Рух диктує моду Шахтарю, Динамо та всім іншим – фактор Пономарьова і переваги академії
Сергій Тищенко скрупульозно вивчає досвід альма-матер львівського клубу.
Команда U-19 / Фото ФК Рух
Дитячо-юнацький футбол в Україні зазнав змін. З нового сезону була створена Ліга Майбутнього. Турнір, де між собою силами міряються найкращі академії країни. Раніше команди географічно поділялися на групи, після чого був плей-офф та фінал. Стара схема не виглядала об'єктивною. Минулого сезону, наприклад, у ДЮФЛ Динамо та Шахтар поборолися між собою тільки в категорії 2011 року (у фіналі). Три вікові категорії за весь сезон так і не зіграли. Для того, щоб молоді гравці росли, потрібні конкурентні матчі, сильні суперники.
Позаминулий сезон став тріумфом академії Шахтаря. Минулого сезону Динамо виграло три вікових категорії із чотирьох. Але вже у новому форматі картина суттєво змінилася – Рух лідирує у трьох із чотирьох вікових категорій. Причому у U-15 та U-16 – дуже впевнено. Тільки на рівні U-17 йдуть на третьому місці, але мають всього лише два очки відставання від лідера – Шахтаря. Вся боротьба та інтрига в цій віковій категорії буде навесні.
Варто виокремити відразу декілька чинників такого успіху академії Руху.
Якісні умови
Академія "жовто-чорних" розташована в одному із найкращих українських комплексів відпочинку – Emily Resort. Там створені всі умови для тренування, проживання, лікування, відновлення, харчування, навчання та побуту молодих футболістів.
Академія Руху базується в тій самій будівлі, де мешкає перша команда. Поруч – тренувальні поля. Є басейн, спортзал, медичний центр, навчальні кімнати. Дітей на заняття привозить автобус. Молодим футболістам залишається думати тільки про власний розвиток та футбол.
Зараз у Винниках біля стадіону Богдана Маркевича будується нова дев'ятиповерхова академія. У 2025 році клуб придбав кілька полів найвищої якості.
Сьогодні Львів виглядає достатньо комфортним для життя. Це одне із найбільших та найкращих міст у плані сервісу, яке дає великі можливості молодим українцям. А Рух дбає про своїх вихованців. Інвестує в інфраструктуру. Напевно, має найкращі умови серед усіх футбольних академій України. Це не може не впливати на результат.
Клуб вкладається не тільки в інфраструктуру, побут, але й міжнародний досвід. Рух – доволі постійний учасник дитячих закордонних турнірів. Зараз 2010 рік виграв турнір у Єгипті.
Бренд академії
Якщо перша команда ще не має великої впізнаваності, то академія Руху вже відома. Батьки бачать, що клуб створює умови для молодих гравців, бере на себе всі витрати щодо утримання. А Emily Resort – звісно, кожен захоче, щоб їхня дитина залишилася в таких умовах.
Фішка академії Руху – формування сильних команд вже при відборі. Зараз такий час, що попит на молодих футболістів доволі значний. Динамо, Шахтар, Полісся, ЛНЗ активно займаються селекцією на рівні юнаків. Виграти конкуренцію за таланта не дуже просто і часом потребує серйозних грошей.
Рух формує свої команди завдяки великій кількості охочих туди потрапити. Чемпіон ДЮФЛ минулого сезону – Рух 2010 року – за час свого формування не зазнав особливих змін. Хлопці працюють разом не один рік. Немає такого, щоб "жовто-чорні" боролися за талантів з інших клубів.
Батьки не тільки обирають затишок Emily Resort, але й думають про безпеку власної дитини. У передмісті Львова безпечніше, ніж у Києві чи Щасливому, де повітряні тривоги, вибухи, бомбосховища стали нормою.
Сьогодні батьки живуть не тільки емоціями, але й раціональністю. Пробитися у перші команди Динамо чи, особливо, Шахтаря молодому футболісту дуже непросто. Конкуренція там просто шалена. Рух не ставить перед собою значних турнірних завдань. Минулого сезону певна кількість молодих футболістів "жовто-чорних" дебютувала за першу команду. Цього сезону Олег Дзюринець став наймолодшим футболістом в історії УПЛ. Богдан Левицький зіграв за першу команду у 16 років. У такому віці далеко не всі виступають хоча б за U-19 Шахтаря чи Динамо.
Як показало життя, час бажання отримати великі суми за своїх гравців для Руху вже минув. Клуб готовий продавати, причому не за всі гроші світу. Це шанс перебратися до Європи.
Фактор Григорія Козловського
Засновник клубу є дуже частим гостем на матчах ДЮФЛ, а зараз – Ліги Майбутнього. Він приходить на тренування. Спілкується із футболістами. Коли є така увага від власника, то це додає дітям мотивації. Вони розуміють, що потрібні, на них сподіваються. У нас в Україні власники не завжди ходять на матчі перших команд, не кажучи вже про U-19 чи ДЮФЛ.
Коли коментував фінал ДЮФЛ минулого сезону у Мукачевому, то власними очима бачив, що Григорій Козловський знайшов час і приїхав спочатку на півфінал у категорії U-15 Рух – Карпати, а наступного дня вже був на фіналі, коли рухівці грали проти одноліток із Кривбасу. Під час матчу він не знаходив собі місця (Рух поступався по ходу гри), а після фінального свистка, мов дитина, разом із футболістами радів перемозі. Між Львовом та закарпатським селом Дерцен – десь 250 кілометрів і три години їзди в один бік. Для Григорія Петровича це важливо.
Фактор тренерів академії
Рух має хороший тренерський склад. Напевно, один із найкращих. Щиро вважаю, що Назар Савицький має велике майбутнє і доросте до самостійної роботи на рівні УПЛ. Є Олег Леган, який минулого сезону в категорії 2011 року був близьким до перемоги в ДЮФЛ, а цього сезону працює вже із 2012 роком. Є брати Баранці, які вперше у новому сезоні працюють окремо один від одного.
Дуже важливо, що в системі академії Руху немає "сердець", або тих колишніх гравців, хто потребує роботи. Найбільш відомий тренер із футбольним минулим – колишній захисник Зорі та Хайдука Максим Білий. Його роль у роботі академії не така значна. Клуб не боїться довіряти молодим, амбітним тренерам без футбольного минулого, які готові віддаватися справі на повну.
Фактор Віталія Пономарьова
Колишній тренер Руху за час роботи із першою командою фактично був головним методистом академії. Віталій Юрійович працював не тільки в УПЛ, але й активно вів справи всієї вертикалі клубу. Проблеми із гравцями, тренерами точно не проходили повз кабінет Пономарьова. Він був у курсі всіх справ академії – як футбольних, так і побутових.
Разом зі своїм штабом Пономарьов контролював тренувальний процес. Тому що він сам вийшов із юнацького футболу. Розуміє всі його аспекти. Багато в чому успіх академії Руху цього сезону – заслуга Пономарьова та його методів. Як буде далі – покаже час.
Фактор фінансів
Ще минулого сезону у пресі багато писали про затримки на рівні академії Руху. Коли тобі вчасно не платять за твою роботу, то знайти мотивацію дуже складно. Я так розумію, що з нового сезону ситуація виправлена. Старі борги закриті + зарплатня виплачується вчасно. А це стимул працювати не тільки для тренерів і персоналу, але й для молодих футболістів, найкращі з яких вже мають стипендії.
Робота юнацьких наставників, на жаль, в Україні не дуже високо оцінюється. За моєю інформацією, в академії Руху тренер отримує в районі 50-60 тисяч гривень на місяць. Припускаю, що в когось є навіть більше. Думаю, це доволі конкурентні гроші сьогодні в Україні.
Фактор КЗ Рух
АФ Рух – це вершки. Чорнову роботу виконує КЗ Рух. Це більш масове явище, яке охоплює тисячі молодих футболістів. Фішка в тому, що це відбувається завдяки створенню філіалів. Таким чином на заході України Рух має можливість контролювати дуже багато молодих гравців, фактично виступаючи домінантою в регіоні. КЗ Рух та його філіали пропонують масовість. Найкращі потім мають можливість потрапити до АФ Рух.
При цьому КЗ виконує також роль другої команди, де слабші гравці мають шанс довести свої таланти та потрапити в академію. Той же Богдан Кирикович потрапив до АФ Рух саме через "кезешку".
Якщо ми говоримо про "кити", на яких тримається успішність академії Руху, то масовість на рівні з умовами та роботою тренерів є системотворчими. Вдається набирати сильні покоління гравців від початку, створювати їм умови та працювати із якісними тренерами.
Фактор повного курсу академії
Спершу Руху було дуже складно конкурувати із найкращими українськими академіями, бо клуб тільки починав своє становлення в цій сфері. У старші групи набирали дітей з інших академій. Зараз, із плином часу, Рух може виробляти футбольний продукт повної циклічності. Діти, які пішли на першу сходинку академії, 4-5 років займаються в структурі клубу за одними правилами.
Важко щось вимагати від 2005-2007 років, бо ці покоління були зібрані. Далі вже йдуть діти, які від самого початку в системі Руху, виховуються за одними координатами. Якість таких молодих гравців – вища.
***
Якщо я вже стільки написав про переваги та плюси академії Руху, то варто сказати і про недоліки та проблеми. Найголовніша проблема – перехід у дорослий футбол. Академія та її успіхи не матимуть сенсу, якщо клуб не вироблятиме конкурентний продукт для професійного рівня.
Якщо серед дітей Рух має багато талантів, то ближче до дорослого рівня виникають проблеми. Після успіху 2004 року майже нікого немає серед 2005-06 років. Хоча форвард Сергій Панченко був збірником свого віку, Маркіян Бакус – основним воротарем 2006-го.
2007 рік мав великі сподівання на воротаря Олександра Харечка, захисників Владислава Фіцика, Максима Баршака, вінгера Назара Бондаря, форварда Івана Денисова. Тільки Денисов успішно грає за U-19. Всі інші дуже далекі до дорослого футболу.
2008 рік був топовим. Близько десяти хлопців викликалися до збірної України цього віку. Мухаммад Джурабаєв дуже рано дебютував за першу команду. Але ніхто на чолі із Джурабаєвим поки не претендує на неї. Рух – це не Динамо, Шахтар, Полісся, де конкуренція величезна. Молодий гравець може отримати шанс, якщо на це буде заслуговувати. Але поки із цим дуже складно.
Вважалося, що це покоління може кинути виклик грандам у юнацькій першості та повернутися до Юнацької Ліги УЄФА, але поки із цим також дуже важко. Ба більше: 2009 рік також починає пробуксовувати. На рівні юнацької команди не так багато гравців, які можуть конкурувати.
Зараз праймові покоління 2010 та 2011 років, які є кістяком для збірних України свого віку. Але ризики, що вони можуть мати проблеми, як у старших одноклубників, нікуди не поділися. 2010 рік, який в Україні виграв все, що можна, виглядає зовсім не так ефективно в лавах збірної. Виділявся своїми індивідуальними діями тільки Дзюринець. Інші – не такі яскраві, як у клубі, або просто загубилися. Змінилися вимоги, побудова гри – і футболісти вже починають пробуксовувати.
Можливим виходом із ситуації міг би стати перехід до U-19 разом із тренерами. Щоб наставники вже доводили своїх підопічних до дорослого футболу. Свого часу це вийшло у Пономарьова, коли тренер рухався поруч із вихованцями аж до першої команди.
Уроки від Олександрії, гойдалки Руху та нерви Карпат – що показала осінь в УПЛ
