Хаві, Бекхем та ще 9 великих гравців, котрі так і не отримали "Золотий м'яч"
"Футбол 24" згадує зірок, які були гідні визнання, але жодного разу так і не виграли престижний трофей.
Ззовні Хаві не сумує, що залишився без трофея. Хоча, хто зна, що у нього на серці? Фото: Getty Images
11 січня у швейцарському Цюріху відбудеться церемонія вручення "Золотого м'яча" найкращому футболістові світу 2015 року. Інтриги майже немає. Перефразовуючи екс-форварда збірної Англії, а нині телеексперта Гарі Лінекера ("Футбол - проста гра. Тут грають 22 гравці, а перемагають завжди німці."), можна сказати, що "...перемагає завжди Мессі". Це дещо несправедливо стосовно усіх інших, теж вельми гідних претендентів на "Золотий м'яч", але що поробиш, якщо аргентинець - просто найкращий. Тим більше, що історія знає багато прикладів, коли справжні зірки так ніколи і не отримали заповітного трофею.
1. Ференц Пушкаш
Один з кращих бомбардирів в історії світового футболу (50-60-ті роки минулого століття) угорець Ференц Пушкаш (700 голів у 709 матчах) так і не став володарем "Золотого м'яча". Завжди знаходився хтось кращий. І найчастіше - його ж партнери по атаці у мадридському "Реалі" - Альфредо Ді Стефано (2 "Золотих м'яча") або Раймон Копа (1).
Кращий футболіст Угорщини всіх часів. Триразовий володар Кубка чемпіонів. Віце-чемпіон світу, чемпіон Олімпійських ігор. Його ім'ям названо приз, котрий вручає ФІФА за найкрасивіший гол року, а також новий стадіон у Будапешті. Що ж могло бути більше? А ось якраз "Золотого м'яча" так і не отримав.
2. Дієго Марадона
Дієго Марадона, безумовно, заслужив "Золотого м'яча". І навіть не одного. Але отримати його не міг ніяк, адже до 1995 року, за правилами журналу "Франс Футбол", в опитуванні брали участь лише гравці європейського походження. Пізніше зробили поправку для гравців з інших континентів: тих, які виступали за європейські клуби. Та це вже було після того, як Марадона пішов з італійського "Наполі", котрий двічі приводив до чемпіонського титулу в Італії. У 1987-му і 1990-му роках. Вперше та востаннє в історії неаполітанського клубу.
Та що не робиться, все - до кращого! Якби цю поправку внесли раніше, саме Марадона отримав би "Золотого м'яча" за підсумками 1986 року. Він адже тоді привів свою збірну Аргентини до титулу чемпіона світу. А так приз дістався київському динамівцю Ігорю Бєланову.
3. Паоло Мальдіні
Лідер "Мілану" та збірної Італії захисник Паоло Мальдіні двічі входив до трійки кращих за підсумками опитувань "Франс Футбол". Причому, з різницею у 9 років (у 1994-му і 2003-му) - ось він, показник стабільної майстерності! Однак головний приз він так і не отримав. Не в останню чергу - через захисне амплуа.
Аргументом не стали навіть 5 перемог у турнірах Ліги чемпіонів і 7 італійських "скудетто".
4. Алессандро Дель П'єро
5. Девід Бекхем
Не ставав володарем "Золотого м'яча" і англієць Девід Бекхем. Хоча, куди вже більш знаменито? Позначилося неприязне ставлення до нього, як до представника "гламуру". При цьому багато хто забуває, що він був правим півзахисником світового рівня.
А ще здобув 10 чемпіонських титулів у 4-х країнах (Англія, Іспанія, США і Франція). Лише в "Мілані" не вдалось.
6. Ерік Кантона
Ще один культовий гравець в історії "Манчестер Юнайтед" Ерік Кантона досі дуже популярний на "Олд Траффорд" та поблизу. Прізвисько "Король Ерік" - це вже визнання на все життя. А на індивідуальні нагороди бунтарю-французу завжди було начхати. Головне - перемоги команди. Всього за 5 сезонів у "Манчестер Юнайтед" він здобув 4 чемпіонства для "Червоних Дияволів"!
7. Денніс Бергкамп
Одному з найартистичніших гравців в історії футболу голландцеві Деннісу Бергкампу відверто не пощастило. У певний відрізок часу він, можливо, і був кращим у світі, проте його команди (збірна Нідерландів і лондонський "Арсенал") нічого важливого не вигравали. У Європі, мається увазі. На Альбіоні ж Бергкамп перемагав і в чемпіонаті Прем'єр-ліги (3), і в Кубку Англії (4). Але цього для визнання виявилося замало. А він був гідний. І найкраще за нього скаже його незрівнянна гра:
8. Тьєррі Анрі
Те ж саме стосується і партнера Бергкампа по "Арсеналу" Тьєррі Анрі. Він був супербомбардиром у своєму клубі, проте у збірній Франції перебував у тіні Зінедіна Зідана. Хоча став і чемпіоном світу в 1998-му, і володарем Кубка Європи у 2000-му.
В "Арсеналі" двічі ставав чемпіоном Англії, а в особистому заліку серед бомбардирів йому не було рівних: 4 перемоги в перегонах кращих снайперів Прем'єр-ліги! Дві з яких забезпечували французу ще й європейську "Золоту бутсу". Однак не "м'яч".
9. Олівер Кан
Голкіпер "Баварії" та збірної Німеччини Олівер Кан став заручником ситуації. Всього лише одного разу за 60-річну історію "Золотого м'яча" приз дістався гравцеві його амплуа - воротареві збірної СРСР Льву Яшину (1963 рік).
Кан ставав чемпіоном Європи в 1996-му, віце-чемпіоном світу в 2002-му. Виграв з "Баварією" Лігу чемпіонів у сезоні-2000/2001. 8 разів вигравав німецьку Бундеслігу і 6 разів - кубок Німеччини. Та він був усього лише воротарем. А призи найчастіше отримують гравці атаки.
10. Рауль Гонсалес
От у кого й не було проблем з командними трофеями (3 Кубка чемпіонів, 6 чемпіонств іспанської Прімери), так це у Легенди мадридського "Реала" Рауля. Одного разу (у 2001-му) він був близький до завоювання "Золотого м'яча", але приз несподівано отримав англієць Майкл Оуен.
11. Хаві Ернандес
У іншій команді або в інший час він був би суперзіркою, "примою". Однак йому випало грати за "Барселону" поруч з Мессі.
Руслан Меженський, "Футбол 24"
