Старший менеджер збірної України: Гуляв вулицями Пітера із тризубом на грудях
"Футбол 24" розпитав Сергія Барановського про те, як у Росії реагували на вишиванку, і чи не кортіло йому запустити черевиком у Путіна.
Сергій Барановський
Сергія Барановського, члена комітету національних збірних ФФУ, знає кожен, хто відстежував події навколо жеребкування відбіркового циклу чемпіонату світу-2018. Незадовго до початку урочистої церемонії, що проходила у Санкт-Петербурзі, інформаційний простір "порвало" повідомлення: представник української делегації прийшов на жеребкування у вишиванці. Статистика переглядів цієї новини стрімко зростала, а серед коментарів переважали ключові слова "патріот", "молодець", "респект".
- Сергію, яким є відчуття, коли одного дня стаєш знаменитим?
- Та ну, перестаньте. Я нічого такого не зробив (Сміється). Так, було приємно. В основному, компліменти робили друзі: "Молодець, дуже гарно вчинив, ми тебе підтримуємо". Чесно кажучи, не думав, що буде аж такий резонанс, хоч завжди коментую події в нашій державі, підтримую нашу армію. Моїм родичам і батькам було приємно побачити про мене статті у газетах, а також сюжет на телеканалі "Футбол".
- А як виникла ідея поїхати в Росію у патріотичному дрес-коді?
- Чесно кажучи, я дуже хотів прийти на саму церемонію жеребкування у футболці з тризубом. Але друзі мене відмовили - мовляв, можуть арештувати, або приплести якусь провокацію. Я мав з собою патріотичні футболки з написами "Я живу на рідній, Богом даній, землі", "Україна - моя земля", а також тризубом. Гуляв у них вулицями Пітера. Якщо б у запрошенні на церемонію був вказаний офіційний дрес-код, то, скоріш за все, я б не надягнув вишиванку. Але цього не прописали, тож я не порушив ніяких правил.
- Якою була реакція росіян на вишиванку? Можливо, ви помічали на собі криві погляди, або дійшло до хамства?
- Ні, мені ніхто не хамив - тим паче на жеребкуванні. Я жартома запитував своїх російських колег із структур ФІФА та УЄФА: "Слухайте, а на мене тут ніхто не дивитиметься криво?" Вони відповідали: "Та ні, ти що. Класно виглядаєш!" Криві погляди я відчув з боку секюріті - це факт. Вони перевіряли кожного гостя, проводили через металошукачі. На вишиванку реагували непривітно, намагалися дивитись на мене якось так зверхньо, згори. Але мене переповнювала гордість за свою країну.
- Як вам сама церемонія жеребкування?
- Нормально все пройшло. Російська національна традиція - використовувати у перформансах балалайки. Але, як на мене, їх було забагато. Продемонстрували нам балет, звучали "Подмосковные вечера". Але чогось такого "ваааау!" - не було. Представник однієї з делегацій (якої - не скажу, бо не хочу образити) навіть заснув під час балету (Сміється).
- Чи обговорювали у кулуарах політичні теми з російськими колегами?
- Ні. Я перед тим спілкувався у Пітері зі знайомими і запитав їх: "А ви були в Україні?" Кажуть, що ні. "Ну то приїжджайте". "Як? Як ми до вас поїдемо? У вас же там націоналісти ходять і допитуються, чи знаєш українську мову". Переконував, мовляв, я сам у побуті більше розмовляю російською, але - марно.
Ще був випадок із охоронцем. Він підійшов до нас і каже: "Хлопці, я сам з України". Ми такі: "Чудово! Приїжджайте!". І чуємо у відповідь: "Та ви що? У вас там таке по всій країні відбувається. Нізащо не приїду. Страшнувато". Тепер, думаю, ви зрозуміли, яке там сприйняття ситуації в Україні. Тож не до розмов про політику було.
- Які емоції вас переповнювали, коли зі сцени виступав Путін? Чи не виникало бажання запустити в нього, наприклад, черевиком?
- (Сміється). Ні, черевиком не хотілось запустити. Скоріше щось інше хотілось зробити, але не можу про це сказати. Моє особисте враження від Путіна? Та ніяке! Я на нього, чесно кажучи, і не дивився. Вийшов собі Путін на сцену, то й що?
- Один із представників російської сторони згодом написав у фейсбуці, що українська делегація хотіла підвестися із крісел, аби вшанувати Путіна і Блаттера, проте ви дали команду: "Сидіти!" Це правда?
- Було дуже смішно про таке читати. "Молодой националист скомандовал "сидеть"... Якщо б цей дурень хоча б прочитав прізвища представників від України, і якщо б він хоч трішки тямив у футболі, то не зміг би такого написати. Адже поруч зі мною сиділи Володимир Онищенко і Семен Альтман. Як би я міг таким поважним людям наказати "Сидіти"? В голові не вкладається!
По-перше, далеко не всі асоціації підвелися. По-друге, а чого це вставати потрібно? Цього ж дня, тільки зранку, відбувся офіційний захід ФІФА, на якому були присутні усі запрошені асоціації. Уявіть собі: всі сидять у величезному залі, заходять президенти Блаттер і Платіні - жодна людина не підвелася і не почала аплодувати. То чому, коли на церемонію жеребкування виходить Путін, це повинно відбуватися? Путін же не англійська королева, правильно?
Кілька кремезних чоловіків, схожі на охоронців, різко підвелися у перших рядах і стали аплодувати, озираючись назад. Тож, звісно, рядами прокотилася "хвиля".
- До речі, як оцінюєте жереб, привезений вами із Санкт-Петербурга, для збірної України?
- На мою особисту думку - нормальний жереб. Збірній України не випала у суперники топ-команда, а це плюс. Адже коли потрапляєш у компанію до гранда, то розумієш, що, найімовірніше, боротимешся лише за плей-офф. У нас рівна група - всі п'ять збірних здатні позмагатися за перше місце. До речі, від представників усіх п'яти команд я почув однакові слова: "Нормальна група". Наступного дня ми побачили календар матчів. Він також порадував.
- Чим ви заклопотані зараз? Попереду - насичений осінній період...
- Після Пітера я одразу поїхав у Словаччину, бо треба вже планувати логістику і розміщення збірної, яка у вересні туди завітає на відбірковий матч до Євро-2016. Тож я перебував у Жиліні, обирав там готелі, переглядав тренувальні поля. Виникла серйозна проблема із аеропортом, бо у Жиліні немає летовища. Ми зупинили свій вибір на місті П'єштяни. Туди потрібно летіти півтори години, ще стільки ж часу - автобусом до Жиліни. Логістика - кепська, але це найкраще з того, що можна було зробити.
На 31 серпня планується заїзд гравців. Зараз очікую від тренерського штабу на список усіх запрошених футболістів. Потрібно буде розрахувати кошторис, спланувати графік прильотів-відльотів, вирішити питання готелів і навіть форми, в якій виходитиме наша збірна. Словом, роботи дійсно дуже багато!
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
Дудь: Мене цікавить Коломойський, а з Мілевським поговорив би, бухаючи і не вимикаючи диктофон
