"Хочу стати хоробрим, як українці": Леандро Андраде про переїзд у війну, Ротаня, відмову від збірної та Коноплянку
Перше велике інтерв'ю зіркового новачка Полісся після переїзду в Україну. Ексклюзив "Футбол 24".
Леандро Андраде / Фото ФК Полісся
Всі інсайди про зірок збірної України.
Дорогою на матч-відповідь з Копенгагеном у Лізі конференцій вдалося поспілкуватися з літнім новачком Полісся Леандро Андраде. Легіонер дав своє перше велике інтерв'ю після переходу в команду. Він розповів про адаптацію, реакцію рідних на переїзд в Україну, відмову від збірної Кабо-Верде та розмову з Євгеном Коноплянкою.
– Ви вже майже місяць у Поліссі. Чи встигли адаптуватися?
– Так, адаптація триває дуже добре протягом цього часу. Насправді всі мої партнери і працівники клубу зробили все можливе, щоб я краще адаптувався. Я така людина, яка любить вивчати нові культури та мови. Це якщо говорити про адаптацію поза полем. А так, то тренери нам дуже допомагають. Вони роблять все, щоб ми краще розуміли стиль гри.
– А хто з команди найбільше допоміг звикнути? Можливо, з кимось вже встигли подружитися?
– Так, спершу я поспілкувався з Жоау Віалле щодо того, як в Україні та в самому Поліссі. Запитав, як відбуваються тренувальні процеси. Я дуже люблю ставити багато запитань, а з гравців на полі мені найбільше допомогли партнери, які грають близько до мене. Це Богдан Михайліченко і Сашко Андрієвський.
– Ви грали в Карабаху з українцем Олексієм Кащуком. Чи спілкувалися, можливо, з ним щодо України і свого переходу?
– Це дуже гарне запитання. Я вже забув таку розмову, але насправді дуже багато спілкувався з ним щодо трансферу. Я запитав про Полісся і він одразу мені сказав: "Йди". Він також грав із моїми нинішніми партнерами – Чоботенком, Назаренком і Брагару.
– Не було страху переходити в клуб у країні, де йде війна?
– Насправді трошки переживав, але я – людина-боєць. Звісно, я розпитував про ситуацію, яка в державі, але мене всі запевняли, що все добре і я зможу адаптуватися. Я – смілива людина.
– Чи важко було ухвалити це рішення? Рідні, коли дізналися, намагалися відмовити?
– Моя сім’я переживала і казала, які є ризики. Але я дізнався дуже багато інформації, все переглянув, проаналізував і пояснив їм. Чемпіонат України дуже сильний і я хотів сюди перейти. Рідні мене підтримали.
– Ви дуже відважний, бо багато легіонерів бояться їхати в Україну через війну.
– Obrigado (дякую – прим.). Українці – це сильні люди і я це вже побачив. Я хочу стати таким же хоробрим, як і ви.
Леандро Андраде дорогою на матч
– Ви ще не були в Україні раніше?
– Ні.
– Багато знаєте взагалі про Україну? Можливо, деякі фрази можете сказати?
– "Добрий ранок", "Смачного всім", "Ліво", "Право", "Вперед", "Назад", "Непогано", "Погано".
– Це в команді так навчили, чи самостійно?
– Ці слова я почув усередині команди. Також у нас є чудовий перекладач, який мене навчає (Усміхається).
– Немає мовного бар'єру? Чи не заважало це процесу адаптації?
– Насправді ні, бо дуже багато слів українських і португальських схожі. Зараз наведу приклад. Я грав у Болгарії і мені дуже сподобалася болгарська мова, тому почав її вивчати. Хоч вона трохи відрізняється від української, але коли я почув українську, то вона мені теж сподобалася, і я вирішив її вчити разом із вчителькою.
Розповім вам ситуацію. Коли ми були на тренуванні й відпрацьовували подачі, то на м’ячі стояв я і Сашко Андрієвський. Він говорив слова "перший". Я це почув і наступного разу запитав у нього: "Ти перший?" Він відповів: "Так".
– Ваш дебют стався в матчі з Копенгагеном. Вболівальники клубу визнали вас найкращим гравцем. Чи очікували?
– Зізнаюсь, що це було трошки несподівано. Коли я перебував на полі й дивився на гру моїх партнерів, то подумав, що на моєму місці міг опинитися кожен із них. Ми робили дуже сильну гру в першому матчі. Мені приємно, що вболівальники так прийняли мене і оцінили мою гру.
Але є два боки монети. З одного боку – мене визнали найкращим, але з іншого – ми не виграли. Для мене краще було б, якби команда перемогла, а я може би не став найкращим. Також у ці дні ми тренувалися, тренери вказали на наші помилки, які будемо виправляти.
– Також про вас схвально відгукуються і експерти. Українці, можна сказати, вас вже зустріли з теплом. Чи додає це впевненості?
– Я трошки здивований, бо не знав цього. Це також приємно. Я хочу бути ще одним гравцем команди, який допомагатиме здобувати перемоги. Взагалі я не дуже слідкую за соціальними мережами і за тим, що говорять спеціалісти, але мені приємно.
– А ви самі задоволені тим, як проявили себе в дебюті?
– Ні.
– Чому?
– Я граю атакувального вінгера і протягом першого матчу зробив багато подач, але майже не бив по воротах. І я розумію, що мені треба це покращувати. Також я хочу витримувати певний темп гри триваліший час на полі.
Леандро Андраде: "Для мене краще було б, якби команда перемогла" / Фото ФК Полісся
– Як привітали у команді з дебютом і чи була у вас особлива посвята новачка – танці, співи?
– Тільки зробили коридор, у якому я пробіг, і мене побили руками (Сміється). Але це було прекрасно. Я одразу відчув цю атмосферу і що мене гарно прийняли в цьому клубі.
– Почуваєтеся вже своїм у Поліссі?
– Так, це вже як мій дім. З кожним днем почуваюсь ще більше своїм.
– Руслан Ротань сказав, що вам ще треба звикнути до організації в обороні команди. Які вимоги перед вами поставив тренер і як працюється під його керівництвом?
– Мені дуже допомогло, що тренери відкрито пояснили, що я маю робити в обороні. З кожним тренуванням і матчем я все розумію краще й краще. Мені треба було звикнути до цього стилю гри, бо я п'ять років грав у Карабаху (Сміється). Я розумію, що треба ще час, щоб в мене це в голові було автоматично. Також буду і далі слухати те, що мені каже Руслан Петрович.
– Які цілі ставили перед собою перед переходом у Полісся?
– Найперше: я хочу допомогти команді досягти всіх завдань, які перед нами ставлять. В УПЛ ми хочемо зробити максимум зусиль. А щодо особистих цілей, то хочу перевершити свій результат минулого сезону. Я ніколи не рівняюсь на інших гравців, а завжди дивлюсь тільки на себе і хочу кожного разу ставати кращим.
– Чи розглядаєте ви Полісся як трамплін, щоб повернутися в збірну Кабо-Верде?
– Припинити виступи у збірній було моїм рішення. Мене дуже любили тренери і ми з ними гарно спілкувалися. Але я ухвалив таке рішення, щоб більше часу бути зі своєю сім’єю. А щодо трампліну, то я зараз зосереджений тільки на Поліссі, щоб принести команді гарні результати.
– Для багатьох збірна – це мрія, але ви самі відмовились від неї. Чи немає внутрішнього смутку, якщо ще й враховувати виступ Кабо-Верде на ЧС-2026?
– Минуло вже три роки, як я ухвалив це рішення. Було дуже далеко літати у збірну. Також, коли я летів у національну команду, то пропускав деякі матчі Карабаху в чемпіонаті. Чи правильне це рішення – знає тільки Бог, але двері завжди відкриті й все може повернутися.
– То для вас клуб на першому місці, а потім збірна?
– На той час, думаю, було так. Щодо зараз, то не знаю. Все можливо, подивимось, як складеться у мене в Поліссі. Можливо, я ще повернусь, але не буду загадувати.
– У вас також є громадянство Португалії. Чи розглядали раніше можливість виступати за цю країну?
– Можливо, бо я народився і виріс у Португалії... Але у 2021 році, коли надійшла пропозиція виступати за Кабо-Верде, я не думав двічі й одразу погодився. Я побачив бажання людей, які хотіли мене бачити. Сім'я мого батька із Кабо-Верде і в мені тече ця кров. Завжди було приємно виступати за цю країну.
– А на чемпіонаті світу ви вболівали за Кабо-Верде чи Португалію?
– Я вболівав за обидві країни (Усміхається).
– Чи став для вас шоком неймовірний виступ Кабо-Верде на Мундіалі?
– Я не був здивований, бо знаю цих людей і грав із ними. У Кабо-Верде немає кондицій, необхідних для футболу, але там люди грають серцем і показали це на весь світ.
– Коли дивились ЧС, то були думки, що могли бути там?
– Не буду обманювати, бо чемпіонат світу є мрією кожного. Але це той шлях, який обрав для мене Бог.
Леандро Андраде: "Чи правильне це рішення – знає тільки Бог" / Фото ФК Полісся
– З нами у літаку ще летять Євген Коноплянка та Роман Зозуля, відомі в минулому українські футболісти. Розмовляли з ними?
– Так, я розмовляв із Коноплянкою і трошки засоромився (Сміється).
– Чому?
– Бо він говорить португальською і я був шокований. Насправді у Португалії дуже вболівали за футбольний клуб Дніпро, коли він вийшов у фінал Ліги Європи. Це була дуже сильна команда.
– Що Коноплянка вам сказав?
– Йому розповіли, що я спілкуюся багатьма мовами, і він до мене говорив португальською, але з діалектом регіону, який мені дуже подобається. Я був здивований і запитав, якою мовою до нього звертатись: іспанською чи португальською. Він відповів: "Немає значення, можеш обома спілкуватися, я зрозумію".
– А яких ще українських футболістів ви знаєте?
– Знав про Руслана Петровича. Він був машина.
Валерія Цюпа, спеціально для Футбол 24
