Шукера хотіло Динамо, а він залишив Шовковського без двох зубів – історія героя Хорватії на ЧС-1998

У футбольній історії є команди, які вигравали чемпіонати світу. Деякі – неодноразово. А є ті, що назавжди залишилися в пам'яті навіть без золотих медалей. Хорватія 1998 року належить саме до таких. Країна, яка лише кількома роками раніше виборола незалежність, приїхала до Франції без статусу фаворита. Натомість що було у підсумку – ми всі чудово знаємо.

Ту збірну важко уявити без Звоніміра Бобана, Роберта Просінечкі чи Роберта Ярні. Але коли команді був потрібен гол, погляди партнерів майже завжди шукали одного футболіста. Давор Шукер рідко марнував моменти, а його ліва нога вирішувала долю матчів. Шість м'ячів на тому Мундіалі принесли йому "Золоту бутсу", а Хорватії – місце серед головних сенсацій в історії чемпіонатів світу.

Минуло майже три десятиліття, а кадри з французьких стадіонів і досі залишаються живими. Шукер підіймає руки після чергового гола, трибуни вибухають радістю, а суперники вкотре не розуміють, як дали йому бодай метр вільного простору. Саме влітку 1998-го нападник з Осієка перетворився із зірки європейського футболу на легенду цілої країни. Історія Давора Шукера – це частинка народження великої футбольної Хорватії.

Хлопець з Осієка, який мріяв забивати

Давор Шукер народився 1 січня 1968 року в Осієку – місті на сході тодішньої Югославії. Як і тисячі хлопчаків того часу, більшість вільного часу він проводив із м'ячем. Вулиці, шкільні майданчики, дворовий футбол – саме там формувався його стиль.

Давор Шукер / L'EQUIPE

Перші серйозні кроки у футболі юний Давор зробив у рідному Осієку. Ще в дитячій команді тренер звернув увагу на його неймовірно сильний удар – він і переконав наставника. Щоправда, спочатку Шукер грав не в нападі, а в центрі захисту. Потужною лівою ногою він легко вибивав м'яч подалі від власних воріт, але сам про оборону думав дедалі менше. Захоплений грою Дієго Марадони, хлопець раз за разом втікав уперед, залишаючи свою позицію, бо значно більше хотів забивати, ніж відбирати м'яч.

Одного дня тренеру це набридло. Але замість того, щоб сварити юного футболіста, він просто перестав боротися з його природою й перевів Шукера в напад. Рішення виявилося напрочуд вдалим – голи посипалися майже одразу.

У 1984 році, коли Давору виповнилося лише 16, він дебютував за основну команду Осієка. Професійний контракт підписати ще не міг – тодішні правила югославського футболу дозволяли робити це лише після досягнення 18-річного віку. Проте формальності не завадили молодому форварду швидко заявити про себе. За п'ять сезонів Шукер став справжнім улюбленцем трибун: у 91 матчі чемпіонату Югославії він забив 40 голів. До завершення кампанії 1988/89 стало очевидно: Осієк уже затісний для Шукера. Настав час робити наступний крок.

Давор Шукер у Загребі / Фото з відкритих джерел

У 1989 році хорват перейшов до загребського Динамо, де остаточно закріпився в статусі одного з найперспективніших нападників Югославії. Попри те, що провів у столиці лише два сезони, його вистачило, аби залишити яскравий слід: 34 голи у 60 матчах чемпіонату стали найкращою рекомендацією для клубів із провідних європейських ліг.

Саме в цей період Давор дебютував і за збірну Югославії. Однак устиг він провести лише два матчі та відзначитися одним забитим м'ячем. Розпад країни поставив крапку в історії тієї команди. Для Шукера ці зустрічі так і залишилися єдиними у футболці Югославії, адже згодом він став одним із перших футболістів новоствореної збірної Хорватії.

Його результативність уже давно привертала увагу скаутів із Західної Європи. Хоча самому Шукеру імпонувала перспектива спробувати сили в Бундеслізі, влітку 1991 року він зробив інший вибір і підписав контракт із Севільєю. Там із перспективного форварда остаточно сформувався один із найнебезпечніших бомбардирів Європи. Він швидко адаптувався до Ла Ліги, регулярно забивав грандам і з кожним сезоном дедалі голосніше заявляв про себе. За п'ять років у Севільї Шукер відзначився понад сімдесят разів у чемпіонаті Іспанії, а загалом забив майже 90 голів, увійшовши до числа найкращих нападників континенту.

Давор Шукер / ФК Реал

Коли влітку 1996 року мадридський Реал запросив хорвата до своїх лав, це вже нікого не здивувало. Попереду на нього чекали перемога в Лізі чемпіонів і турнір, який назавжди зробить його ім'я символом хорватського футболу.

Хорватія – з ЧС, Шовковський – без зубів

Шлях до ЧС-1998 для Хорватії розпочався з непростого відбору. У своїй групі команда набрала 17 очок у восьми матчах і через друге місце була змушена проходити стикові поєдинки.

Жереб звів хорватів з Україною. У першій зустрічі в Загребі господарі перемогли 2:0 завдяки голам Славена Біліча та Горана Влаовіча. А після того матчу легендарний український воротар Олександр Шовковський залишив поле без двох... зубів, які йому вибив саме Давор Шукер.

"Нападник малював пенальті й зачепив мою щелепу. Один зуб я одразу показав арбітру, а другий був зламаний. Уже після приїзду до Києва я відправився в клініку на реставрацію", – згадував Шовковський.

У матчі-відповіді в Києві українці намагалися відіграти відставання, але Хорватія вистояла. Команди зіграли внічию 1:1, а цього результату вистачило підопічним Мірослава Блажевіча, щоб уперше у своїй історії вийти до фінальної частини чемпіонату світу.

Влітку 1998 року увага всього світу була прикута до Франції. Чемпіонат світу мав стати першим великим турніром для покоління хорватів, які виросли вже з власною національною збірною. Команда Мірослава Блажевіча приїхала без гучного статусу, але з футболістами, які вже довели свою силу в провідних чемпіонатах Європи. Серед них особливе місце посідав і Шукер. У 30 років він перебував на піку форми. За його плечима були роки в Іспанії, матчі проти найсильніших клубів світу та досвід великих перемог.

Тепер залишалося зробити те, що вдається далеко не всім – перенести клубну майстерність на головну футбольну сцену планети. ЧС-1998 став турніром, де Давор Шукер отримав свій момент. І він ним скористався.

Турнір життя

До чемпіонату світу-1998 Хорватія підходила з великою кількістю запитань. Для команди це був лише перший в історії Мундіаль після здобуття незалежності. Ніхто не вимагав від неї медалей, адже у списку фаворитів фігурували команди на кшталт Франції та Бразилії, які зрештою і були у фіналі. Хорвати ж приїхали з амбіціями, але без надмірного тиску.

Уже на груповому етапі стало зрозуміло, що ця команда здатна на більше. Підопічні Блажевіча впевнено обіграли Ямайку (3:1) та Японію (1:0), поступившись лише Аргентині (0:1). Давор Шукер забив у двох перших матчах, продемонструвавши головну рису свого стилю – він міг залишатися непомітним протягом тривалого часу, але одного моменту йому вистачало, щоб змінити все.

У плей-офф Хорватія почала писати власну казку – в 1/8 фіналу команда зустрілася з Румунією. Єдиний гол у матчі забив саме Шукер – нападник холоднокровно реалізував пенальті перед самою перервою, а хорвати вперше у своїй історії вийшли до чвертьфіналу чемпіонату світу.

Наступний суперник здавався майже непереможним. Німеччина – триразовий чемпіон світу, команда з величезним досвідом і традиційно сильним характером. Але того вечора в Ліоні сценарій писала саме Хорватія. На 40-й хвилині Шукер випередив Крістіана Вернса і встиг проштовхнути м'яч повз захисника. Німець не встиг зупинитися та жорстко врізав форварду в гомілкостоп, за що отримав червону картку. Цей епізод став переломним. У результаті команда Мірослава Блажевіча перемогла 3:0, а Шукер ще й поставив крапку в розгромі німців. Отримавши передачу, форвард розібрався із двома захисниками і відправив м'яч у ворота!

Той гол став одним із символів турніру. Хорватія вже не була просто симпатичною збірною, яка приїхала здивувати світ. Вона стала реальною загрозою для кожного суперника.

У півфіналі на команду Блажевіча чекала Франція. Господарі турніру мали потужний склад із Зінедіном Зіданом, Тьєррі Анрі та Ліліаном Тюрамом, але хорвати знову змусили всіх говорити про себе. На початку другого тайму Шукер вивів свою команду вперед, скориставшись помилкою французької оборони. На кілька хвилин мрія про фінал стала реальністю.

Втім, Франція відповіла двома голами Тюрама і перервала неймовірний шлях Хорватії. Але для Шукера та партнерів залишився матч за третє місце.

І навіть після болючої поразки у півфіналі хорвати знайшли сили завершити турнір перемогою. У грі проти Нідерландів Шукер знову став головним героєм. На 35-й хвилині він отримав передачу від Роберта Ярні, обіграв Едвіна ван дер Сара та точно пробив у дальній кут. Цей м'яч приніс Хорватії бронзові медалі, а самому Шукеру – звання найкращого бомбардира чемпіонату світу.

Шість голів на одному Мундіалі – результат, який поставив його поруч із найвидатнішими нападниками епохи. Давор Шукер завершив турнір із "Золотою бутсою" в руках, але головне – він подарував своїй країні момент, який назавжди залишився частиною футбольної пам'яті Хорватії.

Давор Шукер / Фото із соцмереж

Чутки про Динамо і життя після великого футболу

Після чемпіонату світу-1998 Давор уже не мав попереду стільки яскравих років, але ще залишався футболістом високого рівня.

На початку 2000-х ім'я Шукера знову активно з'явилося в інформаційному просторі, цього разу вже у контексті можливого повернення до Східної Європи. Повідомлялося, що наставник київського Динамо Валерій Лобановський розглядав варіант із запрошенням досвідченого нападника до столичного клубу. Однак до реального переходу справа так і не дійшла.

"Я читав про це у пресі. Але далі розмов справа не пішла — ні з ким із керівництва Динамо я не спілкувався. Напевно, це були звичайні чутки", – згодом говорив Шукер.

Після Реала він спробував свої сили в Англії – виступав за Арсенал в один час із Олегом Лужним, де з "канонірами" дійшов до фіналу Кубка УЄФА. Потім захищав кольори Вест Хема, а згодом перебрався до німецького Мюнхена 1860. Там 2003 року він і поставив крапку в своїй ігровій історії.

Після цього легенда не зник із футбольного поля зору. Він відкрив власну академію, допомагав молодим гравцям і поступово перейшов до функціонерства. У 2012 році колишній нападник взяв в управління Хорватський футбольний союз, який очолював до 2021-го.

Давор Шукер / Фото із соцмереж

Але коли в Хорватії згадують Давора Шукера, найчастіше повертаються не до кабінетів і посад. Перед очима все одно той самий момент із Франції 1998 року – нападник у картатій футболці, м'яч у сітці, руки догори і ціла країна, яка вперше відчула, що її футбол може бути серед найкращих у світі.