"Якщо народиться хлопчик – назвемо Марк, якщо дівчинка – Кукурелья": чемпіон світу, який не любив пасувати Мудрику
Весела і трохи сумна історія Марка Кукурельї, чемпіона світу та Європи, новачка мадридського Реала.
Марк Кукурелья в обіймах Клаудії / Instagram
Всі інсайди про зірок збірної України.
"Мій тато, Оскар, був продавцем автомобілів. Він любив футбол і міг грати зі мною годинами. Одного разу, коли мені було, мабуть, вісім років, до його магазину зайшов чоловік, щоб купити машину. Вони розговорилися, як це зазвичай буває, і, врешті-решт, дійшли до теми футболу. Тато розповів йому про мене, свого старшого сина, і про те, що в мене завжди м'яч у ногах.
Цей чоловік, імені якого я не запам’ятав, порадив татові, щоб він повіз мене на перегляд. Обличчя мого батька просвітліло. "Куди?", – запитав він. "В академію Еспаньйола", – відповів чоловік".
Так у 2006-му розпочалися футбольні пригоди Марка Кукурельї – його зарахували в академію "папуг". Того літа збірна Іспанії розбила Україну на Кубку світу (4:0), але вкотре не зуміла замахнутися на щось серйозне, вилетівши від Франції вже в 1/8 фіналу. Проте Піренеї однаково жили футболом.
"Батько був дуже суворим, але, думаю, у хорошому сенсі, – згадує Марк. – Якщо я помилявся з пасом чи ухвалював неправильне рішення, він сприймав це як лихо, катастрофу. Але, можливо, так було треба? Можливо, мені потрібна була ця одна людина, яка б мене підштовхувала і підказувала, як краще?"
Через шість років синергія батька і сина дала величезний результат – хлопця запросили у Ла Масію, і цим все сказано. Вже тоді Марк виділявся не лише величезним об’ємом роботи від свого прапорця до чужого, а й розкішною шевелюрою. Він обожнював своє кучеряве волосся, хоча й ставав іноді об’єктом глузування від ровесників.
У жовтні 2017-го ці дотепники проковтнули язики, адже Кукурелья дебютував за першу команду Барселони, вийшовши проти Мурсії у Кубку Іспанії. Але, звісно, потіснити канонічного Жорді Альбу з основного складу було нереально. На сезон 2018/19 каталонському неофіту підшукали хороший варіант оренди.
"Своєму агенту я сказав щось на кшталт: "Ейбар? Це ж десь шість годин їзди!" – усміхається Кукурелья. – Я вирушив туди із дружиною, і це було вперше, коли ми віддалилися від своїх родин, переїхавши до іншого міста".
Хосе Луїс Менділібар, наставник "зброярів", не поспішав випускати новачка на поле і дав йому можливість освоїтися в команді. Невдовзі Марк закріпився серед основи, відіграв сезон на крихітному 7-тисячнику Іпуруа просто блискуче, а Ейбар фінішував на високому для себе дванадцятому місці в Ла Лізі. Потім були два насичені роки у Хетафе, де на колоритного латераля звернули увагу аж із Брайтона.
На той момент 23-річний Кукурелья вже був глибоко сімейним чоловіком – його дружина Клаудія Родрігес народила другого сина. А у 2023-му, коли іспанський легіонер переїхав на Стемфорд Брідж, він став батьком втретє – донька Белла.
Варто зауважити, що у Брайтоні Марк зарекомендував себе пречудово і навіть став найкращим гравцем сезону в складі "чайок". Але опинившись у Челсі, невдовзі злився із сірою, чи то пак синьою масою, а якщо демонстрував футбол високого рівня, то лише фрагментарно. Як і вся ця нестабільна лондонська команда.
Деякий час Кукурелья ділив лівий фланг із Михайлом Мудриком. Виглядав такий тандем як пара бутс на одну ногу – бігти можна, але ризикуєш спіткнутися у найбільш відповідальний момент. Дискомфортно і навіть карикатурно вони почувались пліч-о-пліч. Марк, до того ж, часто тягнув ковдру на себе або пасував іншим партнерам, які перебували в гіршій позиції, ніж українець. Довго вони не пограли – Мудрик присів через допінг. Але гра і результати Челсі від того не покращились.
Зате в збірній Іспанії, надто з приходом Луїса де ла Фуенте, Кукурелья перевтілювався у справжнього лева. Густа пуйолівська чуприна тільки підсилювала враження. Іспанські вболівальники продовжували жартувати над ним, але вже з повагою. Популярними стали "картонки" з написом "Якщо народиться хлопчик – назвемо Марк, якщо дівчинка – Кукурелья".
Ставши чемпіоном Європи (у фіналі виконав вирішальний асист), фулбек дотримав слова і пофарбував кучері червоною фарбою. Усім було весело. І йому було весело. Але за образом позитивного фріка, як це часто трапляється, ховався біль. Цілком конкретний біль, який має власне ім’я – Матео. У старшого сина Кукурельї діагностували аутизм.
"Коли він був немовлям, ми вмикали йому музику, і він махав рученятами, – пригадує Марк. – Ми сприймали це як танець. Але потім… Потім почали помічати інші речі. Йому було важко взаємодіяти з іншими дітьми".
"Він не дивився нам в очі, не розмовляв. Перебував у повній апатії і не звертав на нас увагу, – додає Клаудія. – Хоча бував і надзвичайно ласкавим".
"Це складно… Зрештою, ніхто тебе не вчить, як бути батьком чи матір’ю. Але коли твоя дитина з аутизмом, ти помічаєш, що вона сприймає речі не так, як інші. І тоді тобі доводиться вчитися самому, щоб розуміти її", – продовжує футболіст.
Матео не адаптувався до школи. Вона його пригнічувала і дратувала, хлопчик постійно плакав. Сім’я після наполегливих пошуків підібрала інший навчальний заклад у Лондоні, де до таких діток вміли знаходити підхід. Матео нарешті знову усміхнувся.
"Аутисти – це нормальні люди, але в них є свої особливості. Якби ми всі були однаковими, було б дуже нудно", – не втрачає оптимізму Кукурелья. Тепер він шукає для сина аналогічний навчальний заклад у Мадриді, де виступатиме за Реал.
Після фінального свистка Славко Вінчіча, який зафіксував перемогу над Аргентиною, а точніше після церемонії нагородження, до Марка на поле спустилися троє його крихіток – Белла, Ріо та Матео. Футболіст пригортав, цілував їх. Показував золоту медаль. І марно намагався приховати сльози. В усіх трьох – кучері як у батька.
