"Цікавились за кордоном": Дахновський – чемпіонство Буковини, цілі в УПЛ, новий контракт і мрія про збірну України
Ексклюзив "Футбол 24" із Віталієм Дахновським. Поговорили про вихід Буковини в УПЛ, його майбутнє в клубі, інтереси з-за кордону та інші цікаві теми.
Віталій Дахновський / Фото ФК Буковина
Дізнавайся про перемоги першим.
"Хотіли, щоб футбольний клуб Буковина увійшов в історію"
– Віталію, насамперед вітаю із виходом в УПЛ та чемпіонством. Що для вас особисто означають ці досягнення?
– Дякую за привітання. Дуже щасливий, що нам вдалося виконати завдання, які ставив перед командою клуб. Для вболівальників також було важливо вийти в УПЛ і здобути чемпіонство. Тому ми щасливі.
– Як би ви підсумували сезон загалом? Буковина пройшла чемпіонат із однією поразкою і практично весь час тримала стабільний темп. Завдяки чому вдалося подолати дистанцію так рівно?
– Завдяки тому, як працювали всі – клуб, футболісти, тренерський штаб, колектив, вболівальники. Це заслуга всіх людей, які весь цей час працювали на Буковину. Не лише футболістів, а й тренерського штабу, керівників та вболівальників, які також відіграли велику роль у тому, що ми провели такий гарний сезон.
– Тієї єдиної поразки команда зазнала від Чорноморця. Матч викликав багато обговорень у вболівальницькому середовищі, зокрема звучали звинувачення, що цю гру Буковина "здала". Як ви реагували на такі розмови і що могли б відповісти тим, хто таке припускав?
– Хто розбирається у футболі, напевно, розуміє, що такого зараз бути не може. Я вже казав, що цей матч, який ми програли – це випадковість, тому що ми всю гру домінували та створювали моменти. Але воротар суперника діяв надійно, або ж ми не змогли реалізувати свої нагоди. При рахунку 1:2 у мене був хороший момент, я міг краще вдарити, і, думаю, ми точно не програли б цю гру.
Віталій Дахновський проти Чорноморця / Фото ФК Буковина
А вболівальники, які пишуть, що ми здали матч, – це здебільшого, як я бачив у коментарях після гри, старші люди, які ще пам’ятають часи, коли в українському футболі подібне траплялося. Більшість таких писали. А хто реально розбирається у футболі, так не думає.
Можу сказати від себе: після гри з Чорноморцем фанати, які були на трибунах, дякували нам за матч, тому що бачили – ми викладалися на 100% і до останньої секунди намагалися виправити ситуацію. Наша мета була завершити сезон без поразок у чемпіонаті, адже такого ще ніхто не робив за всю історію. Ми хотіли, щоб футбольний клуб Буковина увійшов в історію, але, на жаль, не вдалося.
"Багато вболівальників критикували мене за моє рішення"
– Ви стали найкращим бомбардиром Першої ліги з 18 голами. Наскільки для вас це важливий індивідуальний показник і що стало ключовим у цьому результаті?
– Так, приємно, що я став найкращим бомбардиром, але завжди наголошую на тому, що для мене індивідуальні нагороди не є настільки важливими, як командні, тому що футбол – це командний вид спорту, і результати команди для мене завжди були важливішими.
Дахновський – найкращий гравець Першої ліги 2025/26 / Фото ФК Буковина
А те, що я став найкращим бомбардиром – це заслуга всієї команди. Без них не було б і мене. І навпаки – без моєї результативності, можливо, в тих матчах ми б не здобули перемоги. Але ми були всі одним цілим, тому це заслуга всіх, а не тільки моя.
– А які цілі ставите собі на сезон в УПЛ – як індивідуально, так і в межах команди? Чи є вже розуміння, за що реально може боротися Буковина на рівні еліти?
– Які цілі... Закріпитись у Прем’єр-лізі, щоб стати бойовою одиницею в УПЛ, я думаю, це був би гарний результат для нас. А особисті цілі... Мені подобається забивати, віддавати гольові. Подобається яскрава гра. Можна сказати, на кожен сезон, на кожну гру я ставлю завдання виходити допомагати команді, побільше голів забити, віддати гольову чи просто зіграти на команду.
Для мене на кожен поєдинок стоїть ціль – перемога команди, і, звичайно, хочеться забивати голи, віддавати гольові, але не завжди виходить, звісно. Але що скажу за ціль – я командний гравець, тому хочеться забивати, і приємно забивати, але прагну, щоб команда перемагала.
– А якщо говорити конкретно про турнірне становище – лише закріпитися, чи топ-10 або, можливо, навіть вище?
– Якщо ми будемо в першій половині таблиці, то це буде гарний результат для нас як для першого року в УПЛ. Гадаю, топ-9, топ-8 було б непоганим підсумком, але нічого неможливого нема, може навіть кращий результат ми покажемо – все залежить від нас.
– Ви досить швидко стали одним із лідерів Буковини – це було очікувано для вас, чи швидкість адаптації дещо здивувала?
– Та я в принципі знаю Першу лігу, бо я там був, і стежив за нею. Я хотів змін і розумів, що вони мені потрібні, щоб трохи перезавантажитись. Обдумано йшов на цей крок. Ви самі бачите, які результати я показав за цей рік. Багато вболівальників критикували мене за моє рішення, але всі, хто критикували, зараз, напевно, побачили, що я показав. Думаю, я на 100% не помилився, що зробив цей крок і перейшов у Буковину. Гадаю, тут виграв не тільки я, тут виграли всі.
Віталій святкує чемпіонство / Фото із соцмереж
– Досліджуючи вашу біографію, дізналася цікавий факт: ваш дебют у професійному футболі відбувся у Другій лізі саме в матчі проти Буковини. Чи правда це, якщо пригадаєте, і чи могли ви уявити, що згодом станете ключовим гравцем цього клубу?
– Чесно... Я чув про цей факт, але не пам’ятаю. Можливо, то був Кубок України, можливо Друга ліга, але чесно – не пам’ятаю точно. Колись я не міг про це подумати і повірити, тому що на той час я був ще досить молодим. І, в принципі, я б так не сказав і не подумав би навіть, що так може статись (Усміхається).
– Окрім виступів за Буковину, хотілося б трохи ширше розкрити вашу кар’єру для наших читачів. Ви ж мали досвід гри за кордоном. Як би порівняли рівень футболу там і в Україні на той момент?
– Насправді я грав у нижчих лігах і не можу порівнювати. Якщо брати нижчі ліги, там, де я був, і наші ліги того ж рівня, то там рівень сильніший, там професійніше до всього ставляться, там більш розвинена інфраструктура. Там у пʼятих, четвертих лігах деякі команди мають набагато кращі стадіони, у плані газону – ніж у нас у Другій лізі і Першій. Тому можу тільки сказати, що коли я був у тих командах, інфраструктура була кращою.
Але якщо брати повністю, у мене був досвід виступів проти польських команд у товариських іграх на зборах і так далі. То я б не сказав, що наша УПЛ набагато слабша, ніж польська Екстракляса.
"Дуже гарні часи були в Рівному"
– Після повернення ви підписали контракт із Вересом і провели там п’ять років, стали ключовим гравцем і лідером команди. Що для вас означав цей період у Рівному – як у професійному, так і в особистому плані?
– Я там почав свою футбольну професійну кар’єру, можна так сказати, і Рівне назавжди для мене буде другим домом. Я завжди говоритиму про них тільки хороше. І, в принципі, я виріс там як футболіст і як особистість, тому про Верес можу говорити тільки позитивні речі.
– Наскільки непросто було залишати клуб після такого тривалого періоду перебування там?
– Завжди нелегко прощатися з командою, яка дала тобі багато, де ти розвивався, прогресував і починав. Але я розумію, що для мене, якщо хочу розвиватись далі, потрібне було перезавантаження. Маю думку, що я зупинився і вже потрібні були нові виклики, нові цілі. Я ухвалив таке рішення, але з УПЛ повертатись у Першу лігу – не завжди знаєш, як вийде.
Дахновський у Вересі / Фото НК Верес
Це, можна сказати, моє рішення та моєї сім’ї: щоб перейти на новий рівень, потрібно було перезавантаження. Сподіваюся, я пройшов його і моя кар’єра буде зростати тільки вгору. Але насправді було важко прощатись, тому що я провів багато хороших років у Рівному. Дуже гарні часи були. Були і важкі, коли менше грав, але більше було позитивних моментів, ніж негативних.
– Цей сезон для Вереса вийшов доволі нестабільним і навіть невдалим. На вашу думку, у чому зараз головні проблеми команди і що заважає їй досягати стабільних результатів?
– Я б не сказав, що невдалий сезон у них вийшов. Те, що ми бачимо, команда дуже сильно змінилась, і нелегко тренерському штабу, напевно, коли кожні пів року нові футболісти приходять. Не всі легко сприймають інформацію, яку тренер дає, не всі легко проходять адаптацію. Тому я б не сказав, що у них поганий сезон був.
Трохи кінцівку провалили, але я за ними слідкував і тільки була можливість – вболівав за них, як то кажуть, тримав кулаки, щоб у них все було добре. Я говорив із хлопцями, говорив із тренерами і сказав: не хвилюйтесь, ви точно не вилетите і точно не будете грати в перехідних матчах. У вас хороша команда і хороший підбір гравців.
Плюс – омолодження складу пішло. Треба на це все час, коли ти міняєш команду на 50, 60, 70 відсотків, тобі потрібен період для адаптації футболістів, щоб команда зібралась. Не може бути все відразу. Не можна набрати 10-15 нових, сильних футболістів, і вони будуть одразу показувати гарний рівень – це неможливо у футболі. Тому, напевно, в тому була проблема.
– Повертаючись до Буковини: ви підписали контракт із клубом на два роки, і вже минув перший сезон. У футбольному середовищі зазвичай заздалегідь обговорюють можливість продовження угод. Чи були вже розмови з керівництвом щодо вашого майбутнього в клубі? І яка ваша позиція щодо можливого продовження контракту, навіть якщо конкретних пропозицій ще не надходило?
– Поки що зі мною ніхто нічого не говорив. Не знаю, можливо, клуб має якісь плани. Якщо керівництво до мене звернеться, я із задоволенням сяду, поговоримо і обдумаємо наше майбутнє. Я до цього ставлюся так: клуб, який дає мені можливості, я завжди ставлю на перше місце.
Буває, що надходять пропозиції від інших клубів, але я, в першу чергу, поки з тим клубом, з яким є домовленість, не поговорю і не вирішимо – не буду підписувати контракти з іншими. Для мене важливо гарно розійтись із тією командою, в якій я перебуваю.
– Ви заговорили про пропозиції. Якщо не називати конкретних клубів, можете поділитись, чи цікавились вами після цього сезону – можливо, клуби УПЛ, інші команди Першої ліги або закордонні колективи?
– Можна так сказати: є зацікавленості з інших клубів, але це поки що просто розмови. І з-за кордону також були, але це теж лише на рівні розмов, тому немає сенсу говорити щось конкретне, що вже прийшла якась пропозиція – такого немає. Але можна сказати, що зацікавленості є. З-за кордону більше, так.
"Тенісом займаюсь"
– Наостанок трішки загальних запитань. Якби не футбол, ким би стали?
– Не знаю, можливо, стрімером (Сміється). Подобається. Не знаю, мабуть, зараз стрімером, якби не футбол. Коли був малий, у мене була тільки одна думка – футбол. Більше мене нічого не цікавило, тому я і футболіст, напевно.
– Чи є у вас захоплення або таланти поза футболом, про які вболівальники можуть не знати?
– Можливо, не знають, що тенісом займаюсь, люблю грати в нього.
– Яким для вас виглядає ідеальний день без футболу?
– Відпочинок із сім’єю.
Віталій із дружиною Юлією / Фото із соцмереж
– Що допомагає вам відволіктися після напруженого сезону або важливих матчів?
– Спокій. Просто відпочинок вдома або з сім’єю піти погуляти. Або коли напружена гра, я можу заспокоїтись і пограти в комп’ютерні ігри.
– Яка ваша футбольна мрія?
– Стати чемпіоном України і дебютувати у національній збірній.