Шахтар у матчі плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів зіграє проти Монако. "Футбол 24" знайомить з суперником донеччан, виділяючи найцікавіше про французький клуб.
Що ми знаємо про Монако? Це – карликова держава з дивним статусом князівства і площею всього 202 га. В Україні не кожне село має такі скромні розміри, але у наших селах немає податкового раю для мільярдерів, елітних банків, гран-прі Формули 1 і купи казино, в яких літніми вечорами можна знайти Ігоря Суркіса. Монако давно стало символом розкоші й успішних інвестицій – тут постійно проживає всього 8 тисяч чоловік, однак ще близько 30 тисяч володіють нерухомістю. І це при вартості квадратного метра мінімум у 80 тисяч євро.
Монако – Шахтар: прогноз на матч плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів
Монако – особлива країна, в якій абсолютна монархія сплелася з принципом розподілу влади, а національна гордість і незалежність монегасків гармонічно поєднується з французькою правовою системою та конституційно закріпленою необхідністю призначати на пост голови уряду француза. Таким же особливим є і суперник Шахтаря по плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів.
Монако є одним із найбільш титулованих клубів Франції, однак монегасків ніколи не можна було назвати флагманом Ліги 1 – їхні успіхи завжди мали уривчастий характер. Це, однак, не заважає мати 20 мільйонів підписників у Instagram при населенні князівства у 38 тисяч. При цьому вплив Монако на футбольний розвиток Європи цілком можна назвати колосальним, хоча всього 10 років тому здавалося, що велич монегасків остаточно відійшла у минуле.
Князівська іграшка, перші тріумфи й прорив у еліту
У Монако на початку ХХ століття футбол не був таким же популярним, як у Франції. У князівстві більший розвиток отримали загальноспортивні об'єднання, причому найсильніше у приморському місті розвивалося плавання. В епоху любительського спорту саме плавці склали основу місцевих футбольних колективів, причому один з них – Еркюліс – був створений вже у 1903 році. Якщо провести історію сучасного Монако від цього колективу, то це буде один із найбільш вікових сучасних клубів французького чемпіонату.
Еркюліс брав участь у першому розіграші Кубка Франції, а в 1919 році його об'єднали з чотирма футбольними командами князівства – Плавальним клубом, Рів'єрою, Басолі та Етуаль де Монако. У підсумку була створена Спортивна асоціація футболу Монако, яка 23 серпня 1924 року отримала сучасну назву. Саме з цієї дати бере початок офіційна історія нинішнього суперника Шахтаря.
У сезоні 1933/34 клуб отримав професіональний статус і увійшов у французьку Лігу 2, перегравши у двох перших матчах Ніццу (3:2) та Ліон (5:1) – результат першої зустрічі скасували, тож дебютною звитягою у профі став розгром "ткачів". З Другого дивізіону монегаски вилетіли ще до Другої світової війни, повернувшись у французьку першість у 1948 році, а перший реальний злет клуб пережив у 1958-1963 роках, вигравши два чемпіонства й Кубки під керівництвом Люсьєна Ледюка.
Саме в ці роки Монако змінив смугасту форму на фірмові червоно-білі діагоналі – їхній дизайн запропонувала княгиня Грейс, яка до шлюбу з князем Реньє II мала статус найбільш касової американської актриси й завоювала Оскар. Її чоловік, своєю чергою, збудував для Монако знаменитий стадіон "Луї II". До 2011 року клуб залишався власністю князівської родини, і навіть зараз князь Альбер ІІ є міноритарним власником Монако. Він є постійним гостем VIP-ложі батьківського стадіону.
Княгиня Грейс і князь Реньє ІІ
В середині ХХ століття Монако переживав епоху нестабільності, навіть вилетівши з Ліги 1, однак після повернення в еліту в 1977 році монегаски з ходу взяли третє чемпіонство – допомогло повернення легендарного Люсьєна Ледюка. В 1984 році "червоно-білі" взяли ще один титул, але справжній левел-ап у своїй історії клуб розпочав із кінця 1980-х, коли в клуб прийшов Арсен Венгер.
Він взяв під контроль дієту футболістів, повністю оновив скаутський і науково-технічний відділи, обмежив кількість тренувань і проводив купу індивідуальних бесід з підопічними, а його підхід на трансферному ринку задав новий тренд у французькому футболі – після Арсена він почав концентруватись на вихованні молоді. В тактичному плані майбутня легенда Арсенала поєднував агресивний стиль з обережною схемою 4-4-2, причому один із форвардів був фальшивим.
Революція Арсена зробила Монако європейським грандом. Монегаски за сім років виграли чемпіонат і Кубок Франції, дійшли до фіналу Кубка Кубків, півфіналу Ліги чемпіонів, а також відкрили світу Джоркаєффа, Веа, Анрі, Тюрама і Петі. На багажі реформатора Жан Тігана та Клод Пюель візьмуть ще два чемпіонства у 1997-му та 2000-му, а пік Монако припав на сезон 2003/04, коли команда під керівництвом Дідьє Дешама прорвалася у свій другий фінал ЛЧ. На жаль, після цього на клуб чекала довга стагнація, яка завершилась вильотом у Лігу 2 в 2011 році.
Олігархічний порятунок Монако – з любов'ю із Росії
В 2011 році контрольний пакет акцій Монако придбав російський олігарх Дмитро Риболовлєв. Свій шлях до топ-20 тамтешнього Forbes він розпочав з Пермського медуніверситету на факультеті кардіології, а потім роботи санітаром та чергування в кардіологічній реанімації. В 1989-му Дмитро одружився з донькою директора Пермського заводу мінеральних добрив, а вже за рік Риболовлєв відкрив власний бізнес, підписуючи договори з промисловими підприємствами на лікування працівників методом магнітотерапії. Заводи рідко давали гроші, але платили бартером – з перепродажу продукції сім'я кардіологів і робила основний прибуток.
Вже у 1992 році Дмитро отримав статус брокера й привіз із Москви не тільки бочку пива, а й перший мільйон. В столиці він також придбав програмне забезпечення для ведення реєстру акціонерів – розібратися з ним в епоху приватизації було важко, тож подібні спеціалісти були в ціні. Майбутній олігарх доволі швидко підписав контракт з Уралкалієм, а його бізнес в цей момент крутився на купівлі акцій у робітників і перепродажу пакетів по високій ціні. В 1994 році вага Риболовлєва у області була настільки високою, що йому вдалося створити банк і затягнути туди як засновників одразу 17 підприємств.
До 2000 року Риболовлєв вів боротьбу за контрольний пакет Уралкалія. На цьому шляху йому довелося посидіти у СІЗО через карну справу щодо вбивства директора заводу Нафтохімік (хоча сам Дмитро його туди і поставив), а його родину через фізичну небезпеку довелося відправити у Швейцарію. У підсумку, справа розвалилася, а Риболовлєв отримав 56% акцій Уралкалія. На ньому олігарх і став мільярдером, однак після аварії на шахті в 2006 році російська влада посилила тиск – як наслідок, в 2010 році він продав свої акції за 5 мільярдів доларів США.
Дмитро Риболовлєв разом із князем Монако – Альбером II
Риболовлєв, прислухавшись до поради одного з менеджерів Спартака, вирішив придбати європейський футбольний клуб. Вибір впав на Монако, який у 2010 році йшов на останній позиції в Лізі 2, але при цьому мав елітний статус. Крім того, саме князівство ідеально підходило під інтеграцію у європейську бізнес-еліту – тут легко налагодити зв'язки, а інвестиціям допомагає м'який податковий клімат. У підсумку, росіянин придбав контрольний пакет за 1 євро, але пообіцяв інвестувати 100 мільйонів € за 4 роки. Зараз на це смішно дивитись, адже лише у 2019 році Монако витратив 140 мільйонів € на трансфери.
На відміну від низки самодурів із пострадянського простору, Риболовлєв грамотно підійшов до керівництва клубом. У 2012 році він покликав на пост гендира Вадима Васільєва – колишнього працівника МЗС, члена дипмісії СРСР у Ісландії, ресторатора й топ-менеджера Уралкалія з експорту продукції. Він може похизуватись вільним володінням німецької, англійської, французької та ісландської мов, але про футбол до приходу в Монако він нічого не знав. Разом з ним прийшов і суперагент Луїш Кампуш, який знайшов Мбаппе, Марсьяля, Бернарду Сілву, Фабінью й привів у клуб Клаудіо Раньєрі та Леонарду Жардіма.
Луїш Кампуш
Кампуш відповідав за футбольний розвиток проекту. Він особисто допомагав асистентам тренера, займався молодіжною командою, працював фітнес-тренером і намотував десятки тисяч кілометрів на особистий перегляд юних талантів – португалець не довіряє одним лиш цифрам. В його відділі працювало 6 скаутів, але Луїш рідко сидів у офісі, здебільшого перебуваючи у літаку. В 2016-му він покинув клуб.
Васільєв же відповідає за технічну організацію. Він універсалізував роботу з контрактами, розширив скаутський і маркетинговий відділ (до росіян у ньому працювало всього 13 чоловік) і встановив нову корпоративну етику – тепер навіть водій клубного автобуса повідомляє топ-директорам інформацію про футболістів. Також він добився створення фарм-клубу в Бельгії – ним став Серкль-Брюгге.
Вадим Васільєв (зліва) з керівництвом Серкль-Брюгге
"Родзинкою" Вадима є секретні контракти, які дозволяють обходити правила й економити на податках. Наприклад, Манчестер Юнайтед за оренду Фалькао заплатив 10 мільйонів євро, з яких 4 млн Монако повинен був отримати в разі потрапляння "дияволів" у топ-4 АПЛ. Відповідно до регламенту французької федерації, такі контракти є протиправними, тож монегаски провели ці 4 млн € як плату МЮ за товариський матч – причому англійці повинні були заплатити, навіть якщо поєдинок не відбудеться (він і не відбувся).
Васільєв відчайдушно бореться за розширення світової фан-бази, адже в самому князівстві за добу може зібратись не більше 100 тисяч чоловік – з них у кращому випадку на футбол прийдуть 10%. Заради збільшення впізнаваності бренду керівництво клубу організовувало кібер-турніри разом з EA Sports, а також створило кібер-команду з DOTA 2 та Fortnine. Крім того, на Корсиці монегаски провели акцію з брендом мінералки, який також займається популярним у Франції петтанком – у нього змусили грати Фалькао. Трансфери на кшталт Сеска Фабрегаса теж працюють на бренд.
Кібер-команда Monaco Gambit
Грамотне керівництво дозволило Монако виграти золото французької першості, взяти два срібла і три бронзи, а також завоювати Кубок Франції. Ну, і про півфінал ЛЧ з продажем зірок за 150-180 млн євро теж не варто забувати.
Ідеальний образ російських власників у французькій пресі похитнувся в останні роки. Монегаски в якийсь момент навіть боролися за виживання, а Дмитро Риболовлєв потрапив у дотепний корупційний скандал. Олігарх подав судовий позов до Іва Був'є – цей мсьє з 2002 року допомагав придбати коштовні предмети мистецтва, вимагаючи всього 2% комісії. Француз у підсумку заробив 2 мільярди доларів, продавши Риболовлєву 40 картин Пікассо, Ван Гога, Да Вінчі та інших геніїв, однак проколовся у 2014 році на шедеврі Модільяні. Росіянин виклав за нього 118 мільйонів доларів США, а потім у розмові з арт-консультантом американського бізнесмена почув веселу історію – той продав якомусь багатію шедевр Модільяні за 94 млн.
Той самий Ів Був'є
На вечері з перекладачкою Був'є він дізнався, що той давно грав нечесно. Іронічно, що перекладачка Таня Раппо була кумою Риболовлєва. Розмову записали на смартфон і передали слідству в січні 2017 року, але суд знайшов на пристрої цікавіші діалоги – у них адвокатка олігарха роздавала команди керівнику карної поліції Монако та його заступнику, а директор суспільної безпеки князівства хизувався розкішним самоваром, який передали росіяни за допомогу зі "швейцарськими друзями". Крім того, він зізнався у "відданості пану Риболовлєву". Там же знайшли і дружню переписку Риболовлєва з міністром юстиції Монако, де останній дякував олігарху за прекрасні вихідні.
У підсумку, в князівстві полетіли голови, а адвокат Був'є звинуватив Риболовлєва в приватизації системи правосуддя Монако і звернувся до французьких міністрів юстиції та МВС з проханням провести розслідування справи. Поліція у листопаді 2018-го навіть викликала олігарха на допит, відпустивши під судовий контроль з правом вільного переміщення, а той тимчасово покинув Монако через "відпустку". Щоправда, досить швидко повернувся.
Академія Монако – взірець для України
Академія монегасків по праву може вважатись однією з найкращих у Європі. Петі, Тюрам, Анрі, Кюрзава, Мбаппе, Малькюі, Нкулу, Феддаль – всі ці люди пройшли молодіжну систему Монако. Її вихованці навіть потрапили в Україну – відомий київським фанатам Аруна Лукман теж був вихований в цьому клубі, а Маріуан Міубі ще кілька тижнів тому бігав у центрі оборони Львова. Хоча ці приклади навряд чи можна назвати хорошими.
Бюджет Академії важко назвати великим (всього 7 млн євро), однак за необхідності витрати можуть зростати до будь-яких величин – наприклад, Мбаппе вдалося перетягнути в Монако, надавши йому зарплатню у 400 тисяч євро вже у 14 років і дозволивши грати за 17-річних.
Нині тут виховують три команди: U-17, U-19 і дублерів – всього 75 футболістів. Потрапити в систему можна з 15-ти років, але до кандидатів починають придивлятись вже у 12-13. Пріоритетними напрямами у скаутингу є передмістя Парижа, Лазуровий берег і національна футбольна академія Клерфонтен (найкраща у Франції). Також клуб активно працює на португальському ринку.
Гравці у Академії можуть отримувати від 500 до 2 тисяч євро (якщо це не Мбаппе), а зарплатня тренерів коливається в районі 4-8 тисяч євро. При цьому коучі не отримують бонусів за спортивні результати – підготовка крутиться навколо розвитку талантів, а ефективні шаблонні дії та гравці без "родзинки" клубу не потрібні. Цей підхід важливо перейняти Україні – тренер не може отримувати менше за дітей, а результат на молодіжному рівні давно нічого не означає.
З огляду на подібну політику, академія Монако не приймає у свій склад "переростків". Прийнято вважати, що футболіст повинен розвиватись гармонійно, відповідно для свого віку – втім, для Мбаппе зробили виключення через особливу важливість. Головне, що кожного гравця вранці питають про фізичний та психологічний стан, про біль у м'язах, якість сну тощо, а в комп'ютерах юнаків занесені усі дані щодо їхнього прогресу в тренувальному процесі. У Монако намагаються підлаштовуватись під особливості кожного хлопця.
Велику увагу в клубі приділяють інтелектуальному розвитку вихованців. Половина працівників Академії працює саме на нього. Освіту тут дають класичну, розподіляючи футболістів по групах (гуманітарії, математики, природознавці) і підлаштовуючи час навчання під режим тренувань. Успішність екзаменування тримається на рівні 80% – для Франції це доволі високий показник. Мбаппе, наприклад, став бакалавром, хоча його рано підтягнули до першої команди.
Втім, більше уваги клуб приділяє індивідуальності футболістів. В Академії навіть існують уроки театру, тут займаються музикою й беруть участь у соціальних акціях. Основний принцип роботи полягає у тому, щоб випустити у світ більш-менш розвинену Особистість. У футбольному плані це виливається у велику кількість не схожих один на одного гравців – саме цей підхід зараз намагаються перейняти німці, які наштампували занадто багато однотипних Вірців і Хаверців.
Монако – нова гроза Ліги 1
Після тріумфу в чемпіонаті 2016/17 монегаски видали ще один потужний сезон, посівши друге місце з 80 набраними очками, але після цього клуб несподівано полетів униз по таблиці. Чемпіонат 2018/19 команда завершила всього у двох очках від зони плей-офф за виживання, змінивши Леонарду Жардіма на Тьєррі Анрі й повернувши Жардіма замість Тьєррі – російське керівництво одразу увімкнуло банкомат, накупивши футболістів на 140 млн євро і призначивши головним тренером Роберта Морено.
Втім, наступний же сезон розпочався із шести матчів без перемог, а завершився на 10-й позиції. З іншого боку, монегаскам вдалося провести непогану другу половину сезону, та і загалом потенціал у команди відчувався. Втім, розкрити його Морено не дали – з ним припинили співпрацю. Монако очолив Ніко Ковач.
Від цієї співпраці ніхто не очікував успіху. Репутація Ковача була знищена роботою у Баварії, де хорват втратив довіру не тільки вболівальників, і власних підопічних (хоча й завоював нервове чемпіонство та виграв Кубок). Фанати якось і забули про його сильний Айнтрахт з перемогою в Кубку Німеччини. Здавалося, що Ніко – це збитий льотчик, однак саме йому вдалося реанімувати Монако.
Під керівництвом Ковача монегаски завоювали бронзу Ліги 1, прорвались у фінал Кубка, двічі переграли ПСЖ (3:2, 2:0), били Ліон (2:0) і відбирали очки у чемпіонського Лілля. З кінця грудня й до завершення сезону команда провела 27 матчів, зазнавши всього трьох поразок. Майже за всіма показниками у розширеній статистиці Монако заслужено став третім у Франції, однак новий чемпіонат клуб розпочав із двох осічок, програвши Лор'яну (0:1) і розписавши нічию з Нантом (1:1).
Монако Ковача – цікава модель оборони, ставка на індивідуалізм в атаці та грізні стандарти
Перш за все, варто відзначити, що у Ніко Ковача доводиться дуже багато бігати. "Матчі складаються так: рівна гра в першому таймі, ми тиснемо, нічого не даємо зробити, до другого тайму суперник втомлюється, з'являються розриви, а у нас ще є сили", – розказував Олександр Головін. Така картина характерна для команд, у яких багато пресингу, однак монегаски демонструють дещо інший підхід
"Ковач – хитрий хорват із Німеччини": Срна закликає не піддаватися на маніпуляції суперника Шахтаря
За інтенсивністю пресингу вони другі після ПСЖ, але команда не накриває опонентів однією організованою хвилею по всіх напрямах. Монако підіймає лінію оборони якомога вище, а півзахисники по одному висмикуються на опонента з м'ячем – при цьому системних переміщень у середній лінії не відбувається. Монако заважає суперникам розігрувати силами окремих футболістів, але не робить з пресингу ідею-фікс. Гравцям дійсно доводиться багато бігати, однак у них є конкретні зони відповідальності – як наслідок, в обороні Монако рідко можна зустріти епізоди, коли захисник розривається між завданнями чи опиняється у ситуації 1-в-2.
У Монако не дуже високі статистичні показники в обороні – в попередньому сезоні колектив пропустив на 8 голів більше, ніж очікувалось. Втім, більшість проблем пов'язана з індивідуальними помилками та слабенькою формою голкіперів, а от сама система непогано блокує просування атаки суперника в небезпечні зони – монегаски допустили найменшу кількість проникних передач у минулому розіграші Ліги 1. Не в останню чергу такий плюс вимальовується через наявність одразу двох руйнівних опорників у центрі поля.
Структура володіння у Монако виглядає прогресивно. Без м'яча команда вибудовується в 4-4-2, а при його поверненні підопічні Ніко Ковача переходять на 3-4-2-1. 3-2-4-1 або 3-5-2. В принципі, можливі й інші варіанти, адже хорват постійно підлаштовується під суперників.
Типова побудова Монако про початку розіграшу
Позиційна атака базується на володінні (56% в середньому, третій показник по лізі) та коротких взаємодіях в групі атаки (комбінації, забігання, відкривання). Безпосереднє загострення, великою мірою, тримається на індивідуальній роботі лідерів – Фолланд, Головін, Бен-Єддер і фулбек Кайо часто обмінюються позиціями, забігають один одному за спину й мають специфічні навички.
Зокрема, росіянин корисний при роботі з глибини й володіє дальнім ударом, німець сильний у єдиноборствах, а француз бере технікою та швидкістю. Загалом, у Монако кожен знає свій маневр – і це не фігуральний вислів, а реальний факт високої зіграності.
Монако – Шахтар: лідер монегасків може пропустити перший матч плей-офф Ліги чемпіонів
Фірмовий футбол Монако в позиційній атаці. Відкривання між лініями (Бен-Єддер і Головін), забігання за спину (Енріке, Фолланд), низькі й вузкі позиції опорників
Головним же козирем Монако є стандарти. Команда в попередньому сезоні провела аж 19 голів після штрафних та кутових – це з відривом найкращий показник у всій Європі. Над ними працює брат Ніко Ковача – Роберт – але нічого революційного в його роботі немає. Хорват просто шикарно готує своїх підопічних до поєдинків, будуючи розіграші під конкретних суперників, і користується класною кадровою ситуацією. В його розпорядженні одразу три футболісти зростом понад 190 см (+ є опорник зростом 187 см), а хорошою подачею володіють мінімум 4-5 виконавців. Це – проблема, адже в Шахтарі найвищі футболісти мають зріст всього 182 см.
Як правило, найвищі футболісти набігають з лінії штрафного, а два нападники розбігаються на стійки. Виглядає просто, але опоненти постійно помиляються на ривках чи втрачають позицію на переміщеннях. "Супернику важко передбачити, що ми хочемо зробити. Часом кроси йдуть на ближню штангу, де відкривається Фолланд. Ми можемо робити багато хибних забігів, щоб заплутати захисників", – пояснює опорник Тчуамені.
Монако не ідеальний
Для вболівальників Шахтаря все це звучить дуже тривожно. "Гірники" вкрай вразливі на стандартах, та і при переміщеннях в обороні донеччани не вражають, а злам потужної оборони на початку сезону теж є проблемою для Роберто Де Дзербі. Втім, фани Монако теж мають причини для занепокоєння – і невдалий старт сезону тут ні до чого.
Головною вадою монегасків варто назвати стерильність при позиційних атаках. Ставка на індивідуалізм виростає саме з неспроможності команди якісно зламати низький блок. Коли суперники закриваються, підопічні Ніко Ковача починають катати м'яч поперек поля без просування. Це – системна проблема Монако, яка починається з бажання коуча розподілити команду на два окремих блоки (захисний та атакувальний). Опорники майже не займаються підтримкою атаки, граючи спиною до чужих воріт, а центрбеки рідко просувають м'яч на ривках чи передачах.
"Холодний душ" перед Шахтарем – відеоогляд сенсаційної поразки Монако від Лор'яна
Захисники Монако при володінні м'ячем часто вибудовувались у "трійку", формуючи більшість 3-в-2 – в таких випадках крайні гравці повинні розбігатись по флангах, однак монегаски грали вузько, не заповнюючи перспективні зони попереду. Аналогічно згрупувались і опорники. Така пасивність породжує не тільки стерильний ватокат, а й створює суттєві ризики при втратах м'яча. Якщо Шахтар якісно пресингуватиме й першим заповнюватиме ці порожнечі, то монегаскам буде непереливки.
Крім того, варто відзначити доволі неоднозначну індивідуальну роботу захисників в обороні. Зокрема, вони не дуже якісно працюють по верхових м'ячах – центрбек Дісасі у новому сезоні вже привіз один гол, програвши єдиноборство при подачі з кутового, а фулбек Якобс привіз пенальті у матчі з Лор'яном, програвши позицію нападнику й зваливши його на газон у штрафному. Цей факт дозволяє дивитись у майбутнє Шахтаря з надією, адже Траоре блискуче приймає закидання у карний майданчик.
За ким варто стежити
Перш за все, варто відзначити двох нападників Монако – Бен-Єддер і Фолланд у попередньому сезоні на двох взяли участь у 50 голах команди з 76-ти загалом. Цю парочку майже нереально накрити – можна лише нівелювати їхню агресію, змусивши Монако атакувати позиційно. Вболівальники більше виділяють технічного й швидкого Бен-Єддера, однак Фолланд закриває практично всі позиції в атаці, неймовірно круто обігрується в глибині й великою міро контролює пресинг монегасків. Ну, і з реалізацією у нього все шикарно (16 голів при 11 очікуваних).
В глибині варто приділити увагу Головіну. Росіянин володіє дуже хорошою подачею, класно стріляє з дистанції, швидко тягне м'яч на дриблінгу й любить використовувати простір між лініями – він і сам там відкривається, і часто віддає передачі в атаку другим темпом. Короткі перепасовки та забігання за спину поставлені у нього круто – це дуже технічний виконавець. Мінусом, однак, є фізична витривалість (рідко буває ефективним після години перебування на полі) та робота в обороні – Олександр регулярно забуває про "своїх" опонентів і в цілому приносить мало користі позаду.
Крім того, доволі активно в атаку вмикаються фулбеки / латералі, однак тут багато залежить від конкретних завдань на матч. Особливо ефективно діє Кайо, який часто обмінюється позиціями з Головіним і забігає на край штрафного в стилі Ісмаїлі.
Шахтар пройде Монако?
Монако – фаворит пари. Команда Ніко Ковача грає у сильному чемпіонаті, постійно відбирає очки у ПСЖ та Лілля, має в своєму складі купу футболістів з досвідом виступів у топ-лігах, та і загалом вона перебуває на іншому щаблі розвитку. Хорват працює з монегасками вже другий рік, маючи під рукою зіграний сильний склад. Щонайгірше, козирі його колективу дуже вдало падають на недоліки Шахтаря.
Монако – Шахтар: Ковач назвав "гірників" фаворитами битви за Лігу чемпіонів – є нюанс
Втім, Монако виглядає доволі прогнозованим суперником. Це не той клуб, проти якого важко вигадати ефективну тактику – власне, Нант і Лор'ян на старті нового чемпіонату зуміли стримати монегасків. До того ж, у "гірників" є власні плюси – у них більш гнучкий тренер-тактик, сильний нападник і доволі грамотна організація позиційної атаки. В теорії, донеччани повинні карати підопічних Ніко Ковача за систематичне ігнорування перспективних зон у центрі та на власній половині, адже саме на заповненні простору в жорсткій структурі і будується футбол Де Дзербі.
Питання лишень в тому, чи вистачить Шахтарю класу, зіграності та зібраності на ці матчі. Старт сезону у нашого гранда не вразив, тож зараз варто віддати 70% на прохід Монако.