Зірковий бомбардир знехтував Лігою чемпіонів і втратив себе – як усе перекреслити, погнавшись за довгим рублем
"Футбол 24" пригадує Кевіна Кураньї, одного з найцікавіших форвардів Європи 2000-х.
Кевін Кураньї вполював Мессі / Instagram
Спекотного липневого дня, коли вже відгомоніли пристрасті Євро-2000, де збірна Німеччини посіла останню сходинку свого квартету з ганебним одним очком, поріг клубного офісу Штутгарта несміливо переступив високий темноволосий юнак. Його зустріли широкими усмішками і простягнули ручку для підписів під документами. Того дня він уклав перший професійний контракт у своєму житті. Згідно умов угоди, щомісячна зарплата хлопця фіксувалася на рівні 1400 німецьких марок.
до речі
"Мене охопило відчуття щастя. Хоча гроші в той момент мене зовсім не цікавили", – пригадує Кевін Кураньї. З першої зарплати він купив своїм батькам подарунки: мамі – розкішний букет квітів, батькові – пляшку хорошого вина.
рекламна інформація
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Виступаючи за молодіжну команду швабів у регіональній лізі, Кураньї отримував премію 150 марок за участь в офіційному матчі. Плюс – мав доплату за пересування власним авто у "робочих" цілях (21 пфенніг за кілометр). Таким чином за підсумками першого сезону він заробив 16750 марок. У наступному чемпіонаті ставка Кевіна зросла вже до 2250 марок на місяць.
"Кураньї не висував ніяких фінансових вимог, він просто радів, підписавши перший контракт", – пригадує Карл-Хайнц Фьорстер, колишній член правління Штутгарта. Сам же форвард описує свої тодішні можливості так: "Нарешті я міг купувати собі одяг і речі першої необхідності, але про купівлю чогось значущого годі було й мріяти".
Ощадливі німці вміють рахувати копійку, як ніхто. Їм пощастило, бо цей латиноамериканець, в якому намішано багато кровей, скуштував у дитинстві немало скрути, тож був вдячний за кожен пфенніг.
Кевін Кураньї з матір'ю / Instagram
Кевін виріс у Петрополісі, неподалік Ріо-де-Жанейро, у прибудові до готелю, яка належала його татові. Там же пізнав м’яч, потрапивши в одну із місцевих футбольних шкіл. Але коли малому виповнилось вісім років, батьки розлучилися. Мати спакувала нехитру валізу і забрала сина у Панаму. На перешийку їх спіткали такі жорсткі злидні, що вже через рік Кевін повернувся до батька. З мамою він воз’єднається у 14-річному віці. Та одіссея тільки розпочиналася!
У 1997-му отець Кевіна – угорський німець (або навпаки) – згадав про землі своїх предків і намацав контакт із Європою, домовившись про перегляд малого у Штутгарті. Юний бразилець приїхав і таки переконав тренерів 4-разового чемпіона Німеччини у своєму потенціалі. Не знаючи мови, Кураньї опинився у незнайомій країні за тисячі кілометрів від дому. Інтегрувався він під дахом звичайної німецької сім’ї, яка взяла його під свою опіку.
Дебютний повноцінний сезон форварда в основі першої команди припав на кампанію 2002/03 і закінчився цілковитим тріумфом. Штутгарт у щільній боротьбі з Борусією Дортмунд і Гамбургом вирвав "срібло", а Кураньї забив 15 голів, поступившись у бомбардирському заліку лише легендарним Елберу (Баварія), Аїлтону (Вердер) і призабутому в наші дні Томасу Крістіансену (Бохум).
Шваби отримали пряму путівку в груповий етап Ліги чемпіонів. Грандіозний МЮ, а ще Рейнджерс і Панатінаїкос склали їм конкуренцію у квартеті. Дебютний гол у ЛЧ Кевін поклав шотландцям на Айброкс, однак це не врятувало від поразки 1:2. Зате в другому турі Кураньї оформив свій найтоповіший м’яч у єврокубку №1. Штутгарт мінімально вів у домашньому матчі з МЮ, а тоді нападник завершив швидку контратаку ударом під поперечку – 2:0. Зіркова команда сера Алекса спромоглася тільки на гол престижу. Потім були ще три перемоги поспіль (Кураньї забив у Афінах) і впевнений вихід у плей-офф, де німецьку казку завершив Челсі (0:1, 0:0).
На той момент німці вже натуралізували екзотичного бомбардира. Кевін поїхав на Євро-2004, але там Бундестім вкотре зганьбилася: нульова нічия з Латвією (!) і поразка Чехії в стиковому матчі за вихід у плей-офф. У Бундеслізі справи йшли веселіше. Забивши у третьому сезоні поспіль свої 10+, влітку 2005-го Кураньї переїхав до Шальке за майже сім мільйонів євро. Упродовж п’яти наступних сезонів у Гельзенкірхені він жодного разу не понижував планку результативності. Та й у Лізі чемпіонів нагадував про себе – по два голи виписав Русенборгу і Фенербахче, важливий м’яч Порту…
Та ось зі збірною не клеїлося. Попри хорошу результативність, його не взяли на домашній ЧС-2006, а через два роки він узагалі закінчив. Образився, що Йоахім Льов не вніс його у заявку на матч проти Росії, і самовільно поїхав додому. Більше футболку збірної Німеччини Кураньї не одягав ні разу, 52 матчі і 19 голів – такий його фінальний доробок.
На той момент Кевін розжився дружиною та двома дітьми і почувався абсолютно забезпеченою людиною. Від одних лише рекламних контрактів з Adidas і Nutella йому капнули шість мільйонів євро. Такому бомбардиру зраділи б у багатьох топ-клубах Європи. Ним предметно цікавилися Ювентус, Ман Сіті, а також Фенербахче з Бешикташем. Але ви ж не забули, хто тоді був титульним спонсором Шальке? Німецько-російська дружба "крєпчала", наближаючись до свого економічного піку, тож Кураньї рушив у… Динамо Москва.
"Прекрасно усвідомлюю, що дехто здивовано похитає головою, не розуміючи, чим мене привабила Москва, – визнавав 28-річний форвард. – Але я завжди казав, що моя нова команда повинна бути конкурентною на всіх рівнях. З Динамо – саме той випадок". Гучний регіт.
Звісно, про повернення у збірну Німеччини можна було забути, як і про Лігу чемпіонів. На болотах Кураньї провів довгих п’ять років. Забивав регулярно, але й потерпав від расизму. "У мене немає негативних асоціацій із чудовими вболівальниками Динамо. Однак, я стикався з таким від інших фанатів. Це були поодинокі випадки – два або три рази. Але навіть це – занадто багато", – розповів він, повернувшись до цивілізації у 2015 році.
З легендарним Ромаріо / Instagram
Сезон у Хоффенхаймі виявився провальним. Наступного року Кевін оголосив про закінчення кар’єри. Російська твань засмоктала талановитого страйкера, хоча він міг сяяти деінде ще багато років, і виплюнула абсолютно порожнім. "У Росії на трибунах сидять люди, в яких у голові нічого немає. Це мене неодноразово вражало до глибини", – зізнався Кураньї.
Попри те, вже після повномасштабного вторгнення Кевін поставив ще одну пляму на своїй репутації, беручи участь у матчах зіркових ветеранів на ворожій території. Звісно, не за "дякую". Що він при цьому казав журналістам – вам краще взагалі не знати. Босоноге дитинство у злиднях, коли кожна копійка була на рахунку, залишило йому комплекс меншовартості на все життя.
