Призупиняв кар'єру заради роботи електриком, дивом потрапив у професійний футбол – історія ката Динамо
Ольга Любушкіна розповідає про нелегку долю нападника Лаціо Булая Діа, який забивав у ворота Динамо у першому турі Ліги Європи сезону 2024/25.
Булай Діа у боротьбі з динамівцями / фото: Claus Bergmann/picture alliance via Getty Images
"Треба працювати, вірити у свої мрії, ніколи не здаватися. Завжди є надія, якщо ви все робите добре і трохи впевнені у собі" (с) Булай Діа
Історія Булая Діа – це красиве підтвердження, що банальна фраза "ніколи не здавайся" працює. Для фанатів французького футболу ім’я нападника знайоме давно, ще до його пригод в Іспанії та Італії. Саме у Франції він почав розкриватися як бомбардир і саме там розпочав свій шлях, який у підсумку привів його до гри проти Динамо у Лізі Європи.
Діа народився у сім'ї вихідців із Сенегалу. Батьки ростили Булая та ще шістьох дітей, майбутній бомбардир був один з найменших. Його дитинство пройшло у невеликому місті Ойонна, у департаменті Ен на кордоні зі Швейцарією. До Женеви – лише 70 кілометрів. Батько Діа у Сенегалі грав на аматорському рівні, але вирішив не продовжувати кар'єру.
Як і безліч дітей, перші дотики до м’яча були з братами на вуличках міста. А за сімейним столом не вщухали розмови про футбол. Вже тоді Діа вірив, що одного разу він стане професіональним гравцем і досягне успіху. Вже тоді Булай був успішним, адже його оточувала велика дружня сім’я, яка у майбутньому буде підтримувати гравця у найважчі моменти.
"Ми дражнили його, говорили, що він відстій. Хоча, правду кажучи, він був дуже непоганий. Він казав: "Ось побачите, коли я виросту і досягну успіху у футболі, я всіх вас зроблю!" А ми сміялися йому в обличчя. Але його девіз у житті: "Якщо хочу, я зможу", – розповідав старший брат Аруна.
Шанс вперше потрапити до футбольної академії у Діа випав у 12 років. Його запросили в Сент-Етьєн. Маленький Булай вирушив в дорогу разом з батьком, але авто, на якому вони їхали, зламалось і довелося повертатися додому. Діа розраховував, що клуб зрозуміє ситуацію, але Сент-Етьєн відмовився від нового перегляду.
Через рік – нове запрошення, вже в елітну академію Ліона. Діа успішно склав кілька тестів, але його забракували через худорлявість та низький зріст.
"Мені зробили тест на зап'ястя, щоб оцінити майбутній зріст, і сказали, що я не надто високий. Тоді, щоправда, я був маленького зросту і не відповідав тому профілю, який шукав Ліон. Коли зараз ви дивитеся на мене, це здається трохи кумедним", – розказував Діа.
Зараз, дивлячись на Булая, звісно це все звучить кумедно. Його зріст 1,8 м, та й худорлявим нападника назвати не можна.
Оскільки Булая не взяли до іменитих академій, він приєднався до маленького клубу Жюра Суд. Після трьох сезонів у команді, Діа зібрав речі та повернувся додому. Причина дуже проста – його батько не міг працювати та годувати родину. Булая, з диплом електрика, вирішує, що тепер він має стати головним у сім'ї. Життя 17-річного хлопця складалося з випадкових заробітків та тренувань.
"Я став електриком, бо брат познайомив мене із цією професією. Мені подобалися будівництво та ремонт старих будинків. Взимку, звісно, було тяжко. Не завжди була постійна робота і мені довелося стати різноробом. Я збирав замовлення, працював вантажником. На той момент футбол став другорядним.
Ці два роки навчили мене простих цінностей життя. Мені доводилося вставати рано-вранці, іноді працювати вночі, поки на вулиці холодно, а весь світ спить. Але якщо мені доведеться зробити це знову, я це зроблю", – розповідав гравець.
Діа запрошували до різних невеликих клубів, але він мав зайнятися своєю родиною. Булай почав працювати на заводі. Він подобався всім через свою чуйність і уважність. Діа – працьовитий, дуже пунктуальний і здатний адаптуватися до будь-яких ситуацій. Але всі, хто бачив його з м'ячем, зазначали, що безглуздо працювати на заводі, коли є такий талант. Після робочого дня Діа вирушав на тренування. До роботи він іноді встигав трохи потренуватися, але для цього йому доводилося вставати о четвертій ранку. Але навіть від кількох годин на полі він отримував максимум задоволення.
Так продовжувалося до літа 2017 року. Тенер Жура Суд Паскаль Мулен дуже хотів бачити Балая у своїй команді. Цей момент був поворотним у житті франко-сенегальця.
Діа залишає завод, щоб віддати себе футболу. Він знову опинився на олівці у Ліона, але перегляд зривається через травму. Тулуза виявляє інтерес, але переконав Діа лише Реймс. Коли скаут Поль-Едуард Кайо зателефонував в клуб після перегляду гравця, то сказав генеральному директору: "Ми маємо діяти прямо зараз. Булай забив щойно двічі: один гол лівою, другий правою".
(Діа в Реймсі / фото: A. Martin/L'Équipe)
Ось так у віці 22 років Діа підписує свій перший професіональний контракт з Реймсом. Звісно, що мова не йшла про першу команду, він грав за дубль. Але це було лише тимчасово.
Того ж сезону Діа перевели в основу Реймса – він забив 4 голи в 20 матчах. Наступного сезону – 8 голів у 25 матчах, а ще за рік – 16 голів у 37 іграх. Партнери по Реймсу жартували над стрімким ривком Булая.
"Хасан Камара любить мене дражнити. Коли я продовжив контракт, він сказав: мені варто зателефонувати до рекрутингової компанії, ти їхня муза. Чи я заслужив на те, що зі мною трапилося? Так, але не тому, що мені довелося помучитися, а тому, що я не втрачав надії", – говорив Діа.
І не тільки надія привела Булая в першу команду Реймса. Він наполегливо працював, прислухався до всіх порад, ніколи не порушував правила.
"Булая – новий, сповнений інтересу і безпосередній. Він завжди намагається підвищити свій рівень. Він багато працює та слухає. Минуле зробило його набагато сильнішим", – пояснював тренер Реймса Давід Гійон.
Поза футболом Булай Діа дуже простий хлопець. Він із повагою ставиться до своєї релігії, любить відеоігри та баскетбол, проводить час із друзями. Його кумири серед футболістів – Робінью та Роналдінью. Він божеволіє від кросівок і сам не знає, скільки їх у нього.
Гарні виступи за Реймс відкрили йому двері до збірної Сенегалу. Для 24-річного гравця це був великий крок та предмет гордості.
"У збірній у вас зовсім немає часу. Я прийшов у роздягальню, а там такі хлопці, як Садьйо Мане. Усі дуже скромні, і всіх є чому навчитися", – розповідав Діа.
Звісно, коли у Франції загоряється нова зірочка, то втримувати її в Лізі 1 дуже складно. Діа не став винятком і поїхав вивчати новий чемпіонат. З Вільяреалом нападник почав яскраво – з асиста у Суперкубку УЄФА проти Челсі. Утім, все пішло не за планом. Травми, важка адаптація позначились на результативності: 5+4 за 22 матчі Ла Ліги. Знову Булай постав перед труднощами.
Вихід був знайдений і Діа перейшов до Салернітани. В Італії франко-сенегалець знову почав отримувати радість від футболу. У перший сезон він оформив 16+6 за системою гол+пас у 33 матчах Серії А. Наступний сезон був набагато важчим, оскільки Булай чотири рази потрапляв до лазарету.
Виступи за Салернітану не залишились без уваги і Діа отримав білет у вищу лігу, а саме в Лаціо. Щоправда, відхід з клубу був затьмарений скандальними ситуаціями. Булай образився, не дочекавшись продажу, і відмовлявся грати, погрожував судом, затягував своє повернення з національної команди. Не типова поведінка для Діа.
У тренера Лаціо Марко Бароні є вибір в атаці. Булай має ще поборотися за місце в основі. Дубль у ворота Динамо наблизять його до цього.
