"Особисто ведмедя Димінського я не бачив": земляк Залужного виховав Домчака, веде голкіперів збірної, а Кополовець дякує
Інтерв’ю "Футбол 24" з Юрієм Шевчуком, тренером воротарів львівських Карпат і збірної України U-21.
Юрій Шевчук із Олександром Шовковським / Facebook
Дізнавайся про перемоги першим.
У минулому сезоні тільки й розмов було, що про Назара Домчака. Дев’ятнадцятирічний голкіпер Карпат вихором увірвався до основного складу, дивував ефектними сейвами та зрілою грою, а ще видав серію із чотирьох парируваних пенальті. Розпочався новий чемпіонат – і вже Денис Марченко, який прийшов на заміну Домчаку, тягне 11-метровий від ЛНЗ.
Випадковість? Ні, системна робота. З голкіперами Карпат наполегливо працюють одразу два спеціалісти – Богдан Шуст і Юрій Шевчук, які й самі колись захищали зелено-білі кольори. Зараз, під час міжнародної паузи, Юрій Степанович зосередився на молодіжній збірній – входить до тренерського штабу Дмитра Михайленка. А між матчами проти Туреччини та Хорватії до Шевчука додзвонився Футбол 24.
"Поки приборкав м’яч, підняв голову – вже інша ситуація на полі"
– Юрію Степановичу, молодіжна збірна України достроково втратила шанси поїхати на Євро-2027. Як цю невдачу пережили в колективі?
– Мені поки тяжко коментувати, бо наш тренерський штаб тільки прийшов у цю команду, а увесь цикл ми провели зі збірною U-19. Звичайно, всі прагнули перемогти – це 100 відсотків. Розумію, що то загальні банальні фрази, але ми дійсно старались виконати план на гру і взяти три очки. Станіславович (Дмитро Михайленко, – Футбол 24) наголошував, що це є два фінали. Вигравши перший матч, команда вийшла б на другий фінал з Хорватією. Тому – розчаровані.
Якби Глущенко влучив, перекинувши турецького воротаря… Йому десь пів метра-метр не вистачило. З 0:2 ми повернулися на 2:2, але… Усі засмучені.
– Після цього божевільного удару Глущенка ви вже бачили м’яч у воротах?
– Тренерська лава перебувала внизу, звідти було видно не найкраще. Але я точно бачив, що воротар суперників перебував за "шістнадцяткою", тобто за межами штрафного майданчика. Антон так добре оцінив ситуацію і пробив – молодець! Трішки не пощастило.
– Як ви вже сказали – тільки починаєте зі збірною U-21. Яким масивом роботи вас навантажив Михайленко?
– Перегляд і підготовка воротарів до поєдинків. Робота у збірній відрізняється від роботи в клубі тим, що ти обмежений у часі. За короткий період потрібно проаналізувати опонента, тактично підготувати воротарів, наголосити на сильних сторонах атакувальної групи гравців суперника. Також займаюся стандартними положеннями в обороні та атаці разом із головним тренером. Під час матчу при стандартах керую гравцями. Колектив у нас хороший, задіяні всі максимально. Є постійний діалог і контакт.
– Віталій Кварцяний переконаний: "Треба тренуватися з шостої ранку до дванадцятої ночі, а теорію робити вночі". Погоджуєтесь з класиком?
– (Усміхається) Усі знають Віталія Кварцяного і його емоційність. Якщо говорити про роботу з м’ячем, обіграші, дриблінг, удари по воротах – це все пробіл нашого дитячо-юнацького футболу. Раніше майданчиків було більше, а тактики – менше. І це давало свій ефект, бо діти возилися з м’ячем, обігрували, не боялися. Зараз тренери або забороняють це робити, або навантажують дітей до 14 років тактичними напрацюваннями. На мою думку, це зайве.
Діти мають здійснювати велику кількість дотиків до м’яча. А тактика – вже в більш дорослому віці, з 15-17 років. Атакувальна група має вміти обігрувати, дриблінг, удар. Усе – на швидкості, під тиском. У цьому різниця між нами і лідерами європейського футболу.
Юрій Шевчук / Фото ФК Карпати
Ось ми були на Євро U-19. Різниця між групами атакувальних гравців є, її видно. Якщо взяти італійців, тих же хорватів, німців – нападник, "десятка" і два вінгери вже грають у дорослому футболі. Топ-левел, якщо чесно. Люди з м’ячем працюють, індивідуальна тактика – все на височезному рівні.
А в наших гравців помітні прогалини – індивідуальна тактика, розворот корпуса, прийом м’яча, вміння розпізнати момент, де треба прийняти вперед, а де відійти назад. Одним словом – розуміння гри. Інтелект – це найважливіше не тільки у футболі, а й в житті (Усміхається). Ти можеш навіть розуміти гру, але при цьому приймати м’яч 3-4 дотиками. Поки приборкав його, підняв голову – вже інша ситуація на полі. Тож у цьому компоненті нам потрібно покращуватись.
"Всі очікують, що Домчак у 21 рік стане Буффоном"
– У якому фізичному та моральному стані перебуває зараз Денис Марченко? Бачив його доволі сумним на поєдинку з Вересом, та й не грав він в останніх матчах Карпат…
– Це робочі моменти. Він працює, йому треба покращуватися. Хочеться все якнайшвидше, правильно? Але є об’єктивні причини, які впливають на його гру. Тож потрібен час, щоб покращити технічні і тактичні навики Дениса, зокрема і фізичний стан.
Натомість Роман Мисак, незважаючи на свій вік (35 років, – Футбол 24), змінився за останні пів року в тактичному плані, виконує те, що ми вимагаємо. Грає на прострілах, перехопленнях, активний на ранніх кросах, додав у грі ногами. Вже давно заслужив на те, щоб зіграти.
Зараз для цього склалися обставини: Денис не зовсім впевнено зіграв у тих чи інших епізодах, тож ми вирішили змінити ситуацію. Роман виглядає впевнено. А Денису кажемо з Романовичем (Богданом Шустом, – Футбол 24): "Він дає тобі час покращити себе і повернутися у ворота сильнішим". Марченко й сам це розуміє, у нього немає ніякого розчарування. Зараз перебуває зі мною у збірній. Ми для того його й обрали, щоб він був амбіційним і хотів грати. Набагато гірше, коли людина не грає і до цього призвичаюється. Основне – це бажання розвиватися, внутрішній стержень. Усе залежить від нього. Ми зі свого боку намагаємося йому максимально допомогти.
– Домчаку теж потрібен час? Переїхав у Славію, але в першій команді його майже не бачимо.
– Коментарів стараюсь не читати, але знаю, що пишуть, мовляв, "Назік пішов і програв конкуренцію". Та йому 19 років! Його спочатку хотіли віддавати в оренду, щоб пів року пограв, звик до чемпіонату, вивчив мову. Але склались так обставини, що він залишився у Славії. Досвідченого голкіпера продали у Саудівську Аравію, залишився тільки Домчак і ще один воротар. По суті їх двоє, ну і ще молодий хлопчина. Це така позиція, де він у будь-який момент може стати у ворота. Тільки до цього моменту потрібно бути готовим. Ми спілкуємося і я постійно наголошую на цьому.
Дивіться, тренувальний процес змінився. Інший чемпіонат, інші вимоги, тренер, мова. Чеська ніби подібна на українську, але все одно у колективі, в роздягальні, де п’ять людей розмовляють чеською, п’ять – англійською, а ще французькою, бо вистачає темношкірих гравців, спочатку буде важко. Назар, по суті, ще дитина. Просто всі думають, якщо він відіграв один хороший сезон, то вже став супердосвідченим. Але є процеси, через які потрібно пройти. Авансів справді видано багато, усі чекають. Це вболівальники: через місяць зіграє 3-4 матчі – і казатимуть "Вау! Просто топ!"
Зараз перший номер Славії – вихованець цього клубу, йому 25 років (Якуб Марковіч, – Футбол 24). Якби Назарові було 25-26 років у Карпатах і ми купили якогось молодого хлопчину, а потім одразу поставили у ворота, уявляєте? Всі б дивувалися: "Свого вихованця, який грав 5 років, посадили в запас. Що за неподобство?" Тож я до цього ставлюся максимально спокійно і намагаюсь йому допомогти, пояснити. Життєвого досвіду, як такого, у Назара ще немає.
– Особисто мене такі підвищені очікування до Домчака не дивують, адже він прекрасно провів попередній сезон, видав круту серію відбитих пенальті.
– Тому всі очікують, що так має бути все життя і він у 21 рік стане Буффоном (Усміхається). На жаль, так не буває.
– Вмінню брати пенальті можна навчитись, чи потрібен ще й талант?
– Усі фази гри потрібно тренувати. Пенальті, виходи з воріт, перехоплення, гру при ударах з різної дистанції тощо. Звичайно, бувають природні навички, швидка моторика, різкість. Але це може лише полегшити роботу. Якщо ти цього не тренуєш, усе повернеться до базових налаштувань.
– Чи прийнятна для голкіпера перед виконанням пенальті провокативна поведінка в стилі Дібу Мартінеса або парагвайця Орландо Хіля, який вибив Німеччину з ЧС-2026?
– Для того, щоб досягнути результату, всі методи прийнятні. По суті – це дуель. Перемагає той, хто, насамперед, сильніший психологічно. Маєш зробити все, щоб змусити суперника пробити туди, куди ти хочеш. А як? Усі по-різному це роблять. І дивіться – воно працює! Просто має бути системність та ідея.
– У цьому плані Шовковський був еталоном?
– На той період часу – 100 відсотків.
– Але я за ним не помічав провокування суперника. Навпаки – він самого себе заспокоював. А того, хто пробиває, заплутував маневрами на лінії воріт.
– Ми всього, можливо, і не бачимо. Він може щось сказати, коли гравець підходить до позначки, якось так на нього подивитися. Зоровий контакт теж важливий. Не спілкувався зі Шовковським на цю тему, але переконаний – він робив усе, щоб виграти дуель, змусивши суперника пробити туди, куди потрібно.
"Змінюємо все – ви грали квадратним м’ячем, а тепер будемо грати круглим"
– Ваш безпосередній шеф у Карпатах – Фран Фернандес. Вивчаєте потихеньку іспанську мову?
– У принципі, ми спілкуємося англійською, коли з ним один на один. Якщо ж потрібно більш глибоко, не тільки щодо тактики, поговорити триваліший час – допомагає клубний перекладач. Але стараємося зайвий раз цим не користуватися – щоб був кращий контакт між нами. Дуже важливе відчуття людини напряму.
– Вчіть містера української мови.
– А я вам скажу, що їхнє знання української мови десь таке, як наше – іспанської. У тому плані вони стараються. "Добрий день", "дякую" – з їхнього боку дійсно є інтерес. Молодці.
Шевчук на тренуванні / Фото ФК Карпати
– Що Фернандес привніс у тренувальний процес такого, чого ви не бачили в інших штабах? Якесь ноу-хау, де ви можете чітко сказати: ось це – Європа, це – Іспанія.
– Хороше запитання. Зараз, коли прийшло багато іспанців у команду, їхнє розуміння футболу в плані індивідуальної тактики, те, як вони працюють з м’ячем, мені імпонує. Це – найголовніше. Рівень гравців в Іспанії досить високий.
– Чемпіони світу – і цим усе сказано. Законодавці моди.
– Безперечно. Усі кажуть – тікі-така. Я не погоджуюсь, бо це не є передача заради передачі. Вони чудово розпізнають ситуацію на полі і якісно працюють з м’ячем, а це впливає на кінцевий результат. Обробка м’яча, правильність рухів, контакт – іспанці непоступливі в єдиноборствах, не зважаючи на те, що не мають значного зросту. Завершення – теж на високому рівні.
Я працював із багатьма головними тренерами. Практично в кожного є щось нове. Якщо розібратися, то щодня чогось вчишся у них. З цих дрібних деталей і складається футбол. Щодо якогось глобального ноу-хау – такого немає. Ніхто не прийшов і не сказав: "Змінюємо все – ви грали квадратним м’ячем, а тепер будемо грати круглим" (Сміється). Просто постійно відкриваєш для себе якісь нюанси. Більше того – думаю, що й Фран щось почерпнув від нас.
– З Богданом Шустом ви спочатку були конкурентами як голкіпери, але стали напарниками як тренери. Клубному медіа Карпат ви зізналися: дружина вже ревнує, бо проводите з ним більше часу, ніж із нею.
– (Сміється) Це точно! Є таке. Ми справді проводимо разом багато часу за роботою. Богдан – прекрасна людина і дуже хороший тренер. Щодня один в одного вчимося. Для мене це – найважливіше.
"Димінський? Авторитарна людина"
– Ви родом зі Зв’ягеля. Хто найвідоміший уродженець цього міста прямо зараз – знаєте?
– Валерій Залужний? Ну звичайно!
– Часом не родичі, не знайомі?
– Ні, ні. Він давно, наскільки я знаю, був у Зв’ягелі. Народився тут, навчався, але потім поїхав далі.
– Юнаком ви потрапили у Карпати, коли там були Тлумак, Налєпа, той же Шуст. Конкурувати – нереально?
– У будь-якому випадку все залежить від тебе. Звичайно, щось не вийшло. Чому? Для себе я це розумію. Тоді й справді одночасно підібралася дуже хороша плеяда голкіперів – додайте до списку Юрія Паньківа, Олега Венчака. Коли я тільки прийшов, навіть легендарний Стронціцький ще грав. Конкуренція зашкалювала.
– Про тодішнього президента Карпат досі ходить багато легенд. Розповідають про ведмедя Димінського, який жив на клубній базі в Брюховичах. Ви того ведмедя бачили?
– Я про цю історію теж чув від багатьох. Але особисто ведмедя не бачив.
– А Петра Петровича?
– Звичайно. Я тоді часто тренувався з першою командою – Володимир Олексійович Журавчак запрошував. Димінський був присутній майже на кожному тренуванні.
– Яке враження справляв?
– Авторитарна людина – 100 відсотків. Відчувалась така енергетика, стиль спілкування. Я з ним особисто не розмовляв, але розповідали інші. З іншого боку – він любив футбол, вкладав величезні кошти в команду.
Ведмедя не дочекалися / Facebook
– Потім ви поїхали грати у Словаччину. Чим запам’ятався легіонерський період?
– Це дуже хороший життєвий досвід. У принципі, я задоволений, що з’їздив туди. Порядні люди, ніхто не "кинув" на гроші. А коли я повернувся зі Словаччини, то зустрівся зі Степаном Федоровичем Юрчишиним і він запросив мене у ФК Львів.
– Ви зіграли в тому незабутньому дербі з Карпатами, коли вели 2:0, але програли 2:4. Що було неприємніше – поступитися принциповому супернику чи дозволити йому камбек в такому стилі?
– Дозволити камбек в такому стилі – однозначно. Ми перемагали 2:0, а в Карпат не було особливих натяків на те, щоб переламати хід гри. Проте їм вдалося скоротити відставання в кінці першого тайму. Нам стало важче.
– Якщо не помиляюся, саме в тому матчі свій перший гол за Карпати забив Кополовець. Хоча б "виставився" перед вами після цього?
– Сто відсотків! Досі ходить і мені дякує (Сміється). Я з ним у хороших стосунках, ми і в Ужгороді часто перетиналися. Міша – нормальний пацан, компанійський.
