"Хочу, щоб вони виходили на поле так, ніби йдуть на війну": найбільш забобонний тренер Іспанії
Стусани для підопічних на виході із роздягальні та яскравий червоний шарф. Незважаючи на здобуті трофеї, Карлоса Аймара запам’ятали насамперед завдяки нефутбольним атрибутам.
Карлос Аймар / conclusion.com.ar
Дізнавайся про перемоги першим.
Без удачі та фортуни у футболі робити нічого. Часто тренери на прес-конференціях скаржаться – мовляв, ми грали добре, але нам не пощастило. Аргентинський тренер Карлос Аймар, котрий значну частину кар’єри провів у Іспанії, полюбляв підстраховуватися у таких випадках та притягувати фарт різними методами.
У певний момент ці методи стали настільки яскравими, що Аймар та його команди почали передусім асоціюватися із забобонами та позафутбольними історіями.
У 1989-му після невеликого тренерського досвіду в Аргентині Аймар очолив іспанський Логроньєс. Щоправда, затримався у Європі 38-річний фахівець ненадовго. Аймар провів п’ять поєдинків у новій ролі, а згодом через проблеми з документами змушений був покинути Логроньєс.
На початку 90-х після роботи у Бока Хуніорс (там він виграв Суперкубок Лібертадорес і Рекопу Судамерікана) та Росаріо Сентраль тренер повернувся у Логроньєс, який після першого кола йшов на останній сходинці. Вже у першому матчі аутсайдер обіграв Атлетіко на Вісенте Кальдерон – 1:0. Врешті-решт, Аймару вдалося зберегти прописку з Логроньєсом, а важливу роль у цьому виконав Олег Саленко, який перебрався з київського Динамо – форвард відзначився сімома голами.
У наступному сезоні Саленко проявив себе ще краще – 16 м’ячів і місце серед найкращих бомбардирів Ла Ліги. Логроньєс фінішував 16-м і у ході чемпіонату двічі зіграв унічию з Барселоною, що стала чемпіоном, та створив проблеми усім лідерам: Реалу, Сарагосі та Атлетіку.
"Він був чудовим мотиватором, – каже про Аймара захисник Ісідро Вілланова в інтерв’ю Relevo. – Тренер змушував нас тренуватися вранці й увечері, а на вечірніх заняттях більше години відпрацьовував тактичні моменти. У роздягальні Аймар давав нам жувальну гумку – казав, що вона знімає напругу. У нього були свої ритуали: наприклад, ляпас по грудях перед виходом на поле".
Аймар перейняв цю традицію від відомого аргентинського наставника Карлоса Тімотео Грігуоля, якому раніше допомагав. То був спосіб розбудити футболістів перед виходом на поле, додати агресії та концентрації: "Я хочу, щоб вони виходили на поле так, ніби йдуть на війну".
Подейкують, частина гравців боялася Аймара більше, ніж суперників. Той-таки Вілланова зізнавався, що схожий стиль управління командою працював, але тільки епізодично: "З часом ти просто втомлюєшся від цього".
Влітку 1994-го Карлос Аймар очолив Сельту, яка в попередньому сезоні набрала стільки ж очок, як і Логроньєс, – по 33. Без Аймара Логроньєс фінішував останнім та вилетів із Ла Ліги, а Сельта закінчила сезон 13-ю. В останньому турі саме перемога нової команди Аймара відправила Логроньєс у нижчий дивізіон – 3:0.
У Сельті Карлос не зраджував своїм методам та традиціям. Особливо помітною стала ще одна його фішка – яскраво-червоний шарф. Аймар одягав його на шию під час матчів, тож це ефектно вирізняло його на тренерській лаві. Тренер вважав, що це також притягує успіх (до цього він носив червону краватку).
Щасливий червоний шарф не допоміг Аймару на початку сезону 1995/96. Сельта стартувала з п’яти поразок та однієї перемоги у восьми матчах – відставка. Наставник повернувся до Аргентини, а тоді втретє очолив Логроньєс. І знову лише на п’ять матчів. Непорозуміння з керівництвом клубу посприяло швидкому відходу тренера.
Трохи довше Аймар попрацював у Тенеріфе, однак не зміг врятувати команду від вильоту – магія перестала працювати. Останнє повернення до Іспанії у 2003-му теж виявилося невдалим і нетривалим. У семи матчах з Леганесом аргентинець не переміг жодного разу і залишив посаду.
У передостанньому поєдинку з Аймаром трапилася дивна історія – у пресі навіть писали про те, що під час кубкового матчу з Реалом тренер Леганеса переніс серцевий напад.
Ми програвали 0:2, потім повели 3:2, гра вже закінчувалася, – згадував Аймар. – Я стояв на бічній лінії, збирався дати вказівку. Була контратака, лайнсмен вибіг на повній швидкості і не помітив мене – сильно вдарив головою в ребра. Я не міг дихати, тому впав на лаву запасних, склавши руки на грудях. Я пошепки давав підказки асистенту Маркезіні.
Наприкінці гри Соларі зрівняв рахунок, а в додатковий час Реал вирвав перемогу – 4:3. Тренер Леганеса цього вже не бачив, адже швидка повезла його у лікарню ще під час гри. Про драматичний виліт з Кубка Іспанії Аймар дізнався у кареті швидкої допомоги.
Згодом Карлос Аймар успішно перепрофілювався і розпочав кар’єру футбольного експерта та журналіста. У 2008 році він взявся працювати у програмі "90 Minutos de Fútbol" на Fox Sports, а пізніше перебрався на ESPN. Цікаво, що у новому амплуа Аймар не був схожим на себе – експерт запам’ятався виваженою аналітикою та зовсім не нагадував шаленого тренера у червоному шарфі, який дає ляпаси своїм футболістам.
У гості на одну з передач до Аймара завітав його колишній підопічний Хулен Лопетегі. Екс-тренер Реала та збірної Іспанії зізнався, що саме Аймар запалив у ньому бажання стати тренером: "Я підхопив тренерську пристрасть, коли зустрів тебе. Я почав отримувати тренерську ліцензію в Логроньйо, але це бажання справді вразило мене того року, коли ти прийшов нас тренувати".
Саме це "бажання" було ключовим у житті Карлоса. У 16 років він втратив маму, у 35 – батька. Чоловік пережив драму і в сімейному житті – у віці 44 років померла його дружина. Карлос залишився сам із трьома дітьми. Обставини змушували його стати бійцем і людиною з характером.
Його кар’єра футболіста також обірвалася передчасно. Лише вісім повноцінних років, протягом яких він двічі вигравав чемпіонат Аргентини. Аймар страждав від остеоартриту кульшового суглоба, тож рано розпочав тренувати. Він ледь не поїхав на чемпіонат світу 1974-го, міг очолити збірну Аргентини, але життя повело його іншим шляхом. Шляхом тренера, який живе грою і дає емоції.
