Гасперіні ріс із легендою "Золотого м’яча", зупиняв Баджо і робив дубль у Серії А – яким гравцем був наставник Аталанти?
"Футбол 24" розкриває маловідомі сторінки біографії тренера, який привіз Лігу чемпіонів у Бергамо.
Джан П'єро Гасперіні у 80-х / Скріншот із YouTube
Кажучи "Аталанта", ми, насамперед, чуємо "Гасперіні". Клуб із Бергамо та його головний тренер вже давно сприймаються, як синоніми. Упродовж восьми років Джан П’єро перетворив команду з борця за виживання в Серії А на регулярного учасника єврокубків. Ба більше – Аталанта із Гасперіні перемогла у фіналі Ліги Європи та тричі брала "бронзу" чемпіонату. Безсумнівно, найкращий період в історії клубу – і він ще триває!
"Іноді я замислююсь про АПЛ, – чесно зізнається Гасп, переманити якого бажали б чимало топ-клубів. – Я міг би бути багатшим, але менш щасливим. А в Італії, у Бергамо, я щасливий. Стиль життя має величезне значення".
Щоб досягнути такого високого рівня тренерського просвітління та мудрості, Джан П’єро багато років тренувався "на кішках" – Дженоа, Палермо, Кротоне. Був навіть короткий період у міланському Інтері. Для уболівальників, яким до 45, Гасперіні може асоціюватися суто з "електричним стільцем". Проте в молодості він був непоганим півзахисником. Найвищого рівня не досягнув, але й нижче рамок пристойності не опускався. Про це розповімо детальніше.
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Отож, Гасперіні – дитя Північної Італії. Народився наприкінці 1950-х у мальовничій комуні Грульяско, регіон П’ємонт. Зовсім поруч, за якихось 10 кілометрів, розташовується Турин. Тому, безперечно, маленький Джан П’єро, тільки-но зацікавившись футболом, назавжди віддав своє серце Ювентусу. За "Синьйору" вболівали всією сім’єю – пристрасно, як вміють на Апеннінах. А сина віддали у футбольну школу улюбленого клубу. Головним кумиром хлопчака був П’єтро Анастазі, який запалював в атаці Юве і збірної Італії кінця 60-х – першої половини 70-х.
Туринські університети Гасперіні проходив разом із Паоло Россі, старшим на півтора року. У цього нападника були складні стосунки з туринським грандом. Фактично, заявив він про себе лише тоді, коли потрапив у Віченцу і високою результативністю змусив босів "б’янконері" повертати його назад. А головною віхою у кар’єрі Россі став Кубок світу в Іспанії, де він шістьма голами привів Скуадру Адзурру до чемпіонського титулу. Того ж року отримав "Золотий м’яч". Гасперіні запевняє, що коли обоє виступали пліч-о-пліч ще за прімаверу Юве, одразу було помітно – Паоло є птахом високого польоту.
Щодо самого Гаспа, то йому ніяк не вдавалося вразити тренерський штаб. За першу команду улюбленого клубу він дебютував 1977-го – тодішній наставник Джованні Трапаттоні випустив його у матчі Кубка Італії. Але далі справа не пішла. Одинадцять років, проведених у структурі "Старої синьйори", увінчалися лише кількома виходами на поле. Джан П’єро довелося скинути рожеві окуляри, пережити депресію, багато чого переосмислити і зрозуміти, що час рухатися далі – вже за межами Ювентуса.
У 1978-му Гасперіні підписує контракт із Палермо. Це "лише" клуб Серії В, але саме на Сицилії хавбек отримує реальний досвід дорослого футболу і регулярну ігрову практику. Весною 1979-го Палермо дійшов до фіналу Кубка Італії, де дав хороший бій зірковому Ювентусу. Зрівняти рахунок туринці зуміли під кінець основного часу, а переможний гол Франко Каузіо забив аж на 117-ій. Гасперіні у фіналі не зіграв, але й надовго з основного складу не випадав. За п’ять років на острові Джан П’єро лише в чемпіонаті провів понад 120 поєдинків. Після цього по одному сезону відбігав за Кавезе (Серія В) та Пістоєзе (Серія С1).
І ось – Пескара. Ще один клуб італійської "трясовини" спершу не давав особливих приводів для оптимізму. Але потім! "Пескара – найкраще, що зі мною сталось у кар’єрі гравця", – безапеляційно скаже Гасперіні. У сезоні 1986/87 "дельфіни" під керівництвом любителя цигарок Джованні Галеоне стали чемпіонами Серії В і здобули право виступити в еліті, а Джан П’єро був обраний капітаном.
У Серії А 29-річний Гасперіні дебютував 20 вересня 1987-го – другий тур чемпіонату, Пескара приймала Пізу. За гостей відзначився новачок Карлос Дунга – майбутній капітан збірної Бразилії. При рахунку 1:1 "дельфіни" здобули право на пенальті. До "позначки" підійшов Гасп – і покарання виконав чітко.
Проти Верони наш герой узагалі оформив дубль. Спершу вже традиційно реалізував пенальті, а потім закріпив перевагу своєї команди ударом головою – 3:0.
Забивав Гасперіні не лише з 11 метрів чи з другого поверху. Мав добре поставлений удар правою ногою і полюбляв прикластися здалеку. У 22 турі проти Фіорентини це спрацювало. М’яч після удару Гаспа прошмигнув у дальній кут. "Фіалки" врятувалися завдяки пенальті, який впевнено виконав юний Роберто Баджо.
А ось вам бокові ножиці у ворота Авелліно. Просто бравіссімо!
Пескара за підсумками сезону фінішувала чотирнадцятою, уникнувши вильоту в Серію В. Капітан Гасперіні настріляв 7 голів і став другим бомбардиром команди після боснійця Слішковіча (8 м’ячів). У новому чемпіонаті 1988/89 Джан П’єро забив ще тричі, але цього було вже замало – "дельфіни" потонули, не добравши два очки для порятунку від пониження класом.
Ветеран відіграв за Пескару прощальний сезон, а тоді перейшов до Салернітани, яку не зумів врятувати від падіння у Серію С1. Ще були спроби відтягнути неминуче у маловідомому клубі Віс Пезаро, проте вік брав своє. У 1993-му Гасперіні закінчив професіональну кар’єру. Сухий підсумок: 59 матчів / 10 голів у Серії А, 298 матчів / 25 голів у Серії В.
Практично одразу Джан П’єро повернувся до альма-матер, ставши тренером у молодіжному секторі Ювентуса. Тут він відпрацює майже десять років, перш ніж самостійно очолити дорослу команду Кротоне. Але це вже інша історія.
