"Жора, як ви могли програти?": Динамо не відпустило в Арсенал, чубився з Клебером і Сабо – куди подівся Георгій Пєєв
"Футбол 24" пригадує одного з найяскравіших легіонерів столичного клубу 2000-х.
Георгій Пєєв та Валерій Божинов / Getty Images
Всі інсайди про зірок збірної України.
Шістнадцятого жовтня 2001 року київське Динамо зазнало третьої поразки поспіль в Лізі чемпіонів. У домашньому матчі на Олімпійському не вдалося зупинити Ліверпуль. На гол Денні Мерфі відповів Гіоане, але останнє слово було за гостями – Джеррард.
Герой цієї розповіді просидів увесь поєдинок у запасі, хоча трьома тижнями раніше виходив на Енфілді. Ті дебютні 20 хвилин у головному клубному турнірі були для нього здійсненням заповітної мрії. Проте ейфорія швидко розвіялась. Там програли 0:1, зараз – 1:2, а великий Лобановський цього разу навіть не випустив його на фінальний штурм. Спакувавши речі у спортивну сумку, гравець мовчки вийшов за периметр столичного спорткомплексу.
"Тоді я жив поряд зі стадіоном, і замість того, щоб узяти таксі чи попросити когось підвезти мене, пішов додому пішки, – пригадує Георгій Пєєв в інтерв’ю болгарському проекту "Моя історія", дбайливо перекладеному Динамо Київ від Шуріка. – Вболівальники зустрічали мене на вулиці і ніхто з них мене не образив – усі вони ставилися до мене з великою повагою, незважаючи на те, що були неймовірно розчаровані результатом. Але мене тільки питали: "Жора, як ви могли програти?". Вони просто не сприймали поразки, і пізніше мене осяяло: вони були привчені до того, що Динамо завжди перемагає".
Георгій Пєєв / Фото Миколи Бочка
Правий хав із Болгарії з’явився у Києві влітку 2000-го, ставши одним із перших легіонерів Динамо з-за меж постсовєтських держав. Для того, щоб переконати Лобановського у своєму таланті, Пєєву вистачило лише 18 матчів і 5 голів у футболці софійського Локомотива – середняка болгарського чемпіонату. Щоправда, під час медогляду, який мав стати формальністю, виявилась серйозна проблема. Вона ледь не зірвала трансфер на солідні для того часу 2 мільйони євро.
"Лінько (знаменитий хірург-ортопед, який безліч років співпрацював із Динамо, – Футбол 24) повідомив Лобановського, що у мене проблеми зі спиною і динамівських навантажень я не витримаю, – розповідав Пєєв журналу "Футбол". – Однак Лобановський, незважаючи на висновки Лінька, вперше пішов на те, щоб підписати гравця з негативним діагнозом. Я дуже щасливий, що зіграв під його керівництвом".
Метр акуратно підводив Георгія до основного складу. У вже загаданому сезоні ЛЧ болгарин вийшов ще тільки раз – в останньому турі проти Боавішти. Матч, який нічого не вирішував, закінчився першою перемогою Динамо (1:0).
Дві наступні єврокампанії, вже під керівництвом Михайличенка, були для Жори найкращими у кар’єрі. Восени 2002-го Пєєв зіграв 90 хвилин проти Ювентуса і по 180 – проти Фейєнорда та Ньюкасла. На Сент-Джеймс Парк він навіть елегантно асистував Шацьких, якому залишалося потужно пробити повз Харпера. А через рік Георгій виходив в усіх шести турах проти Інтера, Арсенала і московського Локомотива.
Взагалі, той 2003-й він вважає найуспішнішим для себе на берегах Дніпра. "Ми виграли чемпіонат України, Кубок України і Кубок Лобановського. Причому – за 14 днів!"
На піку Георгій поїхав підкорювати Євро-2004 зі збірною, в якій капітанську пов’язку носив його друг і ровесник Стіліян Петров. У першому ж турі болгари потрапили під коток шведів – 0:5. Пєєв невтомно носився від свого кутового прапорця до чужого всі 90+ хвилин, але навіть на гол престижу команда не напрацювала. У другому турі знову невдача – 0:2 від Данії. Гру проти Італії замість динамівця провів Здравко Лазаров – майже вирвали нічию (1:2). Антоніо Кассано лише на 90+4 хвилині приніс перемогу Скуадрі Адзуррі.
Болгарія на Євро-2004, Пєєв під №13 / Getty Images
Попри невдачу на полях Португалії Пєєвим зацікавився лондонський Арсенал. За словами Жори, на трансфері наполягав особисто Арсен Венгер, який перебував ще під свіжими враженнями від осінніх матчів з Динамо в ЛЧ. "Каноніри" пропонували 7 мільйонів доларів, тоді як брати Суркіси стояли на своєму – 10 мільйонів і забирайте. Навіть у ті часи вони неохоче відпускали своїх гравців, хоча для цього був найбільш слушний момент. Ну а потім пожинали проблеми.
"У підсумку нічого не вийшло, – з жалем констатує Пєєв. – Але я вже не хотів продовжувати контракт із Динамо, бо знав, що до мене є інтерес у Європі. Бо я провів дуже сильні матчі. Динамо запропонувало нову угоду, проте я відмовився".
Восени того ж року усе полетіло шкереберть. Замість Михайличенка команду очолив Йожеф Сабо, усім відомий прихильник залізної дисципліни. Жора ж ніколи не товаришував зі спортивним режимом і цього особливо не приховував.
"Режим? Який режим, не смішіть, – каже Пєєв. – Єдине – за 2-3 дні до матчу я не дозволяв собі дискотек та алкоголю. Але після гри розслаблявся".
У команді тим часом з’явилася нова партія легіонерів, серед яких виділявся бразильський вінгер Клебер. Виділявся не лише своєю технікою чи непоступливістю, але й прикрим задерикуватим характером.
Гіоане, Чернат, Пєєв, Нінковіч / Фото з відкритих джерел
"Напевно, усі знають, що Клебер побився на тренуванні із Пєєвим, – розповідав вашому автору ветеран тодішньої команди Юрій Дмитрулін. – Бразилець, по-перше, був неправий. Тренування при Сабо (це ж він привіз отих бразильців) – квадрат на півполя, гра один в один. Пєєв почав возити Клебера, той не витримав – і по ногах. Він же форвард, бігати не особливо любить. Жора розвернувся і дав у "табло". Їх розборонили, Пєєва прогнали із тренування, потім відсторонили. Словом, болгарин залишився винним з точки зору тренера. Хоча всі пацани розуміли ситуацію по-іншому".
Наступного дня гостросюжетна історія продовжилась. "Він чекав мене в машині на стоянці і накинувся зі спини, намагався вдарити ногою в голову, – пригадує Георгій. – Добре, що в останній момент я почув шум ззаду, розвернувся і встиг уникнути удару. Шовковський тоді проходив повз і розтягнув нас. Суркіс попросив мене, як старшого, більше не брати участь в розбірках".
"Потім Сабо нас із бразильцем викликав до себе, – продовжує болгарин. – Насамперед тренер мене вилаяв, захищаючи бразильця. Я йому сказав, що він ідіот і що я не прийму того, як він чинить щодо мене. Після цього я пішов, грюкнувши дверима".
Пєєва усунули від команди. Спочатку сидів у запасі, потім навіть у заявку перестав потрапляти. "Адже саме Сабо запрошував Клебера в команду. А Клебера не любили навіть бразильці, він підла людина", – підсумував опальний гравець, який тепер зосередився на виступах за Динамо-2 і їздив в оренду до Дніпра. Про АПЛ чи інші топ-ліги Європи можна було забути.
Влітку 2007-го Пєєв за скромні 400 тисяч євро перебрався на болота – в пермський Амкар. І, як не парадоксально, став там легендою: 253 матчі за дев’ять років, 42 голи + 42 асисти.
"Якби я опинився у Динамо не настільки молодим, а трохи дорослішим, коли мої мізки повністю налаштувалися на футбол, то досягнув би більшого і вболівальники любили б сильніше. У Києві фізичних сил, можливо, було більше, але правильніше почав грати після 29".
У 2016-му, награвшись аж до 37, Жора завершив. Динамо періоду Лобановського та Михайличенка залишилось головною висотою у його біографії. Досить швидко болгарин засвітився в агентському бізнесі. Його найвідомішими клієнтами стали співвітчизники Петр Занєв, якого в сезоні 2012/13 добряче поганяв Віталій Кварцяний, і Ніколай Дімітров, зірка кількох турецьких клубів.
"Мене попереджали, що 90 відсотків агентів – нехороші люди, – розповідав про перші враження. – Я ж звик до порядності і людяності. Моя позиція – на довірі, а не обмані. Я не з тих агентів, які готові прилаштувати гравця куди завгодно заради гешефту".
З Пєєвим-молодшим
Останніми роками Георгій Пєєв серйозно зайнявся вихованням дітей. У нього дві доньки та молодший син від двох шлюбів. Другу половину життя болгарин збирається присвятити найдорожчим людям – задоволення, яке було недоступним упродовж професійної кар’єри.
