Захисник збірної України проміняв збори з основою клубу Бундесліги на виступ на Євро U-19
Український легіонер Вердера Іван Єрмачков розповів про виступи за бременський клуб.
Іван Єрмачков / Фото Д. Балашової
– Влітку ви змінили Вупперталь на Вердер. Розкажіть більше про трансфер.
– Я буду грати за другу команду бременців. Вони виступають у четвертому за силою дивізіоні Німеччини. Там грають дублі перших команд Бундесліги. Ліга доволі непогана. Там багато талановитих гравців. У нашій групі є другі команди Ганновера, Гамбурга, Санкт-Паулі та інших клубів.
Шанси потрапити у першу команду високі. Поки ще рано щось загадувати. Я поки буду долучатися до тренувального процесу. Вони мною цікавляться, вони за мною спостерігають. На Євро було три скаути першої команди Вердера. Вони все бачили.
– Які ще команди ще вами цікавилися?
– Фрайбург і Шальке.
– Чому обрали саме Вердер?
– Була найбільш конкретна пропозиція та можливість потрапити у першу команду.
– Наскільки правда, що ви могли поїхати на збори із першою командою Вердера, але обрали збірну України та юнацький Євро?
– Так. Я мав їхати до Австрії. За тиждень до зборів Дмитро Михайленко зателефонував та сказав, що я потрібен збірній. Я не міг вчинити по-іншому.
– У Вердері пам'ятають такі прізвища, як Максимов та Скрипник?
– Звісно. Мене навіть називають Скрипником. Я так само віддаюся на полі.
– Чи є ще в системі бременців українські футболісти?
– Багато хлопців в Академії на рівні дітей 9-12 років. Також є брати Солідаренки. Один виступає за вікову категорію U-15, а інший за U-14. Саша Ткаченко 2008 року народження грає за команду 17-річних. Він подає великі надії.
– Ви вже два роки у Німеччині. Як оціните для себе цей час?
– Прогрес. Дитячо-юнацький футбол у Німеччині найсильніший у світі. Тому велика конкуренція, можливість грати проти сильних гравців, багато нового. Все це допомагає стати кращим та прогресувати.
– З чим було найважче у новій країні?
– З футбольної точки зору – зрозуміти своїх партнерів. Потрібно було звикати до менталітету та вчити мову. Тут зовсім інше розуміння гри. Було тяжко перші 3 місяці. Я ще й травмувався. У побутовому сенсі також важливі мова, менталітет людей, ритм життя. Життя у Німеччині суттєво відрізняється від українського.
– Чи підтримуєте зв’язок з іншими українськими легіонерами у Німеччині?
– Так. Всі один одного знають. З Данею Кревсуном, Дмитро Богдановим, Максимом Стрюковим, Микитою Кривцовим, Олександром Петренком постійно на зв'язку. З кимось спілкуємося менше. – розповів Єрмачков в інтерв'ю Sport.ua.
Нагадаємо, Іван – вихованець київського футболу. До 16 років виступав за Діназ, з яким став чемпіоном України U-15 у Першій лізі. Згодом перейшов у Колос. Після початку повномасштабної війни опинився у Німеччині, де виступав за Вупперталер U-19, звідки у травні 2024-го і перейшов у Вердер.
