Степаненко повернувся – чому насправді це сталося?
Сергій Тищенко вбачає у камбеку легендарного півзахисника ширшу перспективу, ніж просто "не награвся".
Тарас Степаненко у нових кольорах / Фото ФК Колос
Тарас Степаненко, 36 років, повернувся в чемпіонат України, підписавши контракт до завершення сезону із ковалівським Колосом. Багаторічний опорний півзахисник Шахтаря та збірної України минулої зими поїхав у Туреччину, де виступав за Еюпспор. "Гірники" зробили ставку на молодих футболістів, тому попрощалися із рядом виконавців. Серед них був і Степаненко, який під час роботи Маріно Пушіча почав втрачати свої позиції у донецькій команді. Багато в чому через проблеми із здоров'ям.
до речі
Перехід у чемпіонат Туреччини виглядав логічним кроком. Інтенсивність турецької Суперліги та не найсильнішого клубу країни дозволила би Тарасу пограти ще певний термін на доволі пристойному рівні. Після початку великої війни сім'я футболіста перебралася до Іспанії. Гравцю простіше було з ними бачитись, враховуючи доступне авіасполучення.
У поточному сезоні Степаненко грав за Еюпспор не так багато. Тільки вісім матчів у чемпіонаті. Якщо легіонер не грає, то постає питання доцільності його перебування в команді. Це Туреччина, де все дуже мінливо в плані футболу. Гравець приходить під одні ідеї, але ситуація швидко змінюється.
Потрібно віддати належне українському ветерану та його професіоналізму. Після майже 15 років у Шахтарі знайти в собі мотивацію грати за середняка – це дуже непросте рішення. Із донецькою командою Тарас виграв усе, що тільки можна, в Україні, достатньо пограв у ЛЧ. Мав дуже хороші особисті умови. Перед Колосом стоять трохи інші завдання. Це команда під лідерами чемпіонату у поточному сезоні. Я не думаю, що Андрій Засуха зможе запропонувати Степаненку навіть половину того, що він мав у Шахтарі.
Для мене повернення Степаненка в УПЛ – це бажання пограти на високому рівні ще певний термін. Не награлася людина у футбол.
Гадаю, він може принести чимало користі всім командам нашої першості, адже здатен посилити у футбольному та ментальному сенсі. Показавши не тільки свої ігрові якості, але й поділившись досвідом, давши ментальність професіоналізму та непоступливості.
до речі
Колос на позиції опорного півзахисника не відчував проблем. Основним опорником був бразилець Еліас Теллес. Плюс – взяли колишнього гравця Ворскли Артема Челядіна, якому ще потрібен час, щоб повернути кондиції. Конкуренція ніколи не була зайвою.
Підписання Степаненка та македонця Луки Станковскі свідчить про те, що Колос має амбіції боротися за високі місця у турнірній таблиці. У поточному сезоні є можливість зачепитися за 4-5 позицію у таблиці.
Я не особливо вірю, що перехід у Колос – це чинник, на який розраховує Степаненко у плані повернення до збірної України. Чемпіонат світу-2026 виглядає солодко, але туди ще потрібно потрапити, пройшовши стикові матчі, де суперниками будуть непрості команди – Швеція та Польща / Албанія.
Плюс – у національній команді треба виграти конкуренцію за місце в складі. У Реброва основним на цю позицію є Іван Калюжний. Зараз хорошу форму набрав Володимир Бражко. Арда Туран довіряє у Шахтарі Єгору Назарині. Напевно, що там час для Степаненка уже минув. Тим паче, головний тренер "синьо-жовтих" не дуже довіряє віковим гравцям. Ярмоленко, наприклад, не отримує викликів у національну команду.
до речі
На перехід Степаненка в Колос я б хотів подивитися ширше. У серпні Тарасу виповниться 37 років. Якщо не влітку фініш, то максимум через сезон. Вистачає проблем із здоров'ям. У плані фінансів життя своєї родини забезпечив, програвши у Шахтарі понад п'ятнадцять сезонів. Просто у Степаненка залишаються амбіції у футболі та він хоче їх реалізувати. За свою кар'єру отримав величезний досвід, який можна перенести вже в іншій іпостасі.
Позиції Руслана Костишина, як головного тренера Колоса, дуже міцні. Бо це будинок, який він сам побудував. Навряд чи Степаненка влаштує роль помічника у штабі. А от питання менеджменту клубу більш відкрите. Коли з команди звільнили Олександра Поздєєва, то з ним пішла частина менеджерів на чолі із спортивним директором Віталієм Лисицьким. Зараз у Колосі із управлінців – тільки президент Андрій Засуха та генеральний директор Євген Євсєєв.
Мені подобається, як розвивається Ковалівка після відходу Поздєєва. Клуб активно працює на балканському ринку. З'являються молоді футболісти. Той же Данило Денисенко чудово зіграв проти Полісся. Клуб не створює золоту клітку, а продає гравців за наявності відповідних пропозицій.
Але селекцію, роботу академії та інші питання можна вдосконалювати. Авторитет і досвід у Степаненка в українському футболі – величезний. Він може принести багато користі Колосу.
Важливо побудувати систему, щоб команда виступала успішно, а не боролася за виживання, як у минулому сезоні. Крок за кроком розвивати клуб уперед. Щоб з'являлися гравці юнацьких збірних, молодіжки, ставити ціль мати виконавців національної збірної. Тобто активи, які можна продавати. Тому посилення менеджерської ланки точно потрібне Колосу, якщо клуб хоче рухатися вперед.
