Колос програв Шахтарю К у серії пенальті: ковалівці вперлись у стелю, тренерське питання і необхідність якісного прориву
В рамках матчу-відповіді 3-го раунду кваліфікації Ліги конференцій карагандинський Шахтар і Колос голів не забивали, а в серії пенальті ковалівці зазнали нищівної поразки.
Шахтар Караганда – Колос: звіт матчу кваліфікації Ліги конференцій
Карагандинський Шахтар неприємно здивував у Ковалівці, перегравши Колос за більшістю статистичних показників – якби не прекрасна гра Волинця на воротах, "хлібороби" не втримали б нульову нічию. Руслан Костишин дуже гнівався на своїх підопічних по ходу поєдинку, а перед матчем-відповіддю коуч провів масштабну ротацію. Він повністю оновив центр оборони, замість Петрова (у нього травма) й Гавриша поставивши у старт Новака й Павловця, а на вістрі атаки Лисенка замінив Сітчінава. Крім того, в опорній зоні вийшов Мілько, в той час як Задоя сів у запас.
Казахи провели всього дві заміни, одна з яких була вимушеною – через дискваліфікацію зустріч пропускав основний лівий латераль Анатаскоскі. Замість нього Магомед Адієв випустив Кибирая. Також він замінив форварда Омертаєва, кинувши у бій Тошева. Стартова схема карагандинців не змінилася – господарі продовжили грати у 3-5-2. До речі, статус господарів у "гірників" був лишень формальним, адже гра проходила в Нур-Султані.
Ковалівці зробили висновки після "домашки". На штучному газоні "Астана Арени" підопічні Руслана Костишина домінували протягом усього першого тайму, тримаючи м'яч внизу, організовуючи пристойну кількість позиційних атак і нічого не дозволяючи супернику. Особливо виділялися Сітчінава, якому вдавалося шикарно працювати в глибині, та Сантос, який відповідав за динаміку руху м'яча. Також дуже сильно виглядав Золотов, який блискуче читав гру й не поступався у боротьбі. Шахтар намагався нав'язувати її, жбурляючи м'яч верхом на чужу половину, але після цих закидань нічого не відбувалося. Колос повністю контролював хід зустрічі.
Вже на 8-й хвилині такий футбол міг принести успіх: Золотов перевів м'яч з правого флангу на лівий край штрафного, звідки пробив Дієго Сантос – втім, вийшло дуже неточно (ну або це була передача на лінію воротарського). Сітчінава намагався переправити м'яч у сітку, але Буйволов не дав Ніці зробити це. На жаль, даний момент виявися єдиним для ковалівців у першому таймі – далі у гостей були лишень перспективні підходи до воріт без завершення.
Карагандинці у стартові півгодини не могли похизуватись і таким моментом, однак ближче до перерви казахи почали тривожити нашу команду. Зокрема, на 34-й хвилині "гірники" влаштували справжню облогу воріт Волинця, пробиваючи у захисників з центру штрафного, прострілюючи вздовж воротарського та стріляючи з дистанції (неточно) – на щастя, голкіперу вступати у гру не довелося. На 45-й же Шахтар провів схожий випад: Шикавка прострілював на Тошева (без замикання), а той в атаці другим темпом скинув м'яч під удар Мітошевічу з лінії півкола – вище воріт! Зрештою, відпочивати футболісти відправились за нулів на табло.
На старті другого тайму Шахтар спробував звести гру до великої кількості єдиноборств (особливо у повітрі), однак Колосу вдалося не тільки вигравати ці дуелі, а й непогано контратакувати. Зокрема, на 53-й хвилині Мілько класною вертикальною передачею знайшов між лініями Дениса Костишина, а той пробив метрів з 22-х – втім, м'яч вже "тікав" від хавбека, тож його удар у падінні легко заблокували. На 59-й же відкрити рахунок міг Дієго Сантос, який випередив Буйволова й метрів з 11-ти замкнув подачу від Золотова. На жаль, вийшло дуже неточно. Шахтар Караганда у цей же період мав лишень два дальніх нескладних постріли.
На 60-й хвилині обидва тренери вирішили освіжити гру. Руслан Костишин оновив лінію атаки, випустивши Чурка й Лисенка замість Сантоса й Сітчінави, а Магомед Адієв кинув у бій Оміртаєва й Назаренка (Габишев і Шикавка сіли в запас). Ще через дві хвилини тренеру Шахтаря довелося замінити другого нападника, адже Тошев отримав пошкодження. На поле вийшов Таттибаєв.
Здавалося, що із свіжими футболістами матч нарешті розкриється, але нічого подібного не сталося. В середині другого тайму команди не створили жодного реального моменту, обмежившись низкою небезпечних передач уперед без завершення. Найкращу з них виконав Таттибаєв, який вирізав фантастичну діагональ на лівий край штрафного – бути б виходу віч-на-віч, якби Оміртаєв наздогнав м'яч. Колос відповів рядом вривань у карний майданчик та серією прострілів без замикання. Загалом, змісти гри не змінювався – ковалівці домінували, а карагандинці чекали на контрвипади. В обох випадках обходилось без загострення.
Аж на 83-й хвилині Колосу вдалося створити новий момент. І який! Лисенко скинув м'яч на Богданова, а той метрів з 22-х закрутив у праву дев'ятку – втім, сфера пролетіла над воротами. Після цього "хлібороби" провели кілька кутових, а Руслан Костишин додав до атаки Нурієва (Ден Костишин відправився на лавку). Магомед Адієв відповів на тиск гостей, випустивши Хозіна й Ламанжа. Ці ходи, однак, не змінили ігрової ситуації, тож свисток турецького рефері відправив команди в овертайми.
Обидві 15-хвилинки нічим не відрізнялися від усього матчу. У Колоса за цей період можна згадати тільки заблоковане замикання подачі з кутового у виконанні Мілька, а Шахтар огризнувся навісом на Назаренка із дуже невдалим ударом (м'яч просто чиркнув об його голову). Футболісти явно погодились на серію пенальті, успішно її дочекавшись.
На жаль, у вирішальний момент українська команда підвела. Карагандинці реалізували усі свої удари з "позначки", а ковалівці не забили з першої ж спроби – провалився Нурієв, який вийшов у овертаймах і не зміг прошити Шацького. Чорноморець зумів відзначитись, але постріли Чурка й Павловця парирував Шацький. Колос вилітає з Ліги конференцій.
Колос вперся у стелю
Виліт від казахів не можна назвати провалом, адже рівень наших середняків ідентичний рівню середняків з пострадянського простору. Між ними немає жодної різниці – вони грають однаково й дають схожі фінансові умови. Тут нічого не поробиш. Провалом є сам футбол Колоса – у матчі проти абсолютно рівного суперника ковалівці створили мінімум моментів, не забивши жодного разу й проваливши домашню зустріч.
Але звідки така деградація? Здавалося б, нічого за рік не змінилось. У "хліборобів" все так же є два рівноцінних склади. У них все такі ж перспективні трансфери. У них все такий же раціональний футбол, але проблема саме у відсутності змін. Колос не зробив кроку вперед у порівнянні з попередніми сезонами, втративши лідерів-середнячків (Антюха, Оріховського, Кравченка, Ісаєнка, Хльобаса) і підписавши таких же зірок андеграунду – Нурієва, Сітчінаву, Саківа, Павловця та Дієго Сантоса. Важко уявити їх у найближчі два роки в хорошому європейському клубі.
У роботі щодо кадрової комплектації Колос аж ніяк не тягне на статус претендента на єврокубки. Ковалівці – це типовий клуб із середини таблиці УПЛ, який обмінюється футболістами з такими ж середняками й орендує юних талантів з академії грандів. Рік проходить – і на їх місце приходить новий табун ідентичних за класом і досвідом гравців. "Хлібороби" не виходять на балканський чи європейський ринок і не привозять виконавців з потенційною вартістю в 1-2 мільйони євро (на кшталт Чуже чи Шахаба)
Як наслідок, проти карагандинського Шахтаря ковалівці тримають м'яч 65% часу, але створюють всього 3-4 моменти. За дві зустрічі. У Колоса просто не знайшлося виконавців, здатних "зробити різницю" в поєдинку з рівним суперником. На одному дриблінгу Дієго Сантоса та мобільності Сітчінави в єврокубках далеко не заїдеш – тут потрібен клас.
Колосу потрібен новий футбол
Після матчу проти Шахтаря експерти багато говорили про втрату Селезньова, якому б точно вдалося забити з пенальті і у якого багато досвіду для гри в штрафному. Колос зараз дійсно виглядає колективом, у якого немає нападника на вістрі – Лисенко провалюється, а Сітчінава більше працює в глибині. Втім, трансферна кампанія ковалівців натякала, що "хлібороби" бажають урізноманітнити футбол в сторону розвитку позиційного наступу, тримаючи м'яч і активно працюючи між лініями. У Нур-Султані це бажання простежувалось.
Це – дуже хороший сигнал, але у Руслана Костишина поки що не виходить зробити гру прогресивнішою. Колос демонструє низький темп передач і залишається в топах за кількістю лонгболів, верхових дуелей і контратак, однак такий футбол не дивує навіть новачків УПЛ. Аби досягнути реального прогресу, команді необхідно якісно просувати м'яч до штрафного через низ, але саме в цьому плані "хлібороби" відстають. У Руслана Костишина занадто стерильний і беззубий контроль заради контролю.
Між тим, футболістів для прогресу вистачає. Зі зборами проблем теж не було – всі були здорові, а спарингів провели досить багато. Тут хочеш-не хочеш починаєш задумуватись – а чи відповідає Руслан Костишин рівню своєї команди? В перших чотирьох матчах здалося, що її кадровий потенціал дозволяє грати у щось схоже на СК Дніпро-1 чи навіть Зорю, але Руслан Костишин ніколи не ставив чогось подібного. Чи здатен він змінитись? Покаже час, але зараз його ігровий стиль виглядає більш доречним для Львова чи Металіста-1925.
Поразка від казахів не є проблемою. Проблемою є регулярні невдачі Колоса у матчах проти рівних суперників на старті нового сезону – ковалівці не пропонують їм складних завдань. Навіть у Нур-Султані, домінуючи всі 120+ хвилин, Колос вигадував лишень подачі та простріли, лічену кількість разів розкривши оборону Шахтаря через переміщення.
Виконання може підводити сотню разів, але якщо немає ефективних інструментів для просування атаки – це фіаско. Фіаско Руслана Костишина.
Колосу необхідний левел-ап
У "хліборобів" попереду весь сезон, за який знову можна вийти в єврокубки, однак Шахтар Караганда показав стелю можливостей Колоса. Аби бити євросередняків та проходити в групу ЛК / ЛЄ, ковалівцям необхідно зробити відчутний левел-ап у своєму розвитку. Треба або посилити склад футболістами, здатними постійно "створювати різницю" проти сильних суперників, або ж навчитись грати у прогресивний позиційний футбол з наявним складом – і це стосується не лише футболістів, а й тренерського штабу.
В схожому руслі рухається СК Дніпро-1, який після провального півріччя в попередньому сезоні відмовився від "збитих льотчиків" та посередностей. Клуб оновив скаутський відділ і почав підписувати футболістів із серйозною школою та пристойними перспективами, а тренер почав ставити тактично складний футбол – і ось його вже сватають у ЛЄ. Щоправда, там є купа своїх нюансів, але напрямок руху виглядає дуже привабливо.
Чи зможе так Колос? Якщо керівництво дійсно бажає грати в Лізі Європи чи бодай Лізі конференцій, то необхідно спробувати. Інакше чекай повторення фіаско в Караганді.
