"Про них відомо так мало, наче вони прилетіли з Місяця". Як команда, зростом 162 сантиметри, створила подвиг на Мундіалі
Головним відкриттям Кубка світу-1966 стала нікому не відома команда із комуністичної півночі Кореї. "Футбол 24" розповідає спортивну казку, якій у липні "стукнуло" 50 років.
Північна Корея у Мідлсбро / Getty images
Команди азійського континенту упродовж тривалого часу перебували у затінку європейців, південноамериканців і навіть африканців. Більше того, вперше Азія отримала свого представника на чемпіонатах світу аж у 1950-му. Радість була недовгою: Індія відмовилася підкоряти далеку Бразилію і скасувала вояж на Мундіаль.
Через чотири роки щастя спробувала Південна Корея. Та на полях Швейцарії корейцям швидко стало зрозуміло: прірва між ними та європейськими командами – просто колосальна. 0:9 від Угорщини, 0:7 від Туреччини – і азійці передчасно повернулися додому.
Коли стартував відбір на ЧС-1966, який мала прийняти Англія, розпочалася незрозуміла вакханалія із розподілом путівок у фінальний етап. Африка спільно з Азією повинна була розіграти єдиний щасливий квиточок на Туманний Альбіон. Жорсткий ліміт обурив представників Чорного континенту – майже два десятки збірних синхронно оголосили бойкот Кубку світу. Команду ПАР дискваліфікували через політику апартеїду. Знялася і Південна Корея, в якої були власні мотиви. Таким чином, залишилися лише дві (!) збірні – КНДР і Австралія. Суперники розіграли путівку у двох матчах. Обидва рази сильнішими виявилися північні корейці – 6:1, 3:1.
Це породило прекрасну історію, якій передував справжній дипломатичний скандал. Але, стоп!
Взагалі-то, хотілося б розпочати цю розповідь дещо нелогічно – із 2002-го року, коли телевізійна знімальна група із Данії зробила, здавалося б, неможливе. Після чотирьох років виснажливих переговорів із Північною Кореєю, журналісти таки отримали дозвіл на в'їзд у цю країну. Їх мета була надзвичайно складна та інтригуюча – розшукати футболістів із того складу збірної КНДР. Адже після закінчення ЧС-1966 про "героїв Мідлсбро" у Європі більше нічого не чули. Подейкували навіть, що після повернення на батьківщину їх одразу ж заарештували "за аморальну поведінку і зловживання алкоголем". І все ж допитливі данці декого таки знайшли. Вони "накопали" достатньо ексклюзиву, який ліг в основу фільму The Game of Their Lives. Пряма мова усіх персонажів нашого матеріалу – саме звідти.
*******
Шістдесяті – "золота епоха" Холодної війни, якщо можна так сказати. Світ розламаний. По один бік прірви – США, Західна Європа та їх союзники, з іншого боку – СРСР і країни соцтабору. Інтереси обох полюсів перетнулися ще на початку 1950-х під час громадянської війни корейських Півночі та Півдня. Жорстока, безкомпромісна м’ясорубка перемолола понад 4 мільйони життів. Криваві жнива закінчилися у 1953-му, законсервувавши Корейську Народно-Демократичну Республіку у націонал-комунізмі, злиднях та міжнародній ізоляції, Південна ж Корея отримала імпульс у розвитку під патронатом західних партнерів.
Коли наприкінці 1965-го КНДР кваліфікувалася на Мундіаль, виникла грандіозна проблема. Велика Британія, господарка чемпіонату світу, не визнавала суверенітет північних корейців. Тут небезпідставно побоювались, що, прийнявши державність території Кім Ір Сена, вони створять прецедент – і тоді доведеться мати справу з іншими країнами, самостійність яких підлягала сумніву.
Британці ухвалили соломонове рішення: прийняти дебютантів під назвою "Північна Корея" (замість офіційного "КНДР"). Окей, тут – викрутились. Але що робити із державним прапором?
Деніс Хоуелл, тодішній міністр спорту Великобританії, надав величезне значення дотриманню деяких канонів урочистої церемонії, тому стояв на своєму: "Ми не перешкоджатимемо країнам-учасницям підняти свої прапори. І мені байдуже, які будуть наслідки!" Принциповість одного міністра вилилася у головну біль для цілого дипломатичного корпусу. Британці змушені були делікатно заспокоювати Південну Корею, мовляв, підняття прапора КНДР ще не означає визнання її самостійності.
Державний гімн… Ще один геморняк. Адже перед кожним матчем, за традицією, звучать офіційні славні обох суперників. Знайшлося і тут хитре рішення. Організатори постановили, що гімни пролунають лише перед матчем-відкриттям, у якому належало зіграти Англії та Уругваю, а також перед фіналом, куди північнокорейці вже точно ніяким чином не проб’ються.
На команду з КНДР дивилися зверхньо. "Ми взяли їх лише для повного комплекту". Тим не менше, про футболістів, які перебували по той бік "залізної завіси", ніхто нічого не знав конкретно. "Про них відомо так мало, наче вони прилетіли з Місяця".
******
На початку 2000-х данські телевізійники розшукали у Північній Кореї вісім учасників ЧС-1966. Серед них – головні дійові особи: голкіпер Лі Чхан Мьон, форвард Ян Сін Гук, капітан команди – Пак Сін Джин (його удар був одним із найпотужніших на Мундіалі), оборонець Лім Джун Сон, хавбек Пак Ду Ік і головний тренер Мьон Ре Хьон.
"Після війни я працював на друкарській фабриці, - пригадує Пак Ду Ік. – Тоді й почав грати у футбол. У 1957-му мене взяли в команду Пхеньяну. Так я й став професіоналом".
"А я розпочав у 1953-му, коли навчався у середній школі, - голкіпер Лі Чхан Мьон перехоплює ініціативу. - Пхеньян був вщент зруйнований американськими бомбами. Від нашої столиці практично нічого не залишилося. Ми переховувалися у бомбосховищах. Там же і жили. Футбольний м’яч було надзвичайно складно знайти. Що там казати – складно було не лише грати у футбол, але й жити".
Перед тим, як вирушити на Британські острови, футболісти збірної Північної Кореї пішли на поклін до Кім Ір Сена. "Він обійняв нас і сказав: "У сучасному футболі домінують європейці та південноамериканці. Але я закликаю вас: виграйте матч! А краще – два", - розповідає журналістам Лім Джун Сон. При згадці про Великого Вождя у колишнього футболіста на очах виступають сльози.
*******
У літак, який прогрівав мотори, щоб вирушити на Острови, увійшли 74 особи: футболісти, тренери, охорона, медики, кухарі і знімальна група із чотирьох телевізійників. "Коли ми туди летіли, то думали про те, що Великий Вождь навчав нас прославляти свою батьківщину". Гравці навіть склали пісню, якою додавали собі відваги у повітрі. Вона називалася "Команда Чхолліма".
Ми несемо на плечах честь своєї країни.
Ми – славні футболісти Чхолліма
Ми переможемо навіть найсильнішу команду
І покажемо всім, хто ми такі…
Чхолліма, щоб ви знали, - це міфічний корейський крилатий кінь, який здатний долати фантастично великі відстані.
З наближенням літака до Туманного Альбіону хвилювання північнокорейської делегації наростало. "Ми пам’ятали про участь Британії у Корейській війні. Простіше кажучи, вони були для нас ворогами. А ми – для них", - описує розклади Пак Ду Ік. Британці також нічого не забули. До того ж, місцева преса часто писала про жорсткий комуністичний режим у Північній Кореї, підігріваючи антипатію.
На щастя, розсудливість проявив мер Мідлсбро, куди збірна КНДР, власне, і прибула. Він закликав населення міста бути до далеких гостей максимально гостинними. Корейці розбили табір неподалік аеропорту і тренувалися на полі нафтохімічного заводу. Невдовзі усі мури між ними та англійськими вболівальниками впадуть. Настав час показати себе на футбольному полі.
*******
СРСР – Північна Корея – 3:0
12 липня, Мідлсбро
Голи: Малофеєв, 31, 88, Банішевський, 33
Середній зріст північнокорейської команди складав жалюгідні 162 сантиметри. Розуміючи, що в’юнкі суперники можуть запросто втекти в контратаку, радянські футболісти, а серед них було немало фізично потужних виконавців, зробили ставку на жорсткий відбір м’яча. У багатьох епізодах корейців безцеремонно і відверто били по ногах, періодично спалахували з’ясування стосунків. Побачивши, що фейр-плей у грі СРСР навіть не пахне, англійські вболівальники стали вболівати за "Чхолліма".
На фото: Забиває Малофеєв
Тим не менше, "совіти" забили три "сухі" м’ячі у ворота Лі Чхан Мьона. "Розумієте, це був Радянський Союз, тому настрій існував приблизно такий: "Потрібно віддати всі сили для перемоги". От ми і перемогли - 3:0. Перемогли легко, могли й більше забити, тому що налаштованість на гру була дуже хорошою - не виникло жодних проблем", - пригадував в інтерв’ю "Футбол 24" учасник того матчу Йожеф Сабо.
"Ми програли, але набули впевненість у власних силах. Це допомогло нам у наступних матчах", - переконаний Пак Ду Ік.
*******
Чилі – Північна Корея – 1:1
15 липня, Мідлсбро
Голи: Маркос, 26, з пенальті – Пак Сін Джин, 88
Чилійці, бронзові призери ЧС-1962, також програли свій перший матч, поступившись Італії (0:2). Поразка у другому турі означала втрату будь-яких шансів на плей-офф. Чилі швидко повели у рахунку, відзначившись із пенальті. Проте стадіон у Мідлсбро не шкодував сил для саппорту саме Північної Кореї, яка встигла полюбитися тутешнім мешканцям ще в першому турі.
"Вони грають у хороший футбол. Мініатюрна команда, яка дуже легко поводиться з м’ячем. У них - оптимістичний підхід до гри: не захищатися, а атакувати", - розповідали фани репортерам. У плей-офф така романтика зіграє із Північною Кореєю злий жарт, але от проти Чилі щирий футбол таки приніс результат.
На фото: Лі Чхан Мьон боронить ворота від чилійців
Корея тиснула… "Нам залишалося 5 хвилин…5 хвилин, щоб залишити свій слід в історії. Якщо б не зрівняли рахунок, про нас би дуже скоро забули", - посміхається Лім Джун Сон.
І от м’яч долітає до Пак Сін Джина. Удар без роздумів – у дальній кут. Арена в Мідлсбро вибухає, фонтанує, реве від захоплення!
"За якусь мить перед тим, як забити, я звернув увагу на групу англійських фанів, які розмахували нашими прапорами і скандували: "Корея!" - згадує Пак Сін Джин. - Це підняло мій дух. А ще я думав про Великого Вождя, який чекає нас…"
Наступного дня мер Мідлсбро, який увесь час подавав приклад гостинності, влаштував урочисту вечерю на честь футболістів Північної Кореї. "Наше уявлення про північнокорейців сильно відрізнялося від дійсності, - переконаний Чарльз Амер, тодішній спортивний директор "Мідлсбро", якого також запросили поспілкуватися із азійськими гостями. – Нам потрібно було докласти зусиль, щоб зламати ці стереотипи. Що ж, не могло бути кращих послів доброї волі, ніж ця команда".
Вечір сягнув свого апогею, коли розчулені гарячим прийомом корейці заспівали пісню про дружбу, присвятивши її гостинним господарям.
Давай заспіваємо, дорогий друже
Ми народилися в різних країнах
Час минає, змінюється світ
Та наша дружба – незмінна…
У вирішальному матчі корейців проти Скуадри Азурри не було такого мешканця Мідлсбро, який би топив за Італію.
*******
Північна Корея – Італія – 1:0
19 липня, Мідлсбро
Гол: Пак Ду Ік, 42
Збірна Італії, яка вважалася одним із головних фаворитів турніру, програла у другому турі від СРСР, тому для виходу у плей-офф Рівері, Факкетті і Маццолі потрібно було зіграти хоча б унічию із Північною Кореєю. Однак апеннінці виходили на поле, акуратно поправляючи зачіски: "Хіба це суперник? Та ми тут зараз на голому класі…" Однак італійці явно недооцінили "Чхолліма".
"Наш настрій на Італію був таким великим, що навіть якби на шляху постала величезна гора, ми б пробили її наскрізь, щоб пройти далі", - стверджував Пак Ду Ік. У Північній Кореї була глибока ніч, проте мільйони прикипіли до простеньких радіоприймачів, щоб прослухати трансляцію із Мідлсбро. Футболісти про це знали.
Скуадра Адзурра розпочала з облоги воріт суперника, намагаючись забити швидкий гол. Однак мініатюрний кіпер корейців дострибував до будь-якої точки воріт. Таке враження, що для нього не існувало "мертвих м’ячів". "Здавалося, ворота були зачаровані. Це не віщувало для нас нічого доброго", - гірко посміхається Джанні Рівера.
"Я – невисокого зросту. У мене маленькі долоні. Тому мені належало бути сильним, щоб високо стрибати. Тренувався до сьомого поту. Шкіра на долонях була дуже шорсткою", - розкриває секрет успіху страж корейських воріт Лі Чхан Мьон.
На 34-ій хвилині зламався капітан збірної Італії Джакомо Булгареллі. Пішов у зіткнення із корейським гравцем і вже не зміг підвестися без сторонньої допомоги. Замін у той час ще не практикували, тож Скуадра Адзурра залишилася в чисельній меншості. Катастрофа? Схоже на те.
На 42-ій хвилині Пак Ду Ік приклався з льоту до м’яча, спрямувавши його у дальній кут. Енріко Альбертозі з усіх сил тягнувся до сфери, яка кулею летіла в сітку, але своїм стрибком тільки прикрасив взяття воріт. "Я всього лише забив один гол, але за цим голом стояв увесь наш народ, - щиро і по-простому резюмує Пак. – Якщо б я цього не зробив, це б відбилося на репутації усієї Північної Кореї. Ми готові були пожертвувати абсолютно всім – тільки б виконати завдання Великого Вождя. Я б віддав життя за цей гол".
На фото: Альбертозі - безсилий
Італійці, кваплячись врятувати гру, збилися на повний сумбур. "Ми відчували безпомічність і лють. Хотіли відповісти, але робили це неправильно. Замість того, щоб продовжувати грати у свій футбол, ми ризикували. Командна гра зникла зовсім – кожен грав тільки за себе", - бідкався Сандро Маццола.
В Італії рідну збірну зустріли яйцями та гнилими помідорами. А в Північній Кореї люди висипали на вулиці і плакали від щастя.
*******
Португалія – Північна Корея – 5:3
23 липня, Ліверпуль
Голи: Еусебіу, 27, 43, з пенальті, 56, 59, з пенальті, Аугусто, 80 – Пак Сін Джин, 1, Лі Дон Ун, 22, Ян Сін Гук, 25
Португалія із феноменальним Еусебіу у складі виграла всі три матчі у своїй групі, залишивши за спиною навіть Бразилію і забивши 9 голів. У корейців, попри сенсаційний успіх проти Італії, здавалося, узагалі немає шансів поїхати на "Вемблі", щоб зіграти півфінальний матч.
На фото: Північна Корея знайомиться із газоном на "Гудісон Парк"
Але двобій на ліверпульському "Гудісон Парк" розпочався просто приголомшливо для "європейських бразильців". На першій хвилині Пак Сін Джин приклався до м’яча із середньої дистанції, і той зрикошетив від поперечки у ворота. На 25-ій хвилині "Чхолліма" вже вела у рахунку 3:0, ліверпульські вболівальники були готові цілувати бутси на ногах невловимих корейських віртуозів, яких через невисокий зріст порівнювали із жокеями.
Проте любов до щирого футболу цього разу підвела Північну Корею. Замість того, щоб закритися і грати на утримання солідної переваги, корейці продовжували бігти вперед, оголюючи тили. Еусебіу практично одразу скоротив відставання в рахунку. А далі, почувши запах крові, піренейці забивали гол за голом. Прекрасна казка добігла свого кінця.
*******
…Вісім учасників тих подій, не кваплячись, підходять до грандіозного монумента Кім Ір Сена. Покладають квіти біля підніжжя і схиляють свої голови перед Великим Вождем.
"Коли ми дізналися про його смерть, то впали в розпач. Не тільки ми чи наші жони. Вся країна! Вона просто потонула у сльозах", - головний тренер Північної Кореї-1966 Мьон Ре Хьон змахнув непрошену сльозу. Його колишні підопічні, такі ж сивочолі старці, теж плачуть: "Ми б хотіли, щоб Вождь досі був із нами".
Подвиг, яким команда "Чхолліма" здивувала Велику Британію, був би, напевно, неможливим, без ідейного кімірсенівського виховання і відчуття боргу перед Батьківщиною.
"Ми були готові пожертвувати абсолютно всім…"
"У думках була тільки війна". Як не зрадити Батьківщину, якщо граєш за команду ворога
