Сергій Полховський: Платіні порівняв Лобановського з Мольєром, який теж помер на сцені

6 січня 2016 1671 Читать на русском
Сергій Полховський: Платіні порівняв Лобановського з Мольєром, який теж помер на сцені
6 січня 2016 року - 77 років від дня народження Валерія Васильовича Лобановського. Фото: Getty Images

Колишній прес-аташе "Динамо" (Київ) - про фільм "Лобановський назавжди" і непоставлені Валерію Васильовичу запитання.

Відомий тележурналіст, керівник "Динамо Київ TV" Сергій Полховський встиг поспілкуватися з Валерієм Лобановським зовсім мало - якийсь рік. Хоча, здавалося б, займав на початку століття посаду прес-аташе провідного клубу України - ближче до Метра і бути не можна! Але - не склалося, багато з запитань так і залишилися непоставленими. Деякі відповіді, за словами самого Полховського, були отримані ним через кілька років, під час роботи над фільмом "Лобановський назавжди", прем'єра якого відбудеться цієї зими. Які саме відповіді й на які саме запитання - про це Сергій Олегович розповів в ексклюзивному інтерв'ю "Футбол 24" напередодні 77-річчя з дня народження великого ВВЛ.

Фільм, фільм, фільм!

Сюжет "Громадського" про фільм "Лобановський назавжди".

- Сергію Олеговичу, з прем'єрою фільму "Лобановський назавжди" ви хотіли встигнути до дня народження Метра, 6 січня?

- Ні, якраз не хотіли, тому що - не сезон. Презентація була б недоречна в цей час, та й фільм ще до кінця не готовий. Ми показали трейлер, щоб ознайомити журналістів з проектом - щоб знали, готувалися, чекали. Сам же передпрем'єрний показ запланований на кінець січня - середину лютого.

- Це буде кінофільм чи телепроект?

- Продюсер бачить це фільмом для кінозалу, 90 хвилин. Але не виключений варіант, що ми зробимо 3-4 серії по 30-40 хвилин для показу і на ТБ.

Чи планували ми комерційний успіх? Продюсер сподівається, що успіх повинен прийти, але загадувати не будемо.

- Скільки працювали над проектом?

- Рік. "Застільні бесіди" почалися в листопаді 2014-го. Перша зйомка відбулася 6 січня 2015 року, на Байковому кладовищі, але кадри, які ми там знімали, у фільм не ввійшли і не увійдуть.

"Червінець" для народу

лобановський, суперкубок, фоменко
1975 рік. Виграли Суперкубок Європи. "І що нам з цим "відром" робити?" Другий праворуч - нинішній тренер збірної України Михайло Фоменко.

- Хоч якась, але мета, є завжди. Що ви хотіли цим фільмом показати і довести?

- Перше: хотілося зробити фільм, який був би цікавий максимальній кількості людей, як у нашій країні, так і на тій території, яка раніше називалася "нашою країною". Тому що ім'я Лобановського, воно - як титул Папи Римського - нікому не потрібно пояснювати, хто це такий у футболі? Прізвище Лобановського знають на всій території колишнього Радянського Союзу. І фільм про нього, після 13 років після його відходу (нам здалося) цілком доречний. Такий термін - відстань, з якої видно Велике. Яке, як відомо, бачиться на відстані.

Другий резон. Ми прикинули: а хто у нас, в нашій Богом улюбленій країні, герой? І з'ясувалося, що інших претендентів, "калібру" Валерія Васильовича, і не знайдеш. Візьмемо по старих "шкалах": скажімо, космонавт? Прізвище Каденюк я, наприклад, назву, але багато і не згадають, як звали першого нашого космонавта.

Сьогоднішні актуальні герої... Вони приходять та відходять з приводів частіше неприємних, ніж із приємних. А мені пригадується, що я тільки-тільки почав входити в контакт (і це на 2-й рік своєї роботи в клубі на посаді прес-аташе), як Лобановський помер. Я пам'ятаю прощання на стадіоні "Динамо" і ту кількість людей, яка мене абсолютно вразила! І я подумав: а хто ще може в Києві і країні зібрати ось так просто (без того, щоб виганяли на захід) таку кількість людей, яка прийша проводжати його в останню дорогу? І зрозумів, що ніхто. Лобановський дійсно був, як кажуть у народі, "червінцем", який подобався всім. Не було людей, які не ставилися б до нього з повагою, з пієтетом.

А особисто для мене мотивом був той факт, що залишилися у мене запитання, які я хотів поставити Валерію Васильовичу за його життя, але не встиг. Ось, відповіді на них я знайшов, працюючи на майже всіх інтерв'ю, які готував для фільму. Ні, я не отримав 100-відсоткової відповіді. Не можу сказати: я задоволений, знаю про нього тепер все! Можливо, я став знати про нього навіть менше, ніж раніше! Але кругозір розширився, і я отримав моральне задоволення від роботи.

Подивитись у вічі сербу

лобановський, 2001
2001 рік. Лобановський і Полховський на прес-конференції.

- Ви рік пропрацювали разом, але самі визнаєте, що контакту довгий час не було. Звикали один до одного довго? Чи просто Лобановський (його непростий характер - не секрет) ставився з недовірою і близько не підпускав? І як контакт все-таки налагодився?

- Лобановський дійсно був людиною, яка не сильно підпускала до себе. Наприклад, мені вдавалося, будучи прес-аташе, організувати кілька інтерв'ю для інших журналістів, але коли я сам був журналістом на "1+1", і намагався зробити інтерв'ю з ним для програми "Проспорт", нічого не вийшло. Не захотів він, не вважав за потрібне. Причин не знаю, гадати не буду.

А контакт виник в міру того, як у Валерія Васильовича стали виникати труднощі в професійній роботі. Вони, можливо, не всім були помітні. Але вони були.

Вперше вони стали виникати після невдалого тріумфу, коли в 1999-му ми, "Динамо", грали з "Баварією" і не вийшли у фінал Ліги чемпіонів. А далі пішли масові продажі наших зірок за кордон і прихід на їхні місця легіонерів. Справжніх іноземців. І з їхнім приходом у Валерія Васильовича, звиклого до командно-адміністративної системи і стилю керівництва (що цілком природно; він так прожив своє життя, так звик, ще коли був футболістом, а опісля він і сам працював так зі своїми підопічними), земля стала тікати з-під ніг. А на початку "нульових" років нового століття почало щось змінюватися. Прийшли нові гравці, які говорять іншою мовою. Приїхавши зі своїми визначеними поняттями й ставленням до життя, професії, роботи з гравцями і про відносини з тренером. І Лобановський не міг, так як він робив раніше зі своїми колишніми підопічними, просто подивитися без слів - та так, щоб всі його розуміли! Якщо він дивився на серба Гавранчича або угорця Боднара, то, сумніваюся, що Горан чи Ласло його розуміли.

Розгубленість

лобановський, Баварія
1999 рік. Лобановський у Мюнхені під час матчу-відповіді півфіналу Ліги чемпіонів "Баварія" - "Динамо". Це був останній великий сезон його команди.

- Після поразки збірної України в плей-офф відбору на ЧС-2002 від Німеччини з рахунком 1:4 я вперше побачив Лобановського по-справжньому розгубленим...

- А я запам'ятав його в аеропорту, коли вже відлітали після матчу додому. Лобановський, який зазвичай був оточений великою кількістю своїх знайомих, напівзнайомих, друзів, журналістів, керівництва, - сидів самотньо в залі очікування і навколо в радіусі 10-15 метрів не було жодної людини! І ніхто не звертав на нього уваги, не виявляв ніякого інтересу. Він сидів один. Є від чого відчути душевний трепіт!

Наступного ранку він подзвонив мені на мобільний і ми проговорили годину. Він намагався, мабуть, з'ясувати для себе питання, які не розумів. Напевно, він не тільки у мене запитував, багатьом ставив подібні запитання. Наприклад, "Як же грати, якщо трибуни порожні?"

Я відповідав: "Якщо театральна трупа дає бездарний спектакль, і глядач не йде, то винен глядач чи трупа?"

Він явно шукав підтримки. Можливо, поза своїм звичним оточенням. Серед нових людей. Може, я і став би таким для Лобановського, але... не встиг, помер Валерій Васильович.

Тож останні роки, місяці свого життя, він був у розгубленості. А ще колосальне нервове навантаження, яке зазвичай лежить на будь-якому тренері, яке тягне за собою стреси, зриви, ці емоційні "гойдалки". Для нього це виявилося фатальним, його не стало.

- Не справляв він в останні роки враження дуже здорової людини...

- Так. Хоча він абсолютно ж не старий. У 63 роки піти? Молодий ще зовсім. Я ось пережив його за віком. Тим не менше, життя він прожив таке, що дай Боже кожному! Так що, поставши перед Всевишнім, він міг би цілком відзвітувати за все, а на запитання "Що ти зробив?" йому було про що розповісти. Втім, і покаятися, напевно, було в чому.

При гурті і смерть добра

платіні, динамо київ
Полховський, Платіні та футболка "новачка" київського "Динамо"

- Постать Лобановського стає в деякому роді міфічною. Були у ВВЛ і помилки, і людиною він був суперечливою...

- ...Дуже...

... - Але чи не здається вам, що ось саме такий відхід Лобановського, прямо з тренерської лави, підняв його над критикою? Він помер на робочому місці, не кинувши свій пост. І він уже Легенда, назавжди?

- Безумовно, це так! Ми з президентом УЄФА Мішелем Платіні порівнювали його з Мольєром, який помер на сцені. Валерій Васильович теж практично повторив його долю. Безглуздо загинути під колесами авто, яким керував п'яний водій. Або спокійно померти у своєму ліжку (на лікарняному ліжку) - кому як "пощастить", в лапках. Але на своєму робочому місці бути захопленим долею, віддавши все, всього себе своїй справі, призначенню - це дорогого коштує!

"Фреска" для всіх: розфарбуй свого ВВЛ!

Майбутній наставник "Баварії" Карло Анчелотті якось зізнався Сергію Полховському, що чудово пам'ятає Лобановського. Італія була бита збірною СРСР під керівництвом ВВЛ у півфіналі Євро-88.

- Він несподівану людяність виявляв на людях? Щоб не просто запитати: "Як здоров'я?" з ввічливості, а дійсно - з метою отримати докладну відповідь?

- Я для себе такого не зафіксував. Я бачив його частіше, ніж більшість людей, але не настільки, щоб вдаватися в тонкощі його поведінки, особистості.

- Можна зробити висновок, що люди, які дійсно проникли до нього в душу - їх або не було зовсім, або вони мовчать і ніколи не скажуть про це?

- Мабуть. У будь-якому випадку всі, кого ми розпитували (а це були і його підопічні, і колишні партнери по грі, журналісти, люди культури, просто друзі), так в тому і не зізналися. З їхніх суперечливих вражень вийшов такий витканий портрет - "фреска", якщо хочете, то у неї можна щось "вписати" від себе, домислити, додумати.

Руслан Меженський, "Футбол 24"

Джерело: Футбол 24
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
12
год
:
27
хв
Айнтрахт Франкфурт
19:55
Шахтар
Вгадай результат матчу
Залиште відгук