Тут чекають збірну України: чим живе стадіон Леванте перед плей-офф відбору ЧС-2026 зі Швецією
Спецкор "Футбол 24" Марк Головченко побував на Сьюдад де Валенсія і приємно вражений.

Сьюдад де Валенсія / Фото Марка Головченка
Наприкінці березня збірна України зіграє стиковий матч у рамках плей-офф відбору на ЧС-2026, який відбудеться у США, Канаді та Мексиці. Нашим суперником стане Швеція, яка повністю провалила груповий етап відбору, але досі залишається серйозним опонентом. Номінально домашній матч команда Реброва зіграє у Валенсії на стадіоні Estadio de Cuidad de Valencia. Тут виступає місцевий клуб Леванте, який цього сезону повернувся у Ла Лігу.
Дорога на стадіон займає близько пів години з центру міста. Я добирався на метро від станції Machado десь п'ять хвилин. Спершу вас зустрічає невеличкий торговий центр із різноманітними магазинами та кафе. Коли пройдете через нього, вам відкриється вид на стадіон.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).

Історія найстарішого клубу Валенсії
Тур починається з офісу клубу, вхід до якого розташований на паркінгу. Так вийшло, що о 10:30 ранку вівторка я був єдиним, хто туди прийшов. І це добре, бо гід Енріке приділяв увагу лише мені. Ми піднялися сходами до першої локації. ФК Леванте – найстаріший клуб Валенсії, адже заснований 1909 року, на десять років раніше, аніж Валенсія. Разом із Леванте свою історію почав і ФК Хімнастіко. Ці два клуби об’єдналися у 1939-му.
На першому стенді я побачив видатних гравців команди тих часів: Амадео Фабрегат (ліворуч), Агустін Долз (у центрі) та Хуан Пуіг (праворуч).

Поряд із ними у музеї є згадки про двох видатних футболістів Леванте другої половини ХХ століття – Антоніо Кальпе та Йохана Кройфа. Перший відіграв три сезони з 1962-го по 1965-й, після чого перейшов до мадридського Реала. У столиці захисник виграв Лігу чемпіонів та тричі ставав чемпіоном країни.
Легенда світового футболу Йохан Кройф приїхав до Валенсії у лютому 1981 року після того, як його трансфер до англійського Лестера зірвався. Тоді сам гравець переживав складний період: відсутність ігрової практики та постійні травми. Нападник зіграв десять матчів у Сегунді та повернувся до Вашингтона.


У наступному залі музею клуб розмістив фотографії визначних матчів упродовж своєї історії. Особисто мені сподобалось фото Аруни Коне з Пепе. У сезоні 2011/12 Леванте мав неймовірний старт та у восьмому турі навіть вийшов на перше місце таблиці. Це сталося, зокрема, завдяки перемозі над Реалом, якому забив івуарійський форвард.

Улюблений матч гіда Енріке – перемога над Барселоною з рахунком 5:4 у 2018 році. Того сезону Барса стала чемпіоном, але не змогла пройти дистанцію без поразок. Саме левантійці засмутили Мессі та компанію у 37 турі.

Ця локація з пам’ятними матчами завершилась стендом про жіночу команду клубу. Вони – шестиразові переможці Copa de la Reina, двічі вигравали чемпіонат, тричі брали срібло та ще вісім разів бронзові нагороди.

Перший трофей у своїй історії Леванте виграв 1937 року. Під час громадянської війни в Іспанії проводились Середземноморська ліга, а також Copa de la España Libre. Через те, що Барселона поїхала у турне до США та Мексики, місце у цьому турнірі дісталося Леванте. У фіналі вони обіграли заклятих суперників із Валенсії з рахунком 1:0. Але тільки 2023 року футбольна федерація Іспанії офіційно визнала цей турнір. У клубному музеї Леванте розміщений цей кубок та форма команд.

Наприкінці жовтня 2024-го Іспанію охопили аномальні дощі, які спричинили повінь на південному сході країни, зокрема у Валенсії. Внаслідок стихійного лиха загинули 224 людини, 23 зникли безвісти, були значні матеріальні збитки. Це один із найбільш смертоносних катаклізмів в історії Іспанії.
На перший домашній матч після трагедії Леванте вийшов у пам’ятних футболках, які згодом продали на аукціоні. На спині надрукували назви всіх міст і сіл, які постраждали від урагану DANA. Усі кошти, а саме 16 тисяч євро, клуб передав жертвам повені. Одна з таких футболок зберігається у клубному музеї.

Далі двері ведуть одразу на центральну трибуну, з якої відкривається чудовий вид на поле.

Estadio de Cuidad de Valencia був відкритий у 1969 році. Стадіон вміщує 26354 глядачі. У 2020-му тут встановили новий дах, додали великі екрани та покращили освітлення. Як сказав мені гід, саме поле стадіону – четверте за розміром в усій Іспанії.
З музею можна потрапити одразу у підтрибунне приміщення. На стадіоні є спеціальна прозора кімнатка, де фанати можуть бачити гравців перед виходом на поле. Ліворуч – роздягальня Леванте, а навпроти – гостьової команди. На вході до роздягальні господарів привертає увагу невеличкий куток молитви. З головного – символ клубу жаба.

У роздягальні розміщений увесь необхідний арсенал будь-якого футбольного клубу: масажні столи, тренажерка, душ, зона з їжею та непогані індивідуальні шафи.

Таємна кімната Рамона
Ще гід Енріке показав особливий музей, яким володіє багаторічний уболівальник клубу Рамон. Він підтримує Леванте вже більше 40 років. У цій кімнаті, яка розташована під однією з трибун, майже вся історія клубу. Газети, фотографії, пам’ятні сувеніри, футболки – все це Рамон зберігає саме тут. Він навіть зміг дістати ігрову футболку Марадони, хоча Дієго ніколи не грав проти Леванте.


Ця фігура – сам Рамон. Тут можна знайти багато його фотографій з різними гравцями та тренерами.

Над входом у музей височіють портрети чотирьох видатних наставників Леванте, а крайній праворуч – той самий Рамон. Також поруч із ним клуб зберігає частину свого старого стадіону, на місці якого постав бізнес-центр.


Наостанок Енріке провів мене через мікс-зону, де гравці дають післяматчеві коментарі, а також прес-конференс-зал – там журналісти спілкуються з тренерами.


Вже на виході я запитав у гіда: чому в музеї експонується тільки один трофей з 1937 року, якщо Леванте тричі виграв Сегунду. Він усміхнувся та відвів мене в залу для зустрічей менеджементу клубу, де стоять ці трофеї.



Приємна екскурсія закінчилась словами побажання збірній України. Як сказав Енріке, для них це велика честь – прийняти нас на своєму стадіоні.

Марк Головченко, спеціально для Футбол 24 (усі фото автора)
