Сергій Тищенко аналізує причини першої тренерської відставки нового сезону УПЛ, шукає винних і застерігає: призначення Йовічевіча в СК Дніпро-1 – не панацея.
Дмитро Михайленко подав у відставку з посади головного тренера СК Дніпро-1. Це не стало несподіванкою. Команда зіграла дуже слабко у минулому сезоні та провалила старт нового. Михайленко повністю втратив контроль над колективом. Це рішення було на поверхні ще після завершення попереднього чемпіонату – недарма велися розмови про прихід Віктора Скрипника. Але Михайленку дали ще один шанс.
СК Дніпро-1 чекали в УПЛ. Прогнозували, що ця команда зможе серйозно посилити конкуренцію у верхній частині турнірної таблиці та боротися за бронзові нагороди. Але виявилося, що два роки у нижчих лігах явно не пішли на користь наставнику дніпрян.
Я переконаний, що однією з найбільших проблем Михайленка є те, що він не може та не вміє працювати під тиском. Коли Дмитро Станіславович тренував Дніпро, про жоден результат мова не йшла. Очки знімали за борги, у складі було багато молодих гравців, які хотіли себе проявити.
Михайленку варто перепочити. Взяти паузу, обдумати свою роботу. Схоже, він просто не розумів, щО робить не так, тож продовжував гнути свою лінію. Так буває у футболі, коли талановитий тренер просто заблукав у власних ідеях. Хочеться вірти, що Дмитро Станіславович ще себе покаже.
Насправді щодо проблем Дніпра питання варто ставити не тільки головному тренеру команди, але й одному з керівників клубу – Андрієві Русолу.
Викупили контракт Артема Довбика у Мітьюлланда. Взимку повернули Олександра Сватка із Хорватії. Колишній гравець ПФК Львів Тейлор – теж не безкоштовний. Тому ж Львову належало заплатити за Богдана Сарнавсього та Володимира Адамюка. Завдяки переходу Франціско Ді Франко Карпати змогли провести зимові збори. Та й Яблонець не просто так відпустив Андрія Цурікова. Хто з цих гравців посилив команду? У мене немає чіткої відповіді. Всі вони – дуже різношерсті, безсистемні, потребують часу для того, щоб зігратися. Але ж ставка робилася на те, що заграють відразу.
У тренерський штаб запросили італійця Луїджі Ночентіні, який раніше працював у штабі Мауріціо Саррі. Думаю, послуги такого спеціаліста – точно не з дешевих. Якогось імпульсу чи чогось нового СК Дніпро-1 із приходом нового тренера не отримав. Михайленко робив свою роботу, відстоюючи власні принципи, а Ночентіні прагнув змін. Михайленко – прихильник побудови 4-2-3-1, натомість влітку команда награвала 4-3-3, які завжди використовував Саррі. Нічого хорошого це клубу не принесло.
Те, що у Михайленка не виходить, достеменно було відомо ще на фініші сезону, але клуб так і не наважився на заміну, провівши підготовку під тренера, якого звільнив після 3 турів… Ким би не був новий наставник, йому тепер доведеться ой як нелегко! Невже Русол не бачив проблем зсередини? Гроші витрачалися, а футбольні справи команди не покращувались. Приходили гравці, минав час, але на полі нічого не змінювалося. За це також потрібно нести відповідальність.
Русол вказав на помилки Коломойського у Дніпрі
Андрій Русол – невипадкова людина у футболі. Свого часу зробив серйозну кар'єру, граючи в основі Дніпра та національної збірної. Рано закінчив через проблеми зі спиною, зробив перші кроки в площині футбольного менеджменту. Не кожен спеціаліст в Україні може похвалитися дипломом університету Йохана Кройфа, який готує футбольних менеджерів. Такий випускник повинен розумітися на відповідних процесах дуже тонко. Але я б не сказав, що в СК Дніпро-1 прослідковується якийсь рівень організації клубної роботи. Просто є гроші. Можу помилятися, але за складом та бюджетом СК перебуває у топ-5 українських клубів, якщо навіть не у трійці.
Вибір Ігора Йовічевіча також залишає дуже багато запитань. З одного боку, це продовження лінії, яку тримав Михайленко – молоді футболісти, побудова гри через контроль м’яча та атаку. Але фігура нового спеціаліста – неоднозначна та непроста.
Складається враження, що люди, які лобіювали таке рішення, не слідкували за кар'єрою хорватського тренера у попередні 5 років. Після успішної роботи в Карпатах, коли Йові вдалося розвинути ряд молодих гравців на чолі із Шведом, був невдалий відрізок у Словенії, де у нього нічого не вийшло з місцевим Целє. Згодом – 3 роки в системі Динамо Загреб.
На молодіжному рівні вдалося дуже багато: він має безпосередній стосунок до двох найбільших талантів Загреба – Антоніо Маріна та Йошко Гвардіола. На першого вже зараз претендує Сампдорія, яка готова викласти 10 мільйонів за хорватського Роналду. У послугах Гвардіола зацікавлені Лілль та Лідс, але він за крок до переходу в РБ Лейпциг. Тут ціна трансферу може сягнути 20 млн євро. Йовічевіч причетний і до виховання Ніколи Моро, якого продали у Динамо Москва за 8,5 млн євро.
На рівні юнацьких команд також вистачало досягнень. Минулого сезону в Юнацькій Лізі УЄФА Загреб переміг і Динамо, і Шахтар. Можливо, мав шанси навіть на виграш турніру, якби не відхід тренера із команди. Позаминулого сезону були за крок до "фіналу чотирьох", але не змогли втримати перевагу у 2 м'ячі над Челсі, програвши в серії пенальті. Хто бачив поєдинки Загреба проти Шахтаря та Динамо, повинен належно оцінити тренерську роботу Йовічевіча. Хорвати були кращими, швидшими, цікавішими від своїх українських одноліток. Без Ігоря у серпневому матчі проти Бенфіки загребці просто провалилися...
Електричний стілець Динамо: чому Йовічевіч опинився у дуже складній ситуації
У Йовічевіча нічого не вийшло з першою командою Динамо Загреб. Він очолив її перед карантином. Нагадаю: власник клубу Маміч вирішив, що тодішній тренер Ненад Б’єліца отримує забагато (до двох мільйонів євро за рік із всіма бонусами за вихід в ЛЧ та виграш чемпіонату Хорватії). Тож бос вирішив призначити Йові, покликаного привести молодих гравців. Відрив від Хайдука вже тоді був величезним, ризиків – ніяких. Під час роботи нового наставника команда за набраними очками була лише четвертою-п'ятою. Маючи при цьому величезні проблеми в грі. Контроль м’яча в середині поля, але без жодних дивідендів. Все списати тільки на карантин – неправильно. Попри дострокове чемпіонство, не чекаючи останніх 2 турів, Йові вказали на двері, забувши всі його попередні заслуги із молодими гравцями.
Ігор покидав першу команду Динамо Загреб приблизно в такому ж стані, в якому зараз перебуває СК Дніпро-1. Повна відсутність результату, некерований хаос на полі, помилки і нерозуміння, як це все можна виправити. Йовічевіч став таким собі хорватським Михайленком, від якого чекали дуже багато, але він завалив свою роботу. Не проглядалося розуміння, що він хоче щось міняти і сам готовий визнавати власні помилки. Скоріше це виглядало, як бажання хоч якось вгадати зі складом.
Насправді Йовічевіч став зброєю у протистоянні власника Маміча та головного тренера Б’єліци. Коли ця зброя стала неефективною і припинила приносити користь, її просто викинули. Архітектором та будівельником тієї команди, яка грала в ЛЧ із Шахтарем, був саме Б’єліца. У протистоянні із власником команда була на боці Б'єліци. Тож Йовічевіч мав розуміти всі можливі для себе наслідки. У мене склалося враження, що команда його просто "злила".
На батьківщині Йовічевич дуже швидко пройшов дорогу від одного з найперспективніших тренерів до повного розчарування. Сьогодні йому важко розраховувати на роботу в будь-якій команді вищого дивізіону Хорватії. Відставка з першої команди Динамо вимагає, щоб тренер знову робив крок назад і відновлював свою репутацію. Робота в Україні –це для нього майже останній шанс, щоб врятуватися. Репутація після Загреба – дуже підмочена.
Якби мова йшла про умовний Маріуполь чи Рух, ніяких заперечень не могло би бути. А тут – команда з амбіціями, вимогами швидкого результату та тиском. Плюс – серйозний контракт. Як це все поєднати в одне ціле, я не розумію.
Між роботою з молодими гравцями та професіоналами – дуже серйозна прірва. Причина провалу Йовічевіча в першій команді Динамо Загреб полягає ще й у тому, що він не мав авторитету серед гравців. Якщо для юнаків ти можеш бути не тільки тренером, але й товаришем, який завжди підтримає, то у дорослому футболі гравці мають серйозні контракти. У кожного – сім'я, особисте життя. Тут братерством вже не обійдешся. Тут має бути індивідуальний підхід до кожного, дисципліна тощо.
Мої знайомі із Хорватії прямо кажуть: проблема Йові в тому, що він дуже хороший тренер для юнаків, але у дорослому футболі…як би так сказати... йому важко. Це не є чимось дивним, багато інших спеціалістів стикалися з аналогічною проблемою.
Сьогодні СК Дніпро-1 – це команда, яка повністю асоціюється з Дмитром Михайленком. Він її підбирав, плекав, створював, пройшов горнило Другої та Першої ліги. Всі гравці – під його бачення футболу. Капітан команди Сергій Кравченко – скоріше помічник тренера на полі, ніж просто гравець. У Йовічевіча немає іншого вибору, ніж різати по-живому, відмовлятися від гравців, схем і тому подібне. Очоливши Динамо Загреб, Йові по суті нічого не змінював, продовживши ту лінію, яка була у Б’єліци. Нічого хорошого це не дало. Чи зможе він зараз проявити характер і знайти підтримку керівництва клубу, маючи карт-бланш на власні рішення?
Команда у кризі. Належить рятувати сезон. Зігравши проти не найсильніших опонентів, тільки 1 очко в 3 турах. Тут потрібен кризовий менеджер. Чи є у Йовічевіча цей досвід?
Йовічевіч озвучив своє першочергове завдання в СК Дніпро-1
Було б логічно, якби хорватського тренера запросили працювати із молодими гравцями – з перспективою роботи в першій команді через певний час. Це успішно спрацювало у Львові. Коли Карпати отримали не тільки цікавий футбол, але й цілу плеяду здібної молоді. Не варто забувати, що з 1997 роком у системі Карпат працював і Андрій Тлумак. У Дніпрі був схожий період, коли Михайленко замінив Маркевича, а до цього працював із молодіжною командою. У дорослий футбол перейшов не тільки тренер, але й багато молодих гравців – Лунін, Кочергін, Вакулко, Когут, Баланюк та інші.
Якби Йові дати можливість попрацювати із молодими гравцями, а потім разом із ними перейти у дорослу команду – це було б логічно та цікаво. Гадаю, хорват був би ідеальним тренером у Шахтарі U-19, який покинув Андрес Карраско, або в системі юнацьких збірних України, де є фактично один Петраков та, можливо, Нагорняк. Але кидати тренера в кризову команду (а він не має досвіду роботи в подібних умовах) – це виглядає не дуже, у цьому немає логіки.
Зараз у СК Дніпро-1 не так вже й багато молодих гравців, щоб робити на них ставку. Є окремі таланти з різних поколінь. Скажімо, Єгору Ярмолюку – 16 років, Олександру Назаренку – 20, Арсенію Батагову – 18. Але їм усім потрібно багато працювати для успіху в дорослому футболі. Можливо, виділяється Назаренко, який при правильному підході може грати вже зараз.
Здебільшого склад дніпрян – це вже досвідчені гравці, які мають великий досвід виступів як в Україні, так і на міжнародній арені. Навряд чи керівництво клубу піде на серйозні перестановки та кадрові зміни під нового тренера. Чи зможе Йові опанувати роздягальню? Стати не тільки тренером, але й авторитетом для гравців? Досвід Динамо Загреб показує, що зробити це йому буде важко.
Насамперед, немає розуміння, куди рухається клуб, які він перед собою ставить цілі. Поки СК Дніпро-1 не наскільки системний організм, щоб відразу досягати багато – якості гри, розвитку молодих гравців, результату. Потрібно визначатися, що є пріоритетним. Хочете мати власних гравців – тут Йовічевіч дуже хороший варіант. Дайте йому 2 роки, він у цьому плані принесе багато користі. Але ж склад у дніпрян явно амбітний. Клуб може запрошувати гравців доволі пристойного рівня. Напевно, потрібен і відповідний тренер – людина з досвідом, яка зможе з цього зліпити загальну картину.
Довгий час без роботи перебував Роман Григорчук. Чому б йому не довірити команду? Без роботи сидить Юрій Вернидуб, який у Білорусі довів, що може працювати не тільки із Зорею. Якби не проблеми всередині клубу, Солігорськ був би чемпіоном. При тому, що Юрій Миколайович зміг перебудувати Шахтар із романтичного футболу Ташуєва на доволі раціональний та швидкий. Відбувався прогрес молодих гравців (Лісакович пішов у Локо за 1,2 млн євро).
Мені б дуже хотілося вірити в успіх Йовічевіча, але я не знаходжу для цього жодних передумов. Проблеми імені Михайленка мають шанс нікуди не подітися. Клуб ризикує наступити на ті самі граблі, втративши тільки час.