"Тільки-но Антон зайшов у роздягальню, я одразу з ним обійнявся": хавбек Кудрівки про вилучення і справжнього капітана
Артур Думанюк, опорник Кудрівки, розповів "Футбол 24" про своє вилучення та нічию з Оболонню (0:0) у третьому турі УПЛ. Він досі залишається автором єдиного м'яча команди в новому сезоні.

Артур Думанюк / Фото ФК Кудрівка

Дізнавайся про перемоги першим.
– Друга нічия поспіль на старті сезону. Наскільки цей результат зараз більше схожий на втрачені два очки, ніж на здобуте одне?
– Для нас цей результат, так би мовити, при тому, як складалася гра, – це набрані бали. Ми більше задоволені нічиєю, тому що, враховуючи червону картку, добре, що ми вистояли. Водночас, звичайно, хотілося б виграти. Ми налаштовувалися лише на перемогу. Не вийшло, тому будемо в наступних матчах перемагати.
– Було кілька моментів, після яких, мабуть, хотілося хапатися за голову. Кудрівка знову створювала свої нагоди, але другий матч поспіль не забиває. Що відбувається з реалізацією?
– У принципі, нічого не відбувається з реалізацією. Ми працюємо на тренуваннях, покращуємося, прагнемо тішити голами. І я впевнений, що ми це робитимемо. Найголовніше, що в нас є, на мою думку, малюнок гри. Особливо в першому таймі ми контролювали гру, створювали моменти, напівмоменти. Банально просто не вистачило якоїсь останньої передачі, удару, якогось фарту.
За самим малюнком гри, знову-таки, Кудрівка більше заслуговувала на забитий гол і на перемогу. Звісно, в Оболоні були свої гострі моменти після наших помилок. Але і коли ми грали вдесятьох, це було наслідком індивідуальних помилок.
– Тепер про епізод із другою жовтою. З поля цей момент виглядав так само очевидно, як з боку? Чи все-таки залишилися питання до рішення арбітра?
– Таке було рішення арбітра. Я вже переглянув епізод після гри. У самому матчі під час подачі я дивився на м’яч. Я не прагнув зіграти в голкіпера. Він вийшов, і сталося зіткнення. Арбітр ухвалив рішення дати другу жовту. Я не хотів завдати травми, зіграти брудно. Я лише хотів забити.
– Після вашого вилучення Кудрівці довелося чимало терпіти, а в кінцівці Яшков зробив кілька дуже серйозних сейвів. Уже встигли йому подякувати?
– Тільки-но Антон зайшов у роздягальню, я одразу з ним обійнявся і подякував йому за те, що по ходу матчу він нас рятував – справжній капітан. Так і має бути. Коли гравці на полі щось не можуть, то в нас є голкіпер, і він сьогодні показав свій рівень. Був не 50 відсотків команди, а, мабуть, більше. Дякуючи йому, ми не програли.
– У вас було достатньо моментів, щоб забити, але наприкінці вже довелося рятувати нічию. Як за кілька хвилин змінилося відчуття від гри?
– Нам просто треба було забити у першому таймі. Бо перший тайм у нашому виконанні був дуже хороший. А в кінці вилучення вплинуло на гру, і команді довелося грати в обороні. Суперник мав десь два гострі моменти і один під сам кінець. Я вже сидів на трибуні і дуже хвилювався, але хлопці молодці – вистояли. Подяка їм за це.
– Після двох турів – дві нічиїх та нуль забитих. Що має статися в наступному матчі, щоб нарешті сказати: "Все, прорвало"?
– Спочатку ми матимемо кубкову гру з Авангардом. Я думаю, що там будуть свої моменти, і гадаю, ми там заб’ємо, нас прорве. І вже після кубкової гри на зустріч з Епіцентром ми вийдемо, скористаємося моментами та заб’ємо. Неважливо, хто це зробить. Головне, щоб забили – і все буде добре. У нас хороший колектив, наші голи попереду і перемоги так само.


