Терикони, культ Леніна та тупий ОМОН: куди потрапив Юрій Вернидуб

20 листопада 13:00 24987 Читать на русском
Терикони, культ Леніна та тупий ОМОН: куди потрапив Юрій Вернидуб
Юрій Вернидуб / Фото ФК Шахтар

"Футбол 24" знайомить із клубом та містом, де відтепер працюватиме український тренер.

Сьомого листопада білоруський Шахтар (Солігорськ) представив Юрія Вернидуба на посаді нового головного тренера. Через вісім днів 53-річний український спеціаліст провів із командою перше тренування. Інтрига, яку Вернидуб тримав упродовж кількох місяців, даючи підстави проектувати його у київське Динамо, клуби з Угорщини, Польщі, Чехії, Туреччини тощо, завершилася повним розчаруванням для багатьох романтиків.

"Їхати у Реал чи Барселону, щоб зробити селфі?": Юрій Вернидуб – про стажування в Іспанії, Луніна і Скрипника у Зорі

Все-таки Юрій Миколайович вже заявив про себе на серйозному єврокубковому рівні, стажувався в Іспанії, інтенсивно штудіював англійську мову і дуже амбіційно окреслював свої наміри в інтерв’ю Футбол 24. Чемпіонат Білорусі – явно не той варіант, який бажали для перспективного українського тренера.

"Чому обрав Шахтар? По-перше, тут умови для роботи дуже хороші: поля, база, – пояснював Вернидуб свій вибір на користь Солігорська. – По-друге – це те, що є завдання. Я зроблю все, щоб нарешті здійснити цей крок і досягнути чемпіонства. (…) Підбір футболістів – хороший".

Спробуємо пересвідчитися, наскільки слова нашого тренера відповідають реаліям.

вернидуб

Команда

Шахтар – один із флагманів білоруського чемпіонату. Завжди – з великими амбіціями, які, щоправда, вдалося реалізувати тільки у 2005-му, коли "гірники" здобули чемпіонський титул. Також у їхньому доробку три Кубки Білорусі.

Галюза: Я приїхав грати у футбол, а не розмовляти про політику

У двох останніх сезонах команду очолював російський спеціаліст Сергій Ташуєв, відомий роботою у донецькому Металурзі 2013-14 років. Під його керівництвом Шахтар став віце-чемпіоном Білорусі-2018, а цьогоріч здобув Кубок країни. Плюс – непогано виступив у кваліфікації Ліги Європи, вибивши у двох раундах Хіберніанс із Мальти (1:0, 1:0) та міцний данський Есб'єрг (0:0, 2:0). Капітулювали білоруси лише перед Торіно – 0:5, 1:1. Очікувати чогось іншого, відверто кажучи, було нереально.

За два тури до фінішу білоруської Вищої ліги Шахтар вже втратив навіть теоричні шанси на "золото", проте ще може захистити титул віце-чемпіона. Від БАТЕ, який посідає другу сходинку, "гірників" відділяє 2 очки. У "батонів" складніший календар – завершувати будуть із мінським Динамо (4-та сходинка) та Торпедо-БелАЗ (6-та), тож ризикують втратити очки. Натомість Шахтар зіграє із класичними середняками – Мінськом і Городеєю.

шахтар

Аналізуючи склад команди, який дістався Вернидубові у спадок від Ташуєва, увагу привертає солідний, практично передпенсійний вік багатьох гравців. Одразу десятьом футболістам – 30+. Найстарший із них – білоруський захисник Павел Рибак, якому виповнилося 36 років. При цьому він є одним із лідерів Шахтаря – 23 матчі, 2 голи. Ще п’ятьом "гірникам", серед яких і єдиний українець Василь Прийма, вже під 30.

Варто виділити двох найкращих снайперів Солігорська. Білорус Ніколай Януш забив 11 голів у 25 матчах. Йому, до речі, 35 років. Десять м’ячів в активі 32-річного албанця Еліса Бакая, якого ви повинні пам’ятати за виступами в одеському Чорноморці славної епохи 2012-13 років. Є ще австрієць Дарко Бодул, який свого часу бігав за Штурм, Данді Юнайтед і навіть Аякс. У цього 30-річного легіонера – 15 матчів/8 голів.

Взагалі, у складі Шахтаря варягів не бракує. Окрім згаданих вище українця, албанця та австрійця, тут є резервний російський голкіпер Фільцов, дует сербських захисників Антіч та Ламбуліч, ще один албанець – Аздрен Ллукаку, словак Юліус Сьоке, два форварди із Молдови та Грузії… Словом, Вернидуба очікує дуже ретельне просіювання кадрового ресурсу – належить відділити зерно від полови. Деяких ветеранів відправити на пенсію, із деякими легіонерами (далеко не всі з них є важливими гравцями основи) припинити співпрацю.

Клуб

"Щодо професіонального футболу є певні труднощі,зізнався нам нещодавно Алекс Великих, скаут Кальярі, який чудово ознайомлений із білоруською футбольною кухнею. – Причина – відсутність спортивних менеджерів сучасної формації, а також економічна система футболу в Білорусі. Вона прив'язана до великих підприємств чи структур, які підпорядковані державним відомствам".

Солігорським Шахтарем, як можна здогадатися, опікується гірничовидобувна промисловість. Генеральний директор підприємства "Беларуськалий" Іван Головатий – головна персона у футбольному клубі, хоча й не фігурує на офіційному сайті "гірників". Він визначає кадрову політику, звільняє/призначає головних тренерів та інших клубних посадовців. Дивно, що таке "тіньове управління" не насторожило Вернидуба, який, склалося враження, прагнув повної свободи дій і прозорих правил гри.

Вернидуб: Я знаю, що Зоря в мене за спиною місяці два-три шукала нового тренера

Бюджет Шахтаря, сформований завдяки видобутку руди та виробництву калійних добрив, коливається у межах 6-7 мільйонів доларів. Це – еквівалент Зорі. Аналогічний і принцип формування складу – жодних вартісних придбань. До слова, навіть із місцевими здібними гравцями у Вернидуба можуть виникнути проблеми.

солігорськ

"За новими умовами білоруси не вважаються легіонерами у чемпіонаті Росії, – пояснює Алекс Великих. – Теоретично це підштовхуватиме клуби більш якісно готувати гравців на продаж у сусідню країну, де рівень трансферних цін та зарплат футболістів значно вищий. Щоправда, це може призвести й до того, що більшість якісних гравців виїжджатимуть з національного чемпіонату, що негативно позначиться на силі білоруських клубів".

Стадіон

Наш тренер вельми розхвалював матеріально-технічну базу Шахтаря. Що ж там у них такого? А ось що.

Домашні матчі "гірники" проводять на стадіоні Будівельник (або "Будаунік" – мовою оригіналу), спорудженому у 1973 році і реконструйованому у 2006-му. Місткість арени – 4200 глядачів. Тут – лише одна (!) трибуна. З трьох інших сторін світу гравці відкриті всім вітрам. Ну і як же без бігових доріжок? Класика.

шахтар

Упродовж тривалого часу ведеться мова про те, що от-от будуватимуть другу трибуну – навпроти тієї, що вже існує. Зараз, начебто, відмовилися від цієї затії і просто осучаснять стадіон. При цьому постраждає місткість, яка зменшиться до 2 тисяч. Цікаво, що навіть на такому незатишному колізеї Шахтар має статус найбільш домашньої команди чинного сезону – 11 перемог, 2 нічиї та 1 поразка. Динамо Брест і БАТЕ – не такі успішні в рідних стінах, хоч їхні стадіони у порівнянні із Будівельником справляють враження Олд Траффорд.

Є інформація, що паралельно Шахтар споруджує нову базу. Чинна, вочевидь, була нічим не кращою від стадіону.

Місто

Солігорськ – місто без глибоких історичних традицій. Ще у середині XX століття тут були лише ліси, річка Случ і кілька сіл. Його появі посприяв початок видобутку калійної солі, на яку дуже багаті тутешні надра. Приїхали сотні робітників з усіх усюд, розбудували інфраструктуру. Офіційний рік заснування міста Солігорськ – 1958. Зараз населення міста становить трохи більше 106 тисяч осіб.

солігорськ

Враження від типових пейзажів індустріального міста з териконами пом’якшує Солігорське водосховище на Случі. Його площа – понад 2700 гектарів. Поруч із центральною площею з почесного трону за життям солігорців спостерігає бовван Леніна. Для нас – гнітюче видовище, для них – звичне.

ленін

Окрім футбольного Шахтаря, місцеві вболівальники ходять на матчі волейбольної і хокейної команд "гірників". Але не спортом єдиним! Інші види дозвілля вичерпно описує російська Вікіпедія: "Для проведения досуга к услугам горожан городской дворец культуры, ДК "Строителей", Центр культуры и досуга, сеть библиотек, широкоформатный кинотеатр "Зорка Венера" на 806 мест. Имеется ряд любительских объединений – клубы молодых поэтов и авторской песни. Также город упомянут в песне "Геологическая".

Про освіту дбають 11 шкіл, один ліцей, три гімназії та три коледжі. Друком виходять чотири газети – "Шахтер", "Лидер-пресс", "Калийщик Солигорска" і "Строитель Солигорска".

солігорськ

Ця історія буде неповною без згадки про "доблесний" білоруський ОМОН, який не має звички церемонитися із "клієнтами". Під роздачу потрапляють навіть керівники футбольних клубів, як от латвієць Дмитро Хохлов, попередній спортивний директор солігорського Шахтаря.

"Були моменти, які я досі не можу зрозуміти, – зізнався Хохлов після своєї відставки. – Наприклад, після матчу ми вирушили до машин, які перебували далеко від стадіону, але нас продовжили супроводжувати правоохоронці. Я на метрів десять відстав від хлопців, бо відповідав на повідомлення у телефоні. Один із силовиків тут же зробив зауваження: "Чого ти плентаєшся позаду? Іди з усіма!"

Спробував вступити у дискусію із співробітником ОМОНу: "Чому я повинен бігти з матчу? Чому повинні йти натовпом, як стадо, коли матч вже закінчений? Чому я не можу йти так, як мені хочеться?" Щоправда, швидко зрозумів, що спілкуватися з цією людиною просто марно. У нього в голові чітка інструкція, яку необхідно беззаперечно виконувати. Звичайно, дисципліна – це добре, але повинен же бути наявним ще й здоровий глузд. Хіба ні?".

Сторінка автора у Facebook

Архаїчна "Маракана", знайома сірість і тінь Путіна – (не)футбольний Белград за один день неозброєним оком

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
13
хв
Лілль
20:00
Брест
Вгадай результат матчу
Залиште відгук