Клуб із "геном УПЛ" у Ла Лізі: провінційні роботяги, які безжально карають романтиків та дратують всю Іспанію
Під мікроскопом "Футбол 24" опинився один із найбільш самобутніх та впертих клубів іспанської Прімери – Хетафе.
Петер Федеріко пильнує Мбаппе / Getty Images
За 15 кілометрів від Мадрида розташувалося місто Хетафе. Назагал – нічого особливого. Орієнтовно 200 тисяч населення. Засноване ще в XIV столітті. З цікавого там хіба що авіабаза і "Колізей"…
Колізей імені Альфонсо Переса – це стадіон місцевої команди Хетафе. І вже з назви, яку обрали для арени, стає цілком зрозуміло, що грати у футбол там ніхто не збирається. А от як гладіатори – битися і вмирати за результат – залюбки.
"Темно-сині" – одна з найбільших суперечностей та парадоксів Прімери. З одного боку, дуже скромний з фінансової та спортивної точки зору клуб ось уже майже 10 років вперто тримається в еліті. Ба більше, "містяни" зазвичай навіть не борються за виживання, а цілком комфортно дрейфують в середині таблиці. І при тому Хетафе не зраджує власному впізнаваному стилю.
А з іншого боку, цей стиль настільки гидкий, непричесаний та примітивний, що підтримувати, симпатизувати чи бодай втриматися від критики – ну дуже вже складно.
Тим паче, ми ж говоримо про Ла Лігу – турнір, який стереотипно, але небезпідставно прийнято вважати епіцентром видовищного атакувального футболу. Та в Хетафе жити за чужими правилами не збираються. Поки переважна більшість Прімери пропагує комбінаційний футбол, пресинг та дриблінг, на "Колізеї" вигадали антитезу: низький блок, дрібний фол і дуже багато боротьби.
Варто віддати належне, це дійсно дає результат. З року в рік Хетафе має статус одного з найбідніших клубів елітного дивізіону. І 24 з останніх 25 сезонів "темно-сині" провели Ла Лізі!
Наприклад, у минулій кампанії Хетафе пропустив лише 39 голів. Це стільки ж, як і чемпіон Барселона! Забили "містяни", щоправда, ще менше – 34 (другий найгірший результат чемпіонату).
З року в рік Хетафе серед топів за кількістю фолів, жовтих та червоних карток. Постійні сутички, симуляції, регулярні вибігання медиків на поле. Тому не дивно, що саме в їхніх матчах власне футболу менше, ніж різноманітних пауз.
Очевидно, таке не може подобатися. Головний ідеолог цього "стилю" – наставник команди Хосе Бордалас. Він непохитно відбивається від усіх випадів критиків: "Це – футбол".
Насправді, бруду і лайки в бік Хетафе дійсно летить чимало. Зіркові гравці, тренери, журналісти і навіть прості вболівальники. Гру "містян" називають "антифутболом", "харамболом". Основні претензії: затягування часу, дрібні фоли, примітивні атаки та відверті грубощі. Тверде "Це – футбол" з уст Бордаласа дає зрозуміти, що по-іншому не буде. На "Колізеї" результат понад усе.
Така непохитність перед хвилею хейту викликає повагу. Виникає бажання пірнути глибше в тактику "темно-синіх" і сказати, що насправді гра Хетафе не таке вже й примітивна.
Але там настільки мілко, що й без аквалангу та маски зрозуміло: ідея Бордаласа й справді максимально проста. Проте дієва.
Вертикальний футбол Бордаласа
Хетафе грає дуже низьким блоком у п'ять захисників. Команда є найвертикальнішою в Лізі. При тому з великим запасом. Тобто, "зайвих" пасів не роблять. Відібрали м’яч, відразу довгий пас ближче до чужих, подалі від власних воріт. А там надія на помилку чи зароблений стандарт.
Також Хетафе у хвості Прімери за кількістю повернень і головне – швидких повернень м’яча. "Містяни" не вмикають контрпресинг, а після втрати вишиковують масовані оборонні редути. Вони не забирають м’яч, а захищають ворота.
Швидкі повернення
Станом на зараз команда Бордаласа володіє м’ячем менше 41% ігрового часу! Робить трохи більше 200 передач, лише 70% з яких точні. І наносить менше трьох ударів по воротах за 90 хвилин.
А от деякі оборонні метрики – просто топові. За підрахунками SofaScore, у Хетафе досі немає жодної грубої помилки, яка напряму призвела до голу! Кількість виносів, стиків, різноманітних сейвів – елітна. Не футболісти – справжні гладіатори Колізею.
В обороні
Як ви вже зрозуміли, забити Хетафе – це той ще квіз. Навіть коли суперник все ж проривається на ударну позицію, це ще далеко не гол. Адже за останній рубіж у клубі відповідає один з найстабільніших воротарів Прімери Давід Сорія. Іспанець є справжньою легендою команди. Це уже його сьомий поспіль сезон в передмісті Мадрида. Надзвичайно надійний голкіпер. Вкрай рідко помиляється. У його активі 39 сейвів (сьоме місце у сезоні Прімери).
Іспанська преса пліткувала, що влітку 2023 року Сорія міг замінити Андрія Луніна на посту резервіста Тібо Куртуа. Тоді розповідали, що українцеві набридло бути дублером. Але новий контракт вгомонив норов та амбіції Луніна. Тож Давід залишився в Хетафе, а Андрій космічно замінив травмованого Куртуа, затягнувши Реал до фіналу Ліги чемпіонів.
У стартових дванадцяти турах Прімери "темно-сині" забили 12 голів. Тобто, рівно один за матч. Цікаво, що цього вистачило, щоб набрати аж 17 очок і комфортно вмоститися на восьмій сходинці турнірної таблиці.
Але найцікавіше у всій цій математиці те, що рівно половину голів гравці Хетафе забили з передач Луїса Мільї. Це центрхав. За мірками Бордаласа, можна його назвати атакувальним хавбеком. В Іспанії головною чеснотою Луїса вважають радіокеровані передачі зі стандартів. Попри те, що Хетафе зазвичай атакує невеликою групою футболістів, йому інколи вдається тонким пасом знайти партнера навіть під час позиційної гри. Зараз Мілья разом із Рашфордом є найкращими асистентами Ла Ліги (по 6 результативних передач).
До слова, якщо вболівальникам зі стажем здасться це прізвище знайомим, то недарма. Батько зірки Хетафе був доволі відомим футболістом кінця ХХ століття. Луїс Мілья-старший виступав і за Барселону, і за Реал.
Інші середняки Прімери хочуть розвивати своїх талантів. Особливо атакувальних гравців. Бізнес-план простий і зрозумілий: купив дешево, підівчив, підрихтував – і продав дорого, а краще дуже дорого. Тому в Прімері чимало комбінаційних команд.
А от Хетафе (як і, наприклад, Мальорка та Осасуна) ризикувати своїм місцем в еліті не хочуть. Трансферна діяльність тут ділиться на два вектори: підібрати зі "смітника" якогось "списаного в брак", або знайти талант десь у нижчих лігах.
Перший варіант – це і згаданий Сорія, і Кіко Феменія, і Алан Ньйом. А перш за все – це Борха Майораль. Вихованця Реала вважали наступним Раулем – іспанською зіркою, яка очолить атаку Королівського клубу. Але Борха не зміг конкурувати з Кріштіану Роналду та Карімом Бензема. Він поїздив по орендах. У 2022 році Хетафе виклав за форварда 10 мільйонів євро. З того часу він – головна зірка "Колізею". Йому залишилося 9 голів, аби стати найкращим бомбардиром в історії клубу.
Партнер Майораля по атаці Адріан Лісо – приклад іншого вектору трансферів. Перед стартом сезону 20-річного нападника забрали у нижчолігової Сарагоси. Лісо вже забив у Прімері 3 голи. Більше лише в Майораля – 4. Саме Адріан є головним активом "містян". Уже по завершенні сезону він цілком може повторити долю Крістантуса Уче. Цього нігерійця Хетафе у лютому 2024-го знайшов у третій за силою лізі Іспанії. А за півтора року продав Крістал Пелас за 22 мільйони євро. На фоні трансферів Субіменді, Меріно чи Савіньйо – це, звісно, не так гучно та багато. Але скромним хлопцям Бордаласа цього вистачить сповна і надовго.
Адже Хетафе за своєю філософією – це типовий середняк УПЛ. Клуб із "геном УПЛ". Зміни місцями Бордаласа та умовного Костишина або Пономарьова – нічого особливо не зміниться ні поблизу Мадрида, ні поблизу Києва чи в Черкасах.
Єдиною справжньою цінністю "містян" є результат. У кожному конкретному поєдинку. За будь-яку ціну.
Ідеальна підготовка до суперника. Нав’язування зручного для себе футболу. Гра на власних сильних сторонах і ретельний пошук вразливих місць опонента. Хосе Бордалас – один із найпрацьовитіших і, водночас, один із найненависніших тренерів Ла Ліги.
Професійний футбол усе більше дрейфує від спорту до якогось серіалу. Тренери все частіше говорять не про результат, а про якийсь абстрактний стиль, ідею, філософію. Менеджери нерідко головним завданням клубів називають розвиток і продаж молоді. А керівники чемпіонатів та ліг найбільше переймаються тим, аби максимально "жирно" продати телепул.
Хетафе у теперішньому футболі – старовір і дивак. "Темно-сині" стоїчно дотримуються того, у що вірять, та не гнуться під "сучасність". Вони виходять на поле і б’ються за Результат. Це дратує багатьох. Але, повірте, ніхто в Іспанії не любить їздити на "Колізей".
Віталій Кулачковський, спеціально для Футбол 24
