ДТП. Хлопчика збив автобус, коли той катався на велосипеді. Символічно, що після цієї події кар'єра тренера піша вгору. Він вивів Ліворно в Серію А, потім провів хороший сезон на чолі Барі в Серії В, ледь не побивши рекорд Юве за кількістю очок після першого кола. А невдовзі закріпився в елітному дивізіоні.
Нікола присвятив свою роботу пам'яті про сина. Коли він врятував Коротоне, то написав такий лист: "Алессандро, це не моя перемога, а наша. Точнісінько, як промоушн Ліворно. Мені хотілося б радіти разом з тобою, дивитися у твої очі, бачити твою посмішку. Тримати тебе за руку й бігти святкувати разом. Усе це лише для тебе. Кожен мій успіх, кожна моя перемога буде твоєю. Кожна моя мрія також буде твоєю. Хочу, щоб моє серце продовжувало битися заради тебе, і ти жив через мене".
*******
Автор: Михайло Юхименко
Уривок: Японія аж ніяк не асоціюється з кінним спортом. Країна аніме та офісних самовбивць не перемагає на Олімпійських іграх з конкуру протягом 90 років, та і загалом важко уявити мініатюрних самураїв на могутніх скакунах. Втім, барон Такеіті Нісі в першій половині ХХ століття не просто поєднав ці два образи з медалями – він став єдиним японським олімпійським чемпіоном з конкуру.
Його світ був настільки яскравим, що при написанні біографії важко залишитись у межах одного тільки конкуру. Наш сьогоднішній герой поєднав, здавалось би, несумісні речі – класичне японське суспільство й західний стиль життя, екстравертність і самотність, мир і війну. А фоном відбувалися події, які до болю нагадують взаємовідносини між російським агресором, міжнародними організаціями та Україною.
*******
Автор: Юрій Яковлєв
Уривок: Перед Юргеном варто схилити голову за його чесність. Він міг продовжувати виконувати свою роботу і плисти за течією, заробляючи мільйони на подальше забезпечене життя, але чесно визнав, що моральних сил у нього вже немає. Тренер відкрито зізнався, що не може працювати з тією ж віддачею, що й раніше. Він не вміє бути фальшивим – саме тому немає нічого дивного, що Клопп "вигорів". А без своїх емоцій Юрген – далеко не той, адже саме енергія та харизма є його головними чеснотами.
"Мої сили не є безмежними. Я вже не молодий кролик і не можу стрибати так само високо, як колись. Усвідомлюю, що вже не можу виконувати свою роботу так, як раніше. Потрібно бути чесним. Я вже не той. Дуже круто – вміти ухвалювати складні, але правильні рішення", – заявив Юрген, пояснюючи рішення покинути команду.
*******
Автор: М.Ч.
Уривок: Джакомо остаточно розпрощався з іграми зі зброєю після війни. "Ми робили феєрверки з пороху, але одного разу на річці стався інцидент. Колишні партизани ловили рибу за допомогою бомб, і одна така бомба опинилася на дні річки. Вона не була схожа на інші бомби, і ми, будучи дітьми, підбурювали один одного: "Подивимося, кому вистачить сміливості дістати її з води!" Нас було семеро, а вона лежала на глибині до чотирьох метрів. Я дотягнув її до берега, і до мене підбіг старший хлопець, років 15. "Далі я сам", – буркнув він. Щойно він її взяв, пролунав вибух. Один з осколків відрубав мені фалангу великого пальця. Мірошник, що проходив повз, занурив нас на свій візок, щоб відвезти в лікарню. "Одного не вистачає", – сказав йому хтось. Ми обернулися назад, а той 15-річний хлопець так і залишився лежати..."
*******
Автор: Сергій Тищенко
Уривок: Хорвати зробили міф. Напустили туману, щоб заробляти на цьому гроші. Насправді досягають успіху тільки хлопці з яйцями, пахарі на полі. Той же Перішіч не має яскраво виражених талантів, але зате може похвалитися характером і бійцівськими якостями.
Інший момент – агенти. Вже налагоджені роками зв'язки. Величезне лобі в Німеччині, Італії. Завдяки роботі агентів туди їдуть хорватські футболісти. Різниця в тому, що у нас купити гравця у Шахтаря, Динамо чи, вже зараз, Руху – дуже дорого. Натомість Динамо Загреб відкрите до пропозицій 365 днів на рік, 7 днів на тиждень та 24 години на добу. Аби лише ці пропозиції були. У нас система функціонування футболу поки вибудувана по-іншому.
*******
Автор: Олег Бабій
Уривок: Можна бути "першим хлопцем на селі", у Сегунді, проте, коли опиняєшся в Ла Лізі, цього дуже мало. Мічел, навчений гірким досвідом власних помилок, чудово це усвідомлював. Крім підсилення складу і тактичних сюрпризів, належало щось перемкнути у своїй голові. "Нам потрібно позбутися страху маленької команди", – наголошував наставник Жирони.
Моментами це вдавалося дуже добре ще в минулому сезоні. Жиронці двічі обіграли Севілью, розписали нульову нічию з Барселоною на Камп Ноу і стали нічним кошмаром для Реала – 1:1 на Бернабеу, 4:2 на Монтіліві. Підсумкова десята сходинка цілком влаштовувала вболівальників команди, але Мічел прагнув більшого. Відбулася літня трансферна кампанія. З України, на додачу до Циганкова, який швидко влився у колектив, приїхав Довбик. Панував обережний, стриманий оптимізм. Проте ніхто, навіть сам Містер, не міг передбачити, наскільки потужно вистрелить оновлена Жирона.
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Можливо, Верель знайшов би себе в іншій ролі, проте ніч з 22 на 23 жовтня 2011-го все змінила. На паркінгу поряд із нічним клубом в рідному для футболіста Ессе-ле-Нансі відбулася подія, відлуння якої дотепер не дає спокою Тоні. Екс-футболіст і троє його братів Фабріс, Джиммі та Джован розпочали конфлікт з представниками розважального закладу, внаслідок якого двоє охоронців отримали кульові поранення у живіт та руку, ще один дістав вистріл у стегно.
Тоні начебто прийшов на допомогу братам і здійснив кілька вистрілів. Проте слідство не знайшло самого пістолета, а відео з камер спостереження таємничо зникло. Хто розпочав бійку, що переросла у стрілянину та хто, власне, стріляв, органи французького правосуддя намагаються з’ясувати дотепер. Свою версію подій Верель виклав два роки тому в автобіографічній книзі "М’ячі в центрі".
*******
Автор: Вадим Грищук
Уривок: "Там, на Росії, було самотньо. Жити довелося у тренувальному центрі. Жодних друзів. Думаю, там були тільки я та охоронці. Інші гравці жили в іншому місці. Я там був один. Я ходив їсти один. Це було страшне місце, дуже! Я не жартую! База розташована в глибокому лісі, і там не можна було гуляти, бо там були собаки і таке інше. Кожну секунду я перебував у тренувальному центрі. У Москві я не гуляв. Взагалі ніде.
Вночі у навчальному центрі не було світла. Коли я йшов на тренування, іноді був пізній вечір, але я працював. Додаткова робота, але світла нема. Однак робити більше нічого. Я нічого не міг з цим вдіяти. Думав лише про футбол. Тому я працював ночами, щоночі. Думки були якісь такі: "Я не можу повернутися до Грузії, тому що я погано граю. Я мушу грати добре. Я мушу старанно працювати. Моя родина та країна дивляться на мене".
*******
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: "Я повертався додому зі школи, коли один із моїх друзів, який чув, як мама говорила про це з подругами, підбіг до мене з криком: "Ти підеш до Барси!". Я не повірив йому, але, прийшовши додому, запитав маму, чи це правда. Вона сказала, що не хотіла мені говорити, бо ще не було повного підтвердження. Це був шок! Я тільки думав про те, щоб перекусити, піти в парк з друзями, і тут мені кажуть, що я підпишу контракт з Барселоною!
Коли приїхав до Ла Торрети, у мене була ця майстерність обігрувати віч-на-віч, ця вертикальність і моя манера гри, але мені не вистачало самоконтролю. У той час я був трохи "хаотичним" гравцем: брав м'яч і кидав виклик своєму безпосередньому супернику за допомогою дриблінгу. У Ла Масії я навчився бути спокійним і знати, коли грати швидко, а коли повільно, а також грати в команді – все те, що робить Барсу такою особливою".
*******
Автор: Олег Бабій
Уривок: "У Чехії – культ пива, тож коли команда святкувала успіх, воно лилося рікою?", – поцікавився я у Віктора. "Не тільки пиво, а й шампанське, віскі. Святкували ми дуже серйозно. Спершу – на стадіоні. А потім замовляли корабель на ніч і він плавав собі по Влтаві, запливав кудись аж за Прагу. О 9 годині вечора вирушали, о 2-3 ночі прибували назад. Коли поверталися з плавання – декого "вивантажували на сушу", – усміхається Двірник. – Там не було тренерського штабу – суто футболісти і масажисти. Ми у такий спосіб усамітнювались, щоб зробити розрядку, зняти напругу, яка накопичилася упродовж сезону".
*******
Автор: Михайло Юхименко
Уривок: З ким Коноплянка мав би радитись у 2015 році? Хто б йому мав допомогти? Навряд чи Андрій Шевченко – тоді він жив на іншій планеті. Із однолітків у Європі виступали хіба що Олександр Яковенко та Борис Тащі (в Італії та Німеччині, без особливого успіху в ті роки).
На кого Коноплянка мав орієнтуватись? Андрій Шевченко залишався унікальною історією, а всі інші легіонери плюс-мінус "розчинились" – або грали в топ-лігах ще за царя-гороха. Винятком міг би стати Воронін, але той не був прикладом європейського менталітету. Пан Андрій дозволяв собі проспати тренування Ліверпуля після гулянки на Новий рік, а у збірній він вважався одним зі стовпів "дідівщини".
*******
Автор: Олег Бабій
Уривок: Той рік був піком кар’єри Рінкона. Бразильця навіть хотіли натуралізувати задля збірної України, яка вирушала на чемпіонат світу у Німеччину. "Я прийняв цю пропозицію, – згадував Діого. – Але виникли проблеми з документами і не склалося". Міг він опинитися в Німеччині й іншим шляхом – Хоффенхайм був готовий викласти заради хавбека Динамо дуже солідні за тодішніми мірками 10 мільйонів євро. Також Рінконом цікавився Бордо. Але… "Суркіс запропонував залишитися і я погодився".
Покращений контракт і нічне життя столиці, яке огортає тебе найрізноманітнішими спокусами. Мало хто встоїть перед таким. А якщо ти ще й бразилець – душа вимагає свята. Тим паче, на той момент латиноамериканська колонія Динамо розросталася, мов на дріжджах.
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Юнацькі та молодіжні збірні України різних поколінь привчили нас до своїх успіхів. Медалі на континентальних чи світових турнірах для наших команд – справа традиційна і приємна. І якщо тріумфи команд Крощенка, Калітвінцева чи Петракова відносно свіжі у нашій пам’яті, то команда Володимира Киянченка, яка 1994-го здобула прем’єрну в історії українського футболу медаль, залишається у забутті.
Навіть поверхневий аналіз життєвого шляху пташенят Киянченка матеріалізується в сумний висновок. Наша перша медальна збірна претендує також на звання однієї з найтрагічніших в історії. Четверо із 16-ти хлопців не дожили до 40-річчя. Перемоги, невдачі, радощі і трагедії – у короткому життєписі всіх бронзових призерів Євро-1994.
*******
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: Саньйоль намагається пізнати країну і проводить значний період у Грузії. Він не шкодує часу, щоб відвідувати матчі і стежити за футболістами в національному чемпіонаті. Подорожуючи на авто, Віллі побачив іншу Грузію.
"Коли я перетинаю села, відчуваю бідність. Люди продають фрукти або овочі, щоб мати змогу жити. Але коли ти зупиняєшся, вони дають тобі все! У цій країні існує величезна солідарність. Коли я просто йду пити каву вранці, майже ніколи мені не вдається заплатити", – підкреслював Саньйоль.
*******
19. Червоно-чорні Карпати: фатум невдач, виграний турнір в ОАЕ, магія дуету Гецко – Паляниця
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Встановити перший матч, у якому Карпати зіграли в барвах прапору Організації Українських Націоналістів, практично неможливо. Задокументованих спогадів та якісних фото майже не залишилося. У більшості відкритих джерел йдеться про сезон 1996/1997 як перший "червоно-чорний" для Карпат.
Проте архіваріус та статистик Юрій Назаркевич звертає увагу на фото з матчу, котрий датований 4 травня 1995-го – тоді Карпати приймали запорізьке Торпедо (3:1). На знімку – захисник "левів" та збірної України Андрій Василитчук в оточенні Романа Зуба та Андрія Покладка у червоно-чорній формі радіє забитому м’ячу у ворота гостей. До речі, єдиному своєму м’ячу у Вищій лізі.
*******
Автор: Вадим Грищук
Уривок: Найбільше Луїджі Ріва цінував не свої трофеї та перемоги, а Сардинію, її людей. Місце, яке спершу йому здалося африканським табором, стало найріднішим у житті. Жодні гроші не змогли переконати його відмовитися від такого: "Рибалки запрошували мене на вечерю, до мене ставилися, ніби я один із них. Я зрозумів, що не просто місто, а цілий регіон підтримував мене, як друга сім'я. Прибувши навіть у найменшу сільську заплаву на Сарді, можна було побачити, що люди мають мою фотографію у своїх будинках". Зв'язок Ріви і Сардинії по-справжньому ніколи й не переривався. Тут Луїджі провів усе своє доросле життя, тут виросли його діти, тут він і помер.
*******
21. Мбаппе, я пишу тобі листа...
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: Просто зараз, озираючись назад, я пам'ятаю маленького хлопчика, який виходив на поле у футболці з цифрами 33 на своїй спині. Вони символізували те, що в юного гравця немає ще місця в основній команді. Але з першого твого дотику до м'яча було зрозуміло: ти вартий значно більшого навіть у юному віці, ніж мав на той момент.
А потім був дебют за Монако в Лізі Європи. Боже, ну хто міг подумати, що цей тендітний хлопчисько, який тільки ось-ось робить перші кроки у професійному футболі, оформить у першій же грі в єврокубках результативну передачу у ворота Тоттенхема. Кіліане, ти вже тоді бив рекорди, а скільки зараз є звершень і скільки на тебе їх чекає у майбутньому! Мені хочеться вірити, що багато.
*******
Автор: Олег Бабій
Уривок: Кажучи "Аталанта", ми, насамперед, чуємо "Гасперіні". Клуб із Бергамо та його головний тренер вже давно сприймаються, як синоніми. Упродовж восьми років Джан П’єро перетворив команду з борця за виживання в Серії А на регулярного учасника єврокубків. Ба більше – Аталанта із Гасперіні перемогла у фіналі Ліги Європи та тричі брала "бронзу" чемпіонату. Безсумнівно, найкращий період в історії клубу – і він ще триває!
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Март Поом був послом Естонії у Європі. Крихітну країну, котра тільки здобула незалежність, публіка сприймала як невідоме утворення, що й надалі зберігає принизливий зв'язок з СРСР. Кремезний воротар став першим естонцем в англійській Прем’єр-лізі і не раз акцентував увагу на своєму походженні: "Будь ласка, поважайте нашу країну. Не називайте мене росіянином, я – естонець". Март ідеально виконував просвітницьку роль у футбольному світі. Освічений, виважений, шкільний золотий медаліст зі світлою головою. Проте для того, щоб стати хорошим воротарем цього недостатньо.
*******
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: "Я намагався зробити те, що вони хотіли. Я торгувався з Роберто Манчіні. Я дуже старався з Жозе Моурінью. Я плакав на плечі Моратті. Але я не міг зробити те, що вони просили. Кілька тижнів я тримався добре, уникав випивки, тренувався, як кінь, але завжди наступав рецидив. Знову і знову. Всі мене проклинали. Я більше не міг цього витримати.
Люди говорили багато лайна, тому що їм було соромно. "Ого, Адріано перестав заробляти сім мільйонів євро. Він що, кинув усе заради цього лайна?" Це те, що я чув найчастіше. Але вони не знають, чому я це зробив. Я зробив це, бо мені було погано. Мені потрібен був мій простір, щоб робити те, що я хотів".